Рішення

від 29.04.2024 по справі 917/78/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.24 Справа № 917/78/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер", вул. Київська, 2Е, с. Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714, поштова адреса: а/с 1701 м. Полтава, 36003

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000

про стягнення 2 285 509,37 грн,

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А. В.

Представники учасників справи не з`явились

В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" про стягнення заборгованості за загальним договором №300 ВN від 07.09.2017 року у розмірі 2 285 509,37 грн (вх. № 83/24).

Рішенням господарського суду Полтавської області 15.04.2024 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Сервіс Ойл" на користь ТОВ "Ендейвер" 499 581,42 грн пені, 164 388,36 грн 3% річних, 921 379,76 грн компенсації валютної різниці та 23 780,24 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

У відзиві відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи: витрати на правову допомогу 15 900,00 грн.

Під час виступу в судових дебатах 15.04.2024 року представник відповідача заявив, що ним буде подано до суду детальний розрахунок витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу.

15.04.2024 р. до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про вирішення питання про стягнення з ТОВ «Ендейвер» на користь ТОВ «Сервіс Ойл» витрат на професійну правничу допомогу, яка відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), становить 18 600,00 грн (вх. № 5102).

До заяви позивачем надано наступні документи: копію платіжної інструкції №46083349SB від 04.03.2024 року на суму 43 250,00 грн, акт прийому - передачі послуг від 15.04.2024 року за договором про надання правничої допомоги №13/22 від 17.05.2022 року (т. 2 а. с. 79 - 80).

Ухвалою суду від 22.04.2024 року клопотання представника відповідача про вирішення питання про стягнення з ТОВ «Ендейвер» на користь ТОВ «Сервіс Ойл» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 600,00 грн по справі №917/78/24 прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено на 29.04.2024 року на 09:00год.

Представники учасників процесу в засідання суду 29.04.2024 року не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (копії ухвали доставлено до електронних кабінетів учасників справи в системі Електронний суд 22.04.2024 року (т. 2 а. с. 86, 87).

При вирішенні клопотання ТОВ «Сервіс Ойл» про винесення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у розмірі 18 600,00 грн суд враховує наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:

- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;

- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат судом (ст.129 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Унаслідок існування зв`язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.

Тотожне правило містить й частина 1 статті 221 ГПК України, за якою, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, відповідачем вчинено відповідні процесуальні дії (зроблено заяву про подання доказів на підтвердження понесених судових витрат після ухвалення рішення у справі; подано такі докази суду) з дотриманням порядку і строків, встановлених ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статі 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом насамперед згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.

Понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 600,00 грн підтверджується наступними доказами: договором про надання правничої допомоги №13/22 від 17.05.2022 року, додатком №1 до договору №13/22 від 17.05.2022 року, ордером серія ВІ № 1194682 від 08.02.2024 року, виданий адвокатом Остапенко О. П., платіжною інструкцією №46083349SB від 04.03.2024 року на суму 43 250,00 грн, акт прийому - передачі послуг від 15.04.2024 року за договором про надання правничої допомоги №13/22 від 17.05.2022 року (т. 1 а. с. 238, 248 - 250, т. 2 а. с. 79 - 80).

Згідно з п. 4.1 договору про надання правничої допомоги № 13/22 від 17.05.2022 оплата за надання правничої допомоги здійснюється клієнтом у безготівковій формі шляхом передоплати авансу, відповідно до орієнтовної вартості правничої допомоги, визначеної в додатку № 1. Після відпрацювання авансу, що може, на вимогу клієнта, підтверджуватися актом приймання-передачі, подальша оплата гонорару проводиться по факту надання послуги, виконання роботи, відповідно до орієнтовної вартості правничої допомоги, визначеної в додатку № 1, протягом 3 днів або за домовленістю сторін в кінці відповідного місяця.

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості попередньої оплати на рахунок Адвокатського об`єднання "Аргос" грошових коштів у сумі 43 250,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 46083349SB від 04.03.2024.

Відповідно до Акту прийому-передачі послуг від 15.04.2024 року, Адвокатським об`єднанням "Аргос", в особі керуючого партнера Остапенка О. П., надано, а відповідачем прийнято правничу допомогу на суму 18 600,00 грн, у тому числі:

08.02.2024 р. - складання відзиву на позовну заяву від 08.02.2024 р. (10 стор.), формування його, надсилання учасникам справи та до суду - 7 200,00 грн;

02.04.2024 р. - участь у судовому засіданні Господарського суду Полтавської області - 2 100,00 грн;

10.04.2024 р. - складання додаткових пояснень у справі (8 стор.), формування їх, надсилання учасникам справи та до суду - 4 800,00 грн;

11.04.2024 р. - складання додаткових пояснень у справі (4 стор.), формування їх, надсилання учасникам справи та до суду - 2 400,00 грн;

15.04.2024 р. - участь у судовому засіданні Господарського суду Полтавської області - 2 100,00 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказане відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позиції Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу відповідачу у справі надавав, в тому числі представництво в судових засіданнях здійснював адвокат Остапенко О. П. на підставі договору про надання правничої допомоги №13/22 від 17.05.2022 року та ордеру серії ВІ № 1194682 від 08.02.2024 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 02.02.2024 року по справі 910/9714/22 зазначено:

"6.36. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

6.37. Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6.38. Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

6.39. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

6.40. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

6.41. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

6.42. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

6.43. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

6.44. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

6.45. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

6.46. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

6.47. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

6.48. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

6.49. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

6.50. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги."

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутнє клопотання представника позивача про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, понесену відповідачем.

З приводу відшкодування витрат за надані представником відповідача послуги (виконані роботи), а саме: складання додаткових пояснень у справі (8 стор.), формування їх, надсилання учасникам справи та до суду (4 800,00 грн) та складання додаткових пояснень у справі (4 стор.), формування їх, надсилання учасникам справи та до суду (2 400,00 грн) суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 1737 від 08.02.2024 року, т. 1 а. с. 232 - 237) відповідач зазначав про часткове визнання позовних вимог, а саме: в сумі 911 765,82 грн (перерахунок валютної різниці), а вже в додаткових поясненнях (вх. № 4875 від 10.04.2024 року, т. 2 а. с. 17 - 20) відповідач зазначив, що вимога про стягнення перерахунку валютної різниці в розмірі 921 379,76 грн є передчасною, та просив відмовити в її задоволенні.

Позивачем було надано до суду пояснення (вх. №4925 від 11.04.2024 року) у відповідь на додаткові пояснення відповідача, на які відповідач також подав до суду додаткові пояснення (вх. № 4971 від 11.04.2024 року).

В судовому засідання 15.04.2024 року суд прийняв заяву відповідача про відмову від заяви по суті, а саме: заяви про визнання частини позовних вимог, що була викладена у відзиві на позов.

Суд зазначає, що подача додаткових пояснень відповідачем (вх. № 4875 від 10.04.2024 року, вх. № 4971 від 11.04.2024 року), які містяться в переліку наданих послуг (виконаних робіт) згідно акту приймання - передачі послуг, є виключною ініціативою відповідача, яка була зумовлена зміною позиції самого відповідача (спочатку часткове визнання позовних вимог, а потім подача заяви про відмову від попередньої заяви по суті), а тому вартість оплати послуг адвоката з їх складання та подання до суду не може бути покладена на позивача.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи, такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, враховуючи наведену практику Верховного Суду, суд зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 18 600,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Заявлений представником відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу (18 600,00 грн), на думку суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, вивчивши надані документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, пропорційності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також те, що рішенням суду позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про винесення додаткового рішення по справі №917/78/24 про відшкодування судових витрат у розмірі 18 600,00 грн підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 492,36 грн (складання відзиву на позовну заяву від 08.02.2024 р. (10 стор.), формування його, надсилання учасникам справи та до суду - 7 200,00 грн; участь у судових засіданнях Господарського суду Полтавської області (09.04.2024 року та 15.04.2024 року) - 4 200,00 грн;).

Керуючись статтями 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Клопотання представника відповідача Остапенка О. П. про відшкодування витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу по справі №917/78/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" (вул. Київська, 2Е, с. Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714, поштова адреса: а/с 1701 м. Полтава, 36003, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37306380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38516938) 3 492,36 грн витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

3. В іншій частині відмовити.

Рішення складено та підписано 08.05.2024 р.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Суддя О. М.Тимощенко