Ухвала

від 09.05.2024 по справі 621/1637/24

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/1637/24

2-з/621/3/24

УХВАЛА

іменем України

09 травня 2024 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

судді - Бібіка О.В.,

при секретарі - Сосницькій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зміїв заяву представника Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України Танхельсона Сергія Леонідовича про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

06.05.2024 р. до суду надійшла заява представника Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України Танхельсона С.Л. про забезпечення позову.

На обгрунтування посилається на те, що 01.04.2024 р. між ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України в особі в. о. директора Хлус Є.В. та ОСОБА_1 укладено договір доручення, на підставі якого ОСОБА_1 в той же день видано довіреність, якою його уповноважено представляти інтереси підприємства з питань, пов`язаних з вчиненням державними реєстраторами будь-яких відділів чи управлінь юстиції, що входять до структури Міністерства юстиції України, нотаріусами, як спеціальними суб`єктами, на яких покладаються функції державних реєстраторів вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо довірителя згідно поданих документів. Зазначена довіреність видана з правом передоручення третім особам та видана строком на два роки і діє відповідно до 01.04.2026. З моменту передачі вищезазначеної довіреності ОСОБА_1 на зв`язок не виходить та фактично переховується від контакту з посадовими особами підприємства.

Крім того, як стало відомо ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, ОСОБА_1 намагався вчинити реєстраційні дії, на які він уповноважений довіреностю, що в даному випадку може перешкоджати господарській діяльності підприємства. Даний факт підтверджується листом - повідомленням керівника ТОВ «Виробнича компанія «Метсейл» від 29.04.2024 р. У зв`язку з чим, 30.04.2024 р. ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України наказом № 40 від 30.04.2024 р. скасувало зазначену довіреність.

Таким чином, є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 маючи на руках зазначену довіреність, та фактично незаконно утримуючи її у себе, оскільки 30.04.2024 р. вказана довіреність була скасована, має можливість вчинити дії всупереч інтересам підприємства, що може призвести до негативних та незворотніх наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 15 ст. 28 ЦПК України, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до ч. 4 ст. 162 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, зява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання звукозаписувальним засобом не здійснювалося.

Ознайомившись з доводами заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, суд виходить з такого.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з договором доручення, тобто, цей спір виник про право цивільне, тому позов у справі підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, від 28.11.2018 у справі №825/642/18, від 29.01.2019 у справі № 803/1589/17, від 10.12.2020 у справі № 640/1298/19, під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.

У відповідності з п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

При здійсненні судочинства суди зобов`язані застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифікована Україною) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, стаття 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатує право будь-якої особи на безперешкодне розпорядження своїм майном. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном (у тому числі щодо права розпорядження майном) повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Таким чином, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач); вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до ст.1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з ч. 2 ст. 1008 ЦК України, довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Відповідно до положення ст. 240 ЦК України, представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з довіреності ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України Бажанову В.В. надано право представляти інтереси підприємства з питань, пов`язаних з вчиненням державними реєстраторами будь-яких відділів чи управлінь юстиції, що входять до структури Міністерства юстиції України, нотаріусами, як спеціальними суб`єктами, на яких покладаються функції державних реєстраторів, вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо Довірителя згідно поданих документів (а.с. 9)

Відповідно до Положення про єдиний державний реєстр довіреностей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.05.1999 року № 29/5, обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі підлягають довіреності (у тому числі їх дублікати), посвідчені в нотаріальному порядку, довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених, та довіреності, посвідчені особами, які в умовах воєнного стану відповідно до законодавства мають право їх посвідчувати, а також відомості про припинення їх дії.

В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Єдиного реєстру реєстрація довіреностей (у тому числі їх дублікатів), посвідчених в нотаріальному порядку, та довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, а також відомостей про припинення їх дії проводиться протягом п`яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

Реєстрація довіреностей (їх дублікатів), посвідчених посадовими, службовими особами, перерахованими в частині 3 статті 245 Цивільного кодексу України, статті 38 (у разі відсутності доступу до Єдиного реєстру), частині другій статті 40 Закону України "Про нотаріат", а також відомості про припинення їх дії, здійснюється в Єдиному реєстрі за заявою довірителя про реєстрацію таких довіреностей.

Заява про припинення дії довіреності подається довірителем, а також іншими особами, які мають підтверджуючі документи щодо відомостей, передбачених частиною 1 статті 248 Цивільного кодексу України.

Обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі підлягають довіреності (у тому числі їх дублікати), посвідчені в нотаріальному порядку, довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених, та довіреності, посвідчені особами, які в умовах воєнного стану відповідно до законодавства мають право їх посвідчувати, а також відомості про припинення їх дії.

В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Єдиного реєстру реєстрація довіреностей (у тому числі їх дублікатів), посвідчених в нотаріальному порядку, та довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, а також відомостей про припинення їх дії проводиться протягом п`яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

Відповідно до абзаців 4-6, ч. 7, ст. 6 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань» у разі подання документів для проведення державної реєстрації уповноваженою на те особою встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження діяти від імені іншої особи, є документ, що підтверджує повноваження законного представника особи, нотаріально посвідчена довіреність або відомості з Єдиного державного реєстру про особу, яка уповноважена діяти від імені особи.

Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

Зважаючи на те, що довіреність від 01.04.2024 р. на ім`я ОСОБА_1 нотаріально не посвідчувалась, та у Єдиному державному реєстрі довіреностей не підлягає обов`язковій реєстрації, то існує велика ймовірність вчинення повіреним дій на підставі цієї довіреності всупереч інтересам заявника ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України про що зазначено в заяві про забезпечення позову.

З листа - повідомлення керівника ТОВ «Виробнича компанія «Метсейл» від 29.04.2024 р. на ім`я директора ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, вбачається, що ОСОБА_1 намагався вчинити реєстраційні дії, на які він уповноважений довіреностю (а.с. 9)

Вказана обставина підтверджує активну поведінку представника ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України Бажанова В.В., напралену на реєстрацію змін до статутних документів юридичної особи, 30.04.2024 р. ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України наказом № 40 від 30.04.2024 р. скасувало зазначену довіреність (а.с. 11)

Довіритель напрвив письмове повідомлення повіреному про скасування довіреносі, однак ОСОБА_1 не підтвердив отримання цього повідомлення, а відтак існує вірогідність, що кваліфіковано не засвідчена та не внесена до Єдиного реєстру підлягають довіренностей довіреність підприємства з датою дії до 01 квітня 2026 може бути використана повіреним всупереч інтересам довірителя.

Відповідно до частини першоїстатті 237 ЦК України представництвомє правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Стаття 244 ЦК Українипередбачає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першоїстатті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслатирекомендованим листомз описом вкладення) такі документи: якщо документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи подаються особою, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, державному реєстратору додатково пред`являєтьсяпаспорт. Якщо такі документи подаються іншим представником юридичної особи, державному реєстратору додатково пред`являєтьсяпаспортта надається документ або нотаріально засвідчена копія документа, що засвідчує повноваження представника.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо: до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні реєстраційних дій.

Як вбачається із витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30.04.2024 (а.с.20-21) керівником Державного підприємства"Досліднегосподарство "Пархомівське"Інституту овочівництваі баштанництваНаціональної академіїаграрних наукУкраїни є ОСОБА_2 , що підтверджується наказом № 124-к від 09.05.2023 р. (а.с. 22)

Керівник видав довіреність від 01.04.2024 р. на ім`я ОСОБА_1 , уповноваживши його на вчиенння будь - яких реєстраційних дій щодо Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України.

Враховуючи, що довіреність від 01.04.2024 р. скасовано, а повірений діє недобросовісно, що підтверджується втратою зв`язку з ним та намагання вчинити дії з державної реєстрації змін до статутних документів Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, що підтверджується письмовою заявою керівника ТОВ «Виробнича компанія «Метсейл» від 29.04.2024 р., та зважаючи, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати відповідні документи в тому числі і через уповноваженого представника, який може діяти не тільки на підставі нотаріально засвідченої довіреності, а на підставі документа, що засвідчує повноваження представника, що прямо зазначено в ст. 29 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», то з метою виключення розширеного тлумачення вказаної норми закону представником ОСОБА_1 та унеможливлення вчинення ним дій всупереч інтересам юридичної особи, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Заборона усім державнимреєстраторам тасуб`єктам державноїреєстрації,в томучислі,державним реєстраторамбудь-якихвідділів чиуправлінь юстиції,що входятьдо структуриМіністерства юстиціїУкраїни,нотаріусам,як спеціальнимсуб`єктам,на якихпокладаються функціїдержавних реєстраторів, вчиняти дії щодо Державногопідприємства "Досліднегосподарство "Пархомівське"Інституту овочівництваі баштанництваНаціональної академіїаграрних наукУкраїни,в томучислі,щодо внесеннязмін доустановчих документів,а такожвчиняти будь-якідії щодозмін довідомостей проДержавне підприємство"Досліднегосподарство "Пархомівське"Інституту овочівництваі баштанництваНаціональної академіїаграрних наукУкраїни на підставі довіреності від 01.04.2024 р., виданої в.о. директора Державного підприємства"Досліднегосподарство "Пархомівське"Інституту овочівництваі баштанництваНаціональної академіїаграрних наукУкраїни на ім`я ОСОБА_1 буде пропорційним заходом щодо недопущення та відновлення порушеного позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Щодо заборони Комісії з питань, розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії по розгляду питань щодо зміни будь-яких, без виключення, відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, суд виходить з наступного.

Відповідно до положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 січня 2020 р. за № 24/34307.

Це Положення визначає порядок створення Мін`юстом та його територіальними органами Колегій з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - Колегії), організаційні та процедурні засади діяльності Колегій.

Відповідно до порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1128 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 № 1150)

Відповідно до п. 1 Порядку, цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

Відповідно до п. 5 Порядку, Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

Відповідно до п. 10 Порядку, для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Відповідно до п.12 Порядку, матеріали скарги у сфері державної реєстрації надаються заінтересованим особам за їх клопотанням для ознайомлення та/або фотографування. Якщо таке клопотання заявлено під час засідання колегії (крім випадку проведення засідання під час воєнного стану), колегія відкладає розгляд скарги на строк, необхідний для ознайомлення з відповідними матеріалами, але не більш як на одну годину.

Під час воєнного стану заінтересована особа має право заявити клопотання про надіслання їй матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти. Мін`юст чи відповідний територіальний орган забезпечує надіслання таких матеріалів протягом трьох робочих днів після отримання клопотання.

Отже, з 09.01.2020 утворено Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юстуі з цього часу не існує такого суб`єкта як Комісія.

Крім того, за приписами вищенаведених правових норм позивач не обмежений у доступі до інформації про розгляд скарг Колегією з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що виключає ризик невиконання чи утруднення виконання судового рішення за майбутнім позовом про визнання договору доручення припиненим.

Окрім наведеного, встановлено імперативну заборону щодо розгляду скарги Колегією, а саме: наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

Виходячи із зазначеного, заявлені вимоги про забезпечення позову до пред`явлення позову в частині заборони Комісії з питань, розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії по розгляду питань щодо зміни будь-яких, без виключення, відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 152, 153, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України Танхельсона Сергія Леонідовича про забезпечення позову - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони усім державним реєстраторам та суб`єктам державної реєстрації, в тому числі, державним реєстраторам будь-яких відділів чи управлінь юстиції, що входять до структури Міністерства юстиції України, нотаріусам, як спеціальним суб`єктам, на яких покладаються функції державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України (Україна, 62014, Харківська область, Краснокутський район, село Пархомівка, вул. Євгена Лисенка, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 04687361), в тому числі, щодо внесення змін до установчих документів, а також вчиняти будь-які дії щодо змін до відомостей про Державне підприємство "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України (Україна, 62014, Харківська область, Краснокутський район, село Пархомівка, вул. Євгена Лисенка, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 04687361), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі документів, наданих не керівником підприємства - в.о. директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України Хлус Є.В. та на підставі довіреності від 01 квітня 2024 року, виданої ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України на ім`я ОСОБА_1 , з 09 травня 2024 року до набрання рішенням законної сили.

В інішій частині - відмовити.

Копію ухвали суду направити для негайного виконання відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Копію ухвали направити заявнику, а після її виконання - іншим особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Повний текст ухвали складено 09.05.2024 р.

Суддя -