Ухвала

від 08.05.2024 по справі 947/22722/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/22722/23

Провадження № 1-кс/947/6172/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000000021, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч.3,4 ст.358, ч.2 ст.209 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч.3,4 ст.358 КК України, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332, ч.4 ст.358, ч.1 ст.364 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 12023160000000021, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3,4 ст. 358, ч. 2 ст. 209 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3,4 ст. 358 КК України, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 364 КК України.

Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені прокурором письмово в клопотанні.

В ході досудового розслідування кримінального провадження за інформацією УСБУ в Одеській області, місцем зберігання документів, які можуть бути доказом у кримінальному провадженні є фактичне місце мешкання ОСОБА_7 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до свідоцтва № 003168 від 17.01.2018, виданого Радою адвокатів Одеської області, є діючим адвокатом.

Так, 01.05.2024 за адресою АДРЕСА_1 (місце мешкання ОСОБА_7 ) був проведений обшук, в ході якого було виявлено і вилучено настуне:

- Технічні паспорти, видані ТОВ «Пром-строй ЛТД» на будинок по вул. Бригадна, 17 від 24.09.2019 на 5 арк., від 15.11.2018 на 3 арк., від 2018 року на 3 арк.;

- Кваліфікаційний сертифікат від 15.07.2014 на 1 арк.;

- Технічний паспорт від 23.05.2018 на 3 арк.;

- Довідка №445125 від 23.05.2018 на 1 арк.;

- Витяг з ДРРП на 1 арк.;

- Кваліфікаційний сертифікат від 11.10.2018 на 1 арк.;

- Висновок щодо технічної можливості виділу ОНМ на 1 арк.;

- Технічний паспорт від 25.05.2018 на 2 арк.;

-Висновок щодо технічної можливості виділу ОНМ по

АДРЕСА_2 ) на 1 арк.;

- Витяг з ДРРП про реєстрацію права власності №125923265 на 1 арк.;

- Чорнові записи стосовно приміщень по АДРЕСА_3 ;

- Документи із зразками почерку та підпису ОСОБА_7 всього на 38 арк.;

- Записна книга (блокнот) коричневого кольору із чорновими записами зі зразками почерку ОСОБА_8 .

Того ж дня, слідчим з дотриманням вимог ст.110 КПК України прийнято рішення про визнання вищевказаних речей та документів речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки можуть містити на собі відомості щодо вчинення кримінального правопорушення.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор направив заяву про розгляд клопотання у його відсутності.

Власник майна ОСОБА_9 надав письмові заперечення на клопотання, в яких зазначив, що під час проведення обшуку за місцем мешкання адвоката ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 було вилучене майно ОСОБА_10 , а саме: технічні паспорти, видані ТОВ «Пром-строй ЛТД» на будинок по вул.Бригадна, 17 від 24.09.2019 на 5 арк., від 15.11.2018 на 3 арк., від 2018 року на 3 арк.; кваліфікаційний сертифікат від 15.07.2014 на 1 арк.; записна книга коричневого кольору. Зазначив, що вилучені речі та документи стосуються підтвердження його права власності на будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , а також його особисті записи, що не мають жодного відношення до кримінального провадження. Просив відмовити у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на його особисті речі та документи.

Власник майна ОСОБА_11 надала письмові заперечення на клопотання, в яких зазначила, що під час проведення обшуку за місцем мешкання адвоката ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 було вилучене майно ОСОБА_11 , а саме: технічний паспорт від 23.05.2018 на 3 арк.; довідкау №445125 від 23.05.2018 на 1 арк.; витяг з ДРРП на 1 арк.; кваліфікаційний сертифікат від 11.10.2018 на 1 арк.; висновок щодо технічної можливості виділу ОНМ на 1 арк.; технічний паспорт від 25.05.2018 на 2 арк.; висновок щодо технічної можливості виділу ОНМ по

АДРЕСА_2 ) на 1 арк.; витяг з ДРРП про реєстрацію права власності №125923265 на 1 арк. Зазначила, що вилучені документи стосуються підтвердження її права власності на нерухоме майно, відмінне від того, що було предметом пошуку в рамках обшуку та не мають жодного відношення до кримінального провадження. Просила відмовити у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на вищевказані документи.

Представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_12 повідомлений про дату та час розгляду клопотання за допомогою інтернет месенджеру, що підтверджується довідкою про доставку СМС повідомлення.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що прокурором під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

З поданих заперечень ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вбачається, що останні є власниками частини вилучених під час проведеного обшуку речей та документів, які не мають жодного значення для кримінального провадження.

З оглядуна вищевикладене,слідчим суддеювстановлено,що процесуальнимкерівником прискладанні клопотанняпро накладенняарешту намайно не дотримані вимоги п.3 ч.2 ст.171 КПК України, оскільки у матеріалах, долучених до клопотання відсутні будь-які факти, які підтверджують кому саме належить вилучене під час проведеного 01.05.2024 за адресою: АДРЕСА_1 майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч.ч.3,4 ст.358, ч.2 ст.209, ч.2 ст.332, ч.3 ст.362 ч.1 ст.364 КК України. Повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч.3,4 ст.358, ч.2 ст.209 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч.3,4 ст.358 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332, ч.4 ст.358, ч.1 ст.364 КК України.

В даному клопотанні прокурор зазначає, що вилучене під час обшуку за місцем мешкання адвоката ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_1 , майно, має доказовезначення дляданого злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Разом з тим, будь-яке обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення, зокрема перевірити факт відповідності вилученого майна, категорії речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), в рамках кримінального провадження №12023160000000021, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2023 дане клопотання не містить.

За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання прокурора не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності в клопотанні належного обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.

На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.

Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000000021, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч.3,4 ст.358, ч.2 ст.209 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч.3,4 ст.358 КК України, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332, ч.4 ст.358, ч.1 ст.364 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1