Рішення

від 01.05.2024 по справі 471/1516/23

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/1516/23

Провадження №2/471/65/24

Номер рядка звіту 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р.

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Холоденко І.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача. - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Вознесенського районного округу Волошиної Наталі Василівни про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Вознесенського нотаріального округу Волошиної Наталії Василівни про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7 , після смерті якого він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, який було посвідчено 29.06.2017 року на його ім`я. В нотаріальній конторі він довідався про те, що 06.08.2020 року секретарем сільської ради було посвідчено новий заповіт, за яким померлий ОСОБА_7 заповідав належну йому земельну ділянку своїм онукам, відповідачам по справі- ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Оскільки померлий батько позивача мав хворобу зору, не міг самостійно підписати заповіт, він був підписаний від його імені ОСОБА_8 в присутності свідків. Однак при спілкування з одним із свідків, а саме ОСОБА_9 було з`ясовано, що вона не була присутня під час посвідчення заповіту. В зв`язку з чим ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про визнання заповіту від 06.08.2020 року недійсним. Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 02.03.2023 року у справі № 471/284/22 було частково задоволено позов та встановлено нікчемність заповіту на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Постановою апеляційного суду від 10.05.2023 року залишеною без змін постановою Верховного суду від 21.09.2023 року у задоволенні позову щодо визнання заповіту від 06.08.2020року недійсним було відмовлено. Однак судовими рішеннями було встановлено, що заповіт від 06.08.2020 року було засвідчено з порушенням, отже він є нікчемним. Не зважаючи на нікчемність заповіту, нотаріус Волошина Н.В. 19.10.2023 року видала свідоцтва про право на спадщину за заповітом відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та зареєструвала за останніми право власності на землю. Однак нотаріус не мала права видавати свідоцтва на спадщину за заповітом, який є нікчемним. Тому позивач просить суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасувати державну реєстрацію право власності на землю.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Мірошниченко О.В. позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь ОСОБА_5 понесені витрати на правову допомогу.

Представник відповідача нотаріуса Волошиної Н.В., адвокат Козиревич О.С. позовні вимоги вважала таким, що не підлягають задоволенню, зазначила, що під час видачі свідоцтв про право на спадщину нотаріус керувалася виключно приписами норм чинного законодавства, перевірила наявність реєстрації заповіту в державному реєстрі, підстав для відмови у видачі свідоцтв про право на спадщину у неї не було.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали позову суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 ЦК України).

06 серпня 2020 року секретарем Іванівської сільської ради В.І. Ткаченко було посвідчено заповіт, відповідно до якого ОСОБА_7 заповідав належну йому земельну ділянку своїм онукам: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.

Спадкова справа після його смерті була заведена за заявами сина - ОСОБА_4 та онуків- ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про визнання заповіту від 06.08.2020 року недійсним, вказуючи на те, що заповідач мав хворобу зору, тому не міг сам прочитати заповіт та його підписати.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 02.03.2023 року позов було задоволено частково, судом було встановлено нікчемність заповіту ОСОБА_7 від 06.08.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 120 внаслідок порушення порядку його посвідчення.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10.05.2023 року, залишеною без змін Постановою Верховного суду від 21.09.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним було відмовлено.

Скасовуючи рішення першої інстанції, апеляційний та касаційних суди вказали, що «за показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , під час складання заповіту ОСОБА_7 , 06 серпня 2020 року ОСОБА_9 не була присутня. Тобто, під час складання цього заповіту допущено порушенням порядку його посвідчення - у присутності лише одного свідка, тому цей заповіт є нікчемним в силу статті 1257 ЦК України. ….У цій справі ОСОБА_4 заявив позовні вимоги про встановлення недійсності нікчемного заповіту без застосування наслідків його недійсності, а відтак позивач обрав неналежний спосіб захисту його відповідних цивільних (спадкових) прав. Обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити належний позов до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц)».

19 жовтня 2023 року нотаріус ОСОБА_12 на підставі заповіту від 06.08.2020 року, посвідченого секретарем Іванівської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі за № 120 видала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 на земельну ділянку, з кадастровим номером 4821481000:05:000:0179, площею 7,3799 га. та зареєструвала за відповідачами право власності на вказану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Згідно до пп.5.1 п. 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі. Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 Цивільного кодексу України.

В своєму позові позивач посилається на те, що нотаріус не мала права видавати свідоцтва про право на спадщину на підставі заповіту від 06.08.2020 року, оскільки судом встановлено, що свідок ОСОБА_9 не була присутня при посвідченні заповіту від 06.08.2020 року, отже заповіт є нікчемним.

Однак, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року, у справі № 643/17966/14-ц - скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Таким чином, нотаріус, видаючи свідоцтва про право на спадщину та проводячи реєстрацію права власності на земельну ділянку діяла в межах норм ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем вимоги ст.. 81 ЦПК України не виконано, належних доказів на обґрунтування своїх позовних вимог не надано.

За такого, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідачем ОСОБА_5 заявлено вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

За нормами ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг.

На підтвердження витрат на правничу допомогу заявником надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 21.07.2022 року, додаткову угоду до договору від 17.01.2024 року; прибутковий касовий ордер та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17.01.2024 року.

При цьому у пп. 8.1 п. 8 Додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги зазначено, що правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги заявником до клопотання про відшкодування правничої допомоги не надано.

За такого, суд приходить до висновку, що задоволення вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Вознесенського районного округу Волошиної Наталі Василівни про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовити.

У задоволенні клопотання про відшкодування правничої допомоги - відмовити.

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Волошина Наталя Василівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 ,РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.05.2024 року.

СуддяІ.Б. Гукова