Рішення

від 08.05.2024 по справі 520/32558/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2024 р. справа №520/32558/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТЮА" (пров. Чкалова, буд. 27, смт. Мала Данилівка, Харківська обл., Харківський р-н, 62341, код ЄДРПОУ 44294154) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2023року №0/34026/041, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківський області на підставі акту від 29.09.2023 року №29507/20-40-04-12-02/44294154.

Ухвалою суду від 15.11.2023 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого зазначив, що діяв в межах повноважень, встановлених законом, та просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої останній підтримав заявлені раніше позиції.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суддя Кухар М.Д. з 01.01.2024 по 14.01.2024 та з 25.03.2024 по 07.04.2024 та з 11.04.2024 по 12.04.2024 та 03.05.2024 перебувала у щорічній відпустці.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТЮА» здійснює господарську діяльність з 21.05.2021р, основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля КВЕД 46.90.

20.07.2023 року позивачем була подана декларація з податку на додану вартість з період: червень 2023 року. Декларація була прийнята Головним управлінням ДПС у Харківській області та зареєстрована за номером 9179092339.

В рядку 18 цієї декларації була зазначена сума до сплати 527 827,00 гривень, яка вже сплачена позивачем.

Сума у рядку 18 податкової декларації з ПДВ сформувалась без врахування розрахунків коригування податкових зобов`язань за попередні періоди, оскільки ці розрахунки коригувань були заблоковані відповідачем.

30.08.2023 року після розблокування та прийняття зазначених вище розрахунків коригування позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок в тих періодах (попередніх), в яких вони повинні бути враховані по результатам перевищення.

Уточнюючи розрахунки були подані після розблокування розрахунків коригування податкових зобов`язань за попередні періоди, які на дату подання декларації за червень 2023р були заблоковані відповідачем та не могли бути враховані через це.

Всього 30.08.2023р були подані 8 уточнюючих розрахунків.

Подані уточнюючі розрахунки збільшили рядок 21 декларацій з податку на додану вартість, які у майбутніх періодах впливають на значення рядка 18 у декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року.

05.09.2023р була позивачем була подана заява про повернення помилково/надмірно сплачених сум грошових зобов`язань, в якій позивач просив відповідача повернути на електронний рахунок ПДВ у розмірі 182 569,00 гривень. Заява та докази її отримання відповідачем додаються до позовної заяви.

11.09.2023р відповідач листом відмовив позивачу у поверненні ПДВ на електронний рахунок та зазначив, що передплата утворилася неправомірно.

Також, вказав, що за результатами камеральної перевірки уточнюючих розрахунків встановлено порушення пункту 5 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016року№21...» .

Відповідач прийняв уточнюючі розрахунки, але не врахував дані, які подані позивачем у цих розрахунках, у зв`язку із чим безпідставно, на думку позивача, зменшив суму бюджетного відшкодування.

Камеральна перевірка згідно відповіді відповідача була проведена 11.09.2023р - після отримання заяви про повернення коштів на електронний рахунок, але акт перевірки складений 29.09.2023р.

10.10.2023 року позивач отримав примірник акту перевірки від 29.09.2023 р. №29507/20-40-04-12-02/44294154, складений відповідачем за результатами камеральної перевірки ТОВ ТТЮА уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2023 року від 30.08.2023року (реєстраційний номер №9220977491 та реєстраційний номер).

12.10.2023р позивач подав свої заперечення на цей акт перевірки, які 13.10.2023р були отримані відповідачем. В цих запереченнях позивач зокрема повідомив, що представник ТОВ «ТТЮА» бажає взяти участь у розгляді цих заперечень та матеріалів перевірки, на підставі яких був складений акт, та попросив повідомити про дату та час розгляду заперечень.

26.10.2023 року позивач отримав повідомлення про те, що розгляд заперечень відбудеться 25.10.2023р о 9:00 годині.

26.10.2023р відповідач прийняв податкове-повідомлення рішення №0/34026/041, яке було отримане позивачем поштою 01.11.2023р.

Отже, позивач отримав повідомлення про дату розгляду заперечень вже після прийняття відповідачем податкового-повідомлення рішення та відповідно був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді.

Тобто, Відповідач прийняв оскаржуване рішення з порушенням пункту 86.7 статті 86 ПК України Податкового кодексу України.

Позивач, не погоджується з зазначеним рішенням, вважає його необґрунтованим та незаконним, є таким, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Згідно із пунктом 198.1 цієї статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 цієї статті зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.201.2 Податкового кодексу України).

За пунктом 201.10 зазначеної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної № 1307, податкова накладна заповнюється державною мовою. Усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками. Реквізити заголовної частини податкової накладної, які містять цифрові значення (дата складання, порядковий номер, номер філії (структурного підрозділу), не повинні містити жодних інших знаків та символів.

Відповідно до п.76.1. ст.76 Податкового кодексу України (далі - ПК України) камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

В акті перевірки відповідач зазначає ,що в наслідок неправомірного заповнення рядка 16.2 уточнюючих розрахунків по р.н. 9220977491 у сумі 114 369 грн., пор.н. 9221759953у сумі 45 157грн. встановлено завищення податкового кредиту за червень 2023року на загальну суму 159 526 грн., що призвело до невірного визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України.

Таким чином підприємством ТОВ «ТТЮА» в порушення п. 198.6 ст.198, пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, пункту 5 розділу VI Порядку №21 підприємством ТОВ «ТТЮА» занижена сума податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету за червень 2023 року у розмірі 159 526 гривень».

При цьому уточнюючі розрахунки були подані у відповідності до пункту 6 розділу VI Порядку №21, де зазначено, що у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

Саме так і зробив позивач: подав уточнюючі розрахунки за кожний звітний період, всього 8 уточнюючих розрахунків, які додаються до позовної заяви.

Своє рішення відповідач обґрунтував тим, що «за період - червень 2023року виявлено арифметично (методологічну) помилку...» та посиланням на загальні норми без зазначення в чому конкретно полягало порушення.

Так відповідач в акті перевірки посилається на порушення пункту 200.1 статті 200 ПК України.

Крім того, відповідач вважає, що порушено пункт 198.6 ст.198 ПК України, який визначає всі випадки, коли не можна віднести суми до податкового кредиту, а саме:

«Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв 'язку, експрес-перевізником».

Отже, суд робить висновок, що пункт 198.6 ст.198 ПК України перелічує всі підстави, коли не можна відносити суми до податкового кредиту, а у пункті 200.1 статті 200 ПК України сформульований загальний принцип декларування. При цьому відповідач не вказує в акті в чому полягає порушення та який саме припис був порушений і чому він вважає, що задекларовані суми були невірно внесені до декларації.

В декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року була задекларована сума до сплати в рядку 18, яка була сплачена до бюджету в повному обсязі. Сума в цій декларації сформувалися без врахування розрахунків коригування податкових зобов`язань за попередні періоди, оскільки на дату подання декларації розрахунки коригувань були заблоковані відповідачем.

Після розблокування розрахунків коригувань позивач подав уточнення до декларацій в тих періодах (попередніх), в яких вони повинні бути враховані. Подані уточнення були прийняті відповідачем та збільшили рядок 21 даних декларацій, які у майбутніх періодах впливають на значення рядка 18 у декларації за червень 2023р.

Після того позивач попросив відповідача повернути частину коштів на електронний рахунок, однак отримав відмову, а також акт перевірки та податкове повідомлення- рішення, складене на підставі акту.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно не врахував дані, які подані позивачем в уточнюючих розрахунках, у зв`язку із чим протиправно та необгрунтовано зменшив суму бюджетного відшкодування.

Конкретну причину неврахування даних, які подані в уточнюючих розрахунках, відповідач не зазначає, на конкретні порушення не посилається.

Відповідач не посилається на нереальність господарської операції або інші підстави, а просто не враховує надані позивачем розрахунки коригування без зазначення конкретних причин такого неврахування.

Предметом спору не є вчинення методологічних або арифметичних помилок у податковій звітності, визначальним у даному спорі є неправомірне неврахування відповідачем, поданих позивачем уточнюючих розрахунків.

В запереченнях на акт позивач зазначив, що подав уточнюючи розрахунки відповідно до пункту 6 розділу VI Порядку №21, який закріплює, що у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2. Відповідно до пункту 50.1. статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19), сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).

В акті перевірки відповідач не оспорює реальність певних господарських операцій, тому позивач не обґрунтовує цей позов доведенням дійсності самих господарських операцій. Відповідач не наводить жодного аргументу, чому він не враховує дані, подані в уточнюючих розрахунках, крім того, що «виявлено арифметично (методологічну) помилку».

Верховний суд неодноразово робив висновок про можливість подання уточнюючих розрахунків навіть після проведення перевірки і обов`язок податкового органу встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку у постановах від 19 вересня 2019 року (справа №815/4013/14), від 21 серпня 2019 року (справа №805/4187/16-а), від 24 лютого 2020 року № 440/4443/18), від 30 вересня 2020 року (справа № 826/8894/18), від 04 серпня 2021 року (справа № 240/9597/19).

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Суд вказує, що суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п.198.6 в ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2023року №0/34026/041, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківський області на підставі акту від 29.09.2023 року №29507/20-40-04-12-02/44294154.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТЮА" (пров. Чкалова, буд. 27, смт. Мала Данилівка, Харківська обл., Харківський р-н, 62341, код ЄДРПОУ 44294154) сплачений судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн.00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

Повний текст рішення складено 08 травня 2024 року.

Суддя Кухар М.Д.