Постанова

від 07.05.2024 по справі 260/314/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/314/24 пров. № А/857/4833/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняГладкої С.Я.,

представника позивача Васюка А.С.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції Маєцька Н.Д.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулось в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білинця В.О. про накладення штрафу від 10 січня 2024 року у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні № 73657659.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинця В.О. від 10 січня 2024 року на нього накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4762/23 від 05 вересня 2023 року. Вказує, що після набрання цим рішенням законної сили, ним виконано його у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, а саме 26 жовтня 2023 року здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року без обмеження її максимальним розміром. Зауважує, що з 01 листопада 2023 року виплата пенсії здійснюється у розмірі 20930,00 грн, а нарахована заборгованість в розмірі 55737,21 грн за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2023 року облікована в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Вважає, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/4762/23 виконано ним згідно норм чинного законодавства України в сфері пенсійного забезпечення та в межах покладених зобов`язань, тому оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу від 10.01.2024 року у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні № 73657659.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснило перерахунок пенсії на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4762/23 від 05 вересня 2023 року в розмірі 19609,91 грн з 01 грудня 2019 року, в той час, як сума 10 прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність станом на 01 грудня 2019 року складала 16380,00 грн. Відтак, суд першої інстанції встановив, що позивачем виконано рішення суду від 05 вересня 2023 року у справі № 260/4762/23 та перераховано пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру. Поряд з цим, виплату доплати позивач не здійснив з незалежних від нього причин, зазначивши, що виплата коштів на виконання рішення суду буде виплачена після виділення коштів із державного бюджету на ці цілі, оскільки ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнення з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що виплата пенсії забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення у справі № 260/4762/23 можливе за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. Невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинця В.О. про накладення штрафу від 10 січня 2024 року у розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні № 73657659 є протиправною та підлягає скасуванню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що 10 січня 2024 року до державного виконавця надійшла заява ОСОБА_1 про те, що боржником пенсія виплачується з обмеженням максимальним розміром, оскільки пенсія без обмеження становить 25855,30 грн, а фактично виплачується 20930,00 грн. Зауважує, що державним виконавцем з`ясовано, що нарахування та виплата пенсії стягувачу здійснюється із застосуванням обмеження максимальним розміром, що підтверджується інформацією з особистого кабінету стягувача на сайті ПФУ станом на січень 2024 року. Вказує, що під час проведення наступних перерахунків пенсії пенсійний орган не вправі застосовувати обмеження максимального розміру пенсії з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішенні у справі № 240/33496/21. Вважає, що постанова про накладення штрафу прийнята державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4762/23 від 05 вересня 2023 року виконано у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, а саме здійснено перерахунок та виплату пенсії з 01 грудня 2019 року без обмеження її максимальним розміром. Зазначає, що у випадках, коли зобов`язання, що покладені судовим рішенням на органи Пенсійного фонду не визначають окремий порядок перерахунку пенсії, перерахунок здійснюється з урахуванням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 260/4762/23, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії із застосуванням обмеження максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

12 грудня 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі № 260/4762/23 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

22 грудня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинцем В.О. відкрито виконавче провадження ВП № 73657659 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12 грудня 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 260/4762/23. Вказано, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження позивач надіслав лист від 28 грудня 2023 року, в якому повідомив, що стягувачу виконано перерахунок пенсії 26 жовтня 2023 року в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. Нарахована заборгованість в розмірі 55737,21 грн за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2023 року облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказано, що у випадках, коли зобов`язання, що покладені судовим рішенням на органи Пенсійного фонду не визначають окремий порядок перерахунку пенсії, перерахунок здійснюється з урахуванням вимог чинного законодавства. Зазначено, що виконання рішення суду здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області згідно норм чинного Бюджетного законодавства України у сфері пенсійного забезпечення.

10 січня 2024 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинцем В.О. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у ВП № 73657659 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Відповідно до вказаної постанови, державним виконавцем з`ясовано, що нарахування та виплата пенсії стягувачу здійснюється із застосуванням обмеження максимальним розміром, що підтверджується інформацією особистого кабінету стягувача на сайті ПФУ станом на січень 2024 року.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3447-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Також підкреслював, що органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року по справі «Горнсбі проти Греції», ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 1989 року визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1404-VIIІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIIІ , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст. 75 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме невиконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 у справі № 360/3573/2, від 31 травня 2021 у справі № 560/594/20.

Оскаржувана постанова про накладення штрафу від 10 січня 2024 року у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні № 73657659 винесена саме з огляду на висновки старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинця В.О. про невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4762/23 від 05 вересня 2023 року без поважних причин, з чим позивач не погоджується.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 260/4762/23, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

12 грудня 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі № 260/4762/23 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

22 грудня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинцем В.О. відкрито виконавче провадження ВП № 73657659 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12 грудня 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 260/4762/23. Вказано, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження позивач надіслав лист від 28 грудня 2023 року, в якому повідомив, що стягувачу виконано перерахунок пенсії 26 жовтня 2023 року в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. Нарахована заборгованість в розмірі 55737,21 грн за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2023 року облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказано, що у випадках, коли зобов`язання, що покладені судовим рішенням на органи Пенсійного фонду не визначають окремий порядок перерахунку пенсії, перерахунок здійснюється з урахуванням вимог чинного законодавства. Зазначено, що виконання рішення суду здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області згідно норм чинного Бюджетного законодавства України у сфері пенсійного забезпечення.

10 січня 2024 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинцем В.О. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у ВП № 73657659 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Відповідно до вказаної постанови, державним виконавцем з`ясовано, що нарахування та виплата пенсії стягувачу здійснюється із застосуванням обмеження максимальним розміром, що підтверджується інформацією особистого кабінету стягувача на сайті ПФУ станом на січень 2024 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що належним та достовірним доказом проведення перерахунку пенсії є відповідні перерахунки пенсії із пенсійної справи № 0703003237, дослідження яких є визначальним при встановленні факту виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 260/4762/23, яке набрало законної сили.

Позивачем до позовної заяви долучено перерахунки пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року, з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 листопада 2023 року.

Відповідно до перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року підсумок пенсії з надбавками становив 19609,91 грн, в той час, як сума 10 прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність станом на 01 грудня 2019 року складала 16380,00 грн (а.с.8).

Проаналізувавши перерахунки пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року, з 01 грудня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 листопада 2023 року, колегія суддів зауважує, що розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром, зокрема, згідно з перерахунком пенсії з 01 липня 2022 року підсумок пенсії з надбавками становив 24355,30 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 20270 грн; згідно з перерахунком пенсії з 01 грудня 2022 року підсумок пенсії з надбавками становив 24355,30 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 20930 грн; згідно з перерахунками пенсії з 01 березня 2023 року та з 01 листопада 2023 року підсумок пенсії з надбавками становив 25855,30 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 20930 грн (а.с.9-13).

Крім того, згідно з інформацією з особистого кабінету стягувача на сайті ПФУ станом на січень 2024 року підсумок пенсії з надбавками також становив 25855,30 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 20930 грн (а.с.45).

Відповідно до виписки із карткового рахунку ОСОБА_1 05 січня 2024 року отримано 20930,00 грн пенсійних виплат (а.с.46).

З викладеного слідує, що виплата пенсії позивача всупереч судовому рішенню у справі № 260/4762/23, яким було зокрема зобов`язано позивача нараховувати та виплачувати з здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, проводиться з обмеженням максимальним розміром з 01 липня 2022 року.

При цьому, предметом розгляду адміністративної справи № 260/4762/23 було саме обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час проведення перерахунку з 01 грудня 2019 року, а зобов`язальна частина рішення містила початкову дату проведення перерахунку без обмеження максимального розміру пенсії без часового обмеження в майбутньому.

Однак, здійснюючи відповідний перерахунок, позивач з 01 липня 2022 року знову виплачує пенсію стягувачу з обмеженням її максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Відтак, пенсію і надалі обмежено максимальним розміром, жодних доказів, які б свідчили про перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, суду не надано.

Також позивачем не зазначено поважних причин нездійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, не зазначено діючої норми, яка б дозволяла обмежити пенсію максимальним розміром та, відповідно, не надано суду жодних доказів, що підтверджували об`єктивну неможливість виконання такого перерахунку.

Водночас колегія суддів зазначає, що з часу прийняття Закарпатським окружним адміністративним судом рішення по справі № 260/4762/23 пенсійне законодавство в частині, що стосується застосування обмеження пенсій максимальним розміром, не зазнало змін, а тому позивач мав виконувати рішення суду так, як було зобов`язано його резолютивною частиною.

Колегія суддів зауважує, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром у спірних відносинах передбачено частиною 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ та статтею 2 Закону № 3668-VI. Однак, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ визнані такими, що не відповідають Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення, а тому не можуть застосовуватись у спірних відносинах.

У постанові від 16 грудня 2021року у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Колегія суддів звертає увагу, що, незважаючи на наявність у постановах КМУ від 16 лютого 2022 року № 118 та від 24 лютого 2023 року № 168 вимог про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України.

Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат.

Під час проведення наступних перерахунків пенсії позивача пенсійний орган не вправі застосовувати обмеження максимального розміру пенсії з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішенні №260/4762/23, що набрало законної сили.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV з наступними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави вважати, що з самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.

У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання пенсії, яка має виплачуватись постійно один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. Але у разі зміни після прийняття рішення судом розміру та порядку соціальних та пенсійних виплат орган влади повинен діяти відповідно до чинного законодавства, не допускаючи за подібних обставин порушень, про які вже зазначалося.

У цьому випадку змін законодавства (зокрема норм статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб») не відбувалось.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не виконало рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 260/4762/23 без поважних причин, оскільки, як підтверджено самим позивачем, розмір перерахованої пенсії виплачується у межах максимального розміру.

Суд апеляційної інстанції враховує доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про те, що нарахована заборгованість в розмірі 55737,21 грн. за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2023 року облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.

Проте, колегія суддів зазначає, що вищевказане не спростовує факту нарахування та виплати пенсії стягувачу з урахуванням максимального розміру, відтак, такі розрахунки пенсійного фонду також є помилковими.

Окрім цього, ОСОБА_1 не здійснено і виплату пенсії, яка перерахована не в повному обсязі, з покликанням виключно на відсутність бюджетного фінансування, проте жодних належних і допустимих доказів на підтвердження чи спростування тверджень щодо відсутності належного фінансування чи наявності інших причин щодо неможливості виконання рішення суду в повному обсязі, пенсійним органом не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білинця В.О. про накладення штрафу від 10 січня 2024 року у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні № 73657659 за невиконання рішення суду.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 287, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити повністю.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 260/314/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін