Ухвала

від 07.05.2024 по справі 320/6895/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 травня 2024 року № 320/6895/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, у якому просить суд визнати протиправними та нечинними з моменту прийняття:

- пункт 4 розділу IV Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2016 №816, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.09.2016 за №1241/29371, за яким у разі прийняття рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання територіальний орган ДМС у строк не пізніше п`яти робочих днів інформує заявника про прийняте рішення та строк його дії, а також про те, що заявнику необхідно: зняти з реєстрації своє місце проживання в Україні, щодо "встановлення строку дії рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання та необхідності зняти з реєстрації своє місце проживання в Україні.";

- пункт 6 розділу IV Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2016 №816, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.09.2016 за №1241/29371, за яким: "Територіальний орган ДМС проставляє в паспорті громадянина України у формі книжечки (на одній із сторінок з одинадцятої по шістнадцяту) та с паспорті (паспортах) громадянина України для виїзду за кордон (на одній із сторінок з другої по п`яту) штампи про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, які скріплюються печаткою, тільки після подання заявником паспорта громадянина України у формі книжечки зі штампом зняття з реєстрації місця проживання або довідки про зняття з реєстрації місця проживання, виданої органом реєстрації";

- пункт 5 розділу IV Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2016 №816, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.09.2016 за №1241/29371, за яким: "Строк дії рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання становить шість місяців з дня його прийняття. Якщо заявник у зазначений строк не звернувся до територіального органу ДМС для оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, рішення втрачає силу, про що робиться відмітка в заяві.".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

У підготовче засідання, призначене на 07.05.2024, з`явився представник відповідача.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

25.03.2024 на адресу суду через систему "Електронний суд" від Міністерства внутрішніх справ України надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Державну міграційну службу України.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач зазначив, що спірними пунктами розділу IV Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2016 №816, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.09.2016 за №1241/29371, територіальним органам ДМС надано право приймати рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання.

29.03.2024 на адресу суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_2 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, ОСОБА_2 зазначив, що рішенням Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 28.09.2023, оформленим повідомленням від 28.09.2023, та прийнятим на підставі пунктів 4-6 розділу IV Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2016 №816, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.09.2016 за №1241/29371, оформлено ОСОБА_2 документи для виїзду за кордон на постійне проживання до Канади та зазначено, що строк дії такого рішення становить шість місяців.

Розглянувши вказані клопотання, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Предметом позову у даній справі є оскарження пунктів 4-6 розділу IV Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2016 №816, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.09.2016 за №1241/29371, якими встановлено, що у разі прийняття рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання територіальний орган ДМС у строк не пізніше п`яти робочих днів інформує заявника про прийняте рішення та строк його дії, а також про те, що заявнику необхідно: зняти з реєстрації своє місце проживання в Україні; надати територіальному органу ДМС паспорт громадянина України і паспорт громадянина України для виїзду за кордон для проставляння в них штампа про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, зразок якого наведено у додатку 6 до цього Порядку, або внесення відповідної інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт громадянина України у формі картки. У разі наявності в особи, яка виїжджає за кордон на постійне проживання, двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон надаються обидва такі паспорти; отримати довідку органу державної фіскальної служби про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов`язань з такого податку, яка подається до органів митного контролю під час перетинання митного кордону України та є підставою для проведення митних процедур.

Строк дії рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання становить шість місяців з дня його прийняття. Якщо заявник у зазначений строк не звернувся до територіального органу ДМС для оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, рішення втрачає силу, про що робиться відмітка в заяві.

Після подання заявником паспорта громадянина України у формі книжечки зі штампом зняття з реєстрації місця проживання або довідки про зняття з реєстрації місця проживання, виданої органом реєстрації, територіальний орган ДМС проставляє в паспорті громадянина України у формі книжечки (на одній із сторінок з одинадцятої по шістнадцяту) та в паспорті (паспортах) громадянина України для виїзду за кордон (на одній із сторінок з другої по п`яту) штампи про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, які скріплюються печаткою (після повернення на проживання в Україну вказані штампи анулюються).

Враховуючи вказане, суд вважає, що рішення по справі може вплинути на права та обов`язки Державної міграційної служби України, у зв`язку з чим вказаний орган державної влади має бути залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Щодо клопотання ОСОБА_2 , то суд зазначає, що дана справа стосується оскарження нормативно-правового акта.

Так, статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2021 у справі №296/10605/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 97494866) зазначив, що юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 522/22780/16-а, від 26.11.2019 у справах № 826/4630/18 та № 183/6195/17, від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а, від 21.12.2019 у справі №826/14366/15, від 04.03.2020 № 450/1236/17.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

У вищевказаній постанові від 07.06.2021 у справі №296/10605/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 97494866) Верховний Суд зазначив, що визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу є їхнє коло, адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати юридичне значення).

Такий самий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.02.2021 у справі №405/6347/15-а (2-а/405/291/15) (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87868707).

Тому, здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності.

Суд зазначає, що оскільки спірна постанова є нормативно-правовими актом, суд ухвалою про відкриття провадження у справі зобов`язав відповідача опублікувати оголошення про судове провадження, докази чого були надані.

Отже, відповідачем доведено до відома невизначеного кола осіб інформацію про факт оскарження спірного Порядку у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що рішення, прийняте за результатами розгляду даної справи, не буде мати прямого впливу на права та інтереси заявника, оскільки спірними рішеннями права та обов`язки ОСОБА_2 безпосередньо не визначалися.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 9 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 104942716).

Суд знов звертає увагу на те, що в адміністративному процесі стосовно оскарження нормативно-правового акта суд інформує осіб, на яких оскаржуваний акт може мати опосередкований вплив, шляхом зобов`язання відповідача опублікувати оголошення про оскарження нормативно-правового акта. Саме шляхом такої публікації до відома усіх зацікавлений осіб доводиться інформація про розгляд справи та результати такого розгляду.

У зв`язку з цим, підстави для залучення ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, відсутні.

У судовому засіданні 07.05.2024 були проголошені вступна та резолютивна частини ухвали. Повний текст ували складений та підписаний - 07.05.2024 р.

Керуючись статтями 49, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державну міграційну службу України (ідентифікаційний код 37508470, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Володимирська, буд.9).

2. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

3. Зобов`язати позивача направити протягом двох днів з моменту отримання копії цієї ухвали (або тексту ухвали) на адресу Державної міграційної служби України копію позовної заяви з додатками та надати суду докази направлення.

4. Встановити Державній міграційній службі України п`ятиденний строк для надання пояснень по справі - з моменту отримання копії позовної заяви, іншим учасникам - п`ятиденний строк для надання відповіді на пояснення третьої особи - з моменту отримання пояснень.

5. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.