Постанова

від 08.05.2024 по справі 910/16815/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2024 р. Справа№ 910/16815/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024

у справі № 910/16815/23 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 29 465,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 29 465,36 грн, у тому числі: 23 147,55 грн - основного боргу, 5109,81 грн - інфляційних втрат та 1208,00 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки № 53-143-01-21-01959 від 29.11.2021.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" 23 147,55 грн - основного боргу, 5109,81 грн - інфляційних втрат, 1208,00 грн - 3% річних, 15 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 2147,20 грн - судового збору.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач порушив умови договору поставки № 53-143-01-21-01959 від 29.11.2019 та положення ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 23 147,55 грн та похідних позовних вимог 5109,81 грн інфляційних втрат та 1208,00 грн- 3% річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/16815/23 повністю, та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення:

- не звернув уваги на те, що у відповідача не виникло грошове зобов`язання стосовно оплати продукції отриманої за накладними № 63 від 17.12.2021 та № 69 від 20.12.2021, оскільки позивач не надав документи на поставлену продукцію що передбачено п. 5.8 договору;

- не зазначив висновків щодо спростування обставин, які викладені у листі від 20.01.2022 № 277/14, та не надав оцінку вказаному письмовому доказу.

Також у апеляційній скарзі відповідач посилався на неспівмірність розміру витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що документи на поставку продукції надсилалися відповідачу, що підтверджується експрес-накладною № 59000785133020 від 20.01.2022.

Також, позивач зазначає, що судом першої інстанції було достатньою мірою надана оцінка доводам позивача, які він наводив під час розгляду справи в місцевому господарському суді.

Крім того, за твердженням позивача, докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обставин даної справи, предмет та підстави позовних вимог відповідають вимогам процесуального законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/16815/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16815/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/16815/23. Замінено відповідача (скаржника) - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" його правонаступником, яким є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661). Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29.11.2021 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 53-143-01-21-01959, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити у передбачені даним договором строки покупцю продукцію згідно із переліком, наведеним у п. 1.1 договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію.

Загальна сума договору складає 200 207,64 грн, в т.ч. ПДВ 33 367,94 грн (п. 3.1 договору).

Згідно із п. 4.1 договору оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 120 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що поставка продукції за цим договором здійснюється до 30.12.2021 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

У відповідності до п. 5.8 договору продукція, що постачається, повинна супроводжуватися наступними документами: видатковою накладною та товарно-транспортною накладною; у випадку, якщо стандарти, технічні умови або інша документація про якість продукції не опублікована в загальнодоступних виданнях - копіями вказаної документації; документом про якість; паспортом безпеки; рахунком. Вказані документи повинні бути складені українською або російською мовою, в іншому випадку постачальник зобов`язаний надати разом з документами їх автентичні переклади українською або російською мовою.

У випадку непередачі зазначених документів разом з продукцією, що постачається, та/або виявлення у наданих документах невідповідностей встановленим вимогам, відсутні документи повинні бути надані покупцю, а невідповідності в документах - усунуті протягом визначеного покупцем строку. Якщо такий строк покупцем не визначений, відсутні документи повинні бути надані протягом 10 днів з моменту отримання останнім продукції, а невідповідності в документах повинні бути усунуті протягом 10 днів після отримання відповідного повідомлення покупця, направленого в порядку, передбаченому п. 5.2 договору. Якщо документи не будуть передані та/або не будуть усунуті невідповідності в наданих документах в зазначений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути продукцію постачальнику та/або вимагати від постачальника сплати штрафу відповідно до п. 7.5 договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено обов`язок покупця своєчасно та у повному обсязі оплатити поставлену продукцію відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 7.4 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати продукції він на вимогу постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно із п. 7.5 договору, у разі ненадання із продукцією або відповідною партією продукції повного комплекту належно оформлених товаросупроводжувальних документів згідно із п. 5.8 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від вартості продукції, товаросупроводжувальні документи на яку не надані не у повному обсязі та/або не відповідають встановленим вимогам.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки (п. 10.1 договору).

На виконання умов цього договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію за видатковими накладними: № 63 від 17.12.2021 на суму 4827,24 грн та № 69 від 20.12.2021 на суму 94 358,88 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Крім того, позивачем складено та подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні № 63 від 17.12.2021 та № 69 від 20.12.2021, які Державною податковою службою України зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2021 та 29.12.2021, відповідно.

Проте, відповідач за поставлену продукцію розрахувалось частково, зокрема, по видатковій накладній № 63 відповідачем сплачено 4741,24 грн, по видатковій накладній № 69 сплачено 71 297,33 грн, що підтверджується платіжними інструкціями та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлену продукцію у сумі 23 147,55 грн, про що сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків.

За таких обставин, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №53-143-01-21-01959 від 29.11.2021 щодо своєчасної та повної оплати за поставлену продукцію, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом про стягнення з відповідача боргу в розмірі 23 147,55 грн, інфляційні втрати у сумі 5109,81 грн та 3% річних у розмірі 1208,00 грн, які нараховані на суму боргу з урахуванням часткового погашення боргу за період із 20.04.2022 по 27.10.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" 23 147,55 грн - основного боргу, 5109,81 грн - інфляційних втрат, 1208,00 грн - 3% річних, 15 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 2147,20 грн - судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 29.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 53-143-01-21-01959, відповідно до якого позивачем поставлено, а відповідачем прийнято згідно із видатковими накладними № 63 від 17.12.2021 та № 69 від 20.12.2021 продукцію на загальну суму 99 186,12 грн.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 76 038,57 грн, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 23 147,55 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, згідно із п. 4.1 договору оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі, протягом 120 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що поставлена позивачем продукція не пройшла вхідного контролю, та приймаючи до уваги, що відповідачем на підтвердження недотримання позивачем вимог п. 4.1 щодо проходження поставленої позивачем у грудні 2021 продукції вхідного контролю надано суду лише Положення про організацію вхідного контролю продукції ПЛ-Д.43.19.001-23, затвердженого 02.02.2023 Генеральним директором відповідача, тобто це положення затверджене більше ніж через рік після поставки товару, судова колегія вважає обґрунтованими доводами позивача, що поставлена продукція пройшла вхідний контроль, а відтак у відповідача в силу положень п. 4.1 договору виник обов`язок з оплати поставленого товару.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи відповідача, що внаслідок ненадання позивачем документів на поставлену продукцію у відповідача не виникло грошового зобов`язання відносно оплати отриманої продукції за накладними № 63 від 17.12.2021 та № 69 від 20.12.2021 та відповідно часткова оплата поставленої продукції є авансуванням, з огляду на таке.

Сторони у п. 5.8. договору чітко визначили, що у випадку непередачі зазначених документів разом із продукцією, що постачається, та/або виявлення у наданих документах невідповідностей встановленим вимогам, відсутні документи повинні бути надані покупцю, а невідповідності в документах - усунуті протягом визначеного покупцем строку. Якщо такий строк покупцем не визначений, відсутні документи повинні бути надані протягом 10 днів з моменту отримання останнім продукції, а невідповідності в документах повинні бути усунуті протягом 10 днів після отримання відповідного повідомлення покупця, направленого у порядку, передбаченому п. 5.2. договору. Якщо документи не будуть передані та/або не будуть усунуті невідповідності в наданих документах в зазначений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути продукцію постачальнику та/або вимагати від постачальника сплати штрафу відповідно до п. 7.5. договору.

За змістом п. 7.5. договору, у разі ненадання із продукцією або відповідною партією продукції повного комплекту належно оформлених товаросупроводжувальних документів згідно із п. 5.8. цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від вартості продукції, товаросупроводжувальні документи на яку не надані не в повному обсязі та/або не відповідають встановленим вимогам.

З наведених положень договору вбачається, що ненадання документів на поставлену продукцію не є підставою для відстрочення оплати за цю продукцію. У такому випадку, відповідач має право вимагати від постачальника сплатити штраф, відтак, доводи відповідача з посиланням на те, що у нього не виникло зобов`язання з оплати за поставлену позивачем продукцію є необґрунтованими, відповідно не приймаються судом до уваги.

Отже, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи встановлене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач порушив умови договору поставки № 53-143-01-21-01959 від 29.11.2019 та положення ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 23 147,55 грн.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 5109,81 грн та 3% річних у розмірі 1208,00 грн, нараховані на суму боргу з урахуванням часткового погашення боргу за період із 20.04.2022 по 27.10.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно із п. 7.4 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати продукції він на вимогу постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Суд першої інстанції перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що при їх розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку, разом із тим, оскільки їх розмір не перевищує сум, обчислених судом, відповідно заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, подані позивачем заперечення, колегія суддів дійшла висновку про реальність понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також обґрунтованість та співмірність розміру таких витрат у розмірі 51 250,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком судом першої інстанції про реальність понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді першої інстанції, а також обґрунтованість та співмірність розміру таких витрат у розмірі 15 000,00 грн.

Доводи відповідача про те, що у нього не виникло зобов`язання зі сплати поставленої позивачем продукції, колегією суддів відхиляються оскільки факт направлення позивачем документів підтверджується доказами долученими до матеріалів справи.

Відтак, місцевий господарський суд надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову.

Таким чином наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За результатами розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, а матеріали справи поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Судові витрати

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею матеріалів справи для вирішення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним заяви, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/16815/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/16815/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко