Постанова

від 28.11.2007 по справі 37/468-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/468-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 листопада 2007 р.                                                                                    № 37/468-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Завод "Березівські мінеральні води"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2007р.

у справі№37/468-06 господарського суду Харківської області

за позовомПрокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Березівські мінеральні води"

третя особаУправління земельних відносин Харківської міської ради

прозобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її з приведенням у придатний для подальшого використання стан,

за участю представників сторін від:

позивача:Биков Д.В. –за довіреністю від 28.12.2006р.

відповідача:Ярош Т.Ю. –за довіреністю від 14.11.2007р.

третьої особи:не з'явились

прокуратури:Івченко О.А. –прокурор відділу ГП України (посвідчення від 04.10.2004р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2007р. (суддя Доленчук Д.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2007р. (судді Бондаренко В.П.  –головуючий, Лакіза В.В., Фоміна В.О.), позов задоволено повністю; зобов'язано ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 24кв.м., що розташована за адресою: м.Харків, вул.Командарма Корка, 44 (зазначену  на плані-схемі земельної ділянки акту №251/07 від 09.02.2007р.) та повернути її Харківській міській раді з приведенням її у придатний для подальшого використання стан; стягнуто з ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води" на користь державного бюджету України 85грн. державного мита; стягнуто з ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води" на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” 118грн. судових витрат.

ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води" в касаційній скарзі з урахуванням доповнення просить скасувати рішення та постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач та Генеральна прокуратура України вимоги ухвали Вищого господарського суду України щодо надання відзивів на касаційну скаргу не виконали.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, рішенням 40 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 28.09.05 №170/05 відповідачу було надано в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості в оренду земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Командарма Корка, 44, для будівництва тимчасового торгівельного павільйону з продажу продукції власного виробництва.

Разом з тим, при здійсненні перевірки дотримання земельного законодавства відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради обстежено розташовану за вказаною адресою земельну ділянку площею 24 м2 та складено акт №1024/06 від 10.07.06. В акті зафіксовано, що вказана земельна ділянка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування торгівельного павільйону без оформлення передбачених ст. 125 Земельного кодексу України документів на право користування нею.

Стаття 125 ЗК України у ч.ч. 2, 3 передбачає виникнення права на оренду земельної ділянки після укладення договору оренди і його державної реєстрації, а також забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї.

З огляду на відсутність у відповідача передбачених вказаною нормою документів та невиникнення у нього права користування спірною земельною ділянкою прокурор звернувся в інтересах Харківської міської ради з позовом у даній справі про застосування щодо цієї ділянки вимог ст. 212 ЗК України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Вбачається, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій відповідач не доводив наявність у нього прав на спірну земельну ділянку, але заперечував вчинення ним певних дій щодо її використання, зокрема, щодо будівництва і встановлення тимчасового торгівельного павільйону або надання згоди іншій особі на розміщення торгівельного павільйону для здійснення торгівельної діяльності продукцією власного виробництва або продукцією іншого виробника. Тобто відповідач заперечує належність йому торгівельного павільйону, розташованого на спірній земельній ділянці.

Суди вказані доводи відповідача відхилили, оскільки факт розміщення на земельній ділянці торгівельного павільйону встановлено актом обстеження, складеним посадовими особами уповноваженого органу та не спростовано відповідачем.

При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що акт обстеження є офіційним документом органу уповноваженого здійснювати контроль за використанням земель комунальної власності і на час розгляду справи не був скасований чи визнаний недійсним у встановленому порядку. Таке зазначення суду є безпідставним, оскільки вказаний акт обстеження спрямований на фіксацію певних обставин та не є актом нормативного або ненормативного характеру, що може бути оскаржений.

Як вбачається з рішення і постанови у справі, висновок судів стосовно належності відповідачу розташованого на спірній земельній ділянці павільйону та незаконне використання цієї ділянки саме відповідачем заснований лише на встановленні таких обставин у вищевказаному акті обстеження.

Проте судами не надано правової оцінки відомостям, зафіксованим у цьому акті, стосовно їх відповідності фактичним обставинам на підставі відповідних доказів. Зокрема, судом не встановлено обставини набуття відповідачем права власності на вказаний павільйон на відповідних підставах, як це передбачено ст. 328 ЦК України, або обставини безпосереднього використання ним цього об'єкту. При цьому не отримали жодної правової оцінки надані позивачем та приєднані до матеріалів справи докази стосовно обставин здійснення електропостачання спірного об'єкту за договорами, укладеними між АК "Харківобленерго" та певними особами.

Тобто висновок судів про належність розташованого на спірній земельній ділянці павільйону саме відповідачу не можна визнати переконливим і заснованим на дослідженні усіх суттєвих обставин. Зважаючи на те, що позов про звільнення земельної ділянки та приведення її в придатний до використання стан згідно з ч. 2 ст. 212 ЗК України включає в себе знесення розташованих на ній будинків, будівель і споруд, відповідний спір стосується прав і обов'язків власника таких об'єктів, а тому встановлення особи власника є обов'язковим при вирішенні даного спору. Прийняття ж рішення або постанови, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, в силу п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування судових рішень.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2007р. та рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2007р. у справі №37/468-06 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

           Судді                                                                                         Г.Жаботина

     А.Уліцький