Ухвала

від 09.05.2024 по справі 519/617/24

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/617/24

1-кс/519/170/24

У Х В А Л А

09.05.2024 року м. Южне

Слідчий суддяЮжного міськогосуду Одеськоїобласті ОСОБА_1 ,за участісекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,скаржника ОСОБА_4 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Южне скаргупредставника ТОВ«Аракс ЗП»на бездіяльністьДоброславської окружноїпрокуратури Одеськоїобласті щодоневнесення відомостейпро кримінальнеправопорушення доЄдиного реєструдосудових розслідувань,

установив:

До Южного міського суду Одеської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «АРАКС ЗП» на бездіяльність Доброславської окружної прокуратури Одеської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «АРАКС ЗП» щодо вчинення кримінального правопорушення від 09.04.2024, яка надійшла до органу прокуратури 18.04.2024, так як витягу з ЄРДР та/або будь-якої іншої інформації про внесення відомостей, викладених у заяві до ЄРДР представнику заявника органом прокуратури надано не було.

Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні повідомив, що заява адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «АРАКС ЗП» щодо вчинення кримінального правопорушення від 31.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесена, на даний час триває її розгляд, заперечила з приводу задоволення скарги, так як відсутній склад злочину, оскільки АТ «ОПЗ» здійснює погашення заборгованості за рішеннями.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду скарги був повідомлений належним чином, причини своєї неявки не повідомив.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, дійшов наступного висновку.

Слідчим суддеювстановлено,що згідновимог скаргиадвокат ОСОБА_5 в інтересахТОВ «АРАКСЗП» задопомогою поштовогозв`язку направивзаяву від09.04.2024про внесеннядо ЄРДРінформації провчинення кримінальногоправопорушення заст.382ч.2КК України, якадо органупрокуратури надійшла18.04.2024,так якАТ «ОПЗ»не виконуютьсярішення Господарськогосуду Одеськоїобласті простягнення заборгованості(рішеннявід 18.08.2023по справі№916/2923/23, рішення від18.09.2023по справі№916/2921/23,рішення від27.10.2023по справі№916/2920/23, рішення від 11.01.2024 по справі №916/2918/23).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Положеннями ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

За змістом ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач керівником органу дізнання, а вразі відсутності підрозділу дізнання керівником органу досудового розслідування.

Частиною п`ятою вказаної статті, серед іншого, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Але відповідно до вимог ст.214 КПК України, службовими особами прокуратури на протязі 24 годин з моменту отримання заяви не були внесені відповідні відомості до ЄРДР.

Частиною 1 ст.2 КК України, передбачено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Обов`язковими елементами складу будь-якого злочину є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюються, не є злочином.

Системний аналіз положень наведених норм законодавства свідчить про те, що підставами для внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення є наявність об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, підтверджують реальність конкретної події злочину, яка має бути очевидною і не викликати сумнівів. Тобто сама заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей до ЄРДР та для початку досудового розслідування і вказана заява (повідомлення) має містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.

Відповідно до п.2 глави 1 Розділу ІІ «Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Тобто підставою для початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом з прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменування) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №556/450/18.

Положення ст.214 КПК перебувають у взаємозв`язку з ч.1 ст.2 КК, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До того ж підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Кримінальна відповідальність за ч.2 ст.382 КК настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, вчинені службовою особою.

З об`єктивної сторони злочин, передбачений ч.2 ст.382 КК, може бути вчинений як у формі невиконання судового рішення, так і шляхом перешкоджання його виконанню.

Використання законодавцем у диспозиції ч.2 ст.382 КК словосполучень «невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду» та «перешкоджання їх виконанню» вказує на необхідність у кожному конкретному випадку звертатися як до тексту самого судового рішення, так і до норм законодавства, які визначають порядок виконання вироків, рішень, ухвал та постанов суду.

Обов`язковою умовою настання кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення є встановлення у ньому вимоги зобов`язального чи забороняючого характеру, адресованої для виконання певним особам.

Причому така вимога повинна стосуватися конкретного зобов`язаного суб`єкта, до відома якого своєчасно було доведено відповідний обов`язок про виконання рішення суду.

Залежно від характеру такої вимоги невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності зобов`язаної особи щодо здійснення передбачених законом або визначених судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення, або ж у вчиненні дій, які прямо заборонені у самому судовому рішенні.

За умови, що невиконання судового рішення виявляється в формі бездіяльності, для притягнення особи до кримінальної відповідальності обов`язковим є з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.

Умовами кримінальної відповідальності за будь-яку суспільно-небезпечну поведінку, зокрема і за невиконання судового рішення за ч.2 ст.382 КК України, є встановлена і доведена наявність у особи обов`язку вчинити певні дії (виконати судове рішення), а також реальна можливість виконати покладений на неї обов`язок.

Встановлення підстави кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення обов`язково передбачає з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.

Проте, у разі встановлення відсутності самого обов`язку вчиняти певні дії (утримуватись від їх вчинення) питання про наявність реальної можливості їх вчинити вирішувати немає сенсу, оскільки дослідження такої можливості в цьому разі перебуває поза межами доказування.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".

За положеннями ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Відповідно до ч.2 ч.15 цього закону стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

З матеріалівскарги слідує,що зприводу виконаннявищевказаних судовихрішень ТОВ«АРАКС ЗП»звернулось дооргану державноївиконавчої службита відкритівиконавчі провадження№73049338, №73359915, №73530495, №74374417.

Як зазначено у скарзі вищевказані рішення суду АТ «ОПЗ» добровільно не виконало.

Відповідно докопії рішеннягосподарського судуОдеської областівід 18.08.2023по справі№916/2923/23стягнуто зАТ «ОПЗ»на користьТОВ «АРАКСЗП» борг у сумі 685 440 грн, 3% річних у сумі 29239,18 грн, інфляційні втрати у сумі 214894,95 грн, судовий збір у сумі 13943,61 грн за виконання договору поставки №20/СН-42 від 06.04.2021.

Однак, відповідно до платіжного документу, 12.04.2024 проведений платіж ТОВ «АРАКС ЗП» на суму 685 440 грн, призначення платежу плата за труби сталеві з/но дог.№20/СН-42 від 06.04.2021 рах.№АР-042 від 15.04.2021 не по тендеру.

Тобто дане рішення частково виконано.

Скаржник у поданій заяві зазначає виключно власні доводи, міркування та припущення щодо вчинення кримінального правопорушення, оскільки злочинність таких дій не підтверджується достатніми об`єктивними даними, обґрунтованими та допустимими доказами.

Невиконання рішення у добровільному порядку забезпечене визначеною законодавством процедурою його примусового виконання, а тому саме по собі не може свідчити про наявність ознак кримінального правопорушення.

Зазначаючи пронезаконне,на думкускаржника ухилення АТ «ОПЗ» від виконання судових рішень про стягнення заборгованості, скаржник фактично висловлює незгоду із станом виконавчого провадження.

Порядок та черговість стягнення на майно боржника визначене зазначеним законом.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

На підставі ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У матеріалах скарги відсутні відомості про те, що державний виконавець здійснював будь-які з визначених цим Законом заходи на підставі і у спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець наділений широкими повноваженнями для ефективного виконання судового рішення, які передбачені у ст.18 Закону «Про виконавче провадження».

А тому саме по собі невиконання рішення суду за відсутності доказів, які б свідчили про вчинення усіх дій державним виконавцем, спрямованих на виконання судового рішення а боржником - на приховування грошових коштів, майна, на яке може бути звернене стягнення, зміни розрахункових рахунків для здійснення господарської діяльності в обхід накладеного арешту тощо, не може свідчити про наявність ознак кримінально караного діяння.

Отже, скаржником також не доведена наступна обов`язкова умова притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення наявність реальної можливості виконати покладений обов`язок та вчинення дій, за яких воно об`єктивно не може бути виконане.

Твердження особи, яка подала скаргу про наявність за таких обставин ознак кримінального правопорушення у діях зазначеної у заяві та скарзі особи, є необґрунтованим.

А тому підстав для задоволення скарги та процесуального реагування слідчим суддею, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.214, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя

постановив:

У задоволенні скарги представника ТОВ «Аракс ЗП» на бездіяльність Доброславської окружної прокуратури Одеської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Южного міського суду

Одеської області ОСОБА_1