Ухвала

від 06.05.2024 по справі 136/866/24

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/866/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Іванець О.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2024 позивач ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до суду з позовною заявою до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про зобов`язання вчинити дії.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що у відкритті провадження у цивільній справі слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про зобов`язання вчинити дії, обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Липовецької міської ради, у якому просила визнати за позивачем право в порядку спадкування за законом на земельну ділянку згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0359173, яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Липовецької РДА №314 від 17.09.1996, згідно якого йому була передана земельна ділянка, що розташована на території с. Скитка, Вінницької області. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 07.09.2023 у справі №136/1188/23 позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 право по спадщині за законом на земельну ділянку згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0359173, яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Липовецької РДА №314 від 17.09.1996, згідно якого йому була передана земельна ділянка, що розташована на території с. Скитка, Вінницької області. Таким чином, право позивача на земельну частку (пай) встановлено рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 07.09.2023 у справі №136/1188/23, та яке на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України має преюдиційне значення, а повноваження щодо реалізації права на земельну ділянку частку (пай) на підставі вимог частини першої статті 122 ЗК України із земель комунальної власності покладені саме на Липовецьку міську раду, тому вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав. 13.02.2024 на підставі Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-ІУ від 05.06.2003 року та Закону України № 1423-1Х від 28.04.2021 року, - ОСОБА_1 звернулася із заявою до Липовецької міської ради про виділення їй земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та надання відповідного дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо виділу земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у розмірі середньої земельної частки (паю), за рахунок земель запасу (резерву) Липовецької територіальної громади, які за межами с. Скитки Вінницької області. До вказаної заяви було додано копію паспорта та ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 ; копія відповіді Держеокадастру №113/14-23 від 06.02.2023, копія виписки із книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), копія витягу із списку членів КСП «Урожай» с. Скитка які мають право на одержання земельної частки (паю), копія рішення суду у справі №136/1188/23 від 07.09.2023. Зазначену заяву отримано Липовецькою міською радою 16.02.2024, про що свідчить відповідна відмітка. 11.03.2024 Липовецька міська рада надала лист в якому зазначено, що міська рада не має повноважень щодо розпорядження успадкованими земельними ділянками (паями). Проте, станом на час подання вказаної позовної заяви позивачем не було отримано жодного рішення Липовецької міської ради про розгляд поданої заяви. Враховуючи зазначене позивачка просить суд: - зобов`язати Липовецьку міську раду виділити ОСОБА_1 яка отримала право на спадщину за законом на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07.09.2023 справа № 136/1188/23 на земельну частку (пай), що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0359173, виданого на підставі рішення Липовецької РДА №314 від 17.09.1996 року, із резервного фонду земель запасу земельну ділянку площею 2,27 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Липовецької міської ради в натурі (на місцевості).

З огляду на підстави та зміст позовних вимог, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Предметна юрисдикція спору визначається в залежності від суті правовідносин сторін, у яких виник спір, що є предметом розгляду суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При відмежуванні справ цивільної юрисдикції від інших враховуються наступні критерії: наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а також спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа учасник приватноправових відносин.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних і юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, у яких стороною є суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси саме в межах публічно-правових відносин.

Правовідносини між позивачем та органом місцевого самоврядування у цьому спорі регулюються нормами Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Так, згідно зі статтею 2 України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай). Відповідно до статті 3 цього Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) визначені в статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», згідно з якою сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок, приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) визнано рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 07.09.2023. Вказане право, як і право позивача отримати в натурі (на місцевості) земельну частку (пай), не оспорюється органом місцевого самоврядування, чи будь якими третіми особами.

Як вбачається з тексту позовної заяви позивач звернулася із заявою до Липовецької міської ради про виділення їй земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та надання відповідного дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо виділу земельної ділянки в натурі. Проте, станом на час подання вказаної позовної заяви позивачем не було отримано жодного рішення Липовецької міської ради про розгляд поданої заяви.

Конституційний Суд України у пункті 3.2. рішення від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010 встановив, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, у тому числі питань в галузі земельних відносин, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Таким чином, оспорювана бездіяльність органу місцевого самоврядування, а також вимоги позивача не пов`язані з визнанням права на земельну частку (пай) чи права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб, та не пов?язані із захистом права особи на земельну частку (пай) чи захистом права власності на землю.

Спір має в основі публічно-правовий характер, тобто випливає із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності органу місцевого самоврядування, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція)визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом», орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 5 статті 186 ЦПК України визначено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на склад учасників справи, предмет позову та визначені главою 2 КАС України правила адміністративної юрисдикції, розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду з дотриманням правил інстанційної та територіальної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 186, 352, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Д. Іванець