Рішення

від 09.05.2024 по справі 741/412/24

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/269/24

Єдиний унікальний номер 741/412/24

РІШЕННЯ

іменем України

09 травня 2024 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права на завершення процедури приватизації та отримання правовстановлюючого документа на земельні ділянки,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року представник позивача ОСОБА_2 , представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з цим позовом. Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на належні йому земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв ОСОБА_1 , звернувшись із заявою про прийняття спадщини до Носівської районної державної нотаріальної контори. ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Відповідно до розпорядження Носівської РДА від 04 березня 2008 року № 52 ОСОБА_3 передавались у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Фрунзе в м. Носівка площею 1,0511 га, кадастровий номер 7423810100:02:002:0630, та площею 0,383 га, кадастровий номер 7423810000:02:002:0740. Разом із тим, ОСОБА_3 унесений до списку громадян власників сертифікатів на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Фрунзе Носівської міської ради Носівського району, яким передаються у власність земельні ділянки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під № 416. Отже, за життя ОСОБА_3 розпочав процедуру приватизації вказаних земельних ділянок, але не отримав правовстановлюючих документів на земельні ділянки і не зареєстрував за собою право власності на них. Позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, про що винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 лютого 2024 року.

Тому представник позивача просив суд визнати за позивачем у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право на завершення приватизації земельних ділянок із земель колишнього КСП ім. Фрунзе в м. Носівка площею 1,0511 га, кадастровий номер 7423810100:02:002:0630, та площею 0,383 га, кадастровий номер 7423810000:02:002:0740, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва й розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, та одержання документів, що посвідчують право власності на ці земельні ділянки на ім`я позивача.

У підготовче судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, до початку розгляду справи по суті представник позивача подав до суду заяву, у якій указав, що він підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити, розгляд справи проводити без участі позивача та представника позивача (а. с. 54).

У судове засідання представник відповідача не з`явилася, але до початку розгляду справи по суті подала до суду заяву, у якій зазначила, що Носівська міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти задоволення позову, просила розгляд справи проводити без участі представника Носівської міської ради (а. с. 51).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд проводить підготовче судове засідання за відсутності учасників справи та відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідач визнав позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Судом встановлено, що розпорядженням Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області № 52 від 4 березня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по кормових угіддях колишнього КСП імені Фрунзе Носівської міської ради та передачу їх у власність громадян» було передано ОСОБА_3 у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки площами 0,3830 га (сіножаті) № 540, кадастровий номер 7423810000:02:002:0740, та 1,0511 га (пасовища) № 574, кадастровий номер 7423810000:02:002:1374, які розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, що підтверджується копією відповідного розпорядження (а. с. 11) та додатка до нього списку громадян-власників сертифікатів на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Фрунзе Носівської міської ради Носівського району, яким передаються у власність земельні ділянки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 12). ОСОБА_3 унесений до списку громадян власників сертифікатів на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Фрунзе Носівської міської ради Носівського району, яким передаються у власність земельні ділянки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під № 416.

Відповідно до пояснювальної записки до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,4341 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_3 на замовлення гр. ОСОБА_1 , який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , за життя ОСОБА_3 виготовив державний акт на право приватної власності тільки на ріллю, а кормові угіддя не оформив. Згідно зі списком розпаювання гр. ОСОБА_3 були присвоєні на земельні ділянки кадастрові номери: на сіножаті 7423810000:02:002:0740, а на пасовища 7423810000:02:002:1374, але після уточнення інформації було виявлено, що даний кадастровий номер на пасовища змінено на 7423810100:02:002:0630.

Отже, ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства розпочато процес приватизації зазначених вище земельних ділянок (кормових угідь), але за життя не отримано правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та не зареєстровано право власності на них.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що відділом РАЦС Носівського РУЮ Чернігівської області складено актовий запис від 21 квітня 2006 року за № 98, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 4).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори). Отже, спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією спадкової справи № 481/2006 до майна померлого ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Як зазначено вище, до майна померлого ОСОБА_3 Носівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за № 481/2006.

Із копії спадкової справи вбачається, що на день своєї смерті ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджує копія довідки Носівської міської ради Чернігівської області. ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги за законом, подавши в установлений законодавством шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки площею 1,3076 га та 2,5980 га, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, які належали спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 008808, виданого 16 липня 2004 року на підставі розпорядження Носівської РДА від 31 січня 2004 року № 42.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У судовому засіданні встановлено, що позивач звертався до Носівської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом за земельні ділянки площею 0,383 га, кадастровий номер 7423810000:02:002:0740, та площею 1,0511 га, кадастровий номер 7423810100:02:002:0630, що належали померлому ОСОБА_3 . Однак, нотаріус відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначені земельні ділянки, оскільки у спадкоємця відсутні документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, що підтверджується постановою державного нотаріуса Носівської державної нотаріальної контори Киреєвої Л.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 194/02-31 від 16 лютого 2024 року (а. с. 32).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. «г» ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» роз`яснив, що в разі, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що: «Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-V1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України)».

Згідно з п. 7 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Право на завершення процедури приватизації та отримання земельних ділянок у власність, яке належало померлому ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті. Отже, це право переходить у спадок його спадкоємцю за законом ОСОБА_1 , який прийняв спадщину відповідно до норм чинного законодавства.

Також судом установлено, що на спірні земельні ділянки на ім`я позивача виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості).

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема, шляхом визнання права.

А, отже, проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджується відповідною квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «Ощадбанк» (а. с. 3).

Ураховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 15, 1216, 1218, 1225, 1261, 1266, 1268 ЦК України, п. «г» ст. 81, 125, ч. 1 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України, ст. ст. 142, 248, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права на завершення процедури приватизації та отримання правовстановлюючого документа на земельні ділянки, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , право на завершення приватизації земельних ділянок із земель колишнього КСП імені Фрунзе площею 1,0511 га, кадастровий номер 7423810100:02:002:0630, та площею 0,383 га, кадастровий номер 7423810000:02:002:0740, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва й розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, та одержання документів, що посвідчують право власності на ці земельні ділянки, на ім`я ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений в АТ «Ощадбанк» за реквізитами: рахунок отримувача UA798999980313191206000025645, отримувач коштів ГУК у Черніг.обл/тг м. Носівка/22030101, код класифікації доходів бюджету 22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37972475, судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 32 від 15 лютого 2024 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Носівська міська рада Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061984, місцезнаходження: м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Центральна, буд. 20.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 09 травня 2024 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА