Рішення

від 07.05.2024 по справі 320/7194/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 року Київ справа №320/7194/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Служби судової охорони, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України та Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області та Служби судової охорони, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України та Державна судова адміністрація України, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 28.11.2022 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області щодо невиконання вимог абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 р. № 168 в частині не прийняття наказу про виплату додаткової винагороди;

- визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони щодо невиконання вимог абзацу 2 та абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 р. № 168;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області додаткову винагороду відповідно до Постанови від 28 лютого 2022 р. № 168 у сумі 225 330, 00 грн (двісті двадцять п`ять тисяч триста тридцять гривень) у межах суми стягнення існуючої заборгованості шляхом виплати такої за один місяць відповідно до підпункту 2 пункту 1 та підпункту 1 пункту 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на посаді командира 2 відділення 1 взводу охорони 5 підрозділу охорони територіального управління. У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 р. № 168. Відповідно до цієї постанови співробітникам Служби судової охорони передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, виплата якої здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Зазначено, позивач додаткової винагороди не отримав. Вважаючи бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу такої додаткової винагороди, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 05.09.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.11.2022 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 30.12.2022 зупинено провадження в справі № 320/7194/22 до набрання законної сили рішення Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22 (провадження № Пз/990/4/22).

До суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та заява про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.05.2024 поновлено провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 07.05.2024 заяву позивача про збільшення позовних вимог повернуто без розгляду.

Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області позов не визнало, 28.12.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважає заявлені позовні вимоги в частині бездіяльності відповідача необґрунтованими. Зазначено, що виплати грошового забезпечення співробітникам здійснюється виключно в межах фондів оплати праці, затверджених у кошторисах Служби. Для видання наказу про виплату співробітникам додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіальних управлінь за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на виплату. Натомість, у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь видатки на виплату додаткової винагороди, визначеною Постановою № 168, не передбачалися, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату. З огляду на зазначене, накази про виплату співробітникам додаткової винагороди не видавалися та не можуть бути видані. Відповідні накази можуть видаватися виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань, як того вимагає алгоритм дій щодо виплати додаткової винагороди. Маючи затверджений кошторис Управління на 2022 рік щодо грошового забезпечення співробітників Управління, керівник Управління не має права видавати накази щодо витрачання затвердженого та не збільшеного, у встановленому законодавством порядку, кошторису, без відповідного збільшення центральним органом Управління Служби, який такі кошти мав отримати від ДСА України. У свою чергу, керівництво Управління до ДСА України та Міністерства фінансів України не зверталося, оскільки є розпорядником самого нижчого рівня, безпосередньо підпорядковується центральному органу управління Служби, яке відповідно до встановленого бюджетного порядку вживало заходи для забезпечення виконання Постанови № 168. Доручень від Центрального управління Служби, як розпорядника бюджетних коштів, отриманих для Служби судової охорони, до Управління не надходило. Тобто, керівництво Управління, в межах своїх повноважень, не могло звертатися щодо збільшення кошторису для отримання таких коштів від ДСА України.

Служба судової охорони позов не визнала, 05.01.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про відсутність протиправної бездіяльності територіального управління щодо невиконання Постанови № 168. Для видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на таку виплату. У затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь видатки на виплату додаткової винагороди, визначеною Постановою № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату. З огляду на зазначене, накази про виплату співробітникам додаткової винагороди не видавалися та не можуть бути видані. Відповідні накази можуть видаватися виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань, а тому посилання позивача на бездіяльність територіального управління є необґрунтованими та безпідставними. Керівництвом Служби ведеться відповідна робота щодо отримання з Державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168. Також вважає, що у позивача не виникало право на отримання додаткової щомісячної винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, позаяк інформації щодо безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії та докази на підтвердження такої інформації до суду не надано, а сам факт перебування позивача у період з 24.02.2022 до 24.06.2022 на території Київської області не зумовлює отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Відповідач також вважає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, а підтвердження поважності причин пропуску звернення до суду не надано.

31.01.2023 до суду від представника Державної судової адміністрації України надійшли пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначено, що ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах установлених повноважень, яка здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету щодо фінансового забезпечення діяльності зокрема Служби судової охорони. З метою вирішення питання виплати додаткової винагороди співробітникам Служби, ДСА України звернулася до Голови комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Прем`єр-міністра України щодо виділення додаткових асигнувань або додаткових коштів із резервного фонду Державного бюджету. Станом на 01.06.2022 Службою надано розрахунок потреби в коштах на виплату додаткової винагороди співробітникам служби. Питання виплати такої винагороди можливо вирішити лише шляхом виділення додаткових коштів з резервного фонду, позаяк видатки на такі цілі для ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, не виділені. Таким чином, ДСА України в межах визначених законом повноважень, вжито всіх можливих заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань Служби для виплати винагороди своїм співробітникам. У задоволенні позову просить відмовити.

Від представника Державної казначейської служби України до суду пояснення щодо позовної заяви не надходили.

Відповідно до частини другої статті 165 та шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, пояснення третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , який видано Макарівським РВ ГУ МВС України в Київській області.

Згідно з копії посвідчення від 25.06.2015 серії НОМЕР_2 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до довідки Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 18.07.2022 № 385 старший сержант Служби судової охорони ОСОБА_1 дійсно з 09.10.2020 проходить службу в Службі судової охорони та перебуває на посаді командира 2 відділення 1 взводу охорони 5 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.

Згідно з довідкою Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 09.05.2023 № 113 загальна сума доходу позивача за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 становить 210 741,07 грн.

Відповідно до графіків несення служби та інформаційної довідки службового навантаження згідно з графіками несення служби співробітників 1 взводу охорони 5 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області в період з 24.02.2022 до 31.07.2022 позивач - командир 2 відділення 1 взводу охорони (Макарівський районний суд Київської області) відпрацював 38 днів (822 години), з яких: у лютому - 1 день несення денної служби та 1 день добової служби (з 01.02.2022 до 06.02.2022 - лікарняний, з 28.02.2022 - окупація); з 01.03.2022 до 11.04.2022 - перебування позивача у Територіальному управлінні Служби судової охорони у Хмельницькій області; у квітні - 6 днів несення добової служби (132 години); у травні - 10 днів несення добової служби (220 годин); у червні - 10 днів несення добової служби (220 годин) та у липні - 10 днів несення добової служби (220 годин).

За даними графіків несення служби в період з 01.08.2022 до 31.12.2022 позивачу затверджено такі графіки: у серпні - 11 днів несення добової служби; у вересні - з 01.09.2022 до 16.09.2022 - відпустка УБД і 4 дні несення добової служби; у жовтні - 11 днів несення добової служби; у листопаді - відпустка (39 діб); у грудні - з 01.12.2022 до 11.12.2022 - відпустка, 15 днів несення денної служби.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу належної додаткової винагороди, передбаченої під час дії воєнного стану, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ураховуючи подані відповідачами відзиви на позовну заяву та наявні в матеріалах справи докази, керуючись частиною першою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України суд розцінює визнаною обставиною невиплату позивачу з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, а тому ця обставина не потребує доказування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою позивачу, як співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області в період дії воєнного стану в України (з 24.02.2022) додаткової винагороди з підстав відсутності необхідних бюджетних асигнувань.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно зі статтею 160 Закону України від 02 червня 2016 р. № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони здійснює підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу.

Відповідно до статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах; підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України; складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби; територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи; фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Повноваження Служби судової охорони визначені статтею 162 Закону № 1402-VIIІ.

Згідно зі статтею 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.

Схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 р. № 289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони".

На виконання статті 165 Закону № 1402-VIII та постанови Кабінету Міністрів України № 289 Державною судовою адміністрацією України наказом від 26 серпня 2020 р. № 384 було затверджено механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Порядок № 384).

Відповідно до пунктів 4-7 Порядку № 384 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги).

Згідно з пунктами 8 і 10 Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби; грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку № 384.

Пунктами 17-18 Порядку № 384 передбачено, що виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця. 18. Грошове забезпечення співробітнику, прийнятому на службу, нараховується з дня призначення на посаду, у разі звільнення зі служби грошове забезпечення співробітникам виплачується по день звільнення включно.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб було введено в Україні воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 53/2022 Кабінету Міністрів України постановлено в одноденний строк затвердити план заходів, передбачивши, зокрема забезпечення з 01.03.2022 підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України на 30 відсотків та доведення до 20 відсотків від початку 2022 року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України.

На виконання Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), яка набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Інших постанов щодо зміни складових грошового забезпечення позивача, Кабінетом Міністрів України не приймалось.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови (пункт 3 Постанови № 168).

Таким чином, встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода з 24.02.2022 є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати на період дії воєнного стану в Україні.

07.07.2022 до Постанови № 168 були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України № 793, зокрема, в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць"; доповнено новим абзацом такого змісту: "нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення"; доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Суд ураховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 щодо зразкової справи № 260/3564/22 про те, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, а тому визначена Урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Зазначені зміни, внесені Постановою № 793, у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції.

Варто зазначити, що наказом ДСА України від 31 жовтня 2022 р. № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам у період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби. Порядок № 396 набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 24.02.2022.

За приписами пункту 7 Порядку № 396 передбачено, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Адміністративна справа, що розглядається, є типовою, у зв`язку з чим суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 06.04.2023 за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22.

Таким чином, під час визначення розміру належної позивачу додаткової винагороди суд не застосовує пункт 7 Порядку № 396, позаяк за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України. Суд також не застосовує до спірних правовідносин визначені у Порядку № 396 порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком № 384, який належить застосуванню до спірних правовідносин.

Суд також звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168" (редакція діє з 21.01.2023) було внесено зміни до Постанови № 168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, співробітників Служби судової охорони було виключено з переліку осіб, зазначеного у першому реченні абзацу першого пункту 1 Постанови № 168.

З огляду на зазначене, співробітники Служби судової охорони з 21.01.2023 втратили право на отримання додаткової винагороди у розмірі, передбаченому Постановою № 168.

Надаючи оцінку твердженню Служби судової охорони про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, а підтвердження поважності причин пропуску звернення до суду не надано, суд зазначає таке.

Відповідно до частин третьої і п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спір про стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівнику заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (на час виникнення спірних правовідносин до змін внесених Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин") була викладена у такій редакції: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З 19.07.2022 редакція статті 233 Кодексу законів про працю України була змінена: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, що передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Проте Закон № 2352-ІХ містить норми прямої дії і поширює свою дію лише на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022.

При цьому відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

До суду позивач звернувся з позовними вимогами за період з 24.02.2022, тобто вимоги Закону № 2352-ІХ щодо строку звернення до суду не застосовуються до позивача, позаяк в силу вимог статті 58 Конституції України Закон № 2352-ІХ не має зворотної дії у часі. Отже, строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Надаючи оцінку бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області та Служби судової охорони щодо невиконання вимог абзацу 3 пункту 1 Постанови № 168, суд зазначає таке.

За змістом пункту 9 частини першої статті 4, статті 5, частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивач правильно визначив, що спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі виникли між ним і Територіальним управлінням Служби судової охорони, яке в силу вимог пункту 10 Порядку № 384 виплачує позивачу грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.

З матеріалів справи суд встановив, що позивач у період з 24.02.2022 до 28.02.2022 та з 12.04.2022 проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у місті Києві та Київській області. У період з 01.03.2022 до 11.04.2022 - значиться проходження служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Хмельницькій області.

Суд зазначає, що з початку введення воєнного стану та до 01.04.2022 окремі населені пункти Макарівської селищної територіальної громади Київської області були включені до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 р. № 75 (смт Макарів до такого переліку не включено). Разом з цим, доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не надано, а тому відсутні підстави для збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

З огляду на зазначене, на виконання абзацу 2 пункту 1 Постанови № 168 Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області зобов`язане було нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за період з 24.02.2022 до 28.02.2022 та з 12.04.2022 до 20.01.2023 у розмірі 30 000 грн на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Як встановлено судом із матеріалів справи, за період з 01.03.2022 до 11.04.2022 позивач проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Хмельницькій області, однак позовних вимог до останнього не сформовано, а тому в цій частині позовних вимог щодо нарахування та виплати Територіальним управлінням Служби судової охорони у місті Києві та Київській області додаткової винагороди позивачу належить відмовити.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін "заробітна плата" незалежно від назви й методу обчислення, означає будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою Кабінету Міністрів України № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28.09.2004, заява № 44912/98).

З огляду на невиплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, як належний відповідач у справі, допустило протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах. Водночас Служба судової охорони, яка була залучена другим відповідачем у справі, не має відповідати за цим позовом, адже між позивачем і Службою судової охорони безпосередньо не виникло жодних правовідносин, у яких би цей суб`єкт владних повноважень порушив права позивача.

Аналогічні висновки викладені в рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, щодо якого ця справи є типовою.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у судовому рішенні у зразковій справі, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає, за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольнити їх шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 р. № 168 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця) за період з 24.02.2022 до 28.02.2022 та з 12.04.2022 до 20.01.2023;

- зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 до 28.02.2022 та з 12.04.2022 до 20.01.2023.

Щодо інших доводів сторін, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Надаючи оцінку позовній вимозі щодо стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у сумі 225 330, 00 грн (двісті двадцять п`ять тисяч триста тридцять гривень) у межах суми стягнення існуючої заборгованості шляхом виплати такої за один місяць відповідно до підпункту 2 пункту 1 та підпункту 1 пункту 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування коштів замість органу, на який покладено такі повноваження. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 681/423/15-а. Зазначене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 на користь ОСОБА_1 у визначеному розмірі в межах суми стягнення існуючої заборгованості шляхом виплати такої за один місяць відповідно до підпункту 2 пункту 1 та підпункту 1 пункту 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої і другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів і встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", відсутні підстави для розподілу витрат зі сплати судового збору.

Разом з цим, під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн, що підтверджується наявною у справі квитанцією від 17.08.2022 № 38546725. Отже, позивачем під час звернення до суду з позовною заявою було надмірно сплачено судовий збір.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачена сума судового збору належить поверненню у разі звернення до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. № 58-б, код ЄДРПОУ: 43162533) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 р. № 168 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця) за період з 24.02.2022 до 28.02.2022 та з 12.04.2022 до 20.01.2023.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. № 58-б, код ЄДРПОУ: 43162533) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 до 28.02.2022 та з 12.04.2022 до 20.01.2023.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.