Постанова

від 01.05.2024 по справі 317/2521/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 01.05.2024 Справа № 317/2521/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/2521/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Громова І.Б.

Провадження № 22-ц/807/474/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Крилової О.В.,

суддів: Гончар М.С.,

Подліянової Г.С.

Секретар ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 15 грудня 2023 року у справі за поданням Запорізького відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), боржник - ОСОБА_2 , стягувач -Запорізька обласна державна адміністрація, заінтересована особа: Запорізька окружна прокуратура Запорізької області, про примусове проникнення на територію земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2023 року Запорізький відділ Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до суду з поданням про примусове проникнення на територію земельної ділянки, боржник - ОСОБА_2 , стягувач -Запорізька обласна державна адміністрація, заінтересована особа: Запорізька окружна прокуратура Запорізької області .

Подання мотивоване тим, що 07.05.2019 до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) пред`явлено Запорізькою місцевою прокуратурою № 2 до примусового виконання виконавчий лист № 2/317/78/2015 (ЄУН 317/2521/14-ц) від 09.04.2019, виданий Запорізьким апеляційним судом, в резолютивній частині якого зазначено: «зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 2322188401:07:002:0984) площею 0,1881 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу дерев`яної альтанки, басейну та металевого паркану».

08.05.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59052985, щодо зобов`язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 2322188401:07:002:0984) площею 0,1881 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 від 08.05.2019, шляхом демонтажу дерев`яної альтанки, басейну та металевого паркану.

Станом на 13.12.2023 боржником рішення суду не виконано. Боржник довготривалий час з 22.07.2021 перебуває за межами країни. Виїздом державного виконавця за адресою. Запорізька обл., Запорізький р., с. Розумівка, провулок Шевченка, 5, встановлено, що за цією адресою знаходиться житловий будинок, який оточений забором.

На теперішній час існують перешкоди для доступу до території земельної ділянки кадастровий номер 2322188401:07:002:0984, відповідно, виникла необхідність в зверненні до суду для отримання дозволу на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 , а саме до території, на якій розташований будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2322188401:07:002:0984 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевикладене унеможливлює встановлення підтвердження державним виконавцем факту перевірки розміщення дерев`яної альтанки, басейну та металевого паркану за території земельної ділянки кадастровий номер 2322188401:07:002:0984.

Заявник просив винести рішення про примусове проникнення до житла, а саме: на територію земельної ділянки, кадастровий номер 2322188401:07:002:0984, яка огороджена металевим парканом за адресою: АДРЕСА_1 , Опис об`єкта: Площа (га): 0.1881, яка з 02.06.2020 зареєстрована за власником: Держава Україна в особі Запорізької обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ: 00022504, країна реєстрації: Україна з метою примусового виконання виконавчого листа №2/317/78/2015 (ЄУН 317/2521/14-ц) від 09.04.2019, виданого Запорізьким апеляційним судом, в резолютивній частині якого зазначено: «зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 2322188401:07:002:0984) площею 0,1881 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу дерев`яної альтанки, басейну та металевого паркану».

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 15 грудня 2023 року у задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Запорізький відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу суду і постановити нову, якою задовольнити подання.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідно до подання про примусове проникнення на земельну ділянку визначено саме примусове входження на територією земельної ділянки за кадастровим номером: 2322188401:07:002:0984, а не до житла боржника. Крім того, апелянт зазначав, що земельна ділянка за кадастровим номером: 2322188401:07:002:0984, відповідно до Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі - ДРРП), належить Державі Україні в особі Запорізької обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ: 00022504, на підставі ухвали 317/2521/14, виданої 04.03.2019, Запорізьким апеляційним судом.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Запорізькому ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває ВП № 59052985 з примусового виконання виконавчого листа № 317/2521/14-ц, виданого 09.04.2019 Запорізьким апеляційним судом, про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 2322188401:07:002:0984) площею 0,1881 га, розташовану у АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу дерев`яної альтанки, басейну та металевого паркану.

Наразі боржником рішення суду не виконано.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Територія, на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розміщений на території наступних земельних ділянок:

1. Кадастровий номер - 2322188401:07:002:0727 Опис об`єкта: Площа (га): 0.1, що належить ОСОБА_2 .

2. Кадастровий номер - 2322188401:07:002:0984 Опис об`єкта: Площа (га): 0.1881, яка з 02.06.2020 зареєстрована за власником: Держава Україна в особі Запорізької обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ: 00022504, країна реєстрації: Україна.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки кадастровий номер 2322188401:07:002:0984 є Держава Україна в особі Запорізької обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ: 00022504.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з наступних положень закону.

Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

З огляду на зазначені норми закону, суд першої інстанції робив переконливий висновок про те, що за змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

У даній справі, як вбачається з подання, та пояснень державного виконавця при апеляційному перегляді, державний виконавець фактично просить винести вмотивоване рішення про примусове проникнення саме на територію земельної ділянки, а не до житла, яке належить боржнику.

Надання судом дозволу на примусове проникнення на земельну ділянку законом не передбачене, а посилання державного виконавця на те, що огороджена територія становить житло не є переконливим.

Стаття 379 ЦК житлом фізичної особи визначає житловий будинок, квартиру, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Для здійснення виконання судового рішення, у якому йдеться про передання земельної ділянки, знесення паркану, альтанки та басейну, не потрібно проникнення у житлове приміщення боржника.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.

З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення подання.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 15 грудня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 8 травня 2024 року.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова