Ухвала

від 30.04.2024 по справі 761/10343/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 25 березня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 25.03.2024 задоволено клопотання прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , а саме на: мобільний телефон марки «APPLE» моделі «Iphone 13», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 із сім картою «Київстар»; ноутбук «Lenovo» s/n: MP1MT4W8 із зарядним пристроєм.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Обґрунтовуючи доводи поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт вказував, що розгляд клопотання відбувся без участі ОСОБА_6 та її представника, повний текст оскаржуваної вони ухвали не отримували, а тому не ознайомлені з мотивами клопотання прокурора та прийнятого судом рішення.

---

Справа № 761/10343/24 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3137/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі представник зазначав, що з клопотанням про арешт тимчасово вилученого під час обшуку майна прокурор звернувся з пропуском строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України, який складає 48 годин після вилучення майна.

Також вказував, що під час обшуку ОСОБА_6 надала усі необхідні паролі від вилучених електронних систем та мобільного телефону, що закріплено у протоколі обшуку та наявних у ньому зауваженнях учасників обшуку, а тому відповідно до вимог абз. 2 ч. 3 ст. 170, ч. 2 ст. 168, ч. 1 ст. 159 КПК України слідчий суддя мав би відмовити у задоволенні клопотання про арешт вилучених електронних інформаційних систем та мобільного терміналу.

За наявності усіх потрібних паролів у слідчого була наявна можливість виготовити копії інформації, що міститься у вилученому ноутбуці та мобільному телефоні, а тому потреба в їх арешті відсутня.

Крім того, ОСОБА_6 є головою правління Благодійної організації «Фонд громади Житомира» і вилучене майно використовується нею для забезпечення діяльності цієї організації, а тому арешт та неповернення тимчасово вилученого майна створить значні перешкоди в діяльності благодійної організації, у тому числі у зборі допомоги для військових, ВПО та постраждалих від російської агресії.

Прокурор, ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_5 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

29.04.2024 від представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 надійшла заява, в якому представник просив проводити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_6 та її представника.

Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 був повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання слідчого про арешт майна на 25.03.2024, однак у судове засідання не прибув, та клопотання розглянуто 25.03.2024 у відсутності власника майна або його представника.

Повний текст оскаржуваної ухвали оголошено 29.03.2024 у відсутності учасників судового провадження.

Дані про направлення та вручення власнику майна або її представнику повного тексту оскаржуваної ухвали у матеріалах провадження відсутні.

Як зазначив апелянт, станом на день звернення із апеляційною скаргою 03.04.2024, йому не вручено копію повного тексту оскаржуваної ухвали.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000039 від 17.01.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 317, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 20.02.2023 по 21.02.2023 ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , та іншими невстановленими особами, реалізовуючи заздалегідь розроблений злочинний план, здійснили закінчений замах до переміщення психотропної речовини «4-ММС» через митний кордон України, на території Сумської області, поза митним контролем, в особливо великому розмірі.

Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 та його спільники, з корисливих мотивів, підшукували громадян України, які підлягають мобілізації і не мають відповідних підстав для відтермінування призову.

Так, в свою чергу, ОСОБА_11 у змові з керівником благодійної організації «Фонд громади Житомира» ОСОБА_12 , організовували видачу Житомирською обласною державною адміністрацією наказів про дозвіл на виїзд за кордон.

Ухвалою слідчого суддів Шевченківського районного суду міста Києва від 27.02.2024 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 (на праві власності належить ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , розмір частки 1/1), з метою відшукання, виявлення речей і документів, що мають значення для досудового розслідування та містять відомості, які можуть бути доказами під час судового розгляду, а також знарядь кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, зокрема: комп`ютерної техніки та мобільних терміналів систем зв`язку (персональних комп`ютерів, моноблоків, ноутбуків, нетбуків, планшетів, мобільних телефонів, смартфонів тощо), електронних носіїв інформації (зокрема й накопичувачів на жорстких (твердих) магнітних дисках (HDD), оптичних дисків, флеш-накопичувачів, карт пам`яті (флеш-карт), на яких можуть бути зафіксовані й які можуть містити відомості щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; оригіналів та копій документів, що стосуються громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, що можуть мати відношення до незаконного переправлення осіб через державний кордон України, зокрема їх паспортів для виїзду за кордон, посвідчень водія, свідоцтв про приписку до призовної дільниці, інших документів ІНФОРМАЦІЯ_1 ; оригіналів та копій документів щодо діяльності благодійної організації «Фонд громади Житомира» (код ЄДРПОУ 38035857) у період 24.02.2022 по 02.03.2023, пов`язаної зі здійсненням гуманітарних вантажних перевезень, установчих документів вказаних суб`єктів господарювання та організацій; наказів про призначення на посади; посадових інструкцій/функціональних обов`язків співробітників; заявок на отримання ліцензії на право міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом; звернень (заяв, листів) щодо обґрунтування обсягів гуманітарної допомоги (продуктів харчування, кормів для тварин, ліків тощо), вантажів, кількості транспортних засобів; довіреностей на представництво інтересів громадської організації з державними органами, в тому числі іноземними, фізичними та юридичними особами; пропозицій щодо виїзду водіїв за межі України в умовах правового режиму воєнного стану; пропозицій щодо бронювання військовозобов`язаних, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час; рішень (наказів) та додатків до них Міністерства інфраструктури України, обласних, Київської міської військової адміністрації про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами; листів на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо врахування відомостей про водіїв під час їх виїзду за межі України, бухгалтерської документації щодо отримання благодійних внесків, придбання товаро-матеріальних цінностей, транспортних засобів, ввезення таких товарів в Україну, їх декларування та передача на Збройні сили України, товаро-транспортних документів, що стосуються ввезення товаро-матеріальних цінностей, транспортних засобів з закордону; договорів (угод, контрактів тощо) та додатків до них з банківськими установами, банківських карток, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме перерахування та отримування грошових коштів учасниками злочинної групи за організацію незаконного переправлення через державний кордон України осіб; sim-карток мобільних операторів, які можуть містити відомості щодо контактів з членами злочинної групи та їх протиправної діяльності з організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; блокнотів, записників, щоденників, зошитів, чернеток з друкованими та/або рукописними записами, які можуть містити відомості щодо вступу у злочинну змову співучасників злочину; грошових коштів набутих кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або докази походження яких за місцем обшуку відсутні.

Згідно даних протоколу обшуку від 15.03.2024, складеного старшим слідчим в особливо важливих справах 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_13 , цього ж дня проведено обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено майно, серед якого мобільний телефон марки «APPLE» моделі «Iphone 13», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 із сім картою «Київстар»; ноутбук «Lenovo» s/n: MP1MT4W8 із зарядним пристроєм.

Постановою старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_14 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22024000000000039 майно, вилучене в ході обшуку 15.03.2024 за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон марки «APPLE» моделі «Iphone 13», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 із сім картою «Київстар»; ноутбук «Lenovo» s/n: MP1MT4W8 із зарядним пристроєм.

19.03.2024 прокурор другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням від 15.03.2024 про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку 15.03.2024 за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон марки «APPLE» моделі «Iphone 13», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 із сім картою «Київстар»; ноутбук «Lenovo» s/n: MP1MT4W8 із зарядним пристроєм.

Ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 25.03.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , а саме на: мобільний телефон марки «APPLE» моделі «Iphone 13», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 із сім картою «Київстар»; ноутбук «Lenovo» s/n: MP1MT4W8 із зарядним пристроєм.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , а саме на: мобільний телефон марки «APPLE» моделі «Iphone 13», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 із сім картою «Київстар»; ноутбук «Lenovo» s/n: MP1MT4W8 із зарядним пристроєм, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження №22024000000000039 від 17.01.2024, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене чи відчужене.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучене за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 майно є тимчасово вилученим, а тому слідчий звернувся із клопотанням про арешт майна ОСОБА_6 із порушенням встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України строку, не грунтуються на вимогах закону та спростовуються матеріалами судового провадження.

Так, як убачається із даних ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.02.2024, вказаною ухвалою надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , з метою відшукання, виявлення речей і документів, що мають значення для досудового розслідування та містять відомості, які можуть бути доказами під час судового розгляду, а також знарядь кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, у тому числі комп`ютерної техніки та мобільних терміналів систем зв`язку (персональних комп`ютерів, моноблоків, ноутбуків, нетбуків, планшетів, мобільних телефонів, смартфонів тощо), електронних носіїв інформації (зокрема й накопичувачів на жорстких (твердих) магнітних дисках (HDD), оптичних дисків, флеш-накопичувачів, карт пам`яті (флеш-карт), на яких можуть бути зафіксовані й які можуть містити відомості щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Оскільки вилучені під час обшуку 15.03.2024 мобільний телефон та ноутбук входять до переліку майна, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.02.2024, то вказане майно у розумінні ст.ст. 168, ч. 7 ст. 236 КПК України не є тимчасово вилученим майном, та в даному випадку не підлягають застосуванню положення ч. 5 ст. 171 КПК України щодо строку звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Посилання апелянта на те, що оскаржувана ухвала не відповідає критерію розумності та співрозмірності, а також про те, що накладений арешт створює значні перешкоди в діяльності Благодійної організації «Фонд громади Житомира», у тому числі у зборі допомоги для військових, ВПО та постраждалих від російської агресії, не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 25 березня 2024 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 25 березня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3