Постанова

від 08.05.2024 по справі 344/5762/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/5762/24

Провадження № 22-ц/4808/737/24

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Кочубей І.Ю.

з участю представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про встановлення факту належності нерухомого майна згідно правовстановлюючого документа спадкодавцю за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01 квітня 2024 року під головуванням судді Бородовського С.О. у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності нерухомого майна згідно правовстановлюючого документа спадкодавцю.

Заяву обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом був спадкоємцем нерухомого майна свого батька ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданому її покійному чоловіку після смерті його батька, житловий будинок зареєстрований Донецьким бюро технічної інвентаризації 25.06.1997.

Зважаючи, що зазначене нерухоме майно, вказане у свідоцтві про право на спадщину за заповітом, входить до складу спадщини її покійного чоловіка, однак таке не було зареєстровано за його життя, тобто не було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вона у встановленому законом порядку звернулася до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права власності на це нерухоме майно. Однак державним реєстратором було відмовлено у проведенні державної реєстрації у зв`язку з відсутністю довідки про реєстрацію права власності на паперових носіях БТІ міста Ясинувата Донецької області.

Посилаючись на те, що вона не може реалізувати свого законного права на нотаріальне оформлення спадщини та звернення до компетентних органів з приводу відшкодування шкоди внаслідок знищення майна, просила суд встановити факт належності нерухомого майна згідно правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Авдіївською держнотконторою 24.06.1997 за реєстром №1 -991, зареєстрованого у Донецькому бюро технічної інвентаризації 25.06.1997 за № 2763, що складається із житлового будинку з належними до нього господарчими побутовими спорудами та будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці, закріпленій за Авдіївською міською радою та на якій розташовано: житловий будинок дерев`яний, обкладений шлакоблоком, жилою площею 35,3 кв.м., означений у плані літерою А-І та слідуючі побутові та господарчі споруди та будівлі, а - тамбур, Б - літня кухня, В - сарай. Г - убиральня. Д - душ, Е - гараж, Пд - погріб. Ж - сарай. №1 - огорожа, №2 - ворота, І-огородження, к - слівна (зливна) яма, спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про встановлення факту належності нерухомого майна згідно правовстановлюючого документа спадкодавцю.

Роз`ясненозаявниці право звернення до суду з позовом на загальних підставах.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки встановлення факту необхідно заявниці для оформлення спадкових прав шляхом отримання свідоцтва про спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , має місце спір про право. Крім того, за змістом ЦПК України та усталеної практики вирішення питань щодо прийняття спадщини здійснюється у формі позовного провадження. Належність особі майна на праві приватної власності є критерієм для розгляду і вирішення спорів у позовному провадженні.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність ухвали суду.

Вказує, що вона являється спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 та звернулась до державного реєстратора із відповідною заявою про державну реєстрацію прав за спадкодавцем.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно за результатами розгляду її заяви прийняв рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій, зазначивши, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону України «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права, а саме через відсутність довідки про реєстрацію права власності на паперових носіях БТІ міста Ясинувата Донецької області.

Згідно відповіді Авдіївської міської військової адміністрації від 08.03.2024 на запит про отримання інформації від 06.03.2024 до квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих в місті Авдіївка, зберігались в БТІ міста Ясинувата Донецької області. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 в місті Ясинувата (населеному пункті Донецького району) органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України. Таким чином на сьогоднішній день неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01.01.2013 на будь-який об`єкт нерухомого, розташований у місті Авдіївка, в тому числі зазначений у запиті об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини є перешкодою у вчиненні саме реєстраційної дії.

Тобто, вона звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту через неможливість отримання державним реєстратором довідки про реєстрацію права власності за спадкодавцем ОСОБА_2 на паперових носіях БТІ міста Ясинувата Донецької області, а тому встановлення юридичного факту для заявника необхідне їй для реалізації у подальшому права на отримання свідоцтва про спадщину за законом після смерті чоловіка та звернення до компетентних органів з приводу відшкодування шкоди внаслідок знищення майна внаслідок військової агресії російської федерації.

Також вона не вказувала в заяві про її порушене право, яке необхідно було б захистити в позовному провадженні та не просила встановити факт, який зазначив суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі.

Вона позбавлена можливості зареєструвати право власності на нерухоме майно за спадкодавцем відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» інакше як на підставі рішення суду, адже ст. 2 цього Закону передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Факт, про встановлення якого вона просить, має юридичне значення, оскільки дозволить їй реалізувати права спадкоємця після внесення відомостей щодо майна, яке належало спадкодавцю, до ДРРП, в тому числі для звернення до компетентних органів з приводу відшкодування шкоди внаслідок знищення такого майна.

Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заінтересовані особи Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області та Виконавчий комітет Івано-Франківської міської радиправом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

Представники Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області та Виконавчого комітету Івано-Франківської міської радив судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

Враховуючи вищенаведене і необхідність дотримання судом строків розгляду апеляційної скарги, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод у розгляді справи в зв`язку з неявкою заінтересованих осіб не вбачає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 2, 7 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження;позовного провадження (загального або спрощеного);окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 12 січня 2022 року у справі № 227/2188/21 (провадження № 61-18156св21) та від 26 січня 2022 року у справі № 568/310/21 (провадження № 61-16757св21).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про факт, але не спір про цивільне право.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про цивільне право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання, а одним з критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження судова практика визначає саму можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.

При зверненні із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа відповідно до вимог ст. 318 ЦПК України вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, заявниця обґрунтовувала необхідність встановлення факту належності нерухомого майна згідно правовстановлюючого документа спадкодавцю для реалізації свого права на оформлення спадщини та звернення до компетентних органів з приводу відшкодування шкоди внаслідок знищення майна.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту належності нерухомого майна згідно правовстановлюючого документа спадкодавцю є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця.

Сукупність обставин, зазначених заявницею в заяві про встановлення юридичного факту, свідчить про можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення факту належності особі майна на праві приватної власності. За наявності спору про право встановлення юридичного факт повинно вирішуватися не в порядку окремого провадження, а в позовному провадженні, як і було роз`яснено судом першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що заява не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження. При цьому, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається спір про право, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про існування обставин, які є перешкодою у вчиненні реєстраційної дії щодо державної реєстрації об`єкта нерухомого майна, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції вірно вказав, що належність особі майна на праві приватної власності є критерієм для розгляду і вирішення спорів у позовному провадженні.

Посилання апелянтки, що вона не вказувала в заяві про її порушене право, яке необхідно було б захистити в позовному провадженні, не заслуговують на увагу та не свідчать про відсутність можливості виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення факту належності нерухомого майна згідно правовстановлюючого документа спадкодавцю.

Неможливість отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01.01.2013 на зазначений у запиті об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , не свідчить, що встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, який пов`язаний з недоведенням наявності суб`єктивного права, не спростовують висновків суду першої інстанції про неможливість встановлення факту належності нерухомого майна в порядку окремого провадження.

Вказівка в апеляційній скарзі про неможливість зареєструвати право власності на нерухоме майно за спадкодавцем відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», окрім як на підставі рішення суду, не є підставою для встановлення факту, про який просить заявниця, у порядку окремого провадження.

Якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними, то такі спори про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обґрунтованості з наведених у ній підстав, тому її слід залишити в силі.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 травня 2024 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин