Рішення

від 08.05.2024 по справі 910/1939/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2024Справа № 910/1939/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, буд. 19, ідентифікаційний код 03361419)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА КРОЛІКОФФ" (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 18/7, офіс 409/1, ідентифікаційний код 42656182)

про стягнення 206 337, 46 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Уманьгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА КРОЛІКОФФ" (далі - відповідач) про стягнення 206 337, 46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про реструктуризацію заборгованості №701/12-20 від 07.12.2020 в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за донарахований обсяг природного газу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 90 789, 99 грн основного боргу, 30 721, 28 грн інфляційних втрат, 78 842, 33 грн пені та 5 983, 86 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

06.03.2024 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА КРОЛІКОФФ" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що невиплата заборгованості сталася внаслідок дії форс-мажорних обставин - військової агресії Російської Федерації проти України, водночас умовами договору не узгоджений розмір пені за прострочення зобов`язання, та позивачем безпідставно нараховано пеню за період, що перевищує шість місяців.

07.03.2024 Приватним акціонерним товариством "Уманьгаз" через підсистему "Електронний суд" подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає про необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві, оскільки дата останнього платежу за договором передує дії форс-мажорних обставин, при цьому дія форс-мажору не звільняє від виконання зобов`язання, а лише від відповідальності за його порушення, посилання відповідача на лист ТПП №2024/02.0-7 від 28.02.2022 не підтверджує неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання, розрахунок штрафних санкцій здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Відповідач своїм правом на подання заперечень, передбаченим приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 19.06.2017 №808 (в редакції зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 11.06.2019 №1024) Приватному акціонерному товариству "Уманьгаз" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Умань, Уманського, Христинівського та Маньківького районів Черкаської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користування чи експлуатації Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз".

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Уманьгаз" у відповідності до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 №329-VIII є оператором газорозподільної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

07.12.2020 між Приватним акціонерним товариством "Уманьгаз" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА КРОЛІКОФФ" (далі - боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості №701/12-20 (далі - договір), згідно пункту 1.1. якого кредитор та боржник дійшли згоди про реструктуризацію кредиторської заборгованості боржника перед кредитором за донарахований обсяг природного газу у кількості 180 660 м. куб., розраховану кредитором та наведену у розрахунку вартості послуг балансування, на суму 1 444 548, 09 грн, в т.ч. ПДВ - 240 758 грн шляхом розстрочення оплати на 12 календарних місяців, відповідно до Графіку погашення заборгованості, наведеного у додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.1. договору боржник зобов`язується виплатити кредитору в повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 1.1. цього договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів частинами (платежами) щомісяця з рахунку боржника на розрахунковий рахунок кредитора а АБ "Укргазбанк" UA14 320478 0000000026008104404 МФО 320478 код ЄДРПОУ 03361419, починаючи з місяця, в якому укладено цей договір, відповідно до графіку погашення заборгованості. Перший платіж в рахунок погашення заборгованості сплачується боржником протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору, решта платежів - не пізніше останнього календарного дня відповідного місяця.

У графіку погашення заборгованості (додаток №1 до договору) сторонами погоджено здійснення боржником наступних платежів: 80 000 - протягом 5 днів банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору; 124 050, 09 грн - до 31.01.2021; 124 049, 80 грн - до 28.02.2021; 124 049, 80 грн - до 31.03.2021; 124 049, 80 грн - до 30.04.2021; 124 049, 80 грн - до 31.05.2021; 124 049, 80 грн - до 30.06.2021; 124 049, 80 грн - до 31.07.2021; 124 049, 80 грн - до 31.08.2021; 124 049, 80 грн - до 30.09.2021; 124 049, 80 грн - до 31.10.2021; 124 049, 80 грн - до 30.11.2021.

Згідно пункту 4.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, що визначена даним договором та діючим законодавством України.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що за повне або часткове нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі місячного платежу, кредитор має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо дострокового стягнення непогашеної суми заборгованості згідно з договором, нараховувати на непогашену суму заборгованості неустойку (пеню), 3% річних та інфляційні втрати, провести відключення об`єктів боржника від системи газопостачання, попередивши боржника за 3 календарні дні. Відновлення газопостачання буде проведено після погашення боргу за даним договором та за відсутності поточного боргу по договору розподілу природного газу №466 від 10.10.2019.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором (п. 8.1. договору).

Як зазначено позивачем, на виконання умов договору відповідачем була здійснена оплата частково, в сумі 1 353 758, 10 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2863_CM01X/139 від 22.12.2020 на суму 80 000, 00 грн, №2989_1C01U/150 від 12.01.2021 на суму 30 000, 00 грн, №3016_1E0A26/1 від 14.01.2021 на суму 20 000, 00 грн, №3830_2401U/186 від 04.02.2021 на суму 50 000, 00 грн, №3888_2B0A1E/1 від 11.02.2021 на суму 75 000, 00 грн, №4027_390A2U/1 від 09.03.2021 на суму 50 000, 00 грн, №4053_3C01N/308 від 12.03.2021 на суму 10 000, 00 грн, №4063 від 16.03.2021 на суму 10 000, 00 грн, №4141 від 25.03.2021 на суму 20 000, 00 грн, №4145 від 26.03.2021 на суму 20 000, 00 грн, №4164 від 30.03.2021 на суму 40 000, 00 грн, №4227 від 08.04.2021 на суму 47 149, 69 грн, №4309 від 20.04.2021 на суму 50 000, 00 грн, №4361 від 27.04.2021 на суму 40 000, 00 грн, №4383 від 05.05.2021 на суму 35 000, 00 грн, №4537_5R01O/335 від 27.05.2021 на суму 30 000, 00 грн, №4586_6401U/167 від 04.06.2021 на суму 25 000, 00 грн, №4627_6F01U/295 від 15.06.2021 на суму 30 000, 00 грн, №4671_6M09T/286 від 22.06.2021 на суму 50 000, 00 грн, №4720_6T09V/291 від 29.06.2021 на суму 15 000, 00 грн, №4733_7101V/275 від 01.07.2021 на суму 50 000, 00 грн, №4918_8501Q/246 від 05.08.2021 на суму 30 000, 00 грн, №4977_8J01U/306 від 19.08.2021 на суму 5000, 00 грн, №5012_8R01K/333 від 27.08.2021 на суму 20 000, 00 грн, №5180_9M01A/301 від 22.09.2021 на суму 100 000, 00 грн, №5239_9U01O/359 від 30.09.2021 на суму 20 000, 00 грн, №5447 від 11.11.2021 на суму 30 000, 00 грн, №5554 від 30.11.2021 на суму 20 000, 00 грн, №5714 від 21.12.2021 на суму 50 000, 00 грн, №5641 від 13.12.2021 на суму 50 000, 00 грн, №5813 від 11.01.2022 на суму 50 000, 00 грн, №5906 від 21.01.2022 на суму 50 000, 00 грн, №5943 від 28.01.2022 на суму 100 000, 00 грн, №6010 від 10.02.2022 на суму 50 000, 00 грн, а також відомістю розрахунків позивача з клієнтами.

Позаяк, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманих послуг своєчасно та належним чином не здійснював, за відповідачем виник борг у розмірі 90 789, 99 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості за договором реструктуризації заборгованості від 31.08.2023 №1831, у якій просив протягом 10-ти календарних днів з дня отримання даної претензії здійснити виконання грошових зобов`язань по договору та сплатити борг у розмірі 90 789, 99 грн.

Вказана претензія була отримана відповідачем 20.09.2024, однак залишена без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 30 721, 28 грн інфляційних втрат, 78 842, 33 грн пені та 5 983, 86 грн 3% річних.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позовних, зазначивши що невиплата заборгованості сталася внаслідок дії форс-мажорних обставин - військової агресії Російської Федерації проти України, водночас умовами договору не узгоджений розмір пені за прострочення зобов`язання, та позивачем безпідставно нараховано пеню за період, що перевищує шість місяців.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, оскільки дата останнього платежу за договором передує дії форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач, при цьому дія форс-мажору не звільняє від виконання зобов`язання, а лише від відповідальності за його порушення, посилання відповідача на лист ТПП №2024/02.0-7 від 28.02.2022 не підтверджує неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання, розрахунок штрафних санкцій здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, які виникають під час функціонування ринку природного газу України, а також оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 року та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 року.

За приписами частини 1 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Укладений між сторонами договір від 07.12.2020 №701/12-20 про реструктуризацію заборгованості (за донарахований обсяг природного газу) за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Графіком погашення заборгованості (додаток №1 до договору) сторонами погоджено здійснення боржником наступних платежів: 80 000 - протягом 5 днів банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору; 124 050, 09 грн - до 31.01.2021; 124 049, 80 грн - до 28.02.2021; 124 049, 80 грн - до 31.03.2021; 124 049, 80 грн - до 30.04.2021; 124 049, 80 грн - до 31.05.2021; 124 049, 80 грн - до 30.06.2021; 124 049, 80 грн - до 31.07.2021; 124 049, 80 грн - до 31.08.2021; 124 049, 80 грн - до 30.09.2021; 124 049, 80 грн - до 31.10.2021; 124 049, 80 грн - до 30.11.2021.

Отже, уклавши з позивачем договір про реструктуризацію заборгованості, відповідач взяв на себе зобов`язання з оплати наданих послуг відповідно до погодженого сторонами графіку погашення заборгованості.

Втім, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, сплата заборгованості за донарахований обсяг природного газу ним здійснена з не в повному обсязі та з порушенням встановлених строків.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманих послуг, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 90 789, 99 грн.

Разом з цим, оскільки оплата наданих послуг не здійснена у передбачений договором (графіком погашення заборгованості) строк, позивачем нараховано пеню у загальному розмірі 78 842, 33 грн пені.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

З ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, в тому числі пені.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 4.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, що визначена даним договором та діючим законодавством України.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що за повне або часткове нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі місячного платежу, кредитор має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо дострокового стягнення непогашеної суми заборгованості згідно з договором, нараховувати на непогашену суму заборгованості неустойку (пеню), 3% річних та інфляційні втрати, провести відключення об`єктів боржника від системи газопостачання, попередивши боржника за 3 календарні дні. Відновлення газопостачання буде проведено після погашення боргу за даним договором та за відсутності поточного боргу по договору розподілу природного газу №466 від 10.10.2019.

З наведеного вбачається, що сторони не встановили конкретного виду та розміру пені за порушення строків розрахунків, а договір, який є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише посилання на чинне законодавство в цілому.

У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

При цьому, а ні умовами договору, а ні спеціальним законодавчим актом, не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання у даному випадку. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише обмежує її визначення сторонами у договорі подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Частина шоста статті 231 Господарського кодексу України також не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України).

Таким чином, оскільки сторонами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання (порядок її сплати та розмір) і законодавством, яке регулює дані правовідносини відповідний обов`язок не встановлений, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 78 842, 33 грн, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 5 983, 86 грн та 30 721, 28 грн інфляційних втрат.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкоджала дія форс-мажорних обставин - військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні воєнного стану, який згідно офіційного листа Торгово-промислової палати України визнається форс-мажорною обставиною.

Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Слід також зауважити, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

За умовами пункту 5.3. договору сторона, для якої настали обставини непереборної сили, повинна на протязі трьох календарних днів з моменту виникнення, таких обставин письмово повідомити про це іншу сторону в такий спосіб, який забезпечить інформування іншої сторони, зокрема в один із таких способів: рекомендованим листом, факсом чи електронною поштою.

У повідомленні повинні бути зазначені дані про характер форс-мажору, за яких обставин він виник, обставину непереборної сили, а також те, що така обставина перешкоджає виконанню зобов`язання чи/або є підставою для затримки виконання зобов`язання.

Факт наявності та строк дії форс-мажорних обставин підтверджується відповідним документом уповноваженого на це органу - Торгово-промислової палати України/її територіального органу у встановленому порядку.

Однак, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати наданих послуг за укладеним договором про реструктуризацію заборгованості №701/12-20 від 07.12.2020 внаслідок настання форс-мажорних обставин, як і відсутні в матеріалах справи докази на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у строк, визначений пунктом 5.3 договору.

Поміж тим, датою останнього платежу згідно графіку погашення заборгованості є 30.11.2021, отже кінцевий строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА КРОЛІКОФФ" зобов`язання з оплати заборгованості по договору №701/12-20 від 07.12.2020 у повному обсязі сплив до початку дії обставин, на які відповідач посилається в обґрунтування неможливості виконання ним цього зобов`язання, а саме: військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА КРОЛІКОФФ" (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд.18/7, офіс 409/1, ідентифікаційний код 42656182) на користь Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, буд. 19, ідентифікаційний код 03361419) заборгованість у розмірі 90 789 грн 99 коп., 30 721 грн 28 коп. інфляційних втрат, 5 983 грн 86 коп. 3% річних та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 912 грн 43 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.05.2024

Суддя Л.Г. Пукшин