Постанова

від 07.05.2024 по справі 460/38580/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року

м. Київ

справа №460/38580/22

адміністративне провадження № К/990/634/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу №460/38580/22

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2023, ухвалене судом у складі головуючого судді Дудар О.М.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Кузьмича С. М., суддів: Матковської З.М., Улицького В.З.

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 20.07.2022 №1720050003774 про відмову у призначенні їй пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII);

зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області призначити та виплачувати їй з 01.05.2022 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона як особа, яка станом на 01.01.1993 більше трьох років проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, має понад 29 років страхового стажу, станом на час звернення до ГУ ПФУ в Рівненській області досягла віку 54 роки, а також проживає в зоні гарантованого добровільного відселення більше 12 років, має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на шість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

3. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 10.07.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023, відмовив в задоволенні позову.

4. Не погодившись з такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №460/38580/22, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

5. Верховний Суд ухвалою від 23.01.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6. 05.02.2024 від ГУ ПФУ в Закарпатській області до суду касаційної інстанції надійшов відзив на зазначену вище касаційну скаргу, у якому відповідач просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані позивачкою судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії і має право на пільги, встановлені Законом № 796-XII.

12.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

ГУ ПФУ в Закарпатській області рішенням від 20.07.2022 №1720050003774 відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, мотивуючи таку відмову тим, що в наданій нею довідці на підтвердження факту проживання на території гарантованого добровільного відселення невірно зазначено її дівоче прізвище, а саме « ОСОБА_1 » замість правильного « ОСОБА_1 », а з трудової книжки видно, що вона працювала в місцевості, яка не відноситься до території радіоактивного забруднення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону 796-XII можливе за сукупної наявності двох самостійних умов: 1) постійне проживання або постійна праця, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, що є підставою для застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки; 2) постійне проживання або постійна праця щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки проживання/роботи.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачка не має права на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, дійшли висновку, що позивачка має право на зниження їй пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання/роботи на відповідній території, у зв`язку з чим вона набуде право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на три роки, коли їй виповниться 57 років.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

9. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 55 Закону 796-XII та дійшли помилкових висновків стосовно неможливості зменшення пенсійного віку на 6 років без застосування початкової величини такого зменшення, яка становить 3 роки.

Позивачка зауважила, що вона проживає на території гарантованого добровільного відселення до теперішнього часу (понад 20 років), отже, має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, як це передбачено абзацом 5 пунктом 2 частини першої статті 55 Закону 796-XII.

10. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФУ в Закарпатській області зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, при цьому, відповідач вважає цю касаційну скаргу необґрунтованою у зв`язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

12. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

13. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

14. Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII.

15. Згідно з положеннями статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

17. Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

18. Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

19. Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

20. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

21. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.

22. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

23. Суди попередніх інстанцій встановили, що також не заперечується учасниками справи, що позивачка в період з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення не проживала, а тому початкова величина (3 роки) зменшення пенсійного віку до неї не застосовується.

24. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що з довідки від 14.04.2022 №540 видно, що вона видана старостою села Озеро Каноницької сільської ради громадянці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що вона з 25.12.1987 по 23.04.1992 та з 05.02.1998 по 14.04.2022 (дата видачі довідки) проживає в АДРЕСА_1, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

25. Суди попередніх інстанцій також вірно зазначили, що наявність у позивачки посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (в редакції чинній на момент видачі позивачці посвідчення).

26. Відмовляючи позивачці в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ГУ ПФУ в Закарпатській області посилалось на те, що в наданій нею довідці на підтвердження факту проживання на території гарантованого добровільного відселення невірно зазначено її дівоче прізвище, а саме « ОСОБА_1 » замість правильного « ОСОБА_1 », а з трудової книжки видно, що вона працювала в місцевості, яка не відноситься до території радіоактивного забруднення.

27. Колегія суддів зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивачку є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.

28. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу носить формальний характер та не ґрунтується на нормах закону, оскільки в довідці від 14.04.2022 №540 чітко зазначено, що вона видана ОСОБА_1 і така довідка підтверджує факт проживання позивачки на території гарантованого добровільного відселення більше 20 років, що є достатньою умовою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років.

29. Так само є безпідставним посилання ГУ ПФУ в Закарпатській області на те, що позивачка працювала в місцевості, яка не відноситься до території радіоактивного забруднення, оскільки за приписами абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону 796-XII умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є як робота в зоні гарантованого добровільного відселення, так і проживання в такій зоні.

30. Отже, враховуючи наявність у позивачки посвідчення особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, яка підтверджує факт реєстрації та проживання позивачки на території гарантованого добровільного відселення більше 20 років, Верховний Суд констатує, що позивачка має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

31. При цьому суди попередніх інстанцій, неправильно застосувавши положення статті 55 Закону №796-ХІІ, дійшли помилкового висновку, що без застосування початкової величини зменшення пенсійного віку (3 роки) позивачка має право на зарахування тільки 6 повних років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, що дасть їй право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки після досягнення неї віку 57 років.

32. Стосовно вимоги позивачки про зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити та виплачувати їй пенсію за віком з 01.05.2022, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

33. Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

34. У справі, яка розглядається суди встановили, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Закарпатській області, рішенням якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

35. Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Закарпатській області, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивачки.

37. Відповідно до частини першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

38. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового - про часткове задоволення позову.

39. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

40. Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

41. Позивачкою було сплачено судовий збір за подання позовної заяви 992,40 грн, апеляційної скарги 1488,60 грн, касаційної скарги 1984,80 грн, всього 4465,80 грн.

42. Враховуючи результат розгляду справи і той факт, що задоволенню підлягають вимоги заявлені до ГУ ПФУ в Закарпатській області, зазначені судові витрати на загальну суму 4465,80 грн підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Закарпатській області.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №460/38580/22 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.07.2022 №1720050003774 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплачувати з 01.05.2022 ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) понесені нею витрати по сплаті судового збору на загальну суму 4465 (чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять) гривень 80 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.І. Рибачуксудді А.Ю. Бучик С.Г. Стеценко