Рішення

від 08.05.2024 по справі 280/7848/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 травня 2024 року Справа № 280/7848/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 124)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (далі позивач або ТОВ «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 21.06.2023 № 113508010703, № 113608010703, що прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ» посилається на те, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами позивача ТОВ «ЕВРОБУД ІНВЕСТ», ТОВ «ТЕРСІТ ЕЛЕКТРОНІКС», викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є безпідставними з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами. Вказує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товару не мають впливу на дослідження факту господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами. При цьому, покладання на позивача відповідальності за можливі порушення законодавства іншими суб`єктами господарювання суперечить принципу індивідуальної відповідальності, закріпленому у ст. 61 Конституції України. Зауважує, що факт придбання товару, його оплата та використання у господарській діяльності контролюючим органом не спростовано. З урахуванням викладеного вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить їх задовольнити.

Ухвалою суду від 25.09.2023 відкрито провадження у справі № 280/7848/23; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 13.10.2023 № 45165), в якому зазначає про наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства, які відображено в акті перевірки від 18.05.2023 № 978/08-01-07-03/07917635. Вказує, що перевіркою не підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами постачальниками ТОВ «ЕВРОБУД ІНВЕСТ», ТОВ «ТЕРСІТ ЕЛЕКТРОНІКС». Такі висновки зумовлені, зокрема: відсутністю у контрагента ТОВ «ЕВРОБУД ІНВЕСТ» об`єктів оподаткування та не подання ним звітності; відсутність у контрагентів найманих працівників; не підтвердження ланцюгу постачання товару. Крім того, надані позивачем документи на поставку товару мають неточності та невідповідності. З урахуванням наведеного вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, просить розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Стосовно клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).

Згідно з пунктом 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як зазначено у ч. 1 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як зазначено у ч. 7 ст. 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведена необхідність розгляду справи з викликом сторін; дана справа є справою незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання податкової.

Крім того, клопотання про проведення судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін не містить будь-якої інформації стосовно предмету спору, яка може бути надана сторонами лише у судовому засіданні за участі їх представників та не може бути надана із заявами по суті справи.

19.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 46332), в якій він спростовує доводи відповідача з підстав, викладених у позовній заяві. Також зауважує, що податковий орган не довів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Щодо посилань на неточності в експрес-накладних, то дані документи підтверджують сам факт поставки товару. Оприбуткування отриманого товару здійснено на підставі видаткових накладних, а відображення податкового кредиту у відповідності до належно зареєстрованих податкових накладних.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (код ЄДРПОУ 07917635) зареєстровано в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання (код КВЕД 30.30).

На підставі направлень ГУ ДПС у Запорізькій області від 21.04.2023 № 820, № 821 та наказу від 19.04.2023 № 533-п, керуючись пп. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19.1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 та пп. 69.2 п. 69 підр. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року (вх. від 20.03.2023 № 9054738475) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 18.05.2023 № 978/08-01-07-03/07917635. Перевірка проводилася у період з 25.04.2023 по 15.05.2023; на підставі наказу від 09.05.2023 № 654-п термін її проведення продовжено з 09.05.2023 на 5 робочих днів.

Перевіркою встановлено, зокрема, завищення ТОВ «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ» від`ємного значення з ПДВ за лютий 2023 року, що підлягає відшкодуванню за заявою платника (рядок 20.2 Декларації) на суму 5800,00 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) в сумі 10804,00 грн.

Контролюючий орган посилається на те, що перевіркою не підтверджено фактичне постачання товару від контрагентів ТОВ «ЕВРОБУД ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 44181452) та ТОВ «ТЕРСІТ ЕЛЕКТРОНІКС» (код ЄДРПОУ 40251049), натомість встановлено лише документальне оформлення первинних документів.

Висновки податкової базуються, зокрема, на наступному:

щодо операцій із ТОВ «ЕВРОБУД ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 44181452): згідно баз даних контролюючого органу відсутня інформація про об`єкти оподаткування, які обліковується у платника податків, склад та офісне приміщення відсутнє; відсутній трудовий ресурс; у 2021 році підприємство не звітувало, у 2022 році дохід складає 0, діяльність відсутня, у 2023 році декларація із ПДВ з нульовими показниками, тобто відсутнє придбання товару; контрагент не є імпортером та експортером; згідно аналізу даних ЄРПН встановлено відсутність придбання ТМЦ, реалізованих позивачу; надані документи на поставку товару містять неточності щодо ваги та найменування товару; паспорт якості виробника Росія, Москва, оформлений 10.01.2023;

щодо операцій із ТОВ «ТЕРСІТ ЕЛЕКТРОНІКС» (код ЄДРПОУ 40251049): відсутні основні засоби та земельні ділянки; відсутній трудовий ресурс; згідно аналізу даних ЄРПН встановлено відсутність придбання ТМЦ, реалізованих позивачу; згідно рішень контролюючого органу від 27.03.2023 № 7451, від 28.02.2023 № 5543, від 28.02.2023 № 5508 товариство віднесено до ризикових; свідоцтво платника ПДВ анульоване 02.04.2023; документи на поставку товару мають неточності та невідповідності (відправник ОСОБА_1 невідома особа, не працівник підприємства; місце поставки м. Київ, тоді як склад та офіс контрагента знаходяться у м. Харкові).

Таким чином, перевіркою встановлено одержання ТОВ «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ» необґрунтованої податкової вигоди.

Не погодившись із такими висновками податкового органу, позивач направив заперечення на акт перевірки від 31.05.2023 № 06/1354, за результатами розгляду яких платнику надано відповідь від 14.06.2023 № 23414/6/08-01-07-03-08. Так, за результатами розгляду заперечень відповідач визначив висновки акту перевірки такими, що відповідають вимогам законодавства та залишив їх без змін.

На підставі акту перевірки від 18.05.2023 № 978/08-01-07-03/07917635 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 21.06.2023:

№ 113508010703, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 5800,00 грн. за лютий 2023 року та застосовано штрафні санкції у розмірі 2900,00 грн.;

№ 113608010703, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за лютий 2023 року в сумі 10804,00 грн.

Позивачем оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПС України, рішенням якої від 16.08.2023 № 22842/6/99-00-06-01-04-06 скаргу залишено без задоволення.

Незгода ТОВ «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ» з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом норм пп. 200.1, пп. 200.2, пп. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. (пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг. (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. (пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

В силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону (тут та надалі - в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Дані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.11.2021 у справі № 320/5387/20, від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19 від 16.12.2021 у справі № 200/13279/19-а, від 15.11.2022 у справі № 440/2831/19.

Окрім того, у своїх постановах від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19, від 23.12.2021 у справі № 814/322/16, від 22.03.2024 у справі № 808/8622/15, від 17.04.2024 у справі № 826/14313/17 Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

З матеріалів справи судом встановлено, що 08.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВРОБУД ІНВЕСТ» (Постачальник) та Державним підприємством «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (Покупець) укладено Договір закупівлі № 5981/3/2023, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар (код ДК 021:2015 24911200-5 адгезиви) на умовах, в номенклатурі, кількості та по ціні, зазначених в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену грошову суму. (п. 1.1. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «ЕВРОБУД ІНВЕСТ» поставило позивачу товар, а саме рідину охолоджуючу ОЖ-65, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії, зокрема, Специфікації від 08.02.2023 № 1, в якій сторони погодили вартість товару в розмірі 34800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5800,00 грн.), умови поставки згідно з Правилами «Інкотермс» у редакції 2010 року, на умовах: DDP, 2 відділення Нової пошти, м. Запоріжжя, строк поставки протягом 15 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати; видаткової накладної від 16.02.2023 № 6 на суму 34800,00 грн.; платіжної інструкції від 14.02.2023 № 451 на суму 34800,00 грн.; податкової накладної від 14.02.2023 № 6; виписки із сертифіката якості виробника; експрес-накладної від 16.02.2023 № 59000930238000.

Також, 11.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРСІТ ЕЛЕКТРОНІКС» та (Постачальник) та Державним підприємством «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (Покупець) укладено Договір закупівлі № 5928/3/2023, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар (код ДК 021:2015 31710000-6 Електронне обладнання) на умовах, в номенклатурі, кількості та по ціні, зазначених в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену грошову суму. (п. 1.1. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «ТЕРСІТ ЕЛЕКТРОНІКС» поставило позивачу товар, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії, зокрема, Специфікації від 11.01.2023 № 1, в якій сторони погодили вартість товару в розмірі 271790,64 грн. (в т.ч. ПДВ 45298,44 грн.), умови поставки згідно з Правилами «Інкотермс» у редакції 2010 року, на умовах: DDP, 2 відділення Нової пошти, м. Запоріжжя, строк поставки протягом 15 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 50% від вартості товару; Специфікації від 17.01.2023 № 2, в якій сторони погодили вартість товару в розмірі 22430,40 грн. (в т.ч. ПДВ 3738,40 грн.), умови поставки згідно з Правилами «Інкотермс» у редакції 2010 року, на умовах: DDP, 2 відділення Нової пошти, м. Запоріжжя, строк поставки протягом 15 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 50% від вартості товару; Специфікації від 18.01.2023 № 3, в якій сторони погодили вартість товару в розмірі 128517,60 грн. (в т.ч. ПДВ 21419,60 грн.), умови поставки згідно з Правилами «Інкотермс» у редакції 2010 року, на умовах: DDP, 2 відділення Нової пошти, м. Запоріжжя, строк поставки протягом 15 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 50% від вартості товару; Специфікації від 13.02.2023 № 4, в якій сторони погодили вартість товару в розмірі 65107,20 грн. (в т.ч. ПДВ 10851,20 грн.), умови поставки згідно з Правилами «Інкотермс» у редакції 2010 року, на умовах: DDP, 2 відділення Нової пошти, м. Запоріжжя, строк поставки протягом 15 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 50% від вартості товару; Специфікації від 13.02.2023 № 5, в якій сторони погодили вартість товару в розмірі 9734,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1622,40 грн.), умови поставки згідно з Правилами «Інкотермс» у редакції 2010 року, на умовах: DDP, 2 відділення Нової пошти, м. Запоріжжя, строк поставки протягом 15 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 50% від вартості товару; податкових накладних від 06.02.2023 № 1, від 09.02.2023 № 3, від 09.02.2023 № 4, від 14.02.2023 № 7, від 21.02.2023 № 9, від 21.02.2023 № 10, від 24.02.2023 № 15; видаткових накладних від 09.02.2023 № 0115/3 (товар сигналізатор тиску) на загальну суму 25272,00 грн., в т.ч. ПДВ 4212,00 грн., від 24.02.2023 № 0115/4 (товар конденсатор) на загальну суму 2148,00 грн., в т.ч. ПДВ 358,00 грн., від 06.02.2023 № 0125/3 (товар мікросхема) на загальну суму 14520,00 грн., в т.ч. ПДВ 2420,00 грн., від 09.02.2023 № 0125/4 (товар лінія затримки) на загальну суму 494,40 грн., в т.ч. ПДВ 82,40 грн., від 21.02.2023 № 0213 (товар витратні матеріали, сельсин, конденсатори, перемикачі, реостат, транзистор) на загальну суму 65107,20 грн. (в т.ч. ПДВ 10851,20 грн.), від 21.02.2023 № 0214 (товар діод, реле) на загальну суму 9734,40 грн., в т.ч. ПДВ 1622,40 грн.; експрес-накладних від 06.02.2023 № 59000926026569, від 09.02.2023 № 59000927287850, від 21.02.2023 № 59000932653440, від 24.02.2023 № 59000934005867; платіжних інструкцій від 14.02.2023 № 456 на суму 4867,20 грн., від 14.02.2023 № 455 на суму 32553,60 грн., від 27.02.2023 № 571 на суму 6729,20 грн., від 27.02.2023 № 572 на суму 38555,80 грн., від 27.02.2023 № 570 на суму 81537,32 грн.; контрольних карток вхідного контролю; Журналу реєстрації відомостей про надходження вантажів № 5813 за період з 17.01.2023 по 24.04.2023.

Суд наголошує, що в акті перевірки контролюючий орган не посилався на недостатність первинних документів по взаємовідносинам із постачальниками; податкова не заперечує того, що первинні документи до перевірки по взаємовідносинам із ТОВ «ЕВРОБУД ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 44181452) та ТОВ «ТЕРСІТ ЕЛЕКТРОНІКС» (код ЄДРПОУ 40251049) надані в повному обсязі (є лише окремі зауваження до експрес-накладних, які підтверджують транспортування товару). Також, податкова не заперечує і того, що придбаний товар використовувався у власній господарській діяльності позивача.

Співставлення документів по відносинам позивача із ТОВ «ЕВРОБУД ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 44181452) та ТОВ «ТЕРСІТ ЕЛЕКТРОНІКС» (код ЄДРПОУ 40251049) свідчить, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Також суд враховує і ту обставину, що ТОВ «ЕВРОБУД ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 44181452) та ТОВ «ТЕРСІТ ЕЛЕКТРОНІКС» (код ЄДРПОУ 40251049) по взаємовідносинам із позивачем за спірний період складено та зареєстровано у ЄРПН податкові накладні, а згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка резюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

При цьому, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, працівників у штаті, подання або не подання податкової звітності.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "БУЛВЕС АД" проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 27.04.2022 у справі № 200/5932/19-а.

Отже, враховуючи, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер, суд також не бере до уваги посилання контролюючого органу на те, що контрагенти позивача не мають трудових ресурсів та основних засобів, ТОВ «ЕВРОБУД ІНВЕСТ» не звітує до контролюючого органу, а ТОВ «ТЕРСІТ ЕЛЕКТРОНІКС» віднесено до ризикових платників та має анульоване 02.04.2023 (тобто після здійснення господарських операцій із позивачем) свідоцтво платника ПДВ.

Крім того, наявні в інформаційно-аналітичних базах відомості відносно контрагентів позивача носять інформаційний характер та не є свідченням нереальності господарських операцій за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Будь яких даних щодо проведення перевірок відносно даних контрагентів позивача суду не надано.

Суд уважає за необхідне також звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, від 27.07.2022 № 240/1906/20, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також слід зазначити, що посилання контролюючого органу на не підтвердження придбання товарів по ланцюгу постачання, реалізованих контрагентами на адресу позивача, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами, крім того, такі посилання не доводять наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Відповідач, вказуючи у акті перевірки, що контрагентами позивача не підтверджено придбання товару по ланцюгу постачання, посилається на наявну інформацію в інформаційних базах даних контролюючого органу.

При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

Посилання відповідача на наявність недоліків у експрес-накладних є також неприйнятними, оскільки в даному випадку поставка товару здійснюється згідно з правилами «Інкотермс» у редакції 2010 року на умовах поставки DDP, відповідно до яких продавець бере на себе відповідальність за ризики псування/втрати вантажу і витрати, пов`язані з транспортуванням і митним оформленням, до того моменту, коли покупець отримає вантаж у пункті призначення і вивантаження, у тому числі, включає зобов`язання продавця доставити вантаж до місця призначення.

Тобто, позивач не є учасником господарської операції з транспортування товару, отриманого від контрагентів, а отже не може нести відповідальність за недоліки, наявні у експрес-накладних.

Крім того, оскільки експрес-накладною підтверджується операція із доставки товару, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару, недоліки в експрес-накладній не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Стосовно посилань податкової на те, що позивачем до перевірки надано паспорт якості виробника Росія, Москва, оформлений 10.01.2023, тобто вже після повномасштабного вторгнення і заборони імпорту товарів з РФ суд зазначає, що паспорти якості не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містять відомостей про господарську операцію. Тому зауваження відповідача у спірних правовідносинах до таких документів не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.04.2020 у справі № 815/7235/15.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд у цій справі також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивачем правомірно відображено у бухгалтерському та податковому обліку відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «ЕВРОБУД ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 44181452) та ТОВ «ТЕРСІТ ЕЛЕКТРОНІКС» (код ЄДРПОУ 40251049) за лютий 2023 року, тому висновки акта перевірки від 18.05.2023 № 978/08-01-07-03/07917635 є помилковими, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 21.06.2023 № 113508010703, від 21.06.2023 № 113608010703 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 21.06.2023 № 113508010703 та від 21.06.2023 № 113608010703.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 124; код ЄДРПОУ 07917635) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 08.05.2024.

Суддя Ю.П. Бойченко