Рішення

від 29.04.2024 по справі 905/376/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.2024 м. Харків Справа № 905/376/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнас Груп» за вх. № 3342/24 від 19.04.2024 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу

у справі №905/376/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнас Груп» (53210, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, м. Нікополь, вул. Херсонська, буд. 97)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (50006, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тільги Степана, буд. 4, каб. 204)

про стягнення 51 605,27 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.04.2024 у справі №905/376/23 позов ТОВ «Форнас Груп» задоволено, стягнуто з ПрАТ «АКХЗ» на користь ТОВ «Форнас Груп» основний борг у розмірі 51 605,27 грн та судовий збір у розмірі 2 684 грн.

При цьому, питання щодо витрат позивача на правову допомогу, які згідно з орієнтовним розрахунком складають 15 000 грн, не вирішувалось судом з огляду на зазначення у позові про надання доказів щодо обсягу та кількості робіт, виконаних адвокатом, протягом 5 днів після ухвалення рішення в порядку ч. 8 ст.129 ГПК України.

19.04.2024 за вх. №3342/24 через підсистему «Електронний суд» господарський суд одержав заяву позивача, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи, у розмірі 14 580,26 грн.

До заяви додано: договір про надання правової допомоги від 10.04.2023; акт приймання-передачі наданих послуг від 19.04.2024 до цього договору; квитанції №№920145, 920146 про доставку документів (заяви з додатками) до зареєстрованого електронного кабінету відповідача та його представника.

22.04.2024 господарським судом постановлено ухвалу, якою у т.ч. прийнято до розгляду заяву ТОВ «Форнас Груп» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. При цьому в цій ухвалі господарським судом зроблено висновки щодо дотримання позивачем встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденного строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу з доказами на підтвердження їх понесення.

22.04.2024 за вх.№07-07/3850/24 господарський суд одержав заяву відповідача, в якій останній просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу, а у випадку задоволення судом заяви позивача - зменшити розмір витрат на правову допомогу з 14 580,26 грн до 5 000 грн.

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначив, що спірні правовідносини, пов`язані з розглядом справи, регулюються нормами ЦК та ГК України, тобто великої кількості законів і підзаконних нормативно правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту здійснення поставки, судова практика є сталою. Справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження у зв`язку із її малозначністю. Заявлена позивачем сума витрат на професійну правову допомогу у розмірі 14 580,26 грн складає 28,25% від ціни позову.

Відповідач зазначив, що вартість наданих адвокатом послуг зі складання та направлення до суду позовної заяви та відповіді на відзив є завищеною з огляду на складність справи та ціну позову.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що в порушення п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України позивачем не подано до суду доказів підтвердження витрат позивача про сплату вартості наданих адвокатом послуг з професійної правової допомоги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати згідно зі ст. 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу.

У ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, у ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено загальне правило розподілу судових витрат, згідно з яким інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд у відповідності до ч. 5 ст. 129 ГПК України враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 5 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6,7,9 ст.129 цього Кодексу.

Тобто під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч.4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Також Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. ст. 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

З договору про надання правової допомоги від 10.04.2023, який укладено між АО «Аделекс» (адвокатське об`єднання) та ТОВ «Форнас Груп» (клієнт, позивач), вбачається, що адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та чинним законодавством, а клієнт зобов`язаний сплатити гонорар (винагороду) за надану адвокатським об`єднанням правову допомогу та компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (п. 1.1 договору).

Правова допомога включає в себе: надання правової (професійної правничої) допомоги, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів юридичних осіб під час розгляду справ у судах під час здійснення господарського судочинства (п. 1.2 договору).

Для надання правової (правничої) допомоги клієнту, адвокатське об`єднання призначає у т.ч. адвоката, старшого партнера об`єднання Авраменка А.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №2014, яке видано 30.07.2021 Радою адвокатів Рівненської області (п. 1.3 договору).

Для виконання адвокатським об`єднанням прийнятих на себе обов`язків, що визначені п. 1.2 цього договору, клієнт надає адвокатському об`єднанню повноваження, зокрема: від імені клієнта здійснювати захист та представляти інтереси клієнта в судах будь-якої юрисдикції та інстанції з усіма правами, що надані законодавством сторонам, з правом підпису, подання і отримання від імені клієнта необхідних документів; підписувати та подавати документи: позовні заяви, заяви, клопотання, докази та інші процесуальні документи (п. 2.4 договору).

За надання правової допомоги, яка є предметом договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах визначених договором. Розмір гонорару адвокатського об`єднання за цим договором визначається за домовленістю сторін. Гонорар не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатським об`єднанням позитивного результату, якого бажає клієнт. За домовленістю сторін, оплата правової допомоги здійснюється у вигляді попередньої оплати на підставі виставленого рахунку-фактури або на підставі будь-якого документу (квитанції, акту, розписки, акту приймання-передачі наданих послуг, тощо). Факт наданих послуг підтверджується актом прийняття-передачі наданих послуг. Підставою для сплати гонорару, фактичних, судових та інших витрат є рахунок-фактура або інший документ (квитанція, акт, розписка, акт приймання-передачі наданих послуг, тощо). Клієнт сплачує гонорар у день отримання рахунку-фактури або іншого документу (квитанції, акту, розписки, акту приймання-передачі наданих послуг, тощо). Підписанням цього договору сторони підтверджують, що вони дійшли згоди, що розмір гонорару адвокатського об`єднання буде відображений в рахунках-фактури або інших документах (квитанціях, актах, розписках, тощо) чи (або) актах приймання-передачі наданих послуг (п.п. 3.1-3.4, 3.8, 3.9-3.11, 3.13 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.10.1 договору).

19.04.2024 ТОВ «Форнас Груп» та АО «Аделекс» складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 10.04.2023, до якого включено:

1. усне консультування та аналіз документів, наданих ТОВ «Форнас Груп» для стягнення заборгованості в сумі 51 605,27 грн з ПрАТ «АКХЗ» - 1 000 грн (1 год.);

2. написання та подання до Господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення заборгованості в сумі 51 605,27 грн з ПрАТ «АКХЗ» - 8 000 грн (3 год.);

3. написання та подання до Господарського суду Донецької області відповіді на відзив у справі №905/376/23 3 000 грн (1 год. 30 хв);

4. гонорар успіху 2 580,26 грн (5% від суми позову), а всього 14 580,26 грн.

В акті зазначено, що його підписанням клієнт підтвердив, що послуги, зазначені під №№1-4 були надані адвокатським об`єднанням в повному обсязі, та зобов`язався протягом 30 календарних днів з моменту набрання законної рішенням суду у справі №905/376/23 сплатити адвокатському об`єднанню суму в розмірі 14 580,26 грн.

Представництво інтересів позивача у суді здійснювалось адвокатом Авраменко А.В., який має право на зайняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва серії РН № 2014 від 30.07.2021 та діяв у суді на підставі ордеру серії ВК №1078899 від 10.04.2023.

З огляду на зміст вказаного вище акту та обставини цієї справи, адвокатом Авраменко А.В. фактично надано/виконано такі послуги/роботи: 1) подано до суду позовну заяву, що охоплює усне консультування, аналіз документів, складання (написання) позовної заяви; 2) подано до суду відповідь на відзив, що включає її складання (написання).

При цьому надання/виконання таких послуг/робіт, за висновками суду, не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є звичайним розрахунковим спором незначної складності.

Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору (у цьому випадку договору на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів), судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати та проаналізувати), розрахунок суми, що стягується (основний борг) не є складним, а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, обмежується посиланням на норми ЦК та ГК України.

Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт, рівень складності цієї справи та ціну позову (51 605,27 грн), заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу (п.п. 1-3 акту) - 12 000 грн, є завищеним та підлягає зменшенню в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України до 6 000 грн (а не до 5 000 грн як заявив відповідач), оскільки саме такий розмір, за висновками суду, відповідає критеріям, визначеним у ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн.

Одночасно, господарським судом також враховано правовий висновок, який викладений у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та згідно з яким розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України). Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів, які підтверджують здійснення витрат в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (п.2 ч. 2 ст. 126 ГПК України), відхилені судом, оскільки такі витрати (зокрема, витрати на відрядження, проживання під час відрядження, транспортні витрати тощо) до стягнення не заявлені.

Що стосується гонорару успіху (п. 4 акту), то суд виходить з того, що чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару. ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики надають визначення поняття «гонорар» без поділу цього поняття на види. Зокрема, норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи «гонорар успіху», що свідчить про те, що поняття «гонорар», яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

У постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду у цій справі звернула увагу на те, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, від 18.08.2022 у справі № 873/33/22, від 07.12.2022 у справі № 873/96/22, «гонорар успіху» не залежить від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків тощо, а залежить від результатів вирішення відповідного спору, тобто є умовною угодою та не може встановлюватися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

З огляду на викладене, а також приписи ст. 627 ЦК України, ст. ст. 1, 26, 27, 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», можна зробити висновок, що гонорар успіху є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат. Гонорар успіху та умови його сплати мають бути погоджені сторонами у договорі. У разі такого погодження, гонорар успіху може включатись до складу витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

У цьому випадку, у договорі погоджено умови щодо сплати гонорару за надання правової допомоги, що є предметом цього договору та визначена у розд. 1 (надання консультацій, роз`яснень з правових питань, складення заяв, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів у суді тощо), як основної винагороди, та щодо його розміру, який визначається за домовленістю сторін (п. 3.2 договору) та відображається в рахунках-фактури або інших документах (квитанціях, актах, розписках тощо) чи актах приймання-передачі наданих послуг, які є підставою для оплати відповідних робіт/послуг (п.п. 3.10, 3.13 договору), може бути збільшений у випадку збільшення обсягу правової допомоги або істотного зростання обсягу часу, який необхідно витратити адвокатському об`єднанню на надання правової допомоги, що оформлюється письмово (п. 3.5 договору), або подвоєний у разі надання адвокатським об`єднанням правової допомоги клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні (п. 3.6 договору), та не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатським об`єднанням позитивного результату, якого бажає клієнт (п. 3.3 договору).

Будь-яких умов щодо сплати гонорару успіху за досягнення позитивного результату розгляду справи (у відсотку до ціни позову), що фактично є додатковою винагородою, договір не містить. Тобто при укладанні договору сторони не погодили додаткову оплату у вигляді гонорару успіху.

Акт приймання-передачі наданих послуг, в якому визначений гонорар успіху, не є договором про надання правової допомоги в розумінні ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та сам по собі не може передбачати (встановлювати) такий гонорар (який є умовною угодою).

Визначення в акті приймання-передачі наданих послуг гонорару успіху, як додаткової винагороди, може обумовлювати його сплату позивачем на користь адвокатського об`єднання в межах їх домовленості, яка не є обов`язковою для відповідача в контексті розподілу судових витрат (не покладає на нього обов`язок з відшкодування позивачу таких витрат).

Поряд з цим, визначаючи у позові орієнтовні витрати на правову допомогу у цій справі, позивач не вказував про гонорар успіху, як не навів у заяві про ухвалення додаткового рішення обґрунтування необхідності таких витрат поряд з витратами за фактично надані/виконані адвокатом послуги/роботи.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат у розмірі 2 580,26 грн.

На підставі п. 1 ч. 4 ст.129 ГПК України, у зв`язку з задоволенням позову у цій справі, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнас Груп» за вх. № 3342/24 від 19.04.2024 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (50006, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тільги Степана, буд. 4, каб. 204, ідент. код 00191075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форнас Груп» (53210, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, м. Нікополь, вул. Херсонська, буд. 97, ідент. код 37196533) витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.

3. В решті заяви відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 29.04.2024.

Суддя Л.В. Ніколаєва