Постанова

від 27.11.2007 по справі 2/157-07-5609

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/157-07-5609

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" листопада 2007 р. Справа № 2/157-07-5609

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Ліпчанської Н. В.,

(склад судової колегії змінено відповідно до розпоряджень голови Одеського апеляційного господарського суду №101 від 06.09.2007 р. та  №170 від 26.11.2007 р.),

при секретарі   -   Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача  – Меньшиков С. С.,                                                                                   

відповідача –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу  ВАТ „Курський завод медстекла”, м. Курськ, Росія

на  рішення господарського суду Одеської області від 21.08.2007 р.  

у справі   №2/157-07-5609

за позовом ВАТ „Курський завод медстекла”, м. Курськ, Росія            

до  ТОВ „Біостимулятор”, м. Одеса          

про стягнення 503357,43 грн.,

    ВСТАНОВИЛА:

           27.06.2007 р. (вх. №6944) у господарському суді Одеської області ВАТ „Курський завод медстекла” пред'явлено позов до ТОВ „Біостимулятор” про стягнення боргу за договором від 12.12.2006 р. в сумі 503357,43 грн., суми держмита –5033,58 грн. і витрат на ІТЗ судового процесу –118 грн. (а.с. 3-4). Свої  вимоги воно мотивувало наступним.

            Відповідно до договору поруки від 12.12.2006 р. до мирової угоди по справі №2/171-06-6019, відповідач в якості поручителя зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання ОПХФП „Біостимулятор” ТОВ всіх зобов'язань за вказаною мировою угодою. Згідно мирової угоди, затвердженої по справі №2/171-06-6019, ОПХФП „Біостимулятор” ТОВ зобов'язалось здійснювати виплату заборгованості перед позивачем, відповідно до графіку, який передбачав погашення заборгованості у період з січня по квітень 2007 р. у сумі 579704,12 грн.. На рахунок позивача було перераховано 400000 руб., що за курсом ЦБ РФ складає 76346,69 грн.. Відповідно до договору поруки від 12.12.2006 р., при простроченні виконання ОПХФП „Біостимулятор” ТОВ своїх зобов'язань перед позивачем, кредитор вправі вимагати виконання даних зобов'язань поручителем. У зв'язку з тим, що ОПХФП „Біостимулятор” ТОВ не виконало своїх зобов'язань по погашенню боргу, на адресу ТОВ „Біостимулятор” була направлена претензія про погашення боргу у добровільному порядку, але борг погашений не був, відповіді на претензію позивач не отримав. В обґрунтування свого позову позивач послався на ст. 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2007 р. (суддя Бахарєв Б. О.) з цієї справи у задоволенні позову відмовлено (а.с. 49-51). У своєму рішенні суд зазначив, що відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення під розписку, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядалася, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами. Саме ж рішення суд мотивував тим, що ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2006 р. порушено провадження у справі № 2/171-06-6019 про банкрутство Одеського хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, введено процедуру розпорядження майном, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Летницького Ігора Миколайовича. Ухвалою суду від 05.10.2006 р. по справі № 2/171-06-6019 в попередньому засіданні суду затверджений Реєстр вимог кредиторів, до складу якого увійшло ВАТ “Курський завод медскла” з грошовими вимогами до боржника на суму 1449260,30 грн. (ІV черга). У справі про банкрутство керівником боржника і головою комітету кредиторів підписана мирова угода, відповідно до умов якої Одеське хіміко-фармацевтичне підприємство „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, приймаючи до уваги фінансово-економічний стан боржника та реальні можливості підприємства щодо погашення заборгованості, зобов'язується провести оплату заборгованості перед кредиторами по справі, згідно доданого до мирової угоди графіку. Згідно наданого графіку, Одеське хіміко-фармацевтичне підприємство „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язалось погашати заборгованість перед ВАТ “Курський завод медскла” за період з січня 2007 р. по жовтень 2007 р. по 144926,03 грн. щомісяця. Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2007 р., яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 р., затверджено мирову угоду, укладену між кредиторами і боржником - Одеським хіміко-фармацевтичним підприємством „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, провадження у справі припинено, на підставі п.5 ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2007 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 18.01.2007 р. у справі №2/171-06-6019 скасовано, справу №2/171-06-6019 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду на стадію підсумкового засідання суду у процедурі розпорядження майном. Ухвалою Верховного суду України від 26.07.2007 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2007 р.. 12.12.2006 р. між ВАТ “Курський завод медскла” і ТОВ “Біостимулятор” укладено договір поруки до мирової угоди по справі №2/171-06-6019, згідно якого ТОВ “Біостимулятор” зобов'язується відповідати перед кредиторами за виконання Одеським хіміко-фармацевтичним підприємством „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю всіх своїх зобов'язань по мировій угоді по справі №2/171-06-6019 від 12.12.2006 р., укладеній між комітетом кредиторів Одеського хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю і Одеським хіміко-фармацевтичним підприємством „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю відносно ВАТ “Курський завод медскла”. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Відповідно до договору поруки до мирової угоди по справі № 2/171-06-6019 від 12.12.2006 р., заборгованість Одеського хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю перед ВАТ “Курський завод медскла” виникає на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 18.01.2007 р. по справі № 2/171-06-6019 про затвердження мирової угоди, яка скасована Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2007 р., у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про припинення зобов'язання за вищевказаним договором, оскільки заборгованість на суму 1449260,30 грн. повинна погашатися в межах справи № 2/171-06-6019 про банкрутство, у зв'язку з поновленням дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, яка призначена до розгляду ухвалою суду від 05.06.2007 р.. Приймаючи до уваги припинення зобов'язання Одеського хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю перед ВАТ “Курський завод медскла” за мировою угодою, яка затверджена ухвалою суду від 18.01.2007 р. по справі № 2/171-06-6019, порука, згідно договору від 12.12.2006 р., є припиненою, у зв'язку з чим підстави для стягнення заборгованості з відповідача за цим договором відсутні. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 11,509,526,553,554,559 ЦК України.  

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, з тих же підстав, що були викладені ним у своєму позові, а також оскільки, на підставі Постанови ВГСУ від 17.05.2007 р., було поновлено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, однак, місцевий суд не врахував, що вимоги позивача складаються з виконання зобов'язань, що виникли у відповідача до 17.05.2007 р.. Отже, виконання зобов'язань у вказаний період не суперечить положенню ст. 559 ЦК України і відповідає ст. 207 ГК України, в частині припинення зобов'язання з дня вступу рішення суду в законну силу. Крім того, на думку апелянта, місцевим судом, також, не враховано, що зобов'язання відповідача виникло не з мирової угоди, а з договору поставки товару між позивачем і ОПХФП „Біостимулятор” ТОВ №643/11068395/086 від 10.01.2006 р., при цьому, договір поруки є тільки однією з форм забезпечення виконання зобов'язання, тобто виконання договору поруки виконується в рамках договору поставки, а не справи про банкрутство, як на це вказує суд. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, також, послався на ст.ст. 526,546,553,559 ЦК України та ст.ст. 173,174,193,207 ГК України.

Розгляд справи було призначено на 27.11.2007 р., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.            

           Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.  

       Оскільки представник скаржника не заявив клопотання про технічну фіксацію судового засідання, така фіксація, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.                

           Представник скаржника (позивача) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

            За згодою представника скаржника, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

       Заслухавши усні пояснення представника скаржника, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини  і матеріали  справи,  в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

           Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий суд не врахував, що вимоги позивача складаються з виконання зобов'язань, що виникли у відповідача до 17.05.2007 р., тобто до прийняття Вищим господарським судом України постанови від 17.05.2007 р., якою було поновлено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Отже, на думку скаржника, виконання зобов'язань у вказаний період не суперечить положенню ст. 559 ЦК України і відповідає ст. 207 ГК України, в частині припинення зобов'язання з дня вступу рішення суду в законну силу. Крім того, на думку апелянта, місцевим судом, також, не враховано, що зобов'язання відповідача виникло не з мирової угоди, а з договору поставки товару між позивачем і ОПХФП „Біостимулятор” ТОВ №643/11068395/086 від 10.01.2006 р., при цьому, договір поруки є тільки однією з форм забезпечення виконання зобов'язання, тобто виконання договору поруки виконується в рамках договору поставки, а не справи про банкрутство, як на це вказує суд.

          Однак, колегія суддів не може погодитись з наведеним, враховуючи нижчевикладене.

       Як вбачається з матеріалів справи, і на це вірно зробив посилання суд першої інстанції, ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2006 р. порушено провадження у справі № 2/171-06-6019 про банкрутство Одеського хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ, введено процедуру розпорядження майном, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Летницького І. М.. Ухвалою суду від 05.10.2006 р. по справі № 2/171-06-6019 в попередньому засіданні суду затверджений Реєстр вимог кредиторів, до складу якого увійшло ВАТ “Курський завод медстекла” з грошовими вимогами до боржника на суму 1449260,30 грн. (ІV черга). У справі про банкрутство керівником боржника і головою комітету кредиторів підписана мирова угода (а.с. 25-27), відповідно до умов якої Одеське хіміко-фармацевтичне підприємство „Біостимулятор” у формі ТОВ, приймаючи до уваги фінансово-економічний стан боржника та реальні можливості підприємства щодо погашення заборгованості, зобов'язується провести оплату заборгованості перед кредиторами по справі, згідно доданого до мирової угоди графіку. Згідно наданого графіку (а.с. 26), Одеське хіміко-фармацевтичне підприємство „Біостимулятор” у формі ТОВ зобов'язалось погашати заборгованість перед ВАТ “Курський завод медстекла” за період з січня 2007 р. по жовтень 2007 р. по 144926,03 грн. щомісяця. Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2007 р. (а.с. 28-30), яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 р., затверджено мирову угоду, укладену між кредиторами і боржником - Одеським хіміко-фармацевтичним підприємством „Біостимулятор” у формі ТОВ, провадження у справі припинено, на підставі п.5 ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2007 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 18.01.2007 р. у справі №2/171-06-6019 скасовано, справу №2/171-06-6019 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду на стадію підсумкового засідання суду у процедурі розпорядження майном. Ухвалою Верховного суду України від 26.07.2007 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2007 р.. 12.12.2006 р. між ВАТ “Курський завод медстекла” і ТОВ “Біостимулятор” укладено договір поруки до мирової угоди по справі №2/171-06-6019 (а.с. 31), згідно якого ТОВ “Біостимулятор” зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання Одеським хіміко-фармацевтичним підприємством „Біостимулятор” у формі ТОВ всіх своїх зобов'язань по мировій угоді по справі №2/171-06-6019 від 12.12.2006 р., укладеній між комітетом кредиторів Одеського хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ і Одеським хіміко-фармацевтичним підприємством „Біостимулятор” у формі ТОВ відносно ВАТ “Курський завод медстекла”.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Згідно ч.ч.1,2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Згідно ч.5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Згідно ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

           З вищевикладеного вбачається, що, відповідно до договору поруки до мирової угоди по справі №2/171-06-6019 від 12.12.2006 р., заборгованість Одеського хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ перед ВАТ “Курський завод медстекла” виникла на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 18.01.2007 р. по справі №2/171-06-6019 про затвердження мирової угоди, яка скасована постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2007 р., у зв'язку з чим, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення зобов'язання за вищевказаним договором, оскільки заборгованість на суму 1449260,30 грн. повинна погашатися в межах справи №2/171-06-6019 про банкрутство, у зв'язку з поновленням дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Приймаючи до уваги припинення зобов'язання Одеського хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ перед ВАТ “Курський завод медстекла” за мировою угодою, яка затверджена ухвалою суду від 18.01.2007 р. по справі №2/171-06-6019, порука, згідно договору від 12.12.2006 р., є припиненою, у зв'язку з чим підстави для стягнення заборгованості з відповідача за цим договором відсутні.

        Отже, на відміну від зазначеного скаржником в апеляційній скарзі, судова колегія дійшла до висновку, що відносини щодо поставки товару виникли у позивача з ОПХФП „Біостимулятор” у формі ТОВ, а позов позивачем пред'явлений до ТОВ „Біостимулятор”, саме на підставі договору поруки до мирової угоди по справі №2/171-06-6019 від 12.12.2006 р., затвердженої ухвалою суду від 18.01.2007 р. з цієї ж справи, яка скасована касаційною інстанцією.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позов був пред'явлений позивачем 27.06.2007 р. (вх. №6944), тобто після прийняття Вищим господарським судом України постанови від 17.05.2007 р. щодо скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 р. та ухвали господарського суду Одеської області від 18.01.2007 р. у справі №2/171-06-6019 і її передачі на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

           Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий суд вмотивовано, з посиланням на правильно застосовані ним вищезазначені норми матеріального права, відмовив у задоволенні позову.

            Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 р. „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976р. „Про судове рішення”.

            Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне  застосування  норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови,  якщо це порушення  призвело  до  прийняття  неправильного рішення.

           На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав, у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам і підстав для скасування цього рішення, передбачених ст. 104 ГПК України, судова колегія не вбачає.

       Наведені Позивачем в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують  висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового  рішення.

              Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

            Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України,  законність і обґрунтованість  рішення  місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила  будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

            З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

                Керуючись ст.ст. 99, 101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

              Рішення господарського суду Одеської області від 21.08.2007 р. у справі   №2/157-07-5609 –залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „Курський завод медстекла” на зазначене судове рішення - без задоволення.

              Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                   Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                  Бєляновський В. В.

                                                                                                               Ліпчанська Н. В.

Повний текст постанови підписано  27.11.2007 р.