Постанова

від 30.04.2024 по справі 914/1508/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1508/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 (судді: Скрипчук О. С. - головуючий, Кравчук Н. М., Плотніцький Б. Д.) та рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2023 (суддя Рим Т. Я.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гірка"

до Дрогобицької міської ради Львівської області

про визнання угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Гірка" (далі - ТОВ "Агро-Гірка") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - Дрогобицька міська рада) про визнання укладеною між сторонами угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 25,7703 га на вул. Трускаскавецькій в м. Дрогобич, кадастровий номер 4610600000:01:083:0035 (далі - земельна ділянка/спірна земельна ділянка) у редакції, викладеній у позовній заяві.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 116, 124 Земельного кодексу України, статті 179, 181 Господарського кодексу України, норми Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі № 914/2048/22 визнано укладеним між ТОВ "Агро-Гірка" та Дрогобицькою міською радою договір оренди земельної ділянки площею 25,7703 га на вул. Трускавецькій у м. Дрогобичі, кадастровий номер 4610600000:01:083:0035, у пункті 5 якого вказана нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки у розмірі 5 815 150,36 грн. Річна орендна плата, вказана у пункті 9 договору, визначена на підставі цієї нормативної грошової оцінки.

Проте в подальшому було з`ясовано, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки у сумі 5 815 150,36 грн була розрахована помилково, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.04.2022 № 19-13-0.10-1071/2-22, а також листом від 13.10.2022 № 18-13-0.92-2556/15-22 і становить нормативно грошова оцінка 468 209,53 грн, що підтверджується витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 21.02.2023 № НВ-4600187992023.

У зв`язку з наведеними обставинами та обов`язковістю внесення змін до договору оренди ТОВ "Агро-Гірка" звернулося до відповідача з листом від 24.03.2023 № 2/03, додавши два примірники проєкту угоди про внесення змін до договору оренди щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідної зміни орендної плати.

Однак Дрогобицька міська рада підписаний проєкт угоди не повернула, натомість листом від 18.04.2023 № 3-24/2181 повідомила про неможливість підписання такої угоди.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

1.2. ТОВ "Агро-Гірка" подало до суду про стягнення судових витрат, в якому просило долучити до матеріалів справи докази витрат на надання професійної правничої допомоги, які товариство повинно сплатити адвокату Дякону Б. Р. у зв`язку із наданням ним правничої допомоги у справі у сумі 15 300,00 грн.

1.3. У відзиві на позовну заяву Дрогобицька міська рада просила відмовити в її задоволенні, вказуючи, зокрема на те, що під час розгляду справи № 914/2048/22 адвокатом ТОВ "Агро-Гірка" підтверджувалося, що товариство вимагає визнання нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 5 815 150,36 грн, що підтверджується аудіозаписами судових засідань. Відповідач також заперечував проти вимог щодо стягнення судових витрат.

1.4. Дрогобицька міська рада у письмових поясненнях вказувала на те, що витрати на правову допомогу, визначені позивачем у сумі 15 300,00 грн, є завищеними та неспівмірними зі складністю справи. Відповідач вважав, що заявником не надано жодних документів про оплату таких послуг; адвокат Дякон Б. Р. вже приймав участь під час розгляду справи № 914/1991/21, був обізнаний щодо правовідносин, які склалися між сторонами; реальність адвокатських витрат не доведено.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.09.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, задоволені позовні вимоги, визнано укладеною між ТОВ "Агро-Гірка" та Дрогобицькою міською радою угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки у редакції, викладеній у резолютивній частині судового рішення.

Крім того згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 06.09.2023 стягнуто з Дрогобицької міської ради на користь ТОВ "Агро-Гірка" 2684,00 грон витрат зі сплати судового збору та 9300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 стягнуто з Дрогобицької міської ради на користь ТОВ "Агро-Гірка" 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. Суди попередніх інстанцій на підставі наданих Головним управлінням Держгеокадастру на вимогу суду документів і пояснень установили, що згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки витязі станом на 25.07.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 468 209,53 грн, а з урахуванням умов укладеного між сторонами договору, позовні вимоги підлягають задоволенню.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 та рішенням Господарського суду Львівської області від 06.09.2023, Дрогобицька міська рада у касаційній скарзі просить їх скасувати в частині стягнення з Дрогобицької міської ради на користь ТОВ "Агро-Гірка" витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. Так, скаржник з посиланням на положення статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, а також правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду у постанові від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, вказує на те, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Проте долучені позивачем документи не містять жодних рахунків, рахунків-квитанцій, квитанцій, платіжних доручень, не надано жодної деталізації вартості наданих правових послуг у справі, а адвокатом позивача не доведено реальність оплати наданих ним послуг, що не давало можливості суду здійснити перевірку обґрунтованості заявлених позивачем сум, що підлягають відшкодуванню, а відповідно судами помилково задоволено стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

3.3. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу, виходячи з вимог скаржника, слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Дрогобицька міська рада у касаційному порядку оскаржила судові рішення у справі в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 цього ж Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Згідно з положеннями частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.3. Як свідчать матеріали справи, 01.05.2023 між ТОВ "Агро-Гірка" (довіритель) та адвокатом Дякон Б. Р. (адвокат) укладено договір № 01/05-23, за змістом пункту 1.1 договору довіритель доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати довірителю необхідну йому правову допомогу та виконати наступне доручення: здійснювати представництво інтересів довірителя у справі за його позовом до Дрогобицької міської ради про визнання укладеною угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610600000:01:083:0035 та надавати довірителю інші види правової допомоги в обсягах та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 3.1 цього договору за надання правової допомоги та виконання доручення, визначеного пунктом 1.1 договору, довіритель сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі, визначеному виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг (виконаної роботи) з розрахунку 1000,00 грн за кожну годину роботи адвоката. Крім цього, довіритель сплачує адвокату окремо винагороду (гонорар) за участь адвоката в якості представника довірителя у судових засіданнях у розмірі 1200,00 грн за кожне судове засідання.

Підставою для сплати винагороди, накладних витрат (фактичних видатків) та інших платежів за цим договором є цей договір або рахунки адвоката (пункт 3.5 договору).

За змістом наданого позивачем опису обсягу наданих послуг (виконаної роботи) за договором від 01.05.2023 № 01/05-23 про надання правової допомоги від 30.08.2023 адвокат надав довірителю такі послуги: ознайомлення з обставинами справи, вивчення документів та судової практики 2 год, 2 000,00 грн; правовий аналіз наданих довірителем документів, підготовка переліку необхідних доказів у справі та формування адвокатського досьє 0,5 год, 500 грн; підготовка позовної заяви 4 год, 4 000,00 грн; ознайомлення з відзивом та підготовка відповіді на відзив 3 год, 3 000,00 грн; підготовка заяви про уточнення позовних вимог 1 год, 1 000,00 грн; участь у 4 судових засіданнях 4 800,00 грн.

У свою чергу, як установив суд першої інстанції, на підтвердження своїх заперечень відповідач надав суду договори про надання правової допомоги від 01.06.2021 № 01/06-21 та від 01.08.2022 № 01/08-22, за якими адвокат Дякон Б. Р. представляв ТОВ "Агро-Гірка" в інших спорах щодо укладення договору оренди від 02.03.2023; описи обсягу наданих послуг зо договорами про надання правової допомоги у двох попередніх спорах, згідно з якими адвокат витратив сукупно 8 годин на ознайомлення з обставинами справи, документами, вивчення судової практики тощо.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткову необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми, установивши, що зважаючи на залученість адвоката товариства у дві попередні справи, спори в яких стосувались спірних правовідносин між сторонами, невеликий обсяг матеріалів справи, обґрунтованими є витрати у сумі 9300,00 грн, не взявши при цьому доводи відповідача про відшкодування тільки фактично понесених витрат, оскільки відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

4.4. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Агро-Гірка" вказувало на те, що товариством для надання професійної правничої допомоги під час апеляційного провадження у справі було залучено адвоката Дякона Б. Р., витрати на оплату послуг якого становитимуть 4500,00 грн, надавши договір про надання правової допомоги від 15.11.2023 № 01/11-23 та опис обсягу наданих послуг (виконаної роботи) за договором.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність суми витрат на професійну правничу допомогу, заявлену ТОВ "Агро-Гірка" до стягнення, у той час як заявник апеляційної інстанції не довів, що сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає хоча б якомусь із таких принципів як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру.

4.5. З огляду на встановлені обставини та зміст оскаржуваних судових рішень у справі вбачається, що суди під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керувалися, зокрема критеріями як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, що узгоджується з процесуальними нормами права, що відповідає положенням статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Аргументи ТОВ "Агро-Гірка" по суті зводяться до незгоди сторони із здійсненим судом розподілом судових витрат та необхідності повної відмови у відшкодуванні позивачу витрат на правничу допомогу, що однак не свідчить про неправильно здійснений судами розподіл цих витрат.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

5. Висновки Верховного Суду та розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних у справі рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 виходячи з вимог касаційної скарги, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення у справі - без змін.

5.3. Оскільки підстав для скасування судових рішень, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2023 у справі № 914/1508/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак