Рішення

від 10.04.2024 по справі 944/6695/23

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/6695/23

Провадження №2/944/516/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

з участю секретаря судових засідань Климейко Л.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , про стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» (ТзОВ «Львівське АТП-14631»), у якому просить стягнути з відповідача на користь неповнолітнього ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 50000, 00 грн, а також судові витрати із сплати судового збору.

На обґрунтування позову покликається на те, що постановою Яворівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2023 року у справі № 944/5805/22 встановлено вину водія ТзОВ «Львівське АТП-14631» ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Так, відповідно до змісту постанови, 05 листопада 2022 року, о 18 год 40 хв, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив хуліганські дії, а саме висловлювався нецензурною лайкою в сторону неповнолітнього ОСОБА_5 , 2006 року народження, шарпав його за одяг, на зауваження не реагував, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. Внаслідок вчинення водієм ТзОВ «Львівське АТП-14631» ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, її неповнолітньому сину ОСОБА_5 завдану моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі та гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми. Так, 05 листопада 2022 року, о 18 год. 40 хв., в АДРЕСА_1 , її неповнолітній син зайшов у маршрутку, яка слідувала за маршрутом Львів-Шкло в напрямку Львова, перевізник ТОВ «Львівське АТП-14631», водій ОСОБА_3 . При цьому її неповнолітній син пред`явив водію маршрутки посвідчення дитини з багатодітної сім?ї і повідомив, що він має право на безкоштовний проїзд. Але водій маршрутки сказав, що посвідчення дитини з багатодітної сім?ї не є підставою для безкоштовного проїзду і категорично відмовився везти сина безкоштовно. В подальшому син ще багато разів пояснював водію маршрутки, що у нього є право на безкоштовний проїзд, але водій категорично відмовлявся везти сина безкоштовно, вимагав, щоб син або заплатив, або вийшов із маршрутки, нецензурно висловлювався на його адресу, а коли син показав водієві, що він фіксує розмову на телефон, то водій декілька разів вдарив його по руці, а також сильно схопив за комір куртки, потрусив і наказав йому замовкнути. Нецензурні висловлювання водія ТзОВ «Львівське АТП-14631» ОСОБА_3 підтверджено відеозаписами. Такі висловлювання відносно її сина були в присутності багатьох пасажирів автобуса, перед якими її син почував себе приниженим. Як наслідок, її неповнолітній син ОСОБА_5 боїться їхати маршрутками, тому що там водії можуть побити його, а також боїться бути осоромленим на очах в багатьох пасажирів маршрутки. Це є істотною шкодою його звичному способу життя, тому що він живе в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, а навчається в школі в м. Новояворівську Яворівського району Львівської області, куди кожного дня має потребу їхати до школи громадським транспортом. 04 січня 2023 року вона разом з сином звернулися до лікаря-психіатра КНП Новояворівської лікарні ім. Ю.Липи, який провів медичний огляд та встановив, що наявність емоційних переживань ОСОБА_5 пов`язані із вищевказаними неправомірними діями водія ТзОВ «Львівське АТП-14631» ОСОБА_3 . Розмір заподіяної сину моральної шкоди оцінює у 50000, 00 грн

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

28 листопада 2023 року представник відповідача ТзОВ «Львівське АТП-14631» Дума А.Р. подав відзив на позову заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. На обґрунтування відзиву зазначив, що постановою Яворівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2023 року у справі № 944/5805/22, було закрито провадження про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП відносно ОСОБА_3 на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що на розгляді Яворівського районного суду Львівської області перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 грудня 2022 року за № 12022142350000797, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України. 02 листопада 2023 року Яворівським районним судом Львівської області був ухвалений вирок за результатами розгляду даного кримінального провадження, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850, 00 гривень. Також вироком суду частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 , поданий в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 5000, 00 гривень. В решті позовних вимог цивільний позов залишено без задоволення. Позовна вимога про стягнення моральної шкоди у цій справі була аналогічною. Отже, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зважаючи на вищевказане є всі підстави для залишення даного позову без розгляду. Вказує, що відповідно до положень ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи вищевказане, а також те, що згідно з вироком Яворівського районного суду Львівської області у справі № 944/6427/23 моральну шкоду зобов`язано судом стягнути з ОСОБА_3 , в розмірі достатньому для задоволення потреб потерпілої особи, відтак, повторне стягнення моральної шкоди з тих самих підстав законодавством не передбачено.

11 січня 2024 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив ТзОВ «Львівське АТП-14631». На обґрунтування відповіді ОСОБА_1 вказала, що твердження відповідача про повторність стягнення моральної шкоди є помилковими, оскільки 05 листопада 2022 року водій ТзОВ «Львівське АТП-14631» ОСОБА_3 вчинив не тільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України, а й адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173 КУпАП. Позовна вимога про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 КУпАП, не розглядалася та не була предметом судового розгляду. За вчинення адміністративного правопорушення моральної шкоди з ОСОБА_3 чи з іншої особи стягнено не було.

В судовомузасіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимогипідтримала зпідстав,викладених упозовній заявіта відповідіна відзив,просила позовзадовольнити.Додатково вказала,що крімкримінального правопорушення ОСОБА_3 вчинив адміністративнеправопорушення дрібне хуліганство,за щоморальна шкодане відшкодована.Вказала,що підставоюзвернення досуду зданим позовомє вчинення ОСОБА_3 саме адміністративногоправопорушення,передбаченого ст.173КУпАП. ОСОБА_3 та іншіводії ТзОВ«Львівське АТП-14631»систематично відмовляютьїї сину ОСОБА_5 у безкоштовномупроїзді безжодних правовихпідстав.Крім того,зазначила,що такідії вчиняютьсяі щодоїї іншихдітей.Завдана моральнашкода ОСОБА_5 проявляється такимчином,що їїсин,коли заходитьв громадськийтранспорт,почуває себепригнічено,принижено,що негативновпливає напсихологічний стандитини.05листопада 2022року їїсин почувавсебе погано,переживав,був пригнічений.Моральну шкодув розмірі50000,00грн проситьстягнути запротиправні діїводія ОСОБА_3 ,а такожінших водіїв.В кримінальномупровадженні ОСОБА_3 відшкодував моральнушкоду урозмірі 5000,00грн,вона неоскаржувала вирокв ційчастині. ОСОБА_3 під часрозгляду кримінальногопровадження просивзменшити розмірморальної шкоди,оскільки маєневеликий дохід,був учасникомліквідації аваріїна ЧАЕС.5000,00грн ОСОБА_3 відшкодував післязакінчення розглядукримінального провадженнята постановленнявироку. Кримінальнеправопорушення таадміністративне правопорушенняце однаподія. Іншого кримінального чи адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_3 не було. Нею подано даний позов з метою повного відшкодування моральної шкоди, завданої дитині.

В судовому засіданні представник відповідача ТзОВ «Львівське АТП-14631» Назаркевич С.М. позовні вимоги заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві. Додатково пояснив, що кримінальне правопорушення та адміністративне правопорушення стосується того самого факту і події щодо неправомірних дій ОСОБА_3 . В кримінальному провадженні підстава і предмет позову аналогічний. За результатами розгляду кримінального провадження суд частково задовольнив цивільний позов та стягнув з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5000, 00 грн, а цивільний позивач ОСОБА_1 отримала ці кошти, що підтверджується її письмовою розпискою, у випадку незгоди з даною сумою, позивач могла оскаржити вирок в цій частині. Моральна шкода відшкодовується одноразово, а тому її повторне стягнення суперечить закону. Пояснення ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_1 описані у вироку суду, аналогічні даному позову.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Суд встановив, що ОСОБА_5 надано статус дитини з багатодітної сім`ї, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , яке надає пільги, передбачені законодавством України для дітей з багатодітної сім`ї.

Спір між сторонами виник з приводу стягнення з ТзОВ «ЛьвівськеАТП-14631» моральної шкоди, яка завдана 05 листопада 2022 року неповнолітньому ОСОБА_5 працівником (водієм) Товариства ОСОБА_3 під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2023 року у справі № 944/5805/22, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, відносно ОСОБА_3 було закрито на підставі п. 7ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до змісту постанови, суддею встановлено, що 05 листопада 2022 року,о 18 год 40 хв, ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив хуліганські дії, а саме, висловлювався нецензурною лайкою в сторону неповнолітнього ОСОБА_5 , 2006 року народження, шарпав за одяг, на зауваження не реагував, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.

В мотивувальній частині постанови суддею встановлено вину ОСОБА_3 , яка підтверджується: заявою про вчинення адміністративного правопорушення від 06 листопада 2022 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , рапортом інспектора СЮП Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області Н.Бринько, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Також, за клопотанням позивача, було витребувано матеріали кримінального провадження, відомості про яке 30 грудня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022142350000797, про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України, до якого долучено довідку Комунального некомерційного підприємства Новояворівської міської ради Львівської області «Новояворівська лікарня ім.. Юрія Липи» про те, що ОСОБА_5 звернувся в присутності матері до лікаря психіатра із скаргами на пригнічений настрій, посмикування м`язів обличчя, повік, головний біль. За результатами огляду було встановлено діагноз F40.8 - інші фобій ні тривожні розлади.

Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2023 року у справі № 944/6427/23 ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850, 00 гривень. Цивільний позов ОСОБА_1 , поданий в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 5000, 00 гривень.В решті позовні вимоги залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.7 своєї постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року за №14, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, вина третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП доказуванню не підлягає.

Також суд встановив та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з ТзОВ «Львівське АТП-14631», а саме перебуває на посаді водія автобуса, в тому числі станом на 05 листопада 2022 року (день вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП).

Позивач ОСОБА_1 ,звертаючись досуду вінтересах неповнолітньогосина ОСОБА_5 з позовноювимогою простягнення моральноїшкоди,вказує,що їїсин зазнавнегативних емоцій,душевних переживаньта дискомфорту,порушенням звичногоспособу життя,а такожнеобхідності прикладеннязусиль длянормалізації повсякденногожиття,у зв`язкуз протиправнимидіями водіяТзОВ «ЛьвівськеАТП-14631» ОСОБА_3 . Так моральна шкода полягає у стражданнях, яких він зазнав внаслідок протиправних дій водія автобусу, зокрема, через висловлювання нецензурною лайкою, приниження його у присутності інших пасажирів, хвилюваннях та переживаннях, відчутті постійної напруги під час користування послугами громадського транспорту.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Отже, тлумачення ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 206/1234/19 (провадження № 61-2542св21).

У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 177/472/16, зазначено, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 , які було вчинено під час виконання ним трудових обов`язків водія ТзОВ «Львівське АТП-14631», ОСОБА_5 було завдано моральну шкоду.

При цьому, суд вважає, що за даних обставин, цивільно-правова відповідальність за моральну шкоду, завдану неповнолітньому ОСОБА_5 , має регулюватися спеціальною нормою, а саме ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Так, як описано вище, відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Також, як вказано вище, вважає ОСОБА_3 у спірному випадку перебував у трудових відносинах з ТзОВ «ЛьвівськеАТП-14631» та виконував саме трудові обов`язки даного роботодавця.

Оскільки ОСОБА_3 , будучи водієм ТзОВ «Львівське АТП-14631», вчиняв неправомірні дії щодо неповнолітнього ОСОБА_5 в ході виконання службових обов`язків, покладених на нього ТзОВ «Львівське АТП-14631», тому відповідальність за моральну шкоду, завдану неповнолітньому ОСОБА_5 неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх професійних обов`язків має нести саме ТзОВ «Львівське АТП-14631» в силу вимог ст. 1172 Цивільного кодексу України, та з врахуванням наведеної вище практики Верховного суду.

Враховуючи викладене, відповідач ТзОВ «Львівське АТП-14631» несе прямий обов`язок щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями його працівника ОСОБА_3 під час виконання ним трудових відносин.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_5 відшкодовано моральну шкоду за цивільним позовом, який було розглянуто в межах кримінального провадження № 12022142350000797, та зазначає таке.

Як описано вище, за результатами розгляду кримінального провадження, відомості про яке 30 грудня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022142350000797, про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України, було задоволено цивільний позов ОСОБА_1 , поданий в інтересах ОСОБА_5 та стягнено з ОСОБА_3 5000, 00 грн моральної шкоди. Відповідно на ОСОБА_3 , як обвинуваченого у кримінальному провадженні було покладено обов`язок на відшкодування моральної шкоди, завданої своїми неправомірними діями неповнолітньому ОСОБА_5 .

Суд зазначає, що сторонами не заперечується, що події вказані обвинувальному акті та постанові у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 , фактично відбулися в один час та в одному місці.

Водночас, підставою для звернення до суду з даним позовом про відшкодування моральної шкоди за фактом вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, в період виконання ним трудових обов`язків водія ТзОВ «Львівське АТП-14631», в порядку, визначеному ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у даному випадку, на думку суду, відсутня повторність стягнення моральної шкоди, на яку вказує представник відповідача ТзОВ «Львівське АТП-14631».

При цьому, відшкодування моральної шкоди неповнолітньому ОСОБА_5 особисто ОСОБА_3 , на думку суду не звільняє ТзОВ «Львівське АТП-14631», як роботодавця останнього відшкодовувати заподіяну ним моральну шкоду під час виконання службових обов`язків.

Також суд під час розгляду даної цивільної справи не може надавати оцінку мотивам і висновкам суду, який розглядав кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , зокрема, в частині цивільного позову.

Суд вважає доведеним, що між діями водія ТзОВ «Львівське АТП-14631» ОСОБА_3 , що призвели до порушення законних прав позивача та наслідками у вигляді завдання моральної шкоди, яка виразилася у психологічному дискомфорті, хвилюванні та переживанні, відчутті постійної напруги під час користування послугами громадського транспорту, існує причинно-наслідковий зв`язок.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 23 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду положення вказаного вище Пленуму ВСУ, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Зважаючи на те, що між вказаним протиправним діянням водія ТзОВ «ЛьвівськеАТП-14631» ОСОБА_3 та заподіяною ОСОБА_5 моральною шкодою є причинний зв`язок і встановлена вина заподіювача, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_5 є законними.

Виходячи зі встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає доведеним факт завдання моральної шкоди неповнолітньому ОСОБА_5 , що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього водія ТзОВ «Львівське АТП-14631» ОСОБА_3 . При цьому, виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений у позовній заяві розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 , суд враховує обставини вчинення протиправної поведінки щодо потерпілого, який є неповнолітнім та в силу свого віку емоційно-вразливим, характер та обсяг душевних страждань потерпілого, пов`язаних з порушенням стану психічного здоров`я, негативні психоемоційні зміни, психологічний дискомфорт, хвилювання, переживання, а також відчуття постійної напруги під час користування послугами громадського транспорту, а тому, виходячи із засад справедливості, розумності, виваженості і достатності, задовольняє позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_5 моральної шкоди частково в розмірі 10000, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в загальному розмірі 1073,60 грн підтверджується квитанцією від 17 жовтня 2023 року. Враховуючи те, що судом задоволено 20 % позовних вимог (10 000 грн х 100% / 50 000 грн), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 214,72 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1073,60 грн х 20 % ).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» на користь держави судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 72 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2024 року.

Повне найменування учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631», код ЄДРПОУ 03114767, адреса місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Пластова, 10;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Д.Б. Поворозник