Постанова

від 20.11.2007 по справі 2/349-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/349-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2007 р.                                                           Справа № 2/349-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Скобєлкіна С.В. при секретарі Тереховій І.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона

до Херсонського міського  благодійного  фонду  "Таврида", м.Херсон  

про  припинення юридичної особи

за участю представників сторін:  

від позивача:  Лісовець-Назаренко Л.Ю., довіреність від 29.05.2007р.

від відповідача:  не прибув

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона звернулось до господарського суду з позовом до Херсонського міського благодійного фонду "Таврида" про припинення юридичної особи.

Ухвалою суду від 25  вересня поточного року порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 20 листопада. При цьому відповідача зобов'язано надати відзив на позов з обґрунтуванням своєї позиції та засвідчені належним чином копії реєстраційних документів. Ці вимоги ним не виконано, а тому розгляд справи проведено за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, оскільки він належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем зобов'язань по наданню звітності до Пенсійного фонду по нарахуванню та сплаті страхових внесків відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На думку позивача неподання такої звітності є підставою для припинення юридичної особи за частиною 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб -підприємців".

За частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства. За змістом статті 2 вказаного Кодексу, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до визначення наданого у пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку що за юридичною природою даний спір має публічно-правовий характер та на нього поширюється просторова сфера дії Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки примусове припинення підприємницької діяльності з боку державних органів є наслідком невиконання суб'єктом покладених на нього певних обов'язків, а тому, враховуючи суб'єктний склад оспорюваних правовідносин та нормативно-правовий припис пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, за яким до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України, даний спір підвідомчий господарським судам України.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що відповідач зареєстрований як  благодійний фонд Комсомольським районним управлінням юстиції у м.Херсоні 23.11.2001 року  за № 4, код ЄДРПОУ 26083710.

В управлінні Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона Херсонський міський благодійний фонд "Таврида" взятий на облік як платник страхових внесків (збору) на загальнообов'язкове пенсійне страхування з 29.11.2001 року за № 21/14-003017.

Херсонським міським благодійним фондом  "Таврида" звітність до Фонду не подавалась  з 01.01.2004 року, борг по страховим внескам відсутній. Згідно довідки ДПІ у м.Херсоні від 17.087.2007р. за № 8792/9/15-111 податковий борг у Херсонського міського благодійного фонду "Таврида"  відсутній, звіти не подаються з 01.04.2003 року.

Так, пунктом 4 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник (яким відповідно до статті 1 цього ж Закону є - роботодавець та інша особа, яка відповідно до Закону сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

В свою чергу пунктом 5 частини 1 статті 64 названого Закону встановлено право Виконавчої дирекція Пенсійного фонду та її територіальних вносити пропозицію щодо скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в разі систематичної несплати ним страхових внесків.

З викладеного вбачається, що позивачу належить право вносити пропозицію щодо скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності лише у випадку систематичної несплати страхових внесків. Проте, в даному випадку безпосередньо позивачем стверджується про відсутність будь-якої заборгованості відповідача щодо сплати страхових внесків, а тому відсутні правові підстави для внесення такої пропозиції.

Поряд з цим, судом констатується помилковість тверджень позивача про наявність підстав для припинення підприємницької діяльності відповідача на підставі частини 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців". Так, за змістом цієї норми підставою для припинення юридичної особи серед іншого є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Тобто, законодавством встановлено випадок припинення підприємницької діяльності саме при неподанні податкових декларацій та документів фінансової звітності, до яких звітність, що подається до Пенсійного фонду не відноситься.

За змістом частини 15 статті 58 Господарського кодексу України скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду у випадках серед іншого, передбачених законом.

Крім того, з цього приводу судом зазначається, що відповідно до частини 1 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду суб'єкт владних повноважень має право звернутися з адміністративним позовом лише у випадках, встановлених законом.

Діючим законодавством, в тому числі і статтею 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, не передбачено право органів Пенсійного фонду України на звернення до суду з позовом про припинення підприємницької діяльності юридичних осіб (чи фізичних осіб - підприємців) у випадку неподання такими особами протягом року органам податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності.

Безпосередньо таке право належить самим органам податкової служби у відповідності до пункту 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", за яким органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право серед іншого звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного слідує висновок про відсутність у позивача права на пред'явлення даного позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

постановив:

1.          В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.          Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  С.В.Скобєлкін