Рішення

від 24.04.2024 по справі 488/907/24

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/907/24

Провадження № 2/488/1056/24 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24.04.2024 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі - судді Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання Авдєєвої К.Р.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі засіданьсуду цивільнусправу заправилами спрощеногопозовного провадженняз викликом(повідомленням)сторін за позовом ОСОБА_1 до Торгівельного орендного підприємства Корабельного району, третя особа: Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування заборони про відчуження на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2024 р. позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представлені адвокатом Місяченко О.А., звернулася в Корабельний районний суд м. Миколаєва з позовною заявою до Торгівельного орендного підприємства Корабельного району, в якій просила скасувати заборону, накладену Змішторгом Корабельного району та внесену до Державного реєстру прав на нерухоме майно згідно повідомлення № б/н, виданий 08.09.1982, реєстраційний номер обтяження: 3475843, додаткові дані: архівний номер: 12848NIKOLAEV1, архівна дата: 22.08.1997, дата виникнення: 08.09.1982, № реєстру 1313-21, внутрішній № А801153729ЕЕ46316Е5С, коментар: №15/14.

В обґрунтування позову зазначила, що під час звернення до нотаріальної контори їй стало відомо про те, що в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна на будинок АДРЕСА_1 , який належіть їй на праві приватної власності, накладено заборону (архівний запис): реєстраційний номер обтяження: 3475843.

Як було встановлено, вказана заборона накладена у зв`язку із укладанням нею, будучи працівником Змішторгу, договору позички в сумі 3000 рублів для будівництва індивідуального житлового будинку по провулку Піонерський № 88. Однак, суму позички нею погашено шляхом відрахування відповідних сум із її заробітної плати, а в подальшому нею безперешкодно було оформлено право власності на будинок АДРЕСА_1 . Про існування заборони на нерухоме майно, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивачці стало відомо лише в 2024 році.

У зв`язку з тим, що захистити свої майнові права у інший спосіб неможливо, позивач була змушена звернутися в суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 14.03.2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, судом про дату, час та міце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили.

Від представника третьої особи до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області та ухвалення рішення на підставі наявних матерів справи, прийняти рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, відповідно до ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.

Позивач є власницею будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстраційним посвідченням Миколаївського бюро технічної інвентаризації від 12.10.1984 року та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 01.09.2015 року Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.

При зверненні до нотаріуса з метою реалізації свого права на розпорядження майном та продажу будинку позивачу стало відомо про те, що в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна на будинок АДРЕСА_1 , який належіть їй на праві приватної власності, накладено заборону (архівний запис): реєстраційний номер обтяження: 3475843. Самостійно скасувати заборону позивач не має можливості.

В той же час Перша миколаївська державна нотаріальна контора, відповідно до положень закону, була тільки реєстратором (технічним виконавцем) та арешти (заборони), які були накладені на підставі заяв, повідомлень, листів будь-яких підприємств, установ, організацій, банків, ухвал, рішень суду, слідчих органів, рішень відчуження об`єктів нерухомого майна, внесені з паперових носіїв (алфавітних книг). Строк зберігання листування по накладенню та зняттю арештів (заборон) - три роки.

Враховуючи наявність заборони на нерухоме майно, позивач позбавлена права реалізувати своє право на розпорядження своїм майном, шляхом відчуження власного будинку.

Згідно з довідкою відділу інформації та використання документів ліквідованих установ (трудовий архів) Миколаївської міської ради від 01.03.2024 року № Б-194/23.03-01, № Б-195/24.03-01: позивач ОСОБА_1 з 21.09.1979 року була прийнята до Корабельного змішторгу інспектором з кадрів (наказ від 24.09.1979 року № 115Л).

19.09.1986 року позивач була звільнена з посади помічника директора з кадрів з Корабельного міськторгу за ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням (наказ від 15.09.1986 року № 99Л).

Згідно з описом справ Орендне торгівельне підприємство Корабельного району м. Миколаєва у 1979-1986 роках мало назви: Корабельний змішторг та Корабельний міськторг. Згідно наказу №372 від 21.12.1981 року змішторг перейменовано в Корабельний міськторг (запис № 13 трудової книжки позивачки).

Судом встановлено, що будучи працівником Змішторгу, позивач оформляла позичку в сумі 3000 рублів для будівництва індивідуального житлового будинку по провулку Піонерський № НОМЕР_2 , що підтверджується збереженим у неї клопотанням на адресу Голови Корабельної районної Ради народних депутатів тов. ОСОБА_2 від імені директора міськторгу та голови профсоюзу від 03.02.1982року.

Договором від 26.02.1982 року позивачці було виділено в безстрокове користування земельна ділянка для будівництва індивідуального жилого будинку на праві приватної власності загальною площею 578 кв.м., засвідченого нотаріусом Друкор Л.А. 16.03.1982року, реєстровий номер 933.

Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації було зареєстроване право власності за позивачкою ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстраційним посвідченням від 12.10.1984 року та записано в реєстрову книгу № 88. Згідно наданих архівних копій особових рахунків за період роботи позивачки в Змішторзі (Міськторзі) з її заробітної плати щомісячно відраховувалась сума на погашення позики і на момент отримання розрахункових виплат після звільнення (вересень жовтень 1986 року) заборгованості за позикою вона не мала. В подальшому проживання, користування приватним будинком АДРЕСА_1 (в т.ч. реєстрація права власності на нього, отримання свідоцтва) відбувалось безперешкодно.

Таким чином, існуюча на даний час заборона повністю унеможливлюють реалізацію прав та інтересів позивача, щодо володіння та розпорядження належним їй нерухомим майном.

Суд дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96) суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності. Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися «справедливої рівноваги» між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі «Pressos Compania Naviera S.» та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995 року, серія A, № 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (рішення у справі Спорронга і Льонрота).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Серков проти України» (пункти 42-44) зазначив, що національне законодавство має відповідати вимозі «якості» закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні. Якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинно бути «законним», позбавлення майна можливе лише «на умовах, передбачених законом (Рішення ЄСПЛ від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії»).

Відповідно до частини першої статті 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмеженим у його здійсненні.

Згідно з статтею 391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує права позивача як власника, щодо вільного розпорядження майном.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Торгівельного орендного підприємства Корабельного району, третя особа: Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування заборони відчуження нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати заборону відчуження нерухомого майна житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 : тип обтяження:заборона (архівнийзапис); реєстраційнийномер обтяження: 3475843; реєстратор: Першамиколаївська державнанотаріальна контора; підставаобтяження: листб/н,08.09.1982,Змішторг Корабельногорайону; об`єкт обтяження: будинок,склад:ціле,стан:добудоване,статус:жиле,адреса: АДРЕСА_1 ; додатковідані: архівний номер: 12848NIKOLAEV1, архівна дата: 22.08.1997, дата виникнення: 08.09.1982, № реєстру 1313-21, внутрішній №А801153729ЕЕ46316Е5С, коментар: №15/14.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; Паспорт НОМЕР_4 , виданий Корабельним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 23.07.1996р., зареєстрована за адресою:, АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Торгівельного орендного підприємства Корабельного району, код ЄДРПОУ: 01560735, адреса: Україна, 54000, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Айвазовського, будинок 3;

Третя особа- Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ: 02892729, адреса: 54005, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 14/6.

Суддя Я.А. Чернявська