Постанова

від 04.12.2007 по справі 22/217-07-4636

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/217-07-4636

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" грудня 2007 р. Справа № 22/217-07-4636

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.

за участю представників:

від позивача –Бєлін М.С.,

від відповідача –Сидоренко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми ТОВ “Тоніма-ЛТД”

на рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2007р.

по справі № 22/217-07-4636

за позовом Одеського державного медичного університету

до Фірми ТОВ “Тоніма-ЛТД”

про розірвання договорів,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2007р. Одеський державний медичний університет (ОДМУ) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Фірми ТОВ “Тоніма-ЛТД”, в якому просив розірвати договори про надання послуг з розташування та проживання громадян В'єтнаму у гуртожитках ОДМУ №288 та №289 від 01.01.2004р.

Обґрунтовуючи позовні ОДМУ стверджує про порушення приписів ст. 227, 229, 230 ЦК України посилаючись на те, що громадянин В'єтнаму Нгуен Ньї Мань, який від імені Фірми ТОВ “Тоніма-ЛТД” підписав договори, що є предметом спору, згідно із листами УБОЗ ГУМВС України в Одеській області №32/6748 від 25.12.2006р. та ДПІ у Приморському районі м. Одеси №39800/9/10-0213 від 05.12.2006р., серед засновників ТОВ “Тоніма-ЛТД” не значиться, товариство не має штатних працівників, підприємницьку діяльність не здійснює, іноземні громадяни в товаристві не працюють та на територію України не запрошувались.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.12.2006 р. (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, Фірма ТОВ “Тоніма-ЛТД” подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм діючого законодавства України, просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зокрема, апелянт стверджує про наявність у громадянина В'єтнаму Нгуен Ньи Мань повноважень на підписання договорів, які є предметом спору у відповідності з рішенням загальних зборів учасників Фірми ТОВ “Тоніма-ЛТД” (протокол №2 від 10.03.1998р.), відповідно до якого Нгуен Ньи Мань був призначений на посаду заступника директора Фірми ТОВ “Тоніма-ЛТД” з правом підписувати договори, угоди, контракти та інші документи від імені товариства.

          У судовому засіданні 04.12.2007р. представник позивача заявив клопотання про витребування додаткових доказів, а саме: податкової звітності по формі 1ДФ з відміткою податкової інспекції, та звітності з ПФУ по формі “ІНДАНІ” з відміткою про прийняття цієї звітності відділенням Пенсійного фонду України, за періоди з 1998-2006рр. а також про зобов'язання відповідача надати оригінал протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Тоніма-ЛТД” №2 від 10.03.1998р.

          Вказане клопотання апеляційним господарським судом залишено без задоволення з тих підстав, що звітність відповідача до органів Державної податкової служи України та Пенсійного фонду України ніяким чином не стосується предмету позову про розірвання договорів, а належним чином завірена копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Тоніма-ЛТД” №2 від 10.03.1998р. міститься у матеріалах справи на аркуші справи №56.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи і обставини на які посилається апелянт, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне:

01.01.2004р. між Одеським державним медичним університетом та Фірмою ТОВ “Тоніма-ЛТД” укладено договори №288 та №289 про надання послуг по розташуванню громадян Республіки В'єтнам в гуртожитках Одеського державного медичного університету строком на 5 років, за умовами яких позивач зобов'язався надати житлову площу у гуртожитках ОМДУ працівникам відповідача (громадянам Республіки В'єтнам, які мають вид на проживання в Україні), а відповідач зобов'язався сплачувати кожного місяця (не пізніше 10-го числа) 83,00 грн. (п.6.2. договорів) за одно койко-місце, у тому числі - ПДВ у сумі 13,83 грн.

На виконання вказаних договорів відповідач за весь період дії договорів здійснює оплату у відповідності з п.6.2. договорів, що підтверджується квитанціями наданими відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані вище договори підписані не уповноваженою особою і посилаючись на приписи статей 227, 229, 230, 526 та ч. 2 ст. 651 ЦК України визнав вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і заснованими на чинному законодавстві.

Втім, із такими висновками місцевого господарського суду погодитися не можна виходячи з наступного:

Відповідно до приписів ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та припинення правовідношення.

З огляду на заявлені позивачем вимоги про розірвання договорів №288 та №289 від 01.01.04р. про надання послуг по розташуванню громадян Республіки В'єтнам в гуртожитках Одеського державного медичного університет по даній справі підлягають з'ясуванню обставини які стосуються наявності або відсутності підстав для розірвання вказаних договорів.

Підстави для зміни або розірвання договорів визначені ст. 651 ЦК України, згідно із якою:

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Позивачем по справі не надано жодного доказу того, що відповідач істотно порушив умови договорів №288 та №289 від 01.01.2004р. і завдана цим порушенням шкода значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладанні договору.

Навпаки, надані відповідачем копії квитанцій свідчать про належне виконання відповідачем зобов'язань з оплати за надані за вказаними договорами койко-місця.

Обставини, на які послався позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме: - підписання договорів №288 та №289 від 01.01.04р. від імені Фірми ТОВ “Тоніма-ЛТД” неуповноваженою особою, - відсутність у вказаного підприємства штатних працівників, - нездійснення підприємницької діяльності не можуть бути розглянуті як підстави для розірвання договорів, оскільки, незалежно від встановлення вказаних обставин, в даному випадку відсутнє істотне порушення відповідачем умов договору.

Зазначені обставини, також не можуть бути підставами для визнання договорів №288 та №289 від 01.01.04р. недійсними, в порядку передбаченому ч.1 ст. 83 ГПК України, з огляду на таке:

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, частиною другою ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг дієздатності.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про підписання оспорюваних договорів не уповноваженою особою, оскільки такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, а саме тому, що за рішенням загальних зборів учасників Фірми ТОВ “Тоніма-ЛТД” (протокол №2 від 10.03.1998р.) Нгуен Ньи Мань був призначений на посаду заступника директора Фірми ТОВ “Тоніма-ЛТД” з правом підписувати договори, угоди, контракти та інші документи від імені товариства.

Відомості щодо відсутності у реєстрі платників податків ДПІ у Приморському районі м. Одеси даних щодо громадянина В'єтнаму Нгуен Ньи Мань, викладені у листі ДПІ у Приморському районі м. Одеси №39800/9/10-0213 від 05.12.2006р., а також у листі Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області №32/6748 від 25.12.2006р., свідчать про наявність з боку відповідача порушень приписів чинного законодавства щодо державної реєстрації даних про юридичну особу і зобов'язань щодо своєчасного подання звітності органам ДПС України і ПФУ, однак за наявності вказаного вище рішення вищого органу управління відповідача не можуть бути доказами відсутності у особи, що підписала спірні договори необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Не встановлено по справі й інших обставин, передбачених ст.ст. 227, 229, 230 ЦК України, на приписи яких послалися позивач у позовній заяві та господарський суд першої інстанції у оскарженому рішенні.

Так, у відповідності до приписів статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Однак, чинне законодавство не містить вимог щодо наявності у юридичної особи дозволу або ліцензії на укладання договорів про надання послуг по розташуванню громадян Республіки В'єтнам в гуртожитках.

Також, правочин може бути визнаний недійсним судом в разі якщо особа, яка вчинила правочин помилилася щодо обставин, які мають істотне значення (ст.229 ЦК України), або якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

При цьому, згідно із абзацом другим ч.1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність помилки або введення в оману щодо природи спірних правочинів, прав та обов'язків сторін, таких властивостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Одеської області підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суд обставинам справи та порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фірми ТОВ “Тоніма-ЛТД” - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2007р. по справі № 22/217-07-4636 –скасувати, у задоволенні позову - відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                      В.І. Картере

Судді:                                                                                          В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 06.12.2007р.