Рішення

від 07.05.2024 по справі 917/63/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.24 Справа № 917/63/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" про ухвалення додаткового рішення по справі

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" вул. Київська, 2е, Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" вул. Небесної Сотні, 9/17, Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення 2020694,81 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники : згідно протоколу

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ «ЕНДЕЙВЕР» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРВІС ОЙЛ» про стягнення 2020694,81 грн заборгованості по Договору про надання послуг № ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21 грудня 2021 року (інфляційні втрати у сумі 605 080,73 грн., 3 % річних у сумі 139 702,67 грн., збільшення вартості послуг відповідно до п. 3.3 Договору ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. внаслідок збільшення офіційного валютного курсу Євро у сумі 766 929,70 грн., пеня у сумі 505 981,71 грн.)

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.04.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРВІС ОЙЛ» на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ «ЕНДЕЙВЕР» 139 702,67 грн. 3% річних, 766 929,70 грн. збільшення вартості послуг внаслідок збільшення курсу Євро, 252 990,86 грн. пені, 15437,24 грн. витрат по сплаті судового збору. Закрите провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 605 080,73 грн. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ «ЕНДЕЙВЕР» судовий збір у розмірі 5751,97 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №228222 від 05.01.2024р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою (вх. №5436), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14000 грн.

19.04.24 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення по справі до суду.

Ухвалою від 22.04.24 суд постановив прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" до розгляду, розгляд заяви призначити на 07.05.2024.

Учасники справи просили суд проводити розгляд клопотання без участі їх представників.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи в частині розподілу судових витрат, судом встановлено, що:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.04.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРВІС ОЙЛ» на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ «ЕНДЕЙВЕР» 139 702,67 грн. 3% річних, 766 929,70 грн. збільшення вартості послуг внаслідок збільшення курсу Євро, 252 990,86 грн. пені, 15437,24 грн. витрат по сплаті судового збору. Закрите провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 605 080,73 грн. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ «ЕНДЕЙВЕР» судовий збір у розмірі 5751,97 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №228222 від 05.01.2024р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою (вх. №5436), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14000 грн.

Згідно ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України докази розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідач заперечував проти стягнення з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу у зв`язку з тим, що позивачем разом із позовом не було подано орієнтовного розрахунку таких витрат.

Позивач вказує, що Враховуючи процесуальні дії Відповідача, а саме його відмову від обставин, що були ним визнані під час відзиву на позовну заяву та попереднього судового засідання, він був змушений звернутись за професійною правовою допомогою. Зазначені дії відповідача значно ускладинили процес встановлення всіх осбавин справи та відповідно збільшили кількість засідань для з`ясування усіх обставин справи.

Щодо свого права на відшкодування витрат на правову допомогу позивач заявив у додаткових поясненнях від 13.04.2024 року.

Суд враховує, що Верховний Суд притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Так, у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Крім того, у справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Отже, подача попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат за висновками Верховного Суду.

Як зазначено вище, щодо свого права на відшкодування витрат на правову допомогу позивач заявив у додаткових поясненнях від 13.04.2024 року. Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу додані позивачем до матеріалів справи за клопотанням про розподіл таких витрат. В матеріалах справи є реагування відповідача - заперечення на такі докази, в запереченнях відповідач підтверджує отримання ним вказаного клопотання, тобто принцип змагальності дотримано.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18 та ін.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень вказаних частин статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе саме на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четверті статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме Договором надання правової допомоги та юридичних послуг № б/н від 01 лютого 2024 року, Актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 18 квітня 2024 року до Договору надання правової допомоги та юридичних послуг № б/н від 01 лютого 2024 року; розрахунком витрат на професійну правничу допомогу від 18.04.24.

У розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 18.04.24 наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі:

25.03.2024 р. вивчення матеріалів справи та консультування по справі № 917/63/24, що перебуває в провадженні Господарського суду Полтавської області ( усього 3 години) 3000,00 грн.;

28.03.2024 р. підготовка та участь у судовому засіданні господарського суду Полтавської області (1,5 години, з них засідання 33 хвилини ) 1 500,00 грн.;

08.04.2024 р. - складання заяви про відмову від частини позовних вимог у справі (2 години) 2 000,00 грн.;

09.04.2024 р. - підготовка та участь у судовому засіданні господарського суду Полтавської області ( 1,5 години, з них засідання 22 хвилини) 1 500,00 грн.;

13.04.2024 р. - складання додаткових пояснень у справі (5 годин) 5 000,00 грн.;

16.04.2024 р. - підготовка та участь у судовому засіданні господарського суду Полтавської області 1 000,00 грн.

Разом витрати на професійну правничу допомогу склали 14 000,00 грн.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи № 917/64/24, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим, відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з посиланням на таке:

- справа № 917/63/24 не є складною, та має сталу судову практику з вирішення таких спорів.

- у справі було проведено 2 підготовчих судових засідання та 2 засіданні по суті, що є звичайною практикою господарських судів першої інстанції.

- позивач сам просив суд надати йому можливість подати додаткові пояснення від 13.04.2024 р., і суд надав позивачу таку можливість.

- складання заяви про відмову від частини позовних вимог у сумі 605 080,73 грн. від 08.04.2024 р., не направлена на захист інтересів позивача,

- всі документи, подані до суду підписані ОСОБА_1 , а не адвокатами АО «Малліннікова, Курбала та партнери».

- у судових засіданнях адвокат АО «Малліннікова, Курбала та партнери» не брала активної участі, а лише підтримувала позицію ОСОБА_1 .

Згідно з частинами 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6,7,9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. За таких обставин, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд частково погоджується з твердженням відповідача, зокрема, щодо того, що справа має сталу судову практику з вирішення таких спорів, позивач сам просив суд надати йому можливість подати додаткові пояснення, і суд надав позивачу таку можливість.

Так, судом враховано вищевказані посилання відповідача, а також взято до уваги те, що надані відповідачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 в справі № 910/2170/18.

З урахуванням наданих позивачем документів, витраченого представником позивача часу на складання процесуальних документів та участь у судових засіданнях, характеру виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності, реальності судових витрат, а також розумності їхнього розміру, характеру та складності справи, зважаючи на запереченння відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, та часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" про ухвалення додаткового рішення по справі, а саме витрати позивача на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача у розмірі 7000,00 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 123,129, 237-238, 240-241, 244 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" про ухвалення додаткового рішення по справі задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРВІС ОЙЛ» (Код ЄДРПОУ: 38516938 Юридична адреса: 36000, Україна, Полтавська область, м. Полтава, вул. Небесної сотні 9/17) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ «ЕНДЕЙВЕР» (Код ЄДРПОУ: 37306380 Юридична адреса: 38714, Україна, Полтавська область, село Супрунівка, вулиця Київська, 2Е, Попггова адреса: 36003, Україна, Полтавська область, місто Полтава, а/с 1701) 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині - відмовити.

Повний текст додаткового рішення складено 07.05.2024 р.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Киричук О.А.