Рішення

від 07.05.2024 по справі 534/2865/23

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №534/2865/23

Провадження №2/534/807/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області

в складі головуючого судді - Морозова В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Хвіст Т.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у закритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки і піклування про визначення місця проживання дитини,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому прохає визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони у період з 16.08.2003 по 20.12.2023 перебували у шлюбі. Від шлюбу сторони мають двох дітей. Неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вересні 2023 року відповідач виїхала за кордон та проживає на даний час за кордоном. Спілкування з дітьми та відповідачем не підтримує.

Ухвалою суду від 07.02.2024 за згаданою позовною заявою відкрито провадження у справі з призначенням справи до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.

22.02.2024 на адресу суду представником третьої особи Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як органу опіки і піклування подано заперечення проти задоволення позову.

07.03.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача прохала суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 04.04.2024 підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, просив суд розглядати справу без його участі та задовольнити позов.

Представник відповідача та відповідач у судове засідання не з`явились, направили на адресу суду заяву про визнання позову, просили суд розглянути справу без їх участі.

Представник органу опіки та піклування Малохатько М.В. заперечувала проти задоволення позову, направила на суд заяву про розгляд справи без участі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов наступних висновків.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09 жовтня 2012 року народилася ОСОБА_3 про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції у Полтавській області зроблено відповідний актовий запис №392, батьками якої у свідоцтві зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.6).

Відповідно до довідки вих. № 1839/12-23 від 14.12.2023 позивач працює у ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді «майстер». (а.с. 7)

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 отримував заробітну плату у період з червня по листопад 2023 року. (а.с. 8)

Відповідно до рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 20.12.2023 року справа № 534/845/23 шлюб між сторонами розірвано. (а.с 9-11)

Виниклі між сторонами спірні правовідносини регулюються нормами Сімейного Кодексу України, також судом взято до уваги положення Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, Європейської конвенції про здійснення прав дітей (Страсбург, 25.01.1996) та норми Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, сім`ї.

За змістом ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (стаття 155 СК України).

Згідно частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).

Правовим наслідком ухилення особою, з якою проживає дитина, від виконання рішення суду щодо способу участі батьків у вихованні дитини, за змістом частини четвертої статті 159 СК України, є передача дитини судом для проживання з тим з батьків, хто проживає окремо.

Згідно положень статті 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Згідно із ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За нормами ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Згідно з ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч.3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Виходячи із змісту 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини участь органу опіки є обов`язковою. У таких випадках орган опіки та піклування надає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, який для суду заздалегідь встановленої сили не має і оцінюється у сукупності з іншими доказами, також суд може не погодитись із наданим висновком.

Відповідно до заяви органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнвської міської ради Кременчуцького району Полтавської області визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком визнано недоцільним.

За змістом ч.2 ст.159 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч.2 ст.161 СК України).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі "М. С. проти України", заява N 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини "Хант проти України" від 07.12.2006, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Положеннями статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2019 у справі N 377/128/18 (провадження N 61-44680св18) зазначено, що "тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку".

Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків.

Суд зазначає, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Вирішуючи такі спори, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків обох батьків щодо своїх дітей, повинен ухвалити таке рішення, яке б відповідало інтересам дитини.

Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.

При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Виходячи із змісту пояснень позивача та дослідивши надані докази, судом встановлено, що зазначені позивачем обставини, узгоджуються із наданими в ході розгляду справи поясненнями представника третьої особи, яка зазначила, що батьком створені належні умови для проживання та розвитку дитини.

З огляду на дане, виходячи із встановлених обставин справи та принципу правової визначеності, враховуючи пріоритетність прав дитини, які повинні бути непорушними незалежно від стосунків батьків між собою, суд вважає за необхідне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із позивачем.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України,

у х в а л и в :

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки і піклування про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування третьої особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ЄДРПОУ 04057646, юридична адреса: 39800, Полтавська область, Кременчуцький район, місто Горішні Плавні, вул. Миру, 24;

Відомості, які суд не оголошує щодо учасників справи при проголошенні рішення суду:

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ