Постанова

від 12.09.2006 по справі 12/145-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/145-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 вересня 2006 р.                                                                                                  Справа № 12/145-06

за позовом: Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції (22000, Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Леніна, 29)   

до: Літинської виправної колонії №123 Управління Державного департаментуУкраїни з питань виконання покарань у Вінницькій області (22000, Вінницька обл., м. Хмільник, пров. Радянський 9а, ідент. код 08679652)  

про  стягнення 112009,89 грн.

Суддя                                        М. Кожухар

Секретар судового засідання  О. Васільєва

Представники:

Позивача       - Сидоришин М.М., Баранюк І.Г. - за дорученням

Відповідача   - Павленко О.Х., Мельникова А.О. –за дорученням

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про примусове стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 112009,89 грн.   

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали.

Представники відповідача позов визнали частково.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши обставини справи та надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181) податковий борг (недоїмка) це податкове  зобов'язання  (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок узгодження податкового зобов'язання встановлений ст. 5 Закону № 2181. Зокрема відповідно до пунктів 5.1 та 5.2.1 цього Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; податкове зобов'язання платника  податків,  нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків оскарження такого повідомлення в порядку, встановленому підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 Закону.

Відповідно до п.п 6.2.1, 6.2.3 п. 6.2 ст. 6  Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які мають містити зокрема посилання на підстави їх виставлення, суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій, перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу:

а) першу податкову вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

б) другу податкову вимогу - не раніше тридцятого календарного дня  від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

Податковий борг платника податку, у разі відсутності добровільної сплати, підлягає стягненню з нього шляхом звернення стягнення на активи (п. 1.6 ст. 1, пп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181).

Згідно з підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181 стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Першу і другу податкові вимоги відповідач отримав, відповідно, 08.11.2001 р. та 15.12.2001 р., що стверджується корінцями першої податкової вимоги № 1/48 від 06.11.2001 р. та другої податкової вимоги № 2/160 від 13.12.2001 р. з підписами представника відповідача про отримання податкових вимог.

Заявлено до стягнення:

1) 953,3 грн. плати за використання водних ресурсів за розрахунками від 2 кв. 2001 р. по 1 півріччя 2004 р. та 29,51 грн. пені. Відповідач проти стягнення цієї суми заперечив, посилаючись на сплату податкового боргу з цього податку платіжним дорученням № 197 від 27.04.2006 р.

Виходячи зі встановленого пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181 строку давності для стягнення податкового боргу (1095 днів з дня виникнення) даний податковий борг не може бути стягнутий за період 2001-2002 р., решта суми сплачена відповідачем платіжним дорученням № 197 від 27.04.2006 р., що стверджується звітними документами відповідача з даного виду податку, копією платіжного доручення № 197 від 27.04.2006 р., витягом з облікової картки відповідача з цього податку.

Тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

2)  74850,83 грн. основного боргу та 6868,98 грн., що нараховані по податкових деклараціях з ПДВ за період з серпня 2003 р. по травень 2005 р., податкових повідомленнях-рішеннях про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку, пені –у автоматичному режимі по обліковій картці відповідача. Існування такого боргу на час подання позову стверджується звітними документами відповідача, податковими повідомленнями-рішеннями про нарахування штрафних санкцій (які відповідачем у встановленому порядку не оскаржені і є чинними), витягом з облікової картки відповідача з цього податку, актом звірки розрахунків між сторонами на 12.09.2005 р. Разом з тим, після подання позову відповідач сплатив до бюджету 18231 грн. ПДВ, що стверджується платіжними дорученнями відповідача та витягом з облікової картки.

З урахуванням наведеного,  позов у цій частині підлягає задоволенню у сумі 63488,81 грн.

3) 197,5 грн. штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню № 0000032333/0 від 25.01.2005 р. Штрафні санкції застосовано на підставі акту № 1-23-111-08679652 від 25.01.2005 р. «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємством Літинська виправна колонія № 123 за період з 01.01.2002 р. по 01.12.2004 р.»за порушення законодавства з обігу готівки (стверджується корінцем податкового повідомлення-рішення, актом перевірки та поясненнями представників позивача).

Відповідно до преамбули Закону № 2181 він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначають процедуру оскарження дій органів стягнення.

Саме цим Законом запроваджено поняття “податкове повідомлення”, як письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом. Згідно п. 6.1 ст.6 Закону у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої  був зроблений розрахунок або перерахунок податкового зобов'язання, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк (що, крім посилання на норму податкового закону, має місце в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні). Статтею 4 Закону № 2181-Ш регулюється порядок подання податкової декларації та визначення суми податкового зобов'язання.

Пунктом 1.5 ст. 1 цього Закону визначено, що штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Із змісту статей 4,6 та інших норм Закону № 2181 витікає, що законодавець не розповсюдив дію цього Закону правовідносини, не зазначені безпосередньо у Законі, в тому числі і на правовідносини з регулювання обігу готівки.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом, який регулює спірні правовідносини. Разом з тим Законом № 2181 державним податковим органам не надано повноважень на застосування передбаченого цим Законом порядку погашення зобов'язань платників податків (зокрема прийняття та направлення податкового повідомлення-рішення і застосування наслідків у разі несплати застосованого штрафу), у випадку виявлення порушень норм з регулювання обігу готівки.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення активів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 197,5 грн. штрафних санкцій з наведених позивачем підстав задоволенню не підлягають.

4) 22970,26 грн. основного боргу та 817,03 грн. пені по податку з власників транспортних засобів по звітних документах відповідача за період з 2003 р. по 2005 рік (по 14.01.2005 р.), податковому повідомленню-рішенню № 0000232301/0 від 25.01.2005 р., пеня нарахована по обліковій картці відповідача по цьому податку. Позовні вимоги у цій частині стверджуються названими  звітними документами відповідача, податковим повідомленням-рішенням (яке відповідачем у встановленому порядку не оскаржено і є чинним), витягом з облікової картки відповідача.

5) 1331-83 грн. основного боргу та 388,6 грн. пені по комунальному податку по звітних документах відповідача за період з 3 кв. 2001 р. по 4 кв. 2004 р., пеня нарахована по обліковій картці відповідача по цьому податку.

Виходячи зі встановленого пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181 строку давності для стягнення податкового боргу (1095 днів з дня виникнення) даний податковий борг не може бути стягнутий за період 2001- 1-й кв. 2002 р..

Тому позовні вимоги у цій частині, які підтверджені звітними документами відповідача, витягом з облікової картки відповідача з цього податку, поясненнями представників сторін, підлягають задоволенню в сумі 793,9 грн. основного боргу та 388,6 грн., всього –1182,5 грн.

6) 1386,62 грн. основного боргу по розрахунках за 2002-2003 роки та 2215,43 грн. пені. Ці позовні вимоги стверджуються в сумі 1386,62 грн. основного боргу та 2194,75 грн. пені звітними документами відповідача та витягом з облікової картки відповідача з цього платежу. Вимоги щодо стягнення 20,68 грн. пені спростовуються витягом з облікової картки відповідача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають в сумі 92039,97 грн.

Керуючись розділом УП, ст.ст. 7, 71, 86, 94 ч. 4, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України,                                     

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Літинської виправної колонії №123 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (22000, Вінницька обл., м. Хмільник, пров. Радянський 9а, ідент. код 08679652, р/р 26061487003004 у Вінницькій ФКБ «Приватбанку, МФО 302689) активи у рахунок погашення податкового боргу в сумі 92039,97 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення активів на суму 19969,92 грн. відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя                                                             М. Кожухар

Повний текст постанови складено 13.09.2006 р.