Ухвала

від 06.05.2024 по справі 133/3838/23

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

єдиний унікальний номер 133/3838/23

провадження1-кп/133/34/24

06.05.24 м.Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020230000538 від 21 жовтня 2023 року,

відноснообвинуваченогоОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, уродженця м. Миколаїв, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020230000538 від 21 жовтня 2023 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт в нічний час з 23 години до 07 години, за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання мотивовував тим, що на даний час по справі проведено всі необхідні слідчі дії для встановлення істини по справі. Потерпіла подала заяву про відсутність претензій до обвинуваченого та небажання приймати участь в судових засіданнях. Обвинувачений свою вину визнає повністю і дає змістовні, зізнавальні покази. Так само як і під час досудового розслідування. В даний час відпали будь-які ризики зазначені в ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 не має будь-якого наміру переховуватися від суду; ОСОБА_4 позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені та знаходяться на зберіганні в поліції; не має потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта так як, під час досудового розслідування було допитано зазначених осіб та зроблений висновок експерта; не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вину визнає повністю.Також, ОСОБА_4 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, немає підстав в даний час стверджувати, про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.

Однак, враховуючи те, що деякі з ризиків можуть мати місце під час судового розгляду, однак вони не можуть впливати на доцільність саме тримання під вартою, і можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

А тому, доцільність саме такого запобіжного заходу полягає в тому, що ОСОБА_4 до моменту затримання неофіційно працював, має постійне місце проживання, до його складу сім`ї входить цивільна дружина та двоє її малолітніх дітей, які перебували на його утриманні, а тому обвинувачений повинен забезпечувати матеріально родину, а також є необхідність з`являтися до суду за викликом, тому домашній арешт можливо застосувати в певний період часу за місцем проживання його сімї.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , просить змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, про що подав письмове клопотання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та просив його задовольнити.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 просив залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід, який був обраний йому ухвалою слідчого судді в виді тримання під вартою строком до 19 грудня 2023 року та в подальшому продовжений ухвалою суду від 18 грудня 2023 року по 15 лютого 2024 року включно, ухвалою суду від 15 лютого 2024 року по 14 квітня 2024 року, включно, оскільки ризики, які слугували підставою для застосування щодо ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, не зменшились. Так, ОСОБА_4 , продовжує обвинувачуватися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 185 КК України, що згідност. 12 КК України, є тяжким злочином, відповідно, умисним, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі. Також щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , вбачається наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, які мали місце і під час досудового розслідування, та станом на сьогодні, продовжують існувати та не зменшилися, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, не працює, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений був раніше судимий, може продовжити злочинну діяльність; задля уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, наприклад затягувати судовий розгляд-справи. Перебуваючи на волі ОСОБА_4 , може впливати на потерпілу та свідка, оскільки він обізнаний про їх місце проживання, а тому може шляхом або погроз або умовляння чи в інший спосіб переконувати потерпілу та свідка змінити надані раніше ними покази. Іншими обставинами, що сукупно вказують на можливість та необхідність застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, також, є: 1) вік та добрий стан здоров`я, відсутність у нього утриманців, відсутність постійного місця роботи, навчання, відсутність постійного джерела доходу, тобто ті фактори, які дають змогу безперешкодно продовжити щодо ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; 2) репутація ОСОБА_4 , - як такого, що схильний до вчинення умисних корисливих злочинів.

На підставі викладеного прокурор вважає, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 з метою запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не будуть дієвими та не можуть бути застосовані, оскільки обвинувачений не виконуватиме в повній мірі покладені на нього обов`язки, що не сприятиме запобіганню вказаним ризикам.

Суд, заслухавши клопотання захисника, думку обвинуваченого, доводи прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження в ракурсі обраного запобіжного заходу, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні клопотання прокурора, та задоволення клопотання захисника обвинуваченого частково, з наступних підстав.

Чинним КПК України передбачено, що запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім іншого, також запобіжні заходи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є одним з видів запобіжних заходів.

Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове засідання не було завершене до його спливу.

Відповідно до ухвали слідчого судді від 23 жовтня 2023 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 19 грудня 2023 року та в подальшому продовжений ухвалою суду від 18 грудня 2023 року по 15 лютого 2024 року включно та ухвалою суду від 15 лютого 2024 року по 14 квітня 2024 року, включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 знаходиться під вартою, з урахуванням обставин справи, суд вважає, що перебування обвинуваченого в умовах ізоляції є на даний час необгрунтованим, а тому відносно нього потрібно змінити запобіжний захід, та призначити запобіжний захід, який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст. 129 Конституції України проголошено, що однією з основних засад судочинства є законність.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його.

Відповідно до Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

У відповідності до п. 9 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов 'язків, а також запобігання ризикам зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК.

Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У розумінні ст. 9 Конституції України - Конвенція про захист прав людини, Протоколи до Конвенції та Рішення ЄСПЛ - є частиною національного законодавства.

Разом з тим, прокурор вважає, що ризики, які слугували підставою для застосування щодо ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, не зменшились. Так, ОСОБА_4 , продовжує обвинувачуватися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 185 КК України, що згідност. 12 КК України, є тяжким злочином, відповідно, умисним, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі.

Проте, суд критично відноситься до такої позиції прокурора, так як вона йде врозріз з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно положень ст. 5 Конвенції, та правової позиції ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «... тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою...».

Окрім того, слід вказати, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, не тягне за собою автоматичне визнання його вини у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, до винесення вироку він вважається таким, як не винуватий у вчиненні злочину, який йому інкримінується, а тому суд вважає, що сам лише розмір санкції статті, по якій пред`явлене обвинувачення, не є достатнім чинником для тримання обвинуваченої під вартою.

Окрім того, як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» (№ 41088/05 від 11.07.2006 р.) одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою. Аналогічні висновки зроблено Європейським судом з прав людини в справх «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови».

В п. 51 Рішенні ЄСРПЛ «Летельє проти Франції» (від 26.06.1991 р.) попереднє ув`язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Що ж стосується ризику того, що обвинувачений може перешкодити належному проведенню судового розгляду, суд зазначає, що ризики не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою, що знайшло свої відображення в рішенні ЄСПЛ "Строган проти України", № 30198/11, § 97, 6 жовтня 2016 p.

Крім того, в рішенні по справі "Осипенко проти України", №. 4634/04, §§ 77 і 79, 9 листопада 2010 року), вказано, що з плином часу для тривалого тримання заявника під вартою потрібне додаткове обґрунтування, але суди не надали жодних додаткових аргументів. Крім того, на жодному з етапів національні суди не розглянути будь-які інші превентивні заходи в якості альтернативи тримання під вартою. Викладені міркування є достатніми для того, щоб Суд прийшов до висновку, що мало місце порушення параграфу 3 статті 5 Конвенції».

Таким чином, суд вважає, що прокурор в судовому засіданні не довів тієї обставини, що обвинувачений, має намір переховуватися від суду, а просто обмежився посиланням на такий ризик.

Однак, саме прокурором в процесі повинно бути надано такі докази неможливості зміни запобіжного заходу на більш м`який, які б не могли б бути піддані жодному сумніву.

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі "Кобець проти України" (Заява N 16437/04) від 14 лютого 2008 року зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (також рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Згідно положень ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно Постанови № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обоє 'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Потрібно наголосити, що прокурор під час розгляду клопотання, щодо залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою приділив увагу ризикам поверхнево, не навівши жодних обгрунтувань. Зокрема прокурором зазначено, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати, спотворити речові докази по кримінальному провадженню, проте не вказано яким способом, а також зазначено, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, проте жодних фактів на підтвердження даних обставин не наведено.

В той же час ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор, у свою чергу, не навів доказів реальної можливості незаконного впливу підозрюваного на процес доказування у даному кримінальному провадженні, в тому числі і на свідків.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про перешкоджання у кримінальному провадженню іншим чином, про можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа обвинувачується, підтверджених документально, прокурором суду не надано.

Проте, жодного доказу, який би свідчив про дійсне існування таких ризиків прокурором в порушення вимог п. 2, 4 ч. 1 ст. 196 КПК України не зазначено.

Враховуючи, що в судовому засіданні прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, щоб обгрунтовувало недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, суд приходить до переконання, що цілодобовий домашній арешт як більш м`який запобіжний захід, забезпечить виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також в повній мірі зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Враховуючи вищавикладене, керуючись положеннями ст. 9, 29, 129 Конституції України, ч. 1 ст. 1, ст. 8, ст.ст. 177, 178, ч. 1 ст. 183, ч. 3 ст. 331, ч. 2 ст. 369, 370 - 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час, - задовольнити частково.

Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, з професійно - технічною освітою, одруженому, уродженцю м. Миколаїв, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому, міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити на запобіжний захід - у вигляді цілодобового домашнього арешту, негайно звільнивши його з - під варти в залі судового засідання після проголошення ухвали на підставі ч. 5ст. 202 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_4 застосувати строком на два місяці.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження № 133/3838/23, за першою вимогою;

2) не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово;

3) утримуватися від спілкування в позасудовому порядку з потерпілою у кримінальному провадженні № 133/3838/23 та свідками у даному кримінальному провадженні;

4) носити електронний засіб контролю.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 невідкладно прибути до місця його проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Строк дії ухвали суду становить два місяці - з 02 травня 2024 року по 02 липня 2024 року, включно.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту направити для виконання до відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу, зокрема, тримання під вартою.

Хмільницькому районному відділу поліції ГУНП у Вінницькій області негайно поставити на облік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, уродженця м. Миколаїв, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого.

Роз`яснитиобвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України,працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 6ст. 195 КПК України, відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі або у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали буде проголошено о 16 годині 40 хвилин 06 травня 2024 року.

Суддя: