Постанова

від 07.05.2024 по справі 580/3622/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3622/23 Головуючий у 1 інстанції: Рідзель О.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:

- визнати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у проведенні нарахуванні та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за час дії військового стану за безпосередньою участь в бойових діях за період з 01.09.2022 по 27.09.2022 року у розмірі до 100 000 гривень пропорційно з розрахунку на місяць протиправною;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за час дії військового стану за безпосередньою участь в бойових діях, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 за період з 01.09.2022 до 27.09.2022 у розмірі до 100 000 гривень пропорційно з розрахунку на місяць.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за час дії воєнного стану за безпосередню участь в бойових діях за період з 01.09.2022 до 27.09.2022 в розмірі до 100000,00 грн. пропорційно з розрахунку на місяць. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 01.09.2022 до 27.09.2022 в розмірі до 100000,00 грн. пропорційно з розрахунку на місяць.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходиться на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому, ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснює виплату грошового забезпечення особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_7 . Однак, така виплата здійснюється виключно на підставі поданих відомостей (наказів) ІНФОРМАЦІЯ_7 . Апелянт зазначає, що відповідач не отримував наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 про виплату позивачу додаткової винагороди за спірний період, а тому, у відповідача відсутні підстави для такої виплати. А отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання дій відповідача протиправними.

27 лютого 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.

12 березня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 24.02.2022 №33 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця 3 відділення 4 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_8 від 10.08.2022 №206, ОСОБА_1 вважається таким, що вибув у відрядження до м. Дружківка Донецької області в оперативне підпорядкування Командувача військ ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » УСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » з 11.08.2022 до окремого розпорядження для виконання бойових (службових) завдань. Підстава: бойове розпорядження Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_11 » від 10.08.2022.

Згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_8 від 28.09.2022 №249, ОСОБА_1 вважається таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків з відрядження з оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_9 » оперативного стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » с. Дружківка Донецької області 28.09.2022.

У відповідності до довідки ІНФОРМАЦІЯ_8 від 30.09.2022 №6/3/758/35, ОСОБА_1 у період з 12.08.2022 до 27.09.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_8 від 09.03.2023 №6/7/888, позивачу у серпні 2022 року нараховано: грошове забезпечення у розмірі 14550,50 грн., винагорода на час дії військового стану - 30000,00 грн., винагорода на час дії військового стану за безпосередню участь у бойових діях - 45161,29 грн.

У вересні 2022 року ОСОБА_1 нараховано: грошове забезпечення у розмірі 14550,50 грн., винагорода на час дії військового стану - 30000,00 грн.

На звернення представника ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати позивачу винагороди на час дії військового стану за безпосередню участь у бойових діях за вересень 2022 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 18.04.2023 №6/7/1370 повідомив про відсутність підстав для такої виплати.

Не погоджуючись з ненарахуванням та невиплатою додаткової винагороди за період з 01.09.2022 по 27.09.2022, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно п. 2 вищевказаного Указу, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 та від 07.11.2022 № 757/2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

За правилами пункту 3 Постанови № 168, доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Пунктом 17 Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі - Доручення від 23.06.2022 №912/з/29), яке застосовується з 01.06.2022 та визначає умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

Відповідно до п. 1 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29, під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

За приписами абз. 1-2 п. 3 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29, райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Абзацами 3-7 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

У відповідності до п. 5 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29, виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Згідно п. 6 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Таким чином, військовослужбовці Збройних Сил України, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. або 30000 грн.

Така участь у бойових діях військовослужбовця повинна підтверджуватися довідкою командира військової частини, яка є підставою для включення військовослужбовця до наказу командира (начальника) військової частини для виплати додаткової винагороди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_8 від 10 серпня 2022 року №206, ОСОБА_1 вважається таким, що вибув у відрядження до м. Дружківка Донецької області в оперативне підпорядкування Командувача військ ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » УСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » з 11.08.2022 до окремого розпорядження для виконання бойових (службових) завдань. Підстава: бойове розпорядження Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_11 » від 10.08.2022 (а.с. 40).

Згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_8 від 28 вересня 2022 року №249, позивач вважається таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків з відрядження з оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_9 » оперативного стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » с. Дружківка Донецької області 28.09.2022 (а.с. 41).

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, у вересні 2022 року йому не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода відповідно п.1 Постанови № 168 у розмірі до 100000 грн. пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_8 від 30 вересня 2022 року №6/3/758/35, ОСОБА_1 у період з 12.08.2022 до 27.09.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Підстава: витяг із бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2022 №502/2/10/34/2550окп-е; витяг із бойового розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » від 10.08.2022 №47дск/ОТУ; витяг з наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » від 12.08.2022 №61; витяг із бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2022 №32/2/11/62дск/окп. (а.с. 9).

Матеріали справи свідчать, що представник позивача адвокат Давигора С.А. зверталась до відповідача із запитом, в якому, посилаючись на вищевказану довідку, просила здійснити нарахування та виплатити солдату ОСОБА_1 винагороду на час дії військового стану за безпосередню участь в бойових діях за вересень 2022 року (а.с. 11).

Однак, листом від 18 квітня 2023 року №6/7/1370 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про відсутність підстав для такої виплати (а.с. 12).

Так, апелянт зазначає, що відповідач не отримував наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 про виплату позивачу додаткової винагороди за спірний період, а тому, у відповідача відсутні підстави для такої виплати.

Отже, відповідач не заперечує можливість нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно пункту 1 Постанови №168, але за умови надання підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що недотримання відповідачами вимог Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 в частині обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.

При цьому, як вбачається з довідки від 30.09.2022 №6/3/758/35, про існування бойових наказів (бойових розпоряджень) відповідач був обізнаний.

У контексті встановлених обставин цієї справи та аналізу доводів апеляційних скарг колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у проведенні нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за час дії воєнного стану за безпосередню участь в бойових діях за період з 01.09.2022 до 27.09.2022 в розмірі до 100000,00 грн. пропорційно з розрахунку на місяць.

Доводи апелянта про недослідження судом першої інстанції обставин, визначених пунктом 9 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29, за яких не виплачується додаткова винагорода, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів наявності щодо позивача таких обставин.

З огляду на встановлений порядок нарахування та виплати додаткової винагороди, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої п. 1 Постанови №168, за період з 01.09.2022 до 27.09.2022 в розмірі до 100000,00 грн. пропорційно з розрахунку на місяць.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.