Постанова

від 08.05.2024 по справі 380/27948/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27948/23 пров. № А/857/8086/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року про повернення позовної заяви, постановлену суддею Мричко Н.І. у м. Львові у справі №380/27948/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та рішень, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідачів -Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просила:

- визнати дії та рішення, відповідь від 04.10.2023 №29626 протиправною;

- визнати дії та рішення, відповідь від 27.10.2023 протиправною;

- відшкодувати завдану моральну шкоду у сумі 4000000,00 грн солідарно з відповідачів;

- визнати завдану матеріальну шкоду у сумі 60000,00 грн солідарно з відповідачів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвала мотивована тим, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, залишеної без руху.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала є передчасною та такою, що перешкоджає їй у доступі до правосуддя. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС).

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 160 КАС.

Процесуальний наслідок недодержання особою вимог статті 160 КАС при зверненні з позовною заявою передбачений частиною першою статті 169 КАС, згідно з якою суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1 ч.4ст.169 КАС України).

Судом першої інстанції, констатувавши, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам пунктів 4 ,5, 9, 11 ч.5ст. 161 КАС України, позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали позивачу на її виконання шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції з дотриманням вимог пунктів 4, 5, 9, 11 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України; копії позовної заяви та доданих до неї документів для відповідачів у справі; квитанції про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Щодо вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху про необхідність подання позивачем позовної заяви у новій редакції, судом першої інстанції слушно зазначено про те, що згідно з пунктом 9 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається: у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Судом враховано, що у позовній заяві позивачем не обґрунтовано порушення оскаржуваними діями та рішеннями відповідачів прав, свобод, інтересів позивача, що не відповідає вищенаведеному процесуальному положенню. Також за змістом пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається: власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Позивач не виконала наведене процесуальне положення та не зазначила відповідного письмового підтвердження.

Ухвалою від 10.01.2024 судом першої інстанції продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 04.12.2023, на десять днів з дня отримання копії ухвали про продовження процесуального строку для усунення недоліків.

Ухвалою від 25.01.2024 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення ф. 119 з штрихкодовим ідентифікатором «0600249363330» ухвалу про залишення позовної заяви без руху вручено за повідомленою позивачем адресою 04.03.2024 (а.с. 77).

Таким чином, останнім днем для усунення недоліків позовної заяви визначено 14.03.2024.

У межах наданого судом строку, а сме 14.03.2024, до суду надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху. До цієї заяви позивач долучила лише копії додатків до позовної заяви для відповідачів у 3-ьох екземплярах, без копії позовної заяви для відповідачів.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що поверненню позовної заяви на підставі п.1 ч.4ст.169 КАС Україниобов`язково повинна передувати перевірка усунення позивачем протягом встановленого строку недоліків позовної заяви, визначених ст. ст.160,161 КАС України.

Оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у межах визначеного ухвалою процесуального строку, суд першої інстанції виснував про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених п.1 ч.4ст.169 КАС України.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду правильними, враховуючи наступне.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Такі вимоги визначеністаттею 160 КАС України.

Так, за приписами цієї норми процесуального права, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В позовній заяві, серед іншого, зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення вимог щодо форми та змісту позовної заяви, а також обсягу документів, які слід долучати до позовної заяви.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлене порушене право. Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19(провадження 11-905заі19), від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21 (провадження 11-416заі21)).

За правилами, встановленимистаттею 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), порядку подання, так і документів, що додаються до позовної заяви.

Відповідно до статей1та17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права, притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20.02.2014).

Виходячи з викладеного, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі частини 4статті 169 КАС України, є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1)позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог статей160,161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк та у спосіб, встановлений судом.

При цьому, питання про застосування процесуальних наслідків неусунення недоліків позовної заяви суд вирішує після закінчення строку на їх усунення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку повернення судом першої інстанції позивачу її позовної заяви в цій справі переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Оскаржуване судове рішення зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивача до суду, а лише невиконанням нею процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання позовної заяви. Такого змісту дії не можуть свідчити про обмеження її права на судовий захист. Розгляд позовної заяви, яка складена без дотримання певних вимог, не передбачений положеннями процесуального законодавства.

При цьому згідно із частиною восьмою статті 169 КАС повернення позовної заяви не позбавляє права звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Отже, оскаржуване судове рішення не перешкоджає доступу ОСОБА_1 до суду за умови дотримання нею вимог процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги щодо передчасності повернення позовної заяви не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) у межах встановленого ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Керуючись статтями 242, 308, 309, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року про повернення позовної заяви, постановлену у справі №380/27948/23, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний