Постанова

від 14.11.2007 по справі 21/408-409-410

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/408-409-410

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.11.2007                                                                                           № 21/408-409-410

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Тихоненко Ю.І.-за дов.

 від відповідача -Орлик А.Л.- за дов.

      Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Супервеб-Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2007

 у справі № 21/408-409-410  

 за позовом                               Товариствоа з обмеженою відповідальністю "Інтерком"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Супервеб-Україна"

 про                                                  стягнення

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2007р. у об'єднаній в одне  позовне провадження  справі № 21/408-409-410 задоволено повністю позов ТОВ „Інтерком” до ТОВ „Супервеб - Україна” про стягнення основного боргу на загальну суму 130 918,27 грн.

          Відповідач, не погодившись з рішенням, оскаржив його до Київського апеляційного господарського суду та просить  рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позову  про стягнення 130 918,27 грн., посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

          Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, задовольнивши заяву позивача про уточнення позовних вимог, а саме, про зміну підстави і предмету позову, збільшення на об'єднання позовних вимог.

           Скаржник стверджує, що сторони не досягли згоди щодо ціни договору та строку його дії при укладанні договорів, посилається на  відсутність  правовідносин , на підставі яких сторонами було складено акти здачі-прийняття робіт ( надання послуг) та зазначає, що  рахунки-фактури  не є підставою для віднесення цих актів та рахунків-фактур , як підстави  для стягнення грошових коштів щодо інших правовідносин сторін.

          Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія установила наступне:

          Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до ТОВ „Супервеб-Україна” про стягнення 105 874,90 грн.- заборгованості за договором на абонентське обслуговування №05090101 від 30.09.2005р., укладеного між позивачем та відповідачем.

          Ухвалою від 18.06.2007р. порушено провадження у справі №21/409 за позовом позивача до відповідача про стягнення 5 567,63 грн. –заборгованості за договором на абонентське обслуговування №05110803 від 01.11.2005р.

          Ухвалою від 18.06.07р. порушено провадження у справі №21/410 за позовом позивача до відповідача про стягнення 18 116,88 грн.- заборгованості за договором на абонентське обслуговування №05110801 від 01.11.2005р.

          Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2007р. в судовому засіданні представник

позивача заявив клопотання про об'єднання справ №№ 21/408, 21/409 та 21/410 в одне позовне провадження, оскільки зазначені справи містять однорідні вимоги,  пов'язані між собою підставою виникнення та поданими позивачем доказами, а сторонами  у справах є одні і ті ж самі особи.

          Суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача і ухвалою від 16.07.07 №21/408-409-410 об”єднав справи № 21/408, №21/409 та №21/410 в одне позовне провадження з присвоєнням номеру № 21/408 та відклав розгляд справи на 07.08.2007р.

          Судова колегія не вбачає порушення норм процесуального права судом першої інстанції, оскільки відповідно до ст..58 ГПК України суддя має право об”єднати кілька однорідних позовних вимог або справ, в яких беруть участь ті самі ж сторони, в одну справу.

          Крім того, зазначені справи містять однорідні вимоги, пов”язані між собою підставою виникнення, а саме, за договорами на абонентське обслуговування за №05090101 від 30.09.2005р.; № 05110801 від 01.11.2005р. та № 05110801 від 01.11.2005р., які укладені між ТОВ „Інтерном” та ТОВ „Супервеб-Україна”.

          Відповідно до уточнених позовних вимог позивач просить стягнути загальну суму заборгованості за вказаними договорами з урахуванням часткової оплати -  15 000,00 грн., в сумі 130 918,27 грн. та надав розрахунок даної суми боргу.

          Відповідач заперечує проти позову, просить відмовити у задоволенні позовних вимог і в обґрунтування своїх заперечень наводить те, що позивачем невірно зазначено назву відповідача ТОВ „Супервеб - Україна”, а треба ТОВ „ СУПЕРВЕБ - УКРАЇНА” , як зазначено  в статутних документах відповідача і у зв”язку з цим ТОВ „СУПЕРВЕБ -УКРАЇНА” не є належним відповідачем.

          Отже, як стверджує відповідач, вимоги позивач звернені не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, а ТОВ „ СУПЕРВЕБ-УКРАЇНА” є неналежним відповідачем у справі.

          Однак, як свідчать наявні у справі докази, у Договорах на абонентське обслуговування, за якими  у сторін виник спір та інших документах (у т.ч. витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( ЄДРПОУ)  Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві  від 09.07.2007р. № 21-10/4156), вказаний один ідентифікаційний код 32708291 та  реквізити саме відповідача і тому він є стороною спірних договірних правовідносин і є належним відповідачем.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №118 затверджено Положення про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, у відповідності  з пунктом 6 якого Ідентифікаційний код зберігається за суб”єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

          30.09.2005р. між позивачем ( виконавець) та відповідачем ( замовник) укладено договір № 05090101 на абонентське обслуговування ( далі – Договір-1), відповідно до п.1.1 якого виконавець надає замовнику і підтримує цифрові канали передачі даних з пропускною спроможністю 2 Мбіт/с.

Згідно п.2.2.3 Договору-1 відповідач повинен був здійснити оплату за отримані за Договором-1 послуги на підставі рахунків, виставлених позивачем, не пізніше 15-го числа поточного місяця.

          01.11.2005р. між сторонами був укладений договір № 05110803 на абонентське обслуговування ( далі –Договір-2)

          Згідно п.1.1 Договору-2 виконавець забезпечує створення каналу передачі даних на основі виділеної лінії і надає замовнику власний порт для зв'язку обладнання замовника через канал передачі даних з мережею Інтернет.

          Згідно п.п. 2.3.2,2.3.3 Договору-2 відповідач повинен здійснювати оплату за отримані за Договором-2 послуги на підставі рахунків, виставлених позивачем протягом 5-ти календарних днів  з моменту отримання рахунку.

          Відповідно до п.п. 3.2, 3.3  спірних  договорів тарифи на послуги передбачені у Додатках  до даних договорів.

          Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акта  законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

          Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

          Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ст..526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст..173 ГК України один суб”єкт господарського зобов”язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб”єкта, а інший суб”єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов”язку.

          Відповідно до ст.901 ЦК  України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов”язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов”язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Згідно з п.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану  йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, які встановлені договором.

          Як свідчать матеріали справи, в період з 01.01.07. по 01.03.07. на умовах    Договорів 1, 2 позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату  послуг: №СФ-ф01/406 від 22.01.07 на суму 31 253,98 грн. за надані послуги у січні 2007р.;

          -№ СФ-ф02/001 від 01.02.07р. на суму 80 536,85 грн. за надані послуги у лютому 2007р.;

          -№СФ-ф03/001 від 01.03.07. на суму 33 127,44 грн. за надані послуги у лютому 2007р.

          Крім того, між сторонами у період з 01.01.07 по 01.03.07 були підписані акти здачі-приймання виконаних робіт ( наданих послуг) повноважними представниками сторін, які затверджені керівниками , а саме:  від 31.01.07 №ОУ-0000484 з вартістю послуг 65 612,22 грн.; №ОУ-0000423- з вартістю послуг 32 253,98 грн., від 31.01.07.; № ОУ-0000608 з вартістю послуг 33 127,44 грн. від 22.02.07.; №ОУ-0000611 з вартістю послуг 14 924,63 грн. від 22.02.07., які містять послання на  вищезазначені рахунки-фактури, і  підтверджують факт того, що відповідач немає  претензій до позивача з приводу виконання останнім умов договору.

          Загальна вартість послуг наданих позивачем відповідачу за Договорами 1,2 складає 145 918,27 грн.

          Факт виконання позивачем і прийняття цього виконання відповідачем свідчить про узгодження сторонами істотних умов спірних Договорів.

          Крім того, відповідачем 22.01.07 було частково перераховано позивачу 15 000,00грн. ( банківська виписка від 22.01.20087р.).

          Отже, борг відповідача за надані позивачем послуги за Договорами 1, 2 становить 145 918,27 грн.- 15 000,00 грн.= 130 918,27 грн.

          07.03.2007р. позивач направив відповідачу  Вимогу ( вих. №91) від 06.03.2007р. про  погашення заборгованості за Договором, що підтверджується описом та чеком до цінного листа від 07.03.2007р., але відповідач на вимогу ( претензію) відповіді не надав, основного боргу  у добровільному порядку не сплатив.

          Відповідно до ст.33 ГПК обов”язок доведення обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на сторону.

          Відповідач  не спростував встановлених судом обставин щодо наявності у нього заборгованості  перед позивачем  на день розгляду справи у розмірі 130 918,27 грн., доказів погашення якої суду не надав, а інші доводи відповідача ( скаржника), які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин та  висновків суду першої інстанції і  на вирішення спору по суті не впливають.

          З огляду на викладене, судова колегія залишає без задоволення апеляційну скаргу, як необґрунтовану, а рішення місцевого господарського суду – без змін, оскільки вважає,

що суд першої інстанції правильно встановив обставин справи та ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

          Керуючись ст..ст.99,101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2007р. у справі № 21/408-409-410 залишити без змін, а апеляційну скаргу  ТОВ „Супервеб-Україна” – без задоволення.

2.Матеріали справи № 21/408-409-410 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді