Постанова

від 08.05.2024 по справі 260/452/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/452/24 пров. № А/857/5126/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі №260/452/24 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції Луцович М. М.,

час ухвалення рішення 15.02.2024 року,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося в суд з позовом до відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинця В.О. про накладення штрафу від 15 січня 2024 року у розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні № 73186464.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідачем протиправно прийнято постанову накладення штрафу від 15 січня 2024 року у розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні № 73186464, оскільки рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року у справі №260/5015/23 виконано у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. Зазначає, що в електронну трудову книжку ОСОБА_1 внесено відомості про службу в Державній прикордонній службі України в період з 11 липня 2003 року по 20 липня 2019 року. При цьому, оскільки силові структури почали подавати звітність про нараховане грошове забезпечення тільки з червня 2016 року, то автоматично формуються і попадають дані в Довідку про трудовий та страховий стаж з цієї дати, тому включити в таку довідку стаж до червня 2016 року у позивача немає технічної можливості. Вказує, що з метою виконання рішення позивач звернувся до Пенсійного фонду України, однак станом на сьогоднішній день відповіді щодо вирішення цього питання не надходило. На думку позивача, ним вжито конкретних заходів щодо виконання рішення суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача (апелянта) Шелевер В. Ю. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року у справі №260/5015/23 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у здійсненні перерахунку загального страхового стажу ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок загального страхового стажу ОСОБА_1 на підставі відомостей, наявних у документах, доданих до його заяви від 07 лютого 2023 року.

Вказане рішення набрало законної сили 02 жовтня 2023 року.

01 листопада 2023 року було відкрито виконавче провадження №73186464 на підставі виконавчого листа №260/5015/23 виданого 24 жовтня 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом, згідно з яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок загального страхового стажу ОСОБА_1 на підставі відомостей, наявних у документах, доданих до його заяви від 07 лютого 2023 року.

Листом від 07 грудня 2023 року №0700-0504-5/69758 Головне управління повідомило відповідача, що 27 жовтня 2023 року стягувачу виконано перерахунок стажу в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, шляхом внесення в електронну трудову книжку ОСОБА_1 відомостей про службу в Державній прикордонній службі України у період з 11 липня 2003 року по 20 липня 2019 року. Однак, оскільки силові структури почали подавати звітність про нараховане грошове забезпечення тільки з червня 2016 року, то автоматично формуються і попадають дані в Довідку про трудовий та страховий стаж з цієї дати. При настанні страхового випадку стаж до червня 2016 року буде зараховано особі по відповідних підтверджуючих документах, однак включити цей стаж у Довідку про трудовий та страховий стаж у боржника немає технічної можливості. Тому для вирішення цього питання боржником направлено запит до ПФУ.

13 грудня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білинець В.О. винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №73186464 до 27 грудня 2023 року. Копію зазначеної постанови відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження надіслано сторонам виконавчого провадження.

11 січня 2024 року за вих. №73186464/5-115 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білинець В.О. надіслано боржнику вимогу про надання інформації про стан виконання рішення суду.

12 січня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області надано відповідь № 0700-0504-8/2467 про те, що включити стаж у Довідку про трудовий та страховий стаж у боржника немає технічної можливості. Тому для вирішення цього питання боржником направлено запит до ПФУ.

15 січня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білицем В.О. винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у розмірі 5100 грн за невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/5015/23 без поважних причин.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з цим позовом у суд.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято постанову про накладення штрафу від 15 січня 2024 року ВП №73186464, оскільки на дату прийняття спірної постанови про накладення штрафу боржник не надав виконавцеві належні докази виконання виконавчого документа у спосіб та у порядку, визначеному рішенням суду, а саме: позивачем не здійснено перерахунок загального страхового стажу ОСОБА_1 на підставі відомостей, наявних у документах, доданих до його заяви від 07 лютого 2023 року, у відповідності до резолютивної частини рішення суду у справі №260/5015/23 від 01 вересня 2023 року.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Ч.3 ст.14 КАС України передбачає, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов`язків.

Зокрема, ч.1 ст.18 вищезазначеного Закону №1404-VIII передбачає, що Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.16, п.18 вищезазначеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч.1 ст.63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2023 року відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №73186464 на підставі виконавчого листа №260/5015/23 виданого 24 жовтня 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом, згідно з яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок загального страхового стажу ОСОБА_1 на підставі відомостей, наявних у документах, доданих до його заяви від 07 лютого 2023 року (а.с.5 зворот).

При цьому, Головним управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області повідомлено відповідача про те, що пенсійним органом внесено в електронну трудову книжку ОСОБА_1 відомості про службу в Державній прикордонній службі України в період з 11 липня 2003 року по 20 липня 2019 року. Однак, оскільки силові структури почали подавати звітність про нараховане грошове забезпечення тільки з червня 2016 року, то автоматично формуються і попадають дані в Довідку про трудовий та страховий стаж з цієї дати. При настанні страхового випадку стаж до червня 2016 року буде зараховано особі за відповідними підтверджуючими документами, однак включити цей стаж у Довідку про трудовий та страховий стаж у боржника немає технічної можливості. Тому для вирішення цього питання боржником направлено запит до ПФУ (а.с. 41).

11 січня 2024 року за вих. №73186464/5-115 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білинець В.О. надіслано боржнику вимогу про надання інформації про стан виконання рішення суду.

На вимогу державного виконавця позивачем повідомлено відповідача про те, що включити стаж у Довідку про трудовий та страховий стаж у боржника немає технічної можливості. Тому для вирішення цього питання боржником направлено запит до ПФУ (а.с.46).

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до винесення постанови про накладення штрафу минуло понад 2 місяці, а боржник звернувся до Пенсійного фонду України про надання допомоги тільки 08 грудня 2023 року, та не надав жодних інших доказів, що здійснював будь-які інші дії з метою виконання рішення суду від 01 вересня 2023 року у справі №260/5015/23.

Крім того, покликання апелянта на добровільне виконання судового рішення до відкриття провадження у справі не заслуговують на увагу, оскільки позивачем так і не здійснено перерахунок загального страхового стажу ОСОБА_1 на підставі відомостей, наявних у документах, доданих до його заяви від 07 лютого 2023 року, у відповідності до резолютивної частини рішення суду у справі №260/5015/23 від 01 вересня 2023 року.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області без поважних на те причин не виконано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року у справі №260/5015/23 і у відповідності до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» це є підставою для накладення на боржника штрафу, оскільки належних доказів на спростування цих обставин суду не надано.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно прийнято постанову про накладення штрафу від 15 січня 2024 року ВП №73186464, оскільки на дату прийняття спірної постанови про накладення штрафу боржник не надав виконавцеві належні докази виконання виконавчого документа у спосіб та у порядку, визначеному рішенням суду, а саме: позивачем не здійснено перерахунок загального страхового стажу ОСОБА_1 на підставі відомостей, наявних у документах, доданих до його заяви від 07 лютого 2023 року, у відповідності до резолютивної частини рішення суду у справі №260/5015/23 від 01 вересня 2023 року, а також вжиття дієвих заходів щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Покликання апелянта на неможливість внесення у систему усіх відомостей щодо вказаного періоду у рішенні суду, а лише період з червня 2016 року, колегія суддів не вважає поважними причинами невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, оскільки за встановлених обставин позивач зобов`язаний вживати усіх дієвих заходів щодо виконання рішення суду, а не обмежитись лише одним зверненням у Пенсійний фонд України за роз`ясненням.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.195, 242, 243, 250, 268, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі №260/452/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 08 травня 2024 року.