Ухвала

від 08.05.2024 по справі 508/421/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/421/24

Номер проведження 6/508/12/24

У Х В А Л А

08 травня 2024 року селище Миколаївка

Суддя Миколаївського районного суду Одеської області Корсаненкова О.О., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»» про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 91083 від 31.10.2020 року,

установила:

07.05.2024 року до Миколаївського районного суду Одеської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»», боржник ОСОБА_1 , треті особи особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»», приватний виконавець Шевченко Тетяна Сергіївна про заміну сторони виконавчого провадження, шляхом заміни стягувача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»» найого правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»».

Заява мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни перебуває виконавче провадження № 63963512, відкрите на підставі виконавчого напису № 91083, вчиненого 31.10.2020 року приватним нотаріусом Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення боргу з боржника якою є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»». Так, 02.02.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»» було укладено договір відступлення прав вимоги № 20230202, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР»» відступає шляхом продажу ТОВ «ФК «Укрфінстандарт»» належні ТОВ «ФК «ЦФР»», а ТОВ «ФК «Укрфінстандрат»» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР»» права вимоги до боржників, вказаними у додатку до договору, що є невід`ємною частиною. Заявник, посилаючись на положення статтей 512, 514 ЦК України, статті 18, 442 ЦПК України, статтю 15 ЗУ «Про виконавче провадження» просить замінити стягувача товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»» на правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису № 91083, вчиненого 31.10.2020 року приватним нотаріусом Гораєм О.С. про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»».

Згідно автоматизованогорозподілу справміж суддямивищевказана справапередана 07.05.2024рокусудді КорсаненковійО.О.

Вирішуючи питання про прийняття справи до провадження, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що заявником подавалось до цього самого суду аналогічну заяву до цього самого боржника з тим самим предметом та з однакових підстав, яка була зареєстрована за єдиним унікальним номером судової справи 522/12534/23 (провадження № 6/508/1/24) в автоматизованій системі документообігу суду та яка наразі розглянута суддею Корсаненковою О.О. та винесено судове рішення, що набрало законної сили 26.01.2024 року.

08.03.2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» повторно звернулося до суду з аналогічною заявою про заміну стягувача його правонаступником, у якій просило суд замінити первісного стягувача товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» у виконавчому провадженні № 63933694 щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , відкритого 21.12.2020 року на підставі виконавчого напису нотаріуса № 91083 від 31.10.2020 року.

Однак, ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області № 508/218/24 (провадження 6/508/8/24) від 12.04.2024 року було залишено без розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про заміну сторони стягувача.

Після чого,07.05.2024року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»» знову звернулось до суду з аналогічною заявою.

Проаналізувавши доводи заявника, викладені у поданій заяві, суд приходить до висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»» наведено аргументи аналогічні до тих, які вони зазначили у заяві, яка вже була розглянута судом по суті.

Отже, відсутні інші підстави або нові обставини, які би зумовлювали необхідність вирішення вдруге подати заяву про заміну стягувача його правонаступником.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання(заяви)для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Велика ПалатаВерховного Судунеодноразово усвоїх постановахта ухвалах(№219/10010/17від 29.05.2019року;№ 530/1730/16-ц від07.11.2018року;№ 751/7099/17від 17.04.2019року;№ 530/725/18 від20.06.2019року;№ 757/64933-17-цвід 11.09.2019року;№ 521/13969/17від 23.10.2019року;№ 497/1094/15-цвід 04.11.2019року; № 551/434/19 від 09.09.2020 року; КЦС ВС№ 760/4569/18 від 04.03.2020 року) звертала увагу на те, що неприпустимість зловживання процесуальними правами є основною засадою (принципом) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства, та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Згідно із ч.3 ст.44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З урахуванням вищевикладених норм, суд у даній справі визнає заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» зловживанням процесуальним правом та повертає її заявнику.

Такий висновок суду повністю відповідає висновкам Великої Палати Верховного суду у справі №587/430/16-ц (ухвала від 26 червня 2019 року), в якій Велика Палата Верховного Суду визнала подання заявником вдруге клопотання для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, зловживанням процесуальним правом і залишила це клопотання без розгляду.

У постанові від 03.06.2020 року (справа № 318/89/18) ВП ВС зробила висновок, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 16 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

Також, у постанові від 10.09.2019 року (справа № 295/15945/18) ВП ВС виснувала таке: «якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України). Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання для вирішення питання, яке вже вирішено судом або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, чи виконання судового рішення (згідно із пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України). Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду дослідив доводи касаційної скарги позивача та відмовив у відкритті провадження з зазначених підстав. ЦПК України не передбачено повторне оскарження судового рішення в касаційному порядку або його перегляд в іншому порядку Великою Палатою Верховного Суду на підставі клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» («Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236/03, пункт 40, рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2018 року) наголошував на тому, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Одними з загальних засад цивільного законодавства, відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦПК України, є справедливість та розумність. У свою чергу, стаття 11 ЦПК України, закріплює принцип пропорційності для порядку здійснення провадження у справі.

Згідно із пунктом 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частина четверта статті 44 ЦПК України також встановлює обов`язок суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами».

Враховуючи вищевказане, подання до Миколаївського районного суду Одеської області відповідної заяви повторно з одних і тих самих підстав та з однією і тією ж вимогою, носить характер зловживання заявником процесуальними правами, що суперечить завданню цивільного судочинства.

Якщо заявник не погоджується із судовим рішенням у формі ухвали від 10.01.2024 року (справа №522/12534/23, провадження № 6/508/1/24), постановленої за наслідками розгляду його первісної заяви, то він мав право та можливість оскаржувати таку ухвалу в апеляційному порядку, а не вимагати повторного розгляду аналогічної заяви у суді першої інстанції, який вже висловив свою позицію з приводу його вимог.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про повернення заяви на підставі ч.3 ст.44 ЦПК України.

Керуючись ч.3 ст.44 ЦПК України, суддя

постановила:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»» про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 91083 від 31.10.2020 року - повернути заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду або через Миколаївський районний суд Одеської області.

Суддя Олена КОРСАНЕНКОВА