Рішення

від 09.05.2024 по справі 724/3010/23

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/3010/23 Провадження № 2/724/114/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Банарюк К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Недобоївської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання таким, що не прийняв спадщину,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Недобоївської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся Позивачки ОСОБА_3 . Остання була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 по день своєї смерті. На день смерті в даному господарстві були зареєстровані та проживали: онука ОСОБА_1 Позивач по справі, правнука: ОСОБА_4 , онук: ОСОБА_2 .

Позивачка разом зі своєю донькою дійсно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, на день смерті ОСОБА_3 за її адресою проживала тільки Позивачка та її донька. Онук ОСОБА_2 фактично не проживав та не проживає за вищенаведеною адресою. Станом на 15.06.2023 року до Хотинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався.

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина до якої входить: житловий будинок 1954 року побудови, загальною площею 55,50 м.кв. та житловою площею 31,20 м.кв., що в плані зазначений під літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами (літня-кухня сарай Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, навіс Ж, навіс З, навіс І, навіс К, огорожа 1-3, замощення І). Даний житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Домогосподарство по вище вказаній вулиці згідно паспорту складається з: житлового будинку 1954 року побудови, загальною площею 55,50 м.кв. та житловою площею 31,20 м.кв., який є предметом даної позовної заяви. Житлового будинку літ. В-1 з належними господарськими будівлями, який згідно рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2016 року по справі № 724/817/16-ц належить на праві власності Позивачці, в якості будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів загальною вартістю 739200 гривень, які були використані, в процесі реконструкції житлового будинку В-1 та сараю Г, а також при побудові гаража сараю Л, літньої кухні сараю М, навісу К, вбиральні Н, №1-4 огорожі, №5- криниці, І-замощення, ІІ- вигрібної ями, в домогосподарстві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зміна призначення господарських будівель, а саме переобладнання сараю літ.Г під котельню та переобладнання літньої кухні-сараю літ.М під літню кухню, не належать до самочинного будівництва та не потребує введення в експлуатацію.

Єдиною спадкоємицею за законом, яка претендує на спадщину після смерті ОСОБА_3 , та яка спадщину вчасно прийняла є її онука, Позивачка по даній справі - ОСОБА_1 . Факт родинних відносин як бабусі та онуки між спадкодавцем і Позивачкою підтверджується містяться в матеріалах спадкової справи.

Нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що складається із житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, оскільки нею не було надані належним чином оформлені документи, що підтверджують право власності на дане майно необхідні для вчинення нотаріальних дій

Щодо належності даного житлового будинку спадкодавцю ОСОБА_3 . Факт належності на праві власності вищезазначеного житлового будинку за спадкодавцем підтверджується записом в погосподарській книзі, тривалим фактом володіння цим майном померлим та свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_1 виданого 15.01.2008 року Виконавчим комітетом Зарожанської сільської ради, який зберігається в Хотинському БТІ.

Враховуючи вище викладене представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок, загальною площею 55,50 м.кв. та житловою площею 31,20 м.кв., що в плані зазначений під літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 59.

13.02.2024 року представник позивача збільшив позовні вимоги і просив суд встановити факт не проживання ОСОБА_2 , із спадкоємицею ОСОБА_5 ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини; визнати ОСОБА_2 , таким, що не прийняв спадщину після смерті померлої ОСОБА_5 ОСОБА_6 ; визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок право літ. А-1 загальною площею 55,50 м.кв., житловою площею 31,20 м.кв., з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_5 ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 59.

Мотивуючи заяву про збільшення вимог представник позивача вказує, що оскільки на день смерті ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 проживала тільки позивачка та її донька. Онук ОСОБА_2 фактично не проживав та не проживає за вищенаведеною адресою, більш того станом на сьогоднішній день до Хотинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався. ОСОБА_2 ніколи фактично не проживав по АДРЕСА_1 , оскільки проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_7 та двома дітьми.

Більш того, приблизно в 2021 році він виїхав за кордон. Відповідач, не проживаючи разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, та протягом достатньо тривалого часу до цього, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подав, тому останній не може вважатися таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 21.12.2023 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.01.2024 року у справі витребувано докази.

Ухвалою суду від 15.02.2024 року у справі залучено співвідповідача.

Ухвалою суду від 08.03.2024 року у справі витребувано докази.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву в якій просять суд слухати справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити. Також в матеріалах справи міститься заява в якій не наполягають, щодо допиту свідків.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява в якій просить суд слухати справу у його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до п 1ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті. На день смерті в даному господарстві були зареєстровані та проживали онука ОСОБА_1 , правнука ОСОБА_4 , онук ОСОБА_2 , зазначене підтверджується довідкою від 10.06.2022 року № 315.

Відповідно до довідки від 29.11.2021 року № 1106 ОСОБА_1 , разом з своєю донькою ОСОБА_4 , дійсно зареєстровані в АДРЕСА_1 .

Як вбачається з технічного паспорту будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , зазначений будинок складається з літ. А-1 житловий будинок загальною площею 55,50 кв.м., житловою 31,20 кв.м.; літ. В-1 житловий будинок загальною площею 106,20 кв.м, житловою 18,20 кв.м.; літ. Г - котельня; літ. З - навіс; літ. І - навіс; літ К навіс; літ. Л - сарай; літ. М - літня кухня; літ. Н -вбиральня; № 1-4 огорожа; № 5 - криниця; І - замощення; ІІ - вигрібна яма.

15.06.2023 року постановою державного нотаріуса Хотинської державної нотаріальної контори № 381/02-14 відмовлено ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресо: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , належить на праві власності 1/1 частки ОСОБА_5 ОСОБА_6 . Зазначене також підтверджується випискою з по господарської книги (а.с.18), свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , витягом про реєстрацію права власності нерухомого майна серія ССІ № 028636, витягом з рішення Зарожанської сільської ради від 16.05.2007 року № 33 5-07.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 18.11.2016 року цивільна справа № 724/817/16-ц визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи загальною вартістю 739200 (сімсот тридцять дев`ять тисяч двісті) гривень, які були використані, в процесі реконструкції житлового будинку «В-1» та сараю « ОСОБА_8 , а також при побудові гаража сараю «Л», літньої кухні сараю «М», навісу «К», вбиральні «Н», № 1-4 огорожі, № НОМЕР_3 криниці, І- замощення, ІІ вигрібної ями, в домогосподарстві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

29.01.2024 року до суду надійшла копія спадкової справи № 221/2022, яка заведена після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_6 , яка містить наступні документи, які суд дослідив: заяву ОСОБА_9 ; копію листа; свідоцтво про смерть ОСОБА_5 ОСОБА_6 , серія НОМЕР_2 ; заповіт ОСОБА_3 , від 20.07.2021 р.; інформаційні довідки із спадкового реєстру; витяги про реєстрацію в спадковому реєстрі; заява ОСОБА_10 ; заповіт ОСОБА_3 , від 05.11.2013 р.; заява ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_1 ; довідка № 315 від 10.06.2022 р.; довідка № 164 від 14.02.2023 року; заповіт ОСОБА_3 , від 24.06.2021 р.; свідоцтвом про народження ОСОБА_11 , серія НОМЕР_4 ; повний витяг з державного реєстру актів цивільного стану про народження; повний витяг з державного реєстру актів цивільного стану про шлюб; постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 381/02-14 від 15.06.2023 р.; копія паспорта та коду ОСОБА_9 ; державний акт серія ЧВ № 052350; витяг з державного земельного кадастру; оцінка вартості нерухомості; свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за № 1038; витяг з державного реєстру речових прав.

Відповідно до довідок від 12.02.2024 року № 120 та № 121 ОСОБА_2 , дійсно був зареєстрований, але фактично не проживав по АДРЕСА_1 з 06.05.2021 року по даний час. ОСОБА_2 , дійсно був зареєстрований, але фактично не проживав по АДРЕСА_1 з 20.08.2015 року по 06.05.2021 року.

19.03.2024 року до суду надійшов лист від ДПС України в якому вказується, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - 05.12.2021 року виїхав за межі України.

Суд приймаючи рішення враховую позицію Верховного Суду постанова від 26 липня 2023 року № 641/3893/20 .

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

У даній справі, судом встановлено з спадкової справи, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 , з нею у господарстві був зареєстрований ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 ,

Водночас фактичне місце проживання ОСОБА_2 , було відмінним, останні роки він не проживав з ОСОБА_3 , за цією адресою, а проживав за іншими адресами.

Наведені обставини сторонами не заперечуються та матеріалами справи не спростовано. Більше того відповідач ОСОБА_2 , з 2021 року виїхав за кордон.

Отже, оскільки ОСОБА_2 , в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований, проте не проживав, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_2 , як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , а отже, не набув права на спадкове майно.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.06.2023 року № 381/02-14 відмовлено позивачу у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний будинок з підстав відсутності правовстановлюючих документів.

Позивач проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та звернувся заявою про прийняття спадщини до нотаріуса вчасно, водночас, відповідач не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, тому наявні підстави для: «встановлення факту не проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини, оскільки ОСОБА_2 , хоч і був зареєстрований за однаковою адресою з ОСОБА_5 ОСОБА_6 , на момент смерті останньої, однак фактично не проживав та в період з 2021 року знаходився за межами країни» та «визнання за позивачем права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки позивач фактично проживала з останньою на день смерті та у строки встановленні законом прийняла спадщину».

У свою чергу з приводу позову визнання відповідача таким, що не прийняв спадщину, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Позивач збільшуючи позовні вимоги визначила також вимогу про неприйняття відповідачем спадщини після померлої.

Однак, виходячи зі змісту позову, позивачка фактично намагалася довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

З огляду на викладене у задоволенні позову в цій частині має бути відмовлено у зв`язку із застосуванням позивачкою способу захисту, який не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.

Враховуючи вище викладене суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково встановити факт не проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. А-1 загальною площею 55,50 м.кв., житловою площею 31,20 м.кв., з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 59.

Щодо судових витрат.

Відповідно до 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених позовних вимог у разі задоволення позовну частково на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3005,60 грн., тобто по 1502,80 грн., з кожного (2400 грн. вимога визнання права власності; 605,60 грн., за вимогу про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини).

З приводу стягнення на користь позивача витрат у розмірі 1767 грн., які позивач мав понести за надання нотаріусом копій спадкової справи.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд не стягує зазначені витрати з відповідачів на користь позивача, оскільки нотаріус надаючи копії спадкової справи до суду в супровідному листі вказує на необхідність сплатити за послуги, які не пов`язані із вчиненням нотаріальних дій.

Ухвалою суду від 19.01.2024 року про витребування доказів було вирішено покласти витрати щодо витребування доказів на позивача. Нотаріус та позивач не надав суду доказів, що зазначені витрати грошові кошти в сумі 1767 грн., були сплачені позивачем, а тому фактично матеріали справи не містять доказів понесення позивачем зазначених витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 328, 346, 392, 1217, 1223, ч. 3 ст.1268, 1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Недобоївської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання таким, що не прийняв спадщину задовольнити частково.

Встановити факт не проживання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на житловий будинок літ. А-1 загальною площею 55,50 м.кв., житловою площею 31,20 м.кв., з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 59.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), Недобоївської сільської ради (зареєстроване місце знаходження: вул. Головна 28 а, с.Недобоївці, Дністровського району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04416884) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір в розмірі 3005,60 грн., тобто по 1502,80 грн., з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09 травня 2024 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ