Рішення

від 30.04.2024 по справі 902/178/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" квітня 2024 р.Cправа № 902/178/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вул. Госпітальна, 12Г, м. Київ, 01001) в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк" (вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050)

до: Приватного підприємства "Транзит-Транс" (вул. Островського, буд. 24, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)

до: громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 386780,47 грн. та звернення стягнення на заставне майно

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Лобанов О.О. за довіреністю;

відповідачів не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк" до Приватного підприємства "Транзит-Транс" та громадянина ОСОБА_1 з наступними вимогами:

1. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Транзит-Транс» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Кредитним договором № 491 (для придбання транспортного засобу) від 14.08.2018, розмір якої станом на 26.12.2023 становить, 386 780,47 грн, з яких: сума основного боргу по тілу кредиту - 266 964,83 грн.; проценти за користування кредитними коштами - 115 501,32 грн.; 3% річних від простроченої суми заборгованості за тілом кредиту - 890,20 грн.; 3% річних від простроченої заборгованості за процентами - 380,75 грн.; сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за тілом кредиту - 2 115,40 грн.; загальна сума інфляційних втрат від простроченої заборгованості за процентами 927,97 грн..

2. Звернути стягнення на майно, передане у заставу відповідно до Договору застави майна від 14.08.2018, а саме транспортний засіб автомобіль марки «HYUNDAI SANTA FE», 2018 р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 0541, 11.08.2018 р., на праві власності ПП «Транзит-Транс» на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 491 (для придбання транспортного засобу) від 14.08.2018, розмір якої станом на 26.12.2023 становить, 386 780,47 грн, з яких: сума основного боргу по тілу кредиту - 266 964,83 грн.; проценти за користування кредитними коштами - 115 501,32 грн.; 3% річних від простроченої суми заборгованості за тілом кредиту - 890,20 грн.; 3% річних від простроченої заборгованості за процентами - 380,75 грн.; сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за тілом кредиту -2 115,40 грн.; загальна сума інфляційних втрат від простроченої заборгованості за процентами 927,97 грн., шляхом реалізації предмета застави на публічних торгах із встановленням початкової ціни продажу на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання Приватним підприємством "Транзит-Транс" (Позичальник) зобов`язань перед АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом в рамках Кредитного договору № 491 від 14.08.2018 та невиконання ОСОБА_1 (Поручитель) зобов`язань за Договором поруки від 14.08.2018, укладеним в забезпечення виконання Позичальником зобов`язання за вказаним Кредитним договором. Як зазначив позивач, заборгованість за тілом кредиту складає 266 964,83 грн, заборгованість за відсотками 115 501,32 грн. Банком на адреси відповідача 1 була направлена вимога про сплату простроченої заборгованості, яка останнім проігнорована, заборгованість за Кредитним договором не погашена. У зв`язку з порушенням виконання відповідачами грошового зобов`язання, позивачем, окрім заборгованості за тілом кредиту та процентами, нараховано та заявлено до стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за користування кредитом. В рахунок погашення заборгованості позивач просить звернути стягнення на предмет застави згідно Договору застави транспортного засобу від 14.08.2018, укладеного між позивачем та ПП "Транзит-Транс".

Оскільки відповідачем у справі вказано громадянина ОСОБА_1 (фізична особа, що не є підприємцем), суд, у відповідності до вимог ч.ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України здійснив запит (вих. № 902/178/24/214/24 від 20.02.2024) до Центру надання адміністративних послуг Жмеринської міської ради щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані (в т.ч. дату народження), що містяться в картотеці реєстраційного обліку про громадянина ОСОБА_1 у строки, визначені ч. 7 ст. 176 ГПК України.

Листом № 09-44-2024-37 від 23.02.2024 Відділ формування ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області повідомив про місце реєстрації громадянина ОСОБА_1 .

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 06.03.2024 постановив позовну заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк" залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Листом №55/5.8-03/30727/2024 від 07.03.2024, що надійшов до суду 08.03.2024, позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Суд, ухвалою від 13.03.2024 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/178/24 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.04.2024.

Під час підготовчого провадження у справі учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору. Однак учасники справи таким правом не скористалися.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 30.04.2024, про що 11.04.2024 постановлено відповідну ухвалу.

На визначений час у судове засідання 30.04.2024 з`явився представник позивача, який заявлений позов підтримав у повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав та обставин.

Відповідачі правом участі в засіданні суду не скористалися. Про дату, час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, ухвалою суду від 13.03.2024, яка 16.04.2024 вручена відповідачам під розписку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень зі штрихкодовими ідентифікаторами 0690229117927, 0690229117935.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників відповідачів.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 30.04.2024, суд, заслухавши вступне слово представника позивача, провів стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами, повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення, повідомивши представника позивача про орієнтовний час повернення з нарадчої кімнати.

На проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судове засідання 30.04.2024 представник позивача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2018 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (позивач, за договором Банк) та Приватним підприємством «Транзит-Транс» (відповідач 1, за договором Позичальник) укладено Кредитний договір №491-ДК (далі -Кредитний договір).

Згідно з предметом Кредитного договору Банк зобов`язався надати Позичальнику на умовах цього Договору, а Позичальник зобов`язався отримати та належним чином використати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит у розмірі 843 360,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1. Договору)

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 11.08.2023 року відповідно до графіку погашення визначеному в п. 2.3. Договору в сумі 14 056,00 грн., щомісячно.

Згідно зі п. 2.4. Кредитного договору кредит надається в порядку та на умовах, передбачених ст. 3 цього Договору з рахунку для обліку Основної суми боргу в безготівковому порядку на такі цілі: придбання транспортного засобу «HYUNDAI SANTA FE» 2018 р.в.

Згідно з п.п. 2.7.1.1. та п.п. 2.7.1.2. п. 2.7.1. Кредитного договору процентна ставка є фіксованою та нараховується в розмірах: 20,5% (застосовується за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в п.п. 2.7.1.2. цього Договору) та 22,5% застосовується за наявності порушення Позичальником зобов`язань встановлених п. 5.3.7. цього Договору.

За змістом п. 2.7.3. Кредитного договору сторони погоджуються з тим, що Банк не дає жодних гарантій щодо не встановлення іншого розміру процентної ставки за користування кредитом, а тому Банк має право встановити інший розмір процентів за користування кредитом за цим Договором у порядку визначеному цим Договором.

Відповідно до п. 2.7.6. Кредитного договору проценти нараховуються Банком щомісячно за методом факт/факт на основну суму боргу та за строк фактичного користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту включно, та до повного погашення основної суми боргу за цим Договором.

Згідно п. 2.7.7. Кредитного договору проценти нараховані за період з дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення Позичальником кредиту проценти сплачуються Позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, а в разі розірвання цього Договору або настання остаточного терміну повернення кредиту одночасно з погашенням всієї основної суми боргу. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 10.09.2018 року.

Згідно п. 2.8 Кредитного договору з метою виконання зобов`язання (погашення основної суми боргу (її частини) та/або сплати процентів та/або комісійних винагород та/або інших платежів за цим договором) Позичальник, шляхом надання Банку розрахункового документу, направляє кошти на погашення заборгованості за цим Договором (крім випадку, коли погашення заборгованості здійснюється шляхом договірного списання Банком коштів з рахунків Позичальника). Таке погашення проводиться з використанням рахунку 37395000009244 (код Банку 302076 Код ЄДРПОУ 32139381) у валюті, що передбачена умовами цього Договору для кожного виду платежу та Банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості Позичальника за відповідним зобов`язанням з дотриманням умов, передбачених п. 2.9. цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору Банк відкриває рахунок для обліку основної суми боргу відповідно до правил, що діють у Банку та законодавства.

Відповідно до п. 3.3.1. та 5.2.1 Договору Банк має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Згідно п. 5.3.1, 5.3.2 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний: належним чином виконувати всі умови цього Договору та взяті на себе цим Договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з Банком; у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому Договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем виконано умови Кредитного договору, а саме 14.08.2018 перераховано грошові кошти в розмірі 843 360,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку ПП «Транзит-Транс» за період з 14.08.2018 по 25.12.2023.

В п.п. 4.1.1. та п.п. 4.1.2. п. 4.1. Кредитного договору обумовлено, що виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором забезпечуються:

заставою (транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE 2018 р.в.), що знаходиться за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, смт. Браїлів, вул. Ордженікідзе, буд. 68, що надається в заставу АТ «Ощадбанк»;

порукою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

14.08.2018 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (Кредитор, Банк), Приватним підприємством «Транзит-Транс» (Боржник) та громадянином України ОСОБА_1 (Поручитель), укладено Договір поруки (далі - Договір поруки).

Згідно п. 2.1. Договору поруки Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі Зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.

Згідно п. 2.2 Договору Поруки поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов`язання у тому ж обсязі, що і Боржник, в порядку, визначеним Кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання Боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів та/або повернення частини Кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення Кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні Строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення Зобов`язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені Кредитним договором; невідшкодування завданих Кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов Кредитного договору.

Пунктом 2.4 Договору поруки визначено, що обсяг зобов`язань поручителя за цим Договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах, визначених цим Договором) зобов`язання за Кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов`язання.

Пунктом 2.5 Договору поруки визначено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язання, а також несе визначену законодавством відповідальність за порушення ним встановленого цим Договором грошового зобов`язання, в тому числі щодо сплати коштів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до 2.6 Договору поруки, Поручитель погоджується та зобов`язується солідарно відповідати за виконання зобов`язання правонаступниками Боржника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за Кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за зобов`язанням відповідно до законодавства.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а Поручитель та Боржник з моменту порушення Боржником зобов`язання відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за Кредитним договором на власний вибір, як від Боржника і Поручителя спільно, так від будь-якого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково. (пункти 3.2.2, 3.2.3 Договору поруки).

14.08.2018 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (Заставодержатель, Банк) та Приватним підприємством «Транзит-Транс» (Заставодавець) укладено Договір застави транспортного засобу, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В (далі Договір застави).

Відповідно до умов цього Договору Заставодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з Кредитного договору, передає в заставу, а Заставодержатель цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі. Предмет застави, що належить Заставодавцю на праві власності. Також заставою, встановленою цим Договором, забезпечуються вимоги Заставодержателя щодо відшкодування будь-яких витрат та збитків Заставодержателя, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Заставодавцем умов цього Договору, а також вимоги Заставодержателя щодо відшкодування витрат Заставодержателя, пов`язаних з пред`явленням вимоги за Кредитним договором та зі зверненням стягнення на предмет застави за цим Договором, а також витрат на утримання і збереження Предмета застави, зазначеного в пункті 1.2. цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору застави Предметом застави за цим Договором є транспортний засіб марки HYUNDAI SANTA FE, 2018 р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 0541, 11.08.2018 р. (надалі - Предмет застави).

Право власності Заставодавця на майно підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 0541, 11.08.2018.

Неналежне виконання Приватним підприємством «Транзит-Транс» зобов`язань за Кредитним договором № 491 від 14.08.2018 та невиконання громадянином ОСОБА_1 (Поручитель) зобов`язань за Договором поруки від 14.08.2018 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд зважає на наступне.

Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, слідує, що між позивачем та Приватним підприємством «Транзит-Транс» виникли зобов`язання, сторонами у письмовій формі укладено Кредитний договір № 491 від 14.08.2018, який за правовою природою є кредитним договором. Сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, необхідних для даного виду договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

В частині 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 5.3.1 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього Договору та взяті на себе цим Договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з Банком.

У підпунктах 3.3.1., 5.2.1 пунктів 3.3, 5.2. Кредитного договору визначено, що Банк має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором винна сторона відшкодовує другій стороні спричинені у зв`язку з цим збитки понад штрафні санкції визначені п. 7.2. та п. 7.3. цього Договору.

У пункті 10.4 Кредитного договору Сторони за взаємною згодою встановили, що повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим Договором, здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів та/або вручення відповідних документів під особистий підпис іншої Сторони, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправлення.

Сторони зобов`язані своєчасно письмово проінформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах, в тому числі Позичальник зобов`язаний невідкладно письмово інформувати Банк про зміну адреси своєї електронної пошти, що була зазначена ним в Кредитній заявці. У випадку порушення цієї вимоги відповідна кореспонденція (в тому числі електронна пошта) вважається направленою та отриманою належним чином, якщо її було направлено на адресу сторони, зазначеною у цьому Договорі або в Кредитній заявці або останньому письмовому повідомленні відповідної Сторони.

У пп. 3.2.2, 3.2.3 пункту 3.2 Договору поруки встановлено, що у випадку повного або часткового невиконання Боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушення зобов`язання, а Поручитель та Боржник з моменту порушення Боржником зобов`язання відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від Боржника і Поручителя спільно, так і від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

Згідно з пп. 3.2.4 пункту 3.2 Договору поруки, з метою реалізації відповідно до умов цього Договору права вимоги до Поручителя Кредитор має право, але не зобов`язаний, пред`явити (направити) Поручителю вимогу. Не направлення Кредитором вимог не позбавляє Кредитора права вимагати у Поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього Договору та законодавства.

Як вбачається з позову, у зв`язку із невиконанням Позичальником (відповідачем 1) умов Кредитного договору у відповідача 1 виникла заборгованість по кредиту та нарахованим процентам.

Відповідно до Виписки з рахунків Позичальника за період з 14.08.2018 по 25.12.2023 та розрахунку заборгованості по Кредитному договору останні чергові платежі з повернення кредитних коштів та погашення процентів за користування кредитом надійшли від Позичальника в січні 2022 року, після яких надходження з виконання грошових зобов`язань на виконання умов Кредитного договору у визначені ним строки припинились.

Відповідно до правової позиції висвітленої у Постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року по справі № 209/3103/21, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача 1 та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості Позичальника.

Оскільки відповідачем 1 не були погашені прострочені платежі, позивач 26.09.2023 за № 55/5.8-02/60806/2023 направив Позичальнику вимогу про сплату простроченої заборгованості. Відповідно до змісту цієї вимоги позивач на підставі п.п. 2.1, 2.2, 5.3.1, 5.3.2 Кредитного договору № 491 від 14.08.2018 вимагав сплатити заборгованість за кредитом, за нарахованими процентами за користування кредитом та інших платежів. Погасити заборгованість Банк вимагав протягом 30-денного строку з моменту отримання вимоги та попередив, що у випадку невиконання вказаних вимог Банком буде вжито заходів щодо подання позову до суду про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.

Зазначена вимога отримана Позичальником 30.09.2023, що підтверджується витягом з сайту ДП «Укрпошта», проте залишена останнім без належного реагування та виконання.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, Договором поруки, укладеними між Банком та відповідачем 2 визначено, що у випадку повного або часткового невиконання Боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває право вимоги до Боржника і Поручителя, які відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від Боржника і Поручителя спільно, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, з огляду на викладене та приписи ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, позивач має право вимагати стягнення наявної заборгованості за Кредитним договором солідарно з Позичальника - відповідача 1 та Поручителя - відповідача 2.

Згідно з наданими позивачем (доданими до позовної заяви) розрахунками заборгованості за Кредитним договором заборгованість за кредитом становить 266 964,83 грн, заборгованість за відсотками 115 501,32 грн.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не подали, позовні вимоги не спростували, контррозрахунків не надали.

Доказів виконання договірних зобов`язань з повернення у повному обсязі отриманих Позичальником кредитних коштів та сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами матеріали справи не містять.

Таким чином позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача суми 266 964,83 грн заборгованості за кредитом та суми 115 501,32 грн заборгованості за відсотками є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачами грошових зобов`язань позивачем також заявлено до солідарного стягнення з відповідачів:

- 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 890,20 грн та за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 380,75 грн;

- інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 2 115,40 грн та за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 927,97 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 890,20 грн за несвоєчасне погашення кредиту за період прострочення з 10.10.2018 по 23.02.2022 та в розмірі 380,75 грн за несвоєчасне погашення процентів за період прострочення з 11.10.2018 по 23.02.2022, інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 2 115,40 грн та за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 927,97 грн за період прострочення березень 2020 року лютий 2022 року визнаються судом обґрунтованими та законними.

При цьому суд зважає, що при нарахуванні компенсаційних втрат позивачем враховано обмеження запровадженні законодавцем, а саме Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, яким були внесені зміни, зокрема й до Цивільного кодексу України.

Так, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав законної сили 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України доповнено пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу по тілу кредиту в розмірі 266 964,83 грн, процентів за користування кредитними коштами в розмірі 115 501,32 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 890,20 грн, 3% річних від простроченої заборгованості за процентами в розмірі 380,75 грн, інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 115,40 грн, інфляційних втрат від простроченої заборгованості за процентами в розмірі 927,97 грн підлягають до задоволення судом в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет застави згідно Договору застави транспортного засобу від 14.08.2018, укладеного між позивачем та ПП «Транзит-Транс», в рахунок погашення заборгованості відповідача 1 перед позивачем за Кредитним договором, шляхом реалізації предмета застави на публічних торгах із встановленням початкової ціни продажу на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Як встановлено судом вище, між Банком та ПП «Транзит-Транс» укладено Договір застави транспортного засобу від 14.08.2018 з метою належного виконання зобов`язання, що випливає з Кредитного договору № 491 від 14.08.2018, згідно з яким Заставодавцем було передано в заставу предмет застави, що належить йому на праві власності, а саме транспортний засіб марки HYUNDAI SANTA FE, 2018 р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ СХК 993090, виданого ТСЦ 0541, 11.08.2018 р.

Відповідно до змісту з пп. 3.1.3, 3.1.4 пункту 3.1. вказаного Договору застави, Заставодержатель має право: самостійно обирати спосіб звернення стягнення на предмет застави; у випадку невиконання або неналежного виконання Заставодавцем Зобов`язання за Кредитним договором та/або обов`язків за цим Договором, а також в інших випадках, передбачених ним Договором, Законодавством, Кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, включаючи: основну суму боргу (кредит) відповідно до умов зобов`язання, проценти за користування кредитом, комісії, неустойки (пені, штрафи) та інші платежі і санкції, що передбачені та/або які випливають із зобов`язання, а також витрати, пов`язані з невиконанням або неналежним виконанням Заставодавцем умов Кредитного договору та/або нього Договору, витрати Заставодержателя, пов`язані з пред`явленням вимоги за Кредитним договором та зі зверненням стягнення на предмет застави за цим Договором (в тому числі витрати, пов`язані з реалізацією предмету застави та вартість послуг незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності), а також витрати на утримання і збереження предмета застави.

Згідно з п. 6.3 Договору застави Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом, не забороненим законодавством, зокрема за рішенням суду у встановленому законодавством та цим договором порядку.

Спосіб звернення стягнення на предмет застави обирається Заставодежателем на власний розсуд. Заставодержатель зобов`язаний у будь-якому випадку до початку звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави (п.6.4 Договору застави).

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 56602066 від 14.08.2018 позивачем як Заставодержателем зареєстровано відомості про звернення стягнення на предмет обтяження за Договором застави транспортного засобу обладнання від 14.08.2018.

Згідно з положеннями ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу» встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

В частині 1 ст. 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 589 ЦК України).

Аналогічні приписи містить ст. 19 Закону України «Про заставу».

Згідно з приписами ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано з встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Такі ж положення наведені в ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу».

Відповідно до ч. 1 ст. 590, ч.1 ст. 591 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

В ч.ч. 7, 8 ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

За змістом ч. 1 ст. 21 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором.

Заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов`язання (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про заставу).

В ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання (частина 3 статті 3 Закону України «Про заставу»).

Застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави;в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом (ст. 28 Закону України «Про заставу»). Аналогічні положення наведено також у статті 593 ЦК України.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення застави та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб, передбачений законодавством.

Схожі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 361/7543/17.

Із змісту вказаної постанови слідує, що суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Окрім цього, Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо того, що стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання, адже саме кредитор має право обрати, яким чином здійснювати стягнення заборгованості (постанова Верховного Суду від 28.08.2019 р. у справі №759/4036/18, постанова Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі №761/31346/13 ц, постанова Верховного Суду від 31.10.2018 р. у справі №2-1513/10).

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), Велика Палата дійшла висновку, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Суд може одночасно звернути стягнення на предмет застави та стягнути суму заборгованості за кредитним договором лише в межах «непогашених» вимог кредитора за основним зобов`язанням із зазначенням у рішенні суми заборгованості за кредитним договором.

Отже, одночасне заявлення відповідних вимог є обґрунтованим адже кредитна заборгованість є непогашеною та суд вправі задовольнити позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та одночасного звернення стягнення на предмет застави.

На підставі всього вищевикладеного та враховуючи задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором, позовні вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет застави підлягають до задоволення.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, відповідачами не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір).

Позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов (розміру виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна).

Позивач при зверненні до суду із позовною заявою у даній справі з позовними вимогами про солідарне стягнення за відповідачів суми 386 780,47 грн та звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості у вказаному розмірі, сплатив судовий збір за платіжною інструкцією №1469275049803 від 29.12.2023 в розмірі 11 603,42 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Суд враховує, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну.

На підставі викладеного, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, судовий збір в частині вимог про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором покладається на відповідачів порівну по 2 900,85 грн.

При цьому, оскільки позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет застави стосуються лише відповідача 1, судовий збір в частині зазначених вимог в розмірі 5 801,72 грн покладається на відповідача 1.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Транзит-Транс" (вул. Островського, буд. 24, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130; код ЄДРПОУ 32139381), громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк" (вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 09302607) 266 964 грн. 83 коп. основного боргу по тілу кредиту; 115 501 грн. 32 коп. проценти за користування кредитними коштами; 890 грн. 20 коп. 3% річних від простроченої суми заборгованості по тілу кредиту; 380 грн. 75 коп. 3% річних від простроченої заборгованості за процентами; 2 115 грн. 40 коп. інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по тілу кредиту; 927 грн. 97 коп. інфляційних втрат від простроченої заборгованості за процентами.

3. Звернути стягнення на майно, передане у заставу відповідно до Договору застави майна від 14.08.2018, а саме транспортний засіб автомобіль марки «HYUNDAI SANTA FE», 2018 р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 0541, 11.08.2018 р., на праві власності Приватному підприємству «Транзит-Транс» на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 491 (для придбання транспортного засобу) від 14.08.2018, розмір якої станом на 26.12.2023 становить 386 780,47 грн, з яких: сума основного боргу по тілу кредиту - 266 964,83 грн.; проценти за користування кредитними коштами - 115 501,32 грн.; 3% річних від простроченої суми заборгованості за тілом кредиту - 890,20 грн.; 3% річних від простроченої заборгованості за процентами - 380,75 грн.; сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за тілом кредиту -2 115,40 грн.; загальна сума інфляційних втрат від простроченої заборгованості за процентами 927,97 грн., шляхом реалізації предмета застави на публічних торгах із встановленням початкової ціни продажу на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Стягувач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 09302607)

Боржник: Приватне підприємство «Транзит-Транс» (вул. Островського, буд. 24, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130; код ЄДРПОУ 32139381)

4. Стягнути з Приватного підприємства "Транзит-Транс" (вул. Островського, буд. 24, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130; код ЄДРПОУ 32139381) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк" (вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 09302607) 8 702 грн. 57 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк" (вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 09302607) 2 900 грн. 85 коп. - витрат зі сплати судового збору.

6. Примірник рішення направити позивачу та представнику позивача - адвокату Лобанову Олегу Олеговичу - до електронних кабінетів в ЄСІТС, відповідачам - рекомендованим листом.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 08 травня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ПП "Транзит-Транс" (вул. Островського, буд. 24, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)

3 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )