Рішення

від 07.05.2024 по справі 917/1826/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2024 Справа № 917/1826/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу № 917/1826/23

за позовною заявою Державної екологічної інспекції Центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039

до Гадяцького виробничого управління житлово-комунального господарства, вул. Драгаманова, 22, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300

про стягнення 197 755,20 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.,

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Державна екологічна інспекція Центрального округу просить суд стягнути з Гадяцького виробничого управління житлово-комунального господарства 197 755,20 грн збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем завдані збитки державі шляхом порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок скиду зворотних та стічних вод у р. Псьол з перевищенням нормативів ГДК забруднюючих речовин, внаслідок чого допущено забруднення водних ресурсів, що є порушенням ст. 44, 70 Водного кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія наказу Інспекції від 28.01.2022 № 06-27/96; копія направлення Інспекції № 06-28/96 від 28.01.2022; копія акта перевірки від 15.02.2022 № 06-28/96;копія припису від 22.02.2022 № 03/02/3-23; копії протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод № 04-2022/П від 09.02.2022, № 10-2022/П від 15.02.2022, № 14-2022/П від 21.02.2022; копія дозволу на спеціальне водокористування від 28.12.2016 № 0886/Пол; копія протоколу № 01680 про адміністративне стягнення від 09.02.2022; копія постанови про накладення адміністративного стягнення № 6/02.3-24 від 09.02.2022; копія квитанції про сплату штрафу від 16.02.2022; копія претензії № 38/07-17/2022 з додатком у вигляді розрахунку шкоди; копія рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу претензії № 38/07-17/2022; копія листа ДЕІ ЦО від 15.11.2022; копії актів відбору проб вод від 02.02.2022 № 4-22ІП, від 08.02.2022 № 10-22ІП, від 15.02.2022 № 14-22ІП.

Від представника відповідача (адвоката Максименко Ю.П.) надійшло клопотання №13867 від 30.10.2023 про залучення останньої у справу та надання доступу до електронної справи в підсистемі «Електронний суд».

Від відповідача до суду надійшло клопотання вх. № 14143 від 03.11.2023 року про продовження строку для надання суду відзиву на позов. Дане клопотання мотивоване тим, що 16.10.2023 відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі, з якої він дізнався про даний спір. З огляду на викладене, відповідач звернувся до адвоката Максименко Ю.П. за наданням професійної правничої допомоги та 23.10.2023 між відповідачем та адвокатом було укладено Договір №10-23/6. 26.10.2023 Господарським судом Полтавської області було надано доступ до справи у підсистемі «Електронний суд» і лише 30.10.2023 адвокат ознайомився з матеріалами справи. Крім того, відповідач зазначає, що не отримував екземпляр позову. Викладене вище позбавило відповідача можливості своєчасно виконати вимоги ухвали суду від 10.10.2023.

В додатки до клопотання відповідач залучає відзив на позов.

07.11.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи калькуляції тарифів на послуги правничої допомоги.

04.12.2023 позивач надав суду додаткові письмові пояснення по справі, згідно яких заперечує проти продовження відповідачу строку на подання відзиву на позов з огляду на необґрунтованість.

У п. 2 ст. 119 ГПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд, враховуючи доводи представника відповідача та положення ГПК України, задовольняє клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи вищевикладене, вказаний відзив та клопотання долучені судом до матеріалів справи, а правова позиція відповідача викладена у відзиві на позов враховується судом при винесенні даного .

У відзиві на позов відповідач, зокрема, зазначає, що зроблений позивачем розрахунок збитків є хибним, оскільки при перевірці та його обрахунку позивачем не був взятий до уваги Звіт про роботу цеху водовідведення Гадяцького ВУЖКГ за лютий 2022, згідно якого переробка стоків становить 19 039,87 м.куб, відповідно до плану. Отже відповідач наголошує, що розрахунок збитків при 4090,415м.куб/добу (як передбачено Дозволом на спецводокористування) дорівнює 170,434м.куб/год. У відзиві відповідач наводить контрозрахунок ціни позову згідно якого розмір збитків становить 8 216,24 грн.

Також відповідач просить суд стягнути на його користь з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 9 950,00 грн.

01.03.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 2863) в яких останній просить суд відмовити відповідачу у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

04.10.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції Центрального округу до Гадяцького виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 197 755,20 грн збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 року справу № 917/1826/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 10.10.2023 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суду не надав.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 зазначеного Положення № 275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу (далі - позивач, інспекція), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 30 (далі - Положення № 30), Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - позивач, Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей.

Відповідно до пункту 10 Положення № 30 Інспекція наділена повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, Інспекція в цьому випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Полтавської області та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Інспекцією на підставі наказу від 28.01.2022 № 06-27/96 та направлення від 28.01.2022 № 06-28/96 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем.

Як зазначає позивач, відповідачу було надано дозвіл на спецводокористування від 28.12.2016 року 0886/Пол на строк до 28.12.2021, відповідно до якого скид зворотних (стічних) вод у поверхневий водний об`єкт р. Псьол становить - 4090,45 м3/добу. Дозволом на спеціальне водокористування встановлено ліміти скидання забруднюючих речовин (гранично допустимі скиди (ГДС) згідно з розробленими нормативами ГДС.

Інспекцією в ході перевірки здійснено відбір проб зворотних вод відповідача та проведено інструментально-лабораторний контроль за дотриманням нормативів затверджених гранично допустимих концентрацій показників складу та властивостей зворотних вод відповідача, що підтверджується актами відбору проб вод від 02.02.2022 № 04-22/П, 08.02.2022 № 10-22/П, від 15.02.2022 № 14-22/П.

Представниками Інспекції в присутності представників відповідача тричі відібрано проби зворотних вод. Місце відбору проб зафіксоване в актах відбору від 02.02.2022 № 4-22ІП, від 08.02.2022 № 10-22ІП, від 15.02.2022 № 14-22ІП. Акти відбору проб вод складені інспекторами, підписані представниками відповідача, які були присутні при відборі проб (копії наявні у матеріалах справи).

Вимірювання показників складу та властивостей вод було здійснено 09.02.2022, 15.02.2022, 21.02.2022, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями протоколів № 04-2022/П, № 10-2022/П та № 14-2022/П.

Під час планової перевірки відповідача за період з 02.02.2022 по 15.02.2022 встановлено факт скиду зворотних та стічних вод у р. Псьол з перевищенням нормативів ГДК забруднюючих речовин, внаслідок чого допущено забруднення водних ресурсів, що є порушенням статей 44, 70 Водного кодексу України.

Порушення відповідачем вимог Водного Кодексу України зафіксовані Інспекцією у акті перевірки від 15.02.2022 року № 35/3/3/2020/ПЗ.

Крім того, на відповідальну посадову особу управління ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне порушення № 01680 від 09.02.2022 за порушення п.7 ч. 1 ст. 44, ч.1 ст. 70 Водного кодексу України.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 09.02.2022 № 6/02.3-24 на відповідальну посадову особу управління ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за забруднення вод р. Псьол.

Штраф сплачено в добровільному порядку, що підтверджується квитанцією Приватбанку від 16.02.2022.

22.02.2022 Інспекцією видано Припис № 03/02/3-23, у якому відповідачу приписано, зокрема, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів, а саме на очисні споруди, що перебувають у

користуванні підприємства та дотримуватися умов скидання стічних вод у водні об`єкти.

За даними позивача Припис до виконання прийнято керівником відповідача ОСОБА_2 та не оскаржено.

В зв`язку із виявленими порушеннями, Інспекцією, з урахуванням норм, передбачених Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 № 767/16783 (із змінами, надалі - Методика), та даними протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод, було здійснено розрахунок збитків, заподіяної державі внаслідок скиду зворотних та стічних вод у р. Псьол з перевищенням ГДК забруднюючих речовин в загальному розмірі 197 755,20 грн,

Збиток розраховано відповідно до Методики, за формулою:

Мі = (Сіф- Сід) х Qіф х t х 10-6,

де Мі - маса наднормативного скиду і-ї забруднюючої речовини у водний об`єкт зі зворотними водами, т;

Сіф - середня фактична концентрація і-ї забруднюючої речовини іф у зворотних водах, г/м-3;

Сід - дозволена для скиду концентрація і-ї забруднюючої речовини, визначена при затвердженні ГДС, г/м-3;

Qiф - фактичні витрати зворотних вод, м-3/год;

t - тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, год;

10-6 - коефіцієнт перерахування маси забруднюючих речовин.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об`єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, грн, здійснюється за формулою (12) Методики:

З = Ккат*Кр*К3 *[(Мі1*гамаі1) +(Мі2*гамаі2) + ...+(Міm*гамаіm)], де:

Ккат - коефіцієнт, що враховує категорію водного об`єкта, який визначається згідно з додатком 2 (в даному випадку складає 1,0);

Кр - регіональний коефіцієнт дефіцитності водних ресурсів поверхневих вод, який визначається згідно з додатком 3 (в даному випадку складає 1,15);

Кз =1,5 - коефіцієнт ураженості водної екосистеми;

m - кількість забруднюючих речовин у зворотних водах;

Мі - маса наднормативного скиду і-тої забруднюючої речовини у водний об`єкт зі зворотними водами, т,

гамаі = гама*Аі, де:

гама - проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у поточному році, грн/т, визначається за формулою (14) Методики:

гама = гамаn*І/100, де:

гамаn - проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у попередньому році, грн/т.;

І - індекс інфляції (індекс споживчих цін), середньорічний по Україні за попередній рік, %;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечності і-ї забруднюючої речовини, який визначається із співвідношення за формулою (15) Методики:

Аі = 1/ГДКі, де ГДКі - безрозмірна величина, чисельно рівна ГДК забруднюючої речовини у воді водного об`єкта відповідної категорії. Для речовин, за якими відсутня величина ГДК, показник відносної небезпечності Аі приймається рівним 500, а при ГДК "відсутність" - 10000.

Проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів становить:

гама2022 2429,83 грн/т.

Період порушення водоохоронного законодавства відповідачем становить 336 годин.

Середня фактична концентрація забруднюючої речовини у зворотних водах за період порушення водоохоронного законодавства визначається за формулою

Сіф = (Сіn1 + Сіn2 + Сіn3)/n, (5)

де Сі - концентрація і-тої забруднюючої речовини у n-й відібраній пробі; n - кількість відібраних проб.

Для речовин, значення ГДК яких більше одиниці, в чисельнику вводиться поправний коефіцієнт 10.

Маса наднормативного скиду нітритів становить:

Мнітрити = (0,89 + 0,58 + 0,52)/3 - 0,33))*4090,415*336*10-6 = 0,458т

Гама нітрити становить :

Аi = 10/3,3 = 3,03

Гамманітрити = 2429,83*3,03 = 7362,38 грн/т

Знітрити = 1,5 *1 ,15,*1,2*0,458*7362,38 = 6979,98 грн.

Маса наднормативного скиду фосфатів становить:

Мфосфати = (11,61 + 11,25 + 11,61)/3 - 3,5))*4090,415*336*10 6 = 10,98 т

Гамма фосфатів становить:

Аі=10/3,5 = 2,86 грн/т

Гаммафосфати = 2429,83*2,86= 6949,31 грн/т

Зфосфати = 1,5*1,15*1,2*10,98*6949,31 = 157948,09 грн.

Маса наднормативного скиду сульфатів становить:

Мсульфати = (130,08 + 111,06 + 114,07)/3 - 113,6))*4090,415*336*10'6 = 6,6 т

Гамма сульфатів становить:

Аі = 10/500 = 0,02

Гаммасульфати = 0,02*2429,83 = 48,6 грн/т.

Зсульфати = 1,5*1,15*1,2*6,6*48,6 = 663,97 грн.

Маса наднормативного скиду завислих речовин становить:

Мзр = (16 + 18,5 + 18)/3 - 15))*4090,415*336*10-6 = 3,44 т

Гамма завислих речовин становить:

Аі = 1/0,75 = 1,33

Гаммазр = 1,33*2429,83= 3231,67 грн/т

Ззр= 1,5*1,15*1,2*3,44*3231,67=23012,08 грн.

Маса наднормативного скиду нітратів становить:

Мнітрати = (12,56 + 9,27 + 9,96)/3 - 4,58))*4090,415*336*106 = 8,27 т

Гамма нітратів речовин становить:

Аі = 10/45 = 0,22

Гамманітрати= 0,22*2429,83= 534,56 грн/т

Знітрати= 1,5* 1,15*1,2*8,27*534,56=9151,08 грн.

Ззаг = 6979,98 + 157948,09 + 663,97 + 23012,08 + 9151,08 = 197 755,20 грн.

Зазначений розрахунок збитків був направлений на адресу відповідача разом із претензією № 38/07-17/2022 (вих. № 02.3-13/3078 від 08.08.2022) щодо добровільного відшкодування шкоди. Направлення підтверджується описом вкладення до цінного листа та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 46).

Також позивачем було повторно направлено лист на адресу відповідача щодо добровільного відшкодування шкоди (а. с. 47).

Проте, після отримання вказаної претензії із розрахунками розміру шкоди та листа вимоги позивача не були добровільно виконані відповідачем.

Отже, за підрахунками позивача внаслідок скиду зворотних та стічних вод у р. Псьол з перевищенням ГДК забруднюючих речовин державі заподіяно матеріальні збитки на суму 197 755,20 грн, що стало підставою до звернення Інспекцією в суд з позовом про стягнення збитків.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України та іншими спеціальними нормативно-правовими актами у сфері природоохоронного законодавства. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

За приписами частини 1 статті 13, статті 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до положень статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб тощо.

Статтею 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Відповідно до положень статей 66, 68 Конституції України, статей 49, 153 Господарського кодексу України та статей 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; вини заподіювана шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Стосовно підстав для стягнення збитків у сфері охорони водних ресурсів, суд зазначає таке.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законами та іншими актами законодавства.

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування (стаття 2 Водного кодексу України).

Відповідно до преамбули Водного кодексу України, всі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ екологічного розвитку і соціального добробуту.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (статті 3, 6 Водного кодексу України).

Згідно з вимогами статті 1 Водного кодексу України, водокористування - це використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); ліміт скиду забруднюючих речовин - граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об`єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.

Статтею 46 Водного кодексу України та статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурси в Україні, у тому числі і водних, здійснюється в порядку загального та спеціального.

Частинами 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України унормовано, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

У відповідності до статті 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

При цьому водокористувачі зобов`язані дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу тощо (стаття 44 Водного кодексу України).

Статтею 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Окрім того, відповідно до положень пункту 15 Правил охорони поверхових вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №465 від 25.03.1999, скидання зворотних вод у водні об`єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування, а пунктом 17 Правил визначено, що граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування.

Зазначені правила є обов`язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, діяльність яких щодо скидання зворотних вод у водні об`єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод.

Згідно із статтею 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Усі води, як визначає стаття 95 Водного кодексу України (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Згідно із пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки, проаналізувавши надані результати досліджень стічних вод інспекцією встановлено, що скид зворотніх та стічних вод у р. Псьол з перевищенням нормативів ГДК забруднюючих речовин було допущено забруднення водних ресурсів.

За наслідками перевірки інспекцією складено акт від 15.02.2022 року № 35/3/3/2020/ПЗ. Тривалість порушення водоохоронного законодавства відповідачем становить 336 годин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 20.07.2009 №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 (зі змінами внесеними згідно наказу Мінекології та природніх ресурсів України від 30.06.2011 №220, та №367 від 13.10.2015), проведено розрахунок збитків завданих державі, розмір яких становить 197 755,20 грн.

Відповідач не погоджується з заявленим до стягнення розміру збитків та надав суду конррозрахунок.

Судом встановлено, що в зробленому позивачем розрахунку збитків допущено помилку, а саме : неправильно визначено еквівалент розрахунку, оскільки позивачем розраховано збиток м.куб./добу замість м.куб./годину.

Дозволом на спецводокристування № 0886/Пол від 28.12.2016 (а.с. 37-39) передбачено, що якісна характеристика стічних вод на випусках (мг/л) у р. Псел : 1469/583 тис.м3/рік; 4090,415 м3/добу.

Розрахунок збитків при 4090,415 м3/добу (як передбачено Дозволом на спецводокристування) становить 170,434 м3/год.

Тобто, розмір збитків потрібно здійснювати наступним чином :

Мнітрити = (0,89 + 0,58 + 0,52)/3 - 0,33))* 170,434 *336*10-6 = 0,019т

Гама нітрити становить :

Аi = 10/3,3 = 3,03

Гамманітрити = 2429,83*3,03 = 7362,038 грн/т

Знітрити = 1,5 *1,15,*1,2*0,019*7362,38 = 289,56 грн.

Маса наднормативного скиду фосфатів становить:

Мфосфати = (11,61 + 11,25 + 11,61)/3 - 3,5))*170,434*336*106 = 0,4575 т

Гамма фосфатів становить:

Аі=10/3,5 = 2,86 грн/т

Гаммафосфати = 2429,83*2,86= 6949,31 грн/т

Зфосфати = 1,5*1,15*1,2*0,4575*6949,31 = 6 581,17 грн.

Маса наднормативного скиду сульфатів становить:

Мсульфати = (130,08 + 111,06 + 114,07)/3 - 113,6))*170,434*336*10'6 = 0,275 т

Гамма сульфатів становить:

Аі = 10/500 = 0,02

Гаммасульфати = 0,02*2429,83 = 48,6 грн/т.

Зсульфати = 1,5*1,15*1,2*0,275*48,6 = 27,67 грн.

Маса наднормативного скиду завислих речовин становить:

Мзр = (16 + 18,5 + 18)/3 - 15))*170,434*336*10-6 = 0,14 т

Гамма завислих речовин становить:

Аі = 1/0,75 = 1,33

Гаммазр = 1,33*2429,83= 3231,67 грн/т

Ззр= 1,5*1,15*1,2*0,14*3231,67=936,54 грн.

Маса наднормативного скиду нітратів становить:

Мнітрати = (12,56 + 9,27 + 9,96)/3 - 4,58))*170,434*336*106 = 0,344 т

Гамма нітратів речовин становить:

Аі = 10/45 = 0,22

Гамманітрати= 0,22*2429,83= 534,56 грн/т

Знітрати= 1,5* 1,15*1,2*0,344*534,56=381,30 грн.

Ззаг = 289,56 + 6 581,17 + 27,67 + 936,54 + 381,30 = 8 216,24 грн.

Судом оцінюються як правомірні доводи відповідача щодо неправильності здійсненого позивачем розрахунку збитків.

Отже, суд приходить до висновку, що правильний розмір збитків становить 8 216,24 грн.

Враховуючи наведене, відповідачем допущено порушення вимог статей 44, 70 статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з пунктом 1.6. Роз`яснень Вищого Господарського суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" від 27.06.2001 №02-5/744, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція щодо презумпції вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №925/119/18 та від 27.05.2021 у справі №761/12945/19.

Відповідно до частини 1 статті 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Як вже зазначалося судом, відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:

1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

2) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо);

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

4) вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні вимог статей 44, 70, Водного Кодексу України, статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", про що складено акт перевірки №06-28/891 від 17.11.2021 року та відповідно припис №51/02/3-23 від 18.11.2021 року.

Крім того судом встановлено, що Державною екологічної інспекцією Центрального округу відносно посадової особи управління ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне порушення № 01680 від 09.02.2022 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 09.02.2022 № 6/02.3-24 (а. с. 40-41). Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн. Вказаний штраф сплачено у добровільному порядку згідно з квитанцією від 16.02.2022 року (а. с. 42).

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Розмір завданої шкоди визначений на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 20.07.2009 №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783, становить 8 216,24 грн.

Причинний зв`язок полягає у тому, що дії відповідача призвели до перевищення встановлених дозволом на спецводокористування нормативів ГДС щодо скиду зворотних вод у річку Псел з очисних споруд відповідача після очистки, внаслідок чого відбувається забруднення вод.

Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини у встановленому порушенні. Докази відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 8 216,24 грн в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд вважає, що наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, а збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в сумі 8 216,24 грн підлягають стягненню з відповідача. В частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 189 538,96 грн збитків, суд дійшов висновку, що останні є неправомірними, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8 216,24 грн підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 189 538,96 грн збитків, суд дійшов висновку, що останні є неправомірними, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат позивача, суд керується наступним.

Відповідач просить стягнути з позивача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 9 950,00 грн.

На підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору № 10-23/6 від 25.10.2023 про надання правової допомоги, копію ордеру № 1151947 від 26.10.2023, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3927 від 12.10.2021, калькуляцію тарифів на послуги правничої допомоги, скріншот переказу на суму 9 950,00 грн за послуги по рахунку № 10-23/6 від 25.10.2023.

Як вбачається зі місту зазначених доказів, 25.10.2023 між адвокатом Максименко Ю.П. та клієнтом Гадяцьким виробничим управлінням житлово-комунального господарства було укладено договір про надання правової допомоги № 10-23/6.

У даному договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- клієнт доручає, а адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. Договору);

- базовий розмір гонорару адвокату складає 10 000,00 грн, який сплачується замовником адвокату в готівковому або безготівковому порядку (п. 4.2 Договору).

У калькуляції тарифів на послуги правничої (правової) допомоги сторони узгодили послуги надані адвокатом та їх вартість, а саме :

- зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи 1 000,00 грн;

- пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах 2 000,00 грн;

- підготовка заяв по суті 5 000,00 грн;

- ознайомлення з матеріалами справи та їх опрацювання поза приміщенням суду 2 000,00 грн;

- загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 10 000,00 грн (п. 10 калькуляції).

Дана калькуляція підписана представниками сторін та скріплена печаткою відповідача (клієнта).

Відомості перебування адвоката Максименко Ю.П. містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України.

В підтвердження повноважень адвоката Максименко Ю.П. представляти інтереси позивача у цій справі надано ордер на надання правничої допомоги від 25.10.2023.

В підтвердження оплати професійної правничої допомоги відповідач надав скріншот екрану щодо переказу на суму 9 950,00 грн за послуги по рахунку № 10-23/6 від 25.10.2023.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.

Крім того, у даній постанові суд дійшов висновку, що поряд з вищевикладеним чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем подано до суду додаткове пояснення (вх. № 2863), згідно якого позивач просить суд відмовити відповідачу у стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідачем не надано копію договору про надання правничої допомоги та не сплачено адвокату гонорар.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи № 917/1826/23, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд встановив, що заявлений позивачем розмір судових витрат у суму 9 950,00 грн не є завищеним та неспіврозмірним у порівнянні із ціною позову 197 755,20 грн. До вказаної суми витрат включено вартість правових послуг на підготовку позовної заяви, інших заяв по суті та інше. До матеріалів справи додано, зокрема, клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про продовження процесуального строку, відзив на позов, які складені адвокатом, а також додатки до них.

Отже, твердження позивача про нерозумність понесення витрат на правову допомогу є недоведеними.

Матеріалами справи спростовуються твердження відповідача, що до матеріалів справи не залучено договору про надання правової допомоги (копія договору залучена в додатки до клопотання вх. № 13867 про вступ у справу як представника відповідача та надання доступу до електронної справи).

Також матеріалами справи спростовуються твердження позивача, що відповідачем не було надано розрахунку орієнтовного розміру судових витрат, які останній очікує понести (дані обставини викладені відповідачем у відзиві на позов) та факт несплати гонорару адвокату.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом ухвалено рішення по справі № 917/1826/23 про часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу відповідача покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 9 055,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені частково судовий збір у розмірі 126,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Гадяцького виробничого управління житлово-комунального господарства (вул. Драгаманова, 22, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, ЄДРПОУ 03351852) збитки, завдані навколишньому природньому середовищу в розмірі 8 216,24 грн на р/р UА778999980333119331000016662 ГУК у Полт. обл./тг м. Гадяч 24062100, код ЄДРПОУ 37959255 - для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області.

3. Стягнути з Гадяцького виробничого управління житлово-комунального господарства (вул. Драгаманова, 22, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, ЄДРПОУ 03351852) на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського,39, м. Полтава, 36039, код 42149108) р/р UА688201720343160003000080293, банк Головне управління Державного казначейства України, м. Київ, код СДРПОУ 42149108, фонд бюджету ЗФ) судовий збір у розмірі 126,00 грн.

4. Стягнути з Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського,39, м. Полтава, 36039, код 42149108) на користь Гадяцького виробничого управління житлово-комунального господарства (вул. Драгаманова, 22, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, ЄДРПОУ 03351852) 9 055,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази із набранням рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 07.05.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик