Постанова

від 09.05.2024 по справі 127/36472/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/36472/23

Провадження № 22-ц/801/953/2024

Категорія: 82

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 рокуСправа № 127/36472/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінкапіталбуд»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкапіталбуд» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Воробйова В. В. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкапіталбуд» (далі ТОВ «Вінкапіталбуд») про захист прав споживачів, стягнення неустойки за порушення строків виконання робіт.

Позов мотивований тим, що 23 червня 2023 року між нею, як замовником, та ТОВ «Вінкапіталбуд», як підрядником, укладено договір № 20/06, за умовами якого підрядник зобов`язався упродовж 60 робочих днів, починаючи з 26 червня 2023 року, побудувати будинок та виконати передбачені договором будівельні роботи, згідно кошторису узгодженого із замовником.

За формою і змістом укладений договір є угодою про послуги з будівництва житла.

Вона виконала свої зобов`язання за договором та сплатила ТОВ «Вінкапіталбуд» повну вартість замовлення, проте підрядником умови договору не виконано та прострочено строк виконання робіт визначених договором, який закінчився 15 вересня 2023 року.

26 жовтня 2023 року нею надіслано ТОВ «Вінкапіталбуд» письмове повідомлення про відмову від договору з вимогою сплатити пеню за порушення строків виконання робіт.

Указана вимога в частині сплати пені залишилась без реагування.

Зазначає, що кількість прострочених днів за договором № 20/06 від 23 червня 2023 року становить 40 днів (з дати запроектованого завершення будівництва 16 вересня 2023 року до дати повідомлення про односторонню відмову від договору), у зв`язку з чим пеня становить 525000 грн.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суд:

стягнути з ТОВ «Вінкапіталбуд» на її користь неустойку (пеню) згідно з договором № 20/06 від 23 червня 2023 року за порушення строків виконання робіт, за період з 16 вересня 2023 року по 25 жовтня 2023 року (включно) в сумі 525000 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Вінкапіталбуд» на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) згідно з договором № 20/06 від 23 червня 2023 року за порушення строків виконання робіт, за період з 16 вересня 2023 року по 25 жовтня 2023 року (включно) в сумі 525000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Вінкапіталбуд» в дохід держави судовий збір у розмірі 5250 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

між сторонами виникли правовідносини договору підряду;

факт порушення терміну виконання робіт за договором відповідачем не заперечується, тому не підлягає доказуванню;

відповідачем не спростовано порушення строку виконання робіт та не доведено відтермінування строку виконання договору;

відповідач належним чином зобов`язання за умовами договору підряду, в частині дотримання строку виконання обумовлених договором робіт, не виконав, відтак права позивача порушені, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 неустойки за порушення строків виконання робіт.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У березні 2024 року ТОВ «Вінкапіталбуд» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 березня 2024 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2024 року, відкрито провадження у справі та надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Вінкапіталбуд» про призначення будівельно-технічної експертизи, справу призначено до апеляційного розгляду на 09 травня 2024 року 09:20 год.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи;

судом не залучено до участі у справі директора ТОВ «Вінкапіталбуд» ОСОБА_2 , чим порушено право відповідача на самопредставництво;

судом відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі, чим порушено право відповідача на захист;

порушення строків виконання робіт обумовлених договором, сталося не з вини відповідача, оскільки останнім виконано ряд інших робіт необхідних для зведення будинку, не обумовлених договором.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Левченко А. О. в інтересах ОСОБА_1 указує, що:

рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують;

підрядник прострочив строк виконання робіт, який закінчився 15 вересня 2023 року;

зміни до договору не вносились, відтермінування строку виконання будівельних робіт за договором не погоджувалось;

визначення переліку виконаних робіт, їх обсягу та вартості не охоплюється предметом позовних вимог, тому висновок експерта з цих питань не відноситься до предмету доказування у цій справі.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу адвокат Левченко А. О. порушує питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою в суді апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 16 червня 2023 року ОСОБА_1 придбала земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 0510100000:03:059:0759, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

23 червня 2023 року між ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «Вінкапіталбуд» укладено договір № 20/06, за умовами якого підрядник зобов`язався з власних матеріалів власними силами, виконати такі роботи: побудувати будинок розміром 9500 мм х 13500 мм; здійснити оздоблення поверхонь фасаду декоративною цеглою жовтого кольору та кладку внутрішніх стін газобетонними блоками; встановити металопластикові вікна та двері згідно проєкту узгодженого замовником; встановити дах чотирьох скатної форми та накрити його металевою черепицею; встановити бетонну (чорнову) підлогу з каналізаційним відведенням та септиком; огородити будинок парканом по периметру з металопрофільної стелі.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що роботи виконуються згідно кошторису узгодженого замовником. Вартість робіт з матеріалом складає 1312500 грн.

Підрядник зобов`язався виконати роботу з 26 червня 2023 року, протягом 60 робочих днів (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пунктів 6.1-6.4 договору здача-приймання робіт здійснюється відповідно до діючого законодавства та оформлюється актом. Сторони зобов`язані підписати акт приймання-здачі робіт протягом двох днів з моменту повідомлення підрядником про готовність робіт до прийняття. Якщо при здачі-прийманні робіт виявляються недоробки, замовник не повинен підписувати акт до їх усунення.

Підрядник відповідає за якісне, кваліфіковане та своєчасне виконання робіт, указаних в договорі, згідно затвердженим ескізом замовника (пункт 7.1 договору).

Згідно пункту 7.3 договору за порушення термінів виконання робіт, передбачених договором, підрядник сплачує пеню у розмірі 1 % вартості замовлення за кожен день прострочення виконання робіт.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що умови цього договору мають однакову силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою сторін у письмовій формі.

26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 на поштову адресу ТОВ «Вінкапіталбуд» надіслано повідомлення про відмову від договору № 20/06 від 23 червня 2023 року з вимогою про сплату пені за порушення термінів виконання робіт у розмірі 525000 грн, зупинення будівництва, складання акту приймання-здачі робіт та проведення експертизи.

Відповіддю ТОВ «Вінкапіталбуд» від 31 жовтня 2023 року повідомлено ОСОБА_1 про виконання ряду робіт, зокрема, не обумовлених договором та запропоновано провести будівельно-технічну експертизу.

31 жовтня 2023 року ТОВ «Вінкапіталбуд» підготовлено акт приймання -передачі робіт до договору, який позивачкою не підписано.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

У справі, що переглядається, позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги про захист прав споживачів та стягнення неустойки порушенням відповідачем строків виконання договору.

Згідно зі статтею 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 626, 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зроблено висновок, що:

«статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати».

Статтею 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що:

«добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частинами першою, другою статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно з частиною третьою статті 875 ЦК України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною четвертою статті 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Відповідно до статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частинами першої, другої статті 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Установлено, що 23 червня 2023 року між сторонами укладено договір будівельного підряду на проведення будівництва житлового будинку, на виконання якого відповідач отримав від позивача повну вартість замовлення у розмірі 1 312 500 грн, після чого 26 червня 2023 року розпочав будівництво.

За умовами договору підрядник зобов`язався з власних матеріалів власними силами, виконати такі роботи: побудувати будинок розміром 9500 мм х 13500 мм; здійснити оздоблення поверхонь фасаду декоративною цеглою жовтого кольору та кладку внутрішніх стін газобетонними блоками; встановити металопластикові вікна та двері згідно проєкту узгодженого замовником; встановити дах чотирьох скатної форми та накрити його металевою черепицею; встановити бетонну (чорнову) підлогу з каналізаційним відведенням та септиком; огородити будинок парканом по периметру з металопрофільної стелі.

Проектно-кошторисна документація у замовника та підрядника відсутня. Замовник надала підряднику будівельний майданчик на якому останній мав виконати указані вище роботи.

Ці обставини визнані сторонами, тому згідно з вимогами статті 82 ЦПК України вони є встановленими та не підлягають доведенню.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, третьою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року роз`яснено: «вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я та життєдіяльності. Встановлений Законом перелік прав, якими користуються споживачі, не є вичерпним. Законодавчими актами і договорами, які не суперечать Закону, можуть бути передбачені й інші права споживачів та зобов`язання продавців, виготівників, виконавців».

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою статтею 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (стаття 89 ЦПК України).

При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, у тому числі і за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).

Матеріалами справи встановлено, що за договором № 20/06 від 23 червня 2023 року ТОВ «Вінкапіталбуд» зобов`язалось з 26 червня 2023 року виконати обумовлену договором роботу з будівництва житлового будинку протягом 60 робочих днів.

Відтак граничним терміном виконання робіт за договором є 15 вересня 2023 року.

Факт порушення терміну виконання робіт за договором відповідачем не заперечується, тому не підлягає доказуванню.

Разом з тим, відповідачем не доведено наявність поважних причин невиконання своїх обов`язків за договором підряду, що є його процесуальним обов`язком.

Доказів зміни умов договору, зокрема збільшення обсягу будівельних робіт, продовження строку виконання робіт або укладення додаткових угод матеріали справи не містять.

Тобто поведінка відповідача та його дії не свідчать про добросовісність виконання свого обов`язку з надання послуг, обумовлених договором № 20/06 від 23 червня 2023 року.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діях відповідача, як підрядника, є порушення умов договору в частині недотримання строку виконання обумовлених договором робіт, оскільки повний об`єм визначеної договором № 20/06 від 23 червня 2023 року роботи відповідачем, станом на 25 жовтня 2023 року, не виконано.

При цьому, позивачем надано суду докази на підтвердження того, що вона приймала заходи досудового врегулювання спірного питання шляхом надіслання 26 жовтня 2023 року на адресу відповідача письмового повідомлення про відмову від договору з розрахунком неустойки (пені) у розмірі 525 000 грн з вимогою її сплати, однак відповіді щодо цього питання не отримала.

Ураховуючи викладене та умови підписаного сторонами договору № 20/06 від 23 червня 2023 року, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неустойка (пеня) має нараховуватися у розмірі 1 % від загальної вартості замовлення, визначеної договором у розмірі 1 312 500 грн.

З огляду на встановлену загальну кількість календарних днів прострочення (40 днів) та розмір неустойки (пені) за один календарний день прострочення (13 125 грн), колегія суддів вважає вірним визначений судом першої інстанції розмір неустойки (пені) у розмірі 525 000 грн (40 днів х 13 125 грн).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам та дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимоги ОСОБА_1 про стягнення неустойки за порушення строків виконання робіт та наявність правових підстав для її задоволення.

Рішення суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу не оскаржується, тому відповідно до статті 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевим судом не залучено до участі у справі директора ТОВ «Вінкапіталбуд» ОСОБА_2 , чим порушено право відповідача на самопредставництво, є безпідставними з огляду на таке.

Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`явлена до нього.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.

Установлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживачів, стягнення неустойки за порушення строків виконання робіт заявлені до ТОВ «Вінкапіталбуд».

Позовна заява не містить вимог до директора ТОВ «Вінкапіталбуд» ОСОБА_2 , як фізичної особи.

При цьому, фактично спір ОСОБА_1 (замовника) про стягнення неустойки існує з юридичною особою ТОВ «Вінкапіталбуд» (підрядником)

Оскільки ТОВ «Вінкапіталбуд» є юридичною особою самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, то саме указане товариство має бути відповідачем за позовом ОСОБА_1 про захист прав споживачів, стягнення неустойки за порушення строків виконання робіт.

Разом з тим, процесуальний закон встановлює можливість участі юридичних осіб у справі, як у порядку самопредставництва, так і через представника.

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідач ТОВ «Вінкапіталбуд», як сторона у справі, на власний розсуд має вирішити питання щодо участі в судовому процесі в порядку самопредставництва або через представника.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що юридична особа не обмежена у кількості представників, які мають право представляти її інтереси у суді.

Відтак ТОВ «Вінкапіталбуд» не було позбавлене права та можливості здійснювати у судовому засіданні самопредставництво через свого керівника директора ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, чим порушено право відповідача на захист не заслуговують на увагу, оскільки питання про визначення переліку виконаних робіт, їх обсягу та вартості не є предметом позовних вимог, тому висновок експерта з цих питань не відноситься до предмету доказування у цій справі.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального і процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, тому не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати сплачені у якості судового збору слід залишити за відповідачем.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Левченко А. О. порушує питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

04 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Левченком А. О. укладено договір про надання правової допомоги, згідно з яким гонорар адвоката складає 5000 грн.

Згідно платіжної інструкції № 0.0.3567556470.1 від 05 квітня 2024 року ОСОБА_1 сплатила адвокату 5000 грн витрат за правничу допомогу.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів ураховує норми частин четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотань щодо зменшення витрат на правничу допомогу з підстав їх неспівмірності до суду апеляційної інстанції не подано.

Ураховуючи викладене, результат цієї справи, визначений договором про надання правової допомоги фіксований розмір гонорару, відсутність заперечень з боку відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу та клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ «Вінкапіталбуд» на користь позивачки витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкапіталбуд» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2024 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за відповідачем.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкапіталбуд» на користь ОСОБА_1 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Світлана КОПАНИЧУК

Віталій ОНІЩУК