Рішення

від 16.02.2024 по справі 376/362/24

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/362/24

Провадження № 2/376/426/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2024 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі - Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_1» до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати за ними право власності на майно зазначене у позовній заяві.

До судового засідання позивач підтримав позовні вимоги, просив суд справу слухати за його відсутності, подавши до суду відповідну письмову заяву, протиухвалення рішення при заочному розгляді справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України слідує, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів зокрема: якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що нежитлова будівля літ. «Б» - виробничий будинок АДРЕСА_1 разом з господарськими будівлями та спорудами, а сама: прибудова - літ. «б», прибудова - літ. «б1» була побудована в 1972 році, прибудова - літ. «б3», навіс - літ. «б4», навіс - літ. «б5», прибудова - літ. «б6» - побудовані в 1991 році та відповідно до діючого на той час законодавства право власності не було зареєстровано.

Позивач отримав цю будівлю під час розпаювання майна колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Нива», відповідно до протоколу загальних зборів співвласників майна колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» № 1 від 20.12.2012 року, на підставі рішення виконавчого комітету Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області № 12 від 21.12.2012 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлова будівля літ. "Б" - виробничий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею - 3141,8 кв.м., належить на праві приватної власності позивачу.

Відповідно до довідки комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» станом на дату останньої технічної інвентаризації 05.01.2024 року за адресою АДРЕСА_1 загальна площа нежитлової будівлі літ. «Б» змінилася з 3141,80 кв.м. на 5042,30 кв.м. за рахунок будівництва тимчасових прибудов літ. «б3», літ. «б6», які були пропущені при попередній технічній інвентаризації та не потребують надання дозвільних документів на виконання будівельних робіт.

Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Під час розгляду цивільної справи № 501/1256/17 (постанова від 26.04.2023 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що положення частини другої статті 331 ЦК України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями статті 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Отже, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація. Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Не належать до самочинного будівництва перепланування, пов`язані зі зміною загальної, основної та допоміжної площі за рахунок демонтування та влаштування перегородок (без порушення несучих конструкцій); збільшення або зменшення площі за рахунок демонтування чи влаштування перегородок (без порушення несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін; збільшення або зменшення площі за рахунок демонтування печей, грубок, камінів (без перекривання вентиляційних шахт, димоходів); зведення на земельній ділянці тимчасових господарських будівель та споруд, навісів, альтанок, тамбурів, терас, веранд, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, воріт, хвірток, відкритих басейнів та із накриттям полегшеної конструкції, погребів, ганків тощо; зміна призначень невиробничих приміщень; улаштування чи закриття віконних або дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах; перестановка обладнання в межах призначення приміщень; влаштування допоміжних приміщень санвузлів, душових, ванних; заміна матеріалу частини стін без збільшення розміру фундаменту; засклення балконів і лоджій, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до довідки комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» станом на дату останньої технічної інвентаризації 05.01.2024 року за адресою АДРЕСА_1 загальна площа нежитлової будівлі літ. «Б» змінилася з 3141,80 кв.м. на 5042,30 кв.м. за рахунок будівництва тимчасових прибудов літ. «б3», літ. «б6», які були пропущені при попередній технічній інвентаризації та не потребують надання дозвільних документів на виконання будівельних робіт.

Будь-які докази щодо віднесення перепланування до самочинного будівництва відсутні, тобто тимчасові прибудови відносять до нежитлової будівлі літ "Б" - виробничий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна НОМЕР_1, що у свою чергу спричинило зміну площі з 3141,8 кв.м. на 5042,3 кв.м..

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 30, 81, 83, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 20, 316, 319, 328, 386, 392 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фермерського господарства «ОСОБА_1» (адреса: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ: 31466357) до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд. 48, с. Фурси, Білоцерківський район, Київська область, код ЄДРПОУ: 04363225), про визнання права власності - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за Фермерським господарством «ОСОБА_1» право власності на прибудови, що відносяться до нежитлової будівлі літ. «Б» - виробничий будинок АДРЕСА_1 , РНОНМ НОМЕР_1, а саме: прибудова - літ. «б», прибудова - літ. «б1», прибудова - літ. «б3», навіс - літ. «б4», навіс - літ. «б5», прибудова - літ. «б6», загальною площею - 5042,3 кв.м..

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. І. Віговський