Вирок

від 09.05.2024 по справі 518/346/24

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

09.05.2024 Справа №: 518/346/24 Провадження № 1-кп/518/49/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представника потерпілої особи ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ширяєве кримінальне провадження № 12022162260000438 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Осинівка, Ширяївського району, Одеської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2022 року о 18 годині 30 хвилин мешканець АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи в установленому законодавством порядку права керуванням засобами підвищеної небезпеки у виді автомобіля, у темну пору доби, в умовах обмеженої видимості з увімкнутим ближнім освітленням передніх фар по асфальтобетонному, сухому дорожньому покриттю, здійснював керування автомобілем «ЗАЗ-DAEWOO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , по АДРЕСА_1 в напрямку с. Макарове, Березівського району, Одеської області.

Під час руху водій ОСОБА_4 , у порушення пунктів: 2.3 б) «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які зобов`язують водія: п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

Рухаючись в межах населеного пункту, по асфальтобетонному, сухому дорожньому покриттю автодороги, де організований двохсторонній рух, без роздільної лінії повздовжньої розмітки проїжджої частини на смуги руху, був не уважним, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагував на її зміну у вигляді появи на проїзній частині пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , який перебував у лежачому положенні на спині, головою до центру проїжджої частини у стані алкогольного сп`яніння, чим своїми діями порушив пункт 1.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які зобов`язують: п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

У подальшому ОСОБА_4 , у порушення пунктів: 12.2; 12.3; 13.3 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. які зобов`язують водія: п. 12.2. «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»; п. 12.3. «Уразі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»; п. 13.3. «Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічному роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху»; не врахував дорожню обстановку, маючи об`єктивну і реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної пригоди, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, з моменту об`єктивної можливості виявити пішохода ОСОБА_7 , який знаходився на проїзній частині попереду, у смузі руху його автомобіля, та створював йому перешкоду для руху і змушував водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу,своєчасно не відреагував на виниклу перешкоду, а навпаки, діючи з необережності, проявляючи злочину самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, легковажно розраховував на їх відвернення, не зменшив швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки або безпечного об`їзду пішохода, та передньою правою частиною керованого ним автомобіля допустив наїзд на ОСОБА_7 .

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закрита травма грудної клітки у вигляді розриву правого грудинно-ключичного зчленування, перелому лівої ключиці, перелому грудини, множинних переломів ребер з обох сторін (правих ребер: І, II та III - по середній ключичній лінії; І, III та IV - по передній пахвовій лінії; IV, V, VII та VIII - по середній пахвовій лінії; VIII, IX та X по задній пахвовій лінії; з II по XI - по навколо хребтовій лінії, лівих ребер: ІІ, III та IV - по середній ключичній лінії; V, VI, VII та VIII по передній пахвовій лінії; IX та X - по середній пахвовій лінії; XI - по задній пахвовій лінії; III, IV та V - по лопаточній лінії) з крововиливами в м`які тканини в місцях переломів ребер, в плевральні порожнини (в праву - 750 мл., в ліву - 200 мл.), в переднє середостіння, в легені; закрита травма органів черевної порожнини та позаочеревного простору у вигляді розривів печінки та правої нирки, крововиливу в черевну порожнину 500 мл., крововиливів в діафрагму, стінки шлунка, в нирки в правий позаочеревний простір; закритий уламковий перелом правого стегна; одна забита рана підборіддя та одна забита рана правого ліктьового суглобу; множинні садна обличчя, волосистої ділянки голови, правої половини грудної клітки, тазу, верхніх та нижніх кінцівок.

Виявлена у ОСОБА_7 , поєднана травма, виходячи з пунктів 2.1.2 та 2.1.3 л/, о/ «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1991 року, та згідно пунктів 4.8 і 4.9.5 «Правила», має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Тілесні ушкодження у вигляді забитих ран підборіддя та правого ліктьового суглобу зазвичай мають розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3 неділь і мають ознаки ЛЕГКИХ, з короткочасним розладом здоров`я (пункт 2.3.3 «Правил»); тілесні ушкодження у вигляді саден зазвичай мають незначні, швидкоминучі наслідки, які тривають не більше 6 днів, і за цим критерієм, згідно пункту 2.3.5 «Правил», мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Допущенні водієм ОСОБА_4 , порушення вимог п. п. 2.3 б); 12.2; 12.3; 13.3 «Правил дорожнього руху» України, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , від яких останній помер.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що, дійсно, у вказані час, місце та спосіб вчинив, зазначене в обвинувальному акті кримінальне правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а наслідки позбавлення права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку їм зрозумілі, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3ст. 349 КПК України.

Суд, дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до частини 1статті 1 КК Україницей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положеньст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосувати як джерело праваКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно дост. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлені.

Згідно висновку досудової доповіді відносно ОСОБА_4 органпробації напідставі інформації,що характеризуєособистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення та високий рівень ризику небезпеки для суспільства, вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на правопорушника обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Виходячи з положеньст. 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Статті 65-73 ККє кримінально-правовими нормами, які визначають загальні засади та правила призначення покарання.

Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Згідно з пунктом 20Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиноюст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Обвинувачений ОСОБА_4 є таким, що раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив необережний тяжкий злочин, на обліках у лікаря-нарколога, у лікаря-психіатра не перебуває.

З огляду на наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, беручи до уваги думку прокурора, який просить звільнии обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, думку представника потерпілої особи, суд дійшов висновку, щодо призначення покарання у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, одночасно суд вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку у відповідності до правил ст. ст. 75, 76 КК України, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами, суд виходив з того, що обвинувачений вчинив хоч і необережний, однак тяжкий злочин, порушивПравила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити, згідно положеньст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст.381-382, ст. ст.368-371,373-374,376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

В порядкуст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного призначеногопокарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідност. 76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування основного призначеногопокарання з іспитовим строком, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 14 375 гривень 36 копійок в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів.

Скасувати арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіБерезівського районногосуду Одеськоїобласті від19.10.2022року наавтомобіль «ЗАЗ-DAEWOO»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2005 року випуску та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Речові докази у кримінальному проваджені: чоловічий в`язаний светр білого кольору з синіми вставками та слідами речовини червоно-бурого кольору, чоловічу кофту чорного кольору з червоними вставками, чоловічу футболку червоно-синього кольору в смужку, чоловічі штани сірого кольору, чоловічі штани зеленого кольору, чоловічі шкарпетки синього кольору та чоловічі шкарпетки чорного кольору, та чоловічі труси синього кольору, які передані на зберігання до кімнати речових доказів ВП № 2 Березівського РВП ГУНП в Одеській області знищити.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6ст. 376 КПК Україникопію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_8