Постанова

від 28.11.2007 по справі 37/469-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/469-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 листопада 2007 р.                                                                                    № 37/469-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Завод "Березівські мінеральні води"

на постановувід 06.08.07 Харківського апеляційного господарського суду

у справі№37/469-06

господарського судуХарківської області

за позовомпрокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

доВідкритого акціонерного товариства "Завод "Березівські мінеральні води"

третя особаУправління земельних відносин Харківської міської ради

прозвільнення та повернення за належністю земельної ділянки

за участю представників сторін

від позивача:Биков Д.В., дов.

від відповідача:Ярош Т.Ю., дов.

від третьої особи:у засідання не прибули

від ГПУ:Івченко О.А., посв.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Березівські мінеральні води" про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 34 м2 по просп. Гагаріна, 244 у м. Харкові та повернути її позивачу з приведенням у придатний для подальшого використання стан.

Позов мотивовано посиланням на положення ст.ст. 125, 212 Земельного кодексу України та обставини порушення відповідачем норм земельного законодавства у зв'язку з використанням ним спірної земельної ділянки за відсутності укладення відповідного договору оренди.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність обставин використання ним спірної земельної ділянки.

Ухвалою від 14.03.07 господарського суду Харківської області до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Управління земе6льних відносин Харківської міської ради.

Рішенням від 05.04.07 господарського суду Харківської області (суддя Доленчук Д.О.), яке залишено без змін постановою від 06.08.07 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. –головуючий, Лакіза В.В., Фоміна В.О.) позов задовольнив, зобов'язавши відповідача звільнити спірну земельну ділянку як самовільно зайняту та повернути її позивачу з приведенням у придатний для подальшого використання стан.

Судові рішення мотивовані відсутністю у відповідача документів на право користування спірною земельною ділянкою та відхиленням доводів щодо неналежності відповідачу розташованого на цій земельній ділянці торгівельного павільйону з огляду на встановлення відповідного факту актами обстежень, складеними посадовими особами Відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради.

Ухвалою від 10.10.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій з урахуванням доповнення заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивач та Генеральна прокуратура України вимоги п. 3 вказаної ухвали Вищого господарського суду України щодо надання відзивів на касаційну скаргу не виконали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, рішенням 40 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 28.09.05 №170/05 відповідачу надано в оренду земельну ділянку площею 34 м2 за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 244, для будівництва тимчасового торгівельного павільйону з продажу продукції власного виробництва згідно з Актом встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки до проекту відведення земельної ділянки.

Разом з тим, при здійсненні перевірки дотримання земельного законодавства відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради обстежено розташовану за вказаною адресою земельну ділянку площею 34 м2 та складено акт №1033/06 від 10.07.06, а також акт обстеження №226/7 від 09.02.07. В актах зафіксовано, що вказана земельна ділянка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування торгівельного павільйону без оформлення передбачених ст. 125 Земельного кодексу України документів на право користування нею.

Стаття 125 ЗК України у ч.ч. 2, 3 передбачає виникнення права на оренду земельної ділянки після укладення договору оренди і його державної реєстрації, а також забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї.

З огляду на відсутність у відповідача передбачених вказаною нормою документів та невиникнення у нього права користування спірною земельною ділянкою прокурор звернувся в інтересах Харківської міської ради з позовом у даній справі про застосування щодо цієї ділянки вимог ст. 212 ЗК України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Вбачається, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій відповідач не доводив наявність у нього прав на спірну земельну ділянку, але заперечував вчинення ним певних дій щодо її використання, зокрема, щодо будівництва і встановлення тимчасового торгівельного павільйону або надання згоди іншій особі на розміщення торгівельного павільйону для здійснення торгівельної діяльності продукцією власного виробництва або продукцією іншого виробника. Тобто відповідач заперечує належність йому торгівельного павільйону, розташованого на спірній земельній ділянці.

Суди вказані доводи відповідача відхилили, оскільки факт розміщення на земельній ділянці торгівельного павільйону встановлено актами обстежень, складеними посадовими особами уповноваженого органу та не спростовано відповідачем.

При цьому судами зазначено, що акти обстеження є офіційними документами органу уповноваженого здійснювати контроль за використанням земель комунальної власності і на час розгляду справи не були скасовані чи визнані недійсними у встановленому порядку. Таке зазначення судів є безпідставним, оскільки вказані акти обстеження спрямовані на фіксацію певних обставин та не є актами нормативного або ненормативного характеру, що можуть бути оскаржені.

Як вбачається з рішення і постанови у справі, висновок судів стосовно належності відповідачу розташованого на спірній земельній ділянці павільйону та незаконне використання цієї ділянки саме відповідачем заснований лише на встановленні таких обставин у вищевказаних актах обстеження.

Проте судами не надано правової оцінки відомостям, зафіксованим у цих актах, стосовно їх відповідності фактичним обставинам на підставі відповідних доказів. Зокрема, судом не встановлено обставини набуття відповідачем права власності на вказаний павільйон на відповідних підставах, як це передбачено ст. 328 ЦК України, або обставини безпосереднього використання ним цього об'єкту. При цьому не отримали жодної правової оцінки надані позивачем та приєднані до матеріалів справи докази стосовно обставин здійснення електропостачання спірного об'єкту за договорами, укладеними між АК "Харківобленерго" та певними особами, а також складання адміністративних протоколів щодо здійснення певною особою торгівлі на спірній земельній ділянці.

Тобто висновок судів про належність розташованого на спірній земельній ділянці павільйону саме відповідачу не можна визнати переконливим і заснованим на дослідженні усіх суттєвих обставин. Зважаючи на те, що позов про звільнення земельної ділянки та приведення її в придатний до використання стан згідно з ч. 2 ст. 212 ЗК України включає в себе знесення розташованих на ній будинків, будівель і споруд, відповідний спір стосується прав і обов'язків власника таких об'єктів, а тому встановлення особи власника є обов'язковим при вирішенні даного спору. Прийняття ж рішення або постанови, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, в силу п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування судових рішень.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Харківської  області від 05.04.07 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.07 у справі №37/469-06 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький