Постанова

від 16.10.2007 по справі 6/656/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/656/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2007 р. 11:39

Справа №  6/656/07

       16.10.2007 р. 11 год. 39 хв. м. Миколаїв, Будинок Рад, вул. Адміральська, 22.каб. № 921

Господарський суд Миколаївської області в складі: судді Ткаченко О.В. при секретарі Засядівко О.О.

за позовом Прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19.

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-будівельного управління автотранспорту”, м. Миколаїв, вул. Електронна, 72.

про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у сумі 5277,39 грн.

                                                                              Суддя   Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача          Скляренко І.М., довіреність від 31.05.2007 року № 9210/07.

Від відповідачаКулик А.Ф. -  голова.

У судовому засіданні приймає участь прокурор Коробченко Д.М.

ПРЕДМЕТ СПОРУ: про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у сумі 5277,39 грн.

                    Відповідач проти позову заперечує, вказуючи у запереченнях від 15.10.2007 року, що:

-          по-перше, витрати на виплату і доставку пенсії на пільгових умовах не повинні бути компенсовані за рахунок підприємства, оскільки гр. Генов Ю.Д. повний стаж на роботах за списком № 2 отримав до введення в дію Закону України “Про пенсійне забезпечення” від  05.11.1991 року.

-          по-друге,  відповідач не є підприємством, на якому працювали Генов Ю.Д. та Степанов М.Г., оскільки статутом ТОВ “РБУ автотранспорту” не передбачено правонаступництво за Миколаївським державним обласним ремонтно-будівельним управлінням, в якому працювали зазначені працівники.

          Заслухавши представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали справи, суд –

встановив:

Відповідно до ст.ст.14,15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV відповідач є страхувальником та платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 –ІV від 09.07.2003р. в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”-„з” ст. 13. Закону України „Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1991р., п. 6 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” № 21-1 від 19.12.2003р., зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, відповідач повинен вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій громадянам до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

Як свідчать надані позивачем протоколи від 16.06.2006 року, від 08.02.2007 року гр. Генову Ю.Д. та Степанову М.Г. було призначено пенсії на пільгових умовах (за списком № 2) на підставі наданих відповідачем довідок, що уточнюють особливий характер роботи.

Станом на день розгляду справи відповідач, має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на пільгових умовах за період з 01.04.2007 року по 31.07.2007 року в сумі 5277,39 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” - „з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” (а. с. 7-14).

Відповідно до п. 6.4. Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів  органів  Пенсійного  фонду  України  щорічно  в повідомленнях  про  розрахунок  сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,  призначених відповідно  до  частини  2 "Прикінцевих  положень"  Закону  України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ),  які  надсилаються  підприємствам до 20-го січня поточного року.

          Пунктом 6.8.  Інструкції № 21-1 передбачено, що підприємства  щомісяця  до  25-го   числа   вносять   до Пенсійного  фонду  зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку  пенсій,  призначених  на  пільгових умовах.

          Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що зазначені повідомлення є рішеннями суб'єкта владних повноважень, після отримання яких із зазначеними в них сумами фактичних витрат на виплату і доставку пенсій у підприємств виникає обов'язок по оплаті до Пенсійного фонду даних сум.

          Враховуючи, що повідомлення з розрахунками підприємством були отримані, що підтверджується копіями поштових повідомлень (а. с. 7, 10, 13), та станом на день розгляду справи  залишились неоскарженими, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

  Таким чином, оскільки обов'язок по внесенню до Пенсійного фонду зазначених в повідомленнях сум відповідачем не виконаний, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими,  що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 161-163 КАС України,  господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.    Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-будівельного управління автотранспорту”, м. Миколаїв, вул. Електронна, 72, ЄДРПОУ 03120911 на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19, код 20876125 заборгованість у сумі 5277,39 грн.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом  десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя