Постанова

від 30.04.2024 по справі 905/2226/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Харків Справа № 905/2226/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. № 2880 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі № 905/2226/21, ухвалене суддею Устимовою А.М. у приміщенні Господарського суду Донецької області, повний текст рішення складено 11.12.2023

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецької області,

до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради, м.Дружківка, Донецької області,

про стягнення збитків за пільгові перевезення пасажирів в сумі 277612,26 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі №905/2226/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про стягнення збитків за пільгові перевезення пасажирів в сумі 277612,26 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало через систему "Електронний Суд" 26.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№2880 Д/2 від 27.12.2023), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі №905/2226/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів у сумі 277612,26 грн з Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.01.2024 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/2226/21; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. № 2880 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі №905/2226/21 до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.

15.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/2226/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. № 2880 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі № 905/2226/21, оскільки вона подана з порушенням п.1, 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, а саме апеляційна скарга подана за відсутності довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; за відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у повному розмірі.

26.01.2024 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024, у межах встановленого судом строку, до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли заяви про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№ 1342, 1343), до яких додано відповідні документи, що посвідчують повноваження представника та документ про доплату судового збору у встановленому судом розмірі.

26.01.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1395), в якому заявник просить відмовити Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у задоволені апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької обл. від 29.08.2023 у справі № 905/2226/21, а рішення Господарського суду Донецької обл. від 29.08.2023 у справі № 905/2226/21 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. № 2880 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі № 905/2226/21; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 26 березня 2024 року о 10:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 21.02.2024, для подання заяв, клопотань, тощо - до 21.03.2024.

07.03.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача (вх. № 3391).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 26.03.2024 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 відкладено розгляд даної справи на 30 квітня 2024 року о 15:30 год.; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024 у зв`язку з відставкою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 30.04.2024 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду апеляційної інстанції від 26.03.2024 про відкладення розгляду справи) до електронного кабінету учасника справи, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Таким чином, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2018 Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (далі - УСЗН Дружківської міської ради, відповідач) листом №01-12/11105/06 структурному підрозділу "Служба пасажирських перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" надіслало для узгодження проект договору про виплату компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян-мешканців м. Дружківка за рахунок міського бюджету на 2019 рік (т.2, а.с.159).

У подальшому, за результатами розгляду листа регіональної філії "Донецька залізниця" від 20.12.2018 за № 2021/6146 з доданим до нього примірником договору на надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні та облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, УСЗН Дружківської міської ради листом від 08.01.2019 №01-12/173/06 повернуло надісланий на його адресу вказаний договір та облікову форму, оскільки у підпункті 3.1 пункту 3 договору передбачено надання замовнику тільки облікової форми, яка не містить інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків (пільговика), що передбачено у формі « 2 пільга», затвердженої в пункті 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117. Також в цьому листі зазначено про те, що виконавчим комітетом Дружківської міської ради та УСЗН Дружківської міської ради неодноразово були надані роз`яснення в листах направлених на адресу регіональної філії "Донецька залізниця" щодо обґрунтованості надання до управління форми « 2 пільга», а також про відсутність відповіді від регіональної філії "Донецька залізниця" на лист управління від 11.12.2018 №01-12/11105/06, яким для узгодження було направлено проект договору (т.1, а.с. 69-70).

Рішенням виконавчого комітету Дружківської міської ради № 9 від 16.01.2019 затверджено Положення про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян мешканців м. Дружківка за рахунок міського бюджету на 2019 рік (далі Положення) (т.2, а.с. 161-165).

Відшкодування підприємству - перевізнику компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян мешканців м. Дружківка, проводить управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (далі Управління) згідно цього Положення, за кошти міського бюджету, на підставі Типового договору про виплату компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян - мешканців м. Дружківка за рахунок міського бюджету на 2019 рік (далі договір), згідно з додатком 1 до цього Положення (пункт 3.1.).

Пунктом 3.2 Положення передбачено, що для укладення договору підприємство- перевізник подає до управління наступний пакет документів: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ліцензію; копію діючого договору на організацію перевезень пасажирів (за наявності); встановлений для підприємства тариф (вартість проїзду).

У пункті 3.3 Положення зазначено, що управління щомісячно до 25 числа отримує від підприємства-перевізника, яке надає послуги з пільгового проїзду залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян, розрахунки, що підлягають відшкодуванню, за попередній місяць за формою « 2 -пільга» (Додаток 2). Форма « 2-пільга» передається управлінню в електронному вигляді виключно по захищеному каналу зв`язку. Перевізник несе персональну відповідальність за достовірність наданих розрахунків.

Після подання форми «2-пільга» в паперовому та електронному вигляді Управління проводить електронну звірку пільговиків, що включені в форму « 2 - пільга», з Єдиним державним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП). У разі виявлення розбіжностей щодо розміру пільг або відсутності пільговика в ЄДАРП, управління не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Управління проводить відшкодування за надані пільги в межах адміністративно-територіальної одиниці м. Дружківка, яку обслуговує уповноважений орган. Відшкодування проводиться по пільговиках, які включені до ЄДАРП в м. Дружківка (пункт 3.4 Положення).

Згідно до пункту 3.5 Положення на підставі наданої інформації підприємство-перевізник щомісяця складає акти звіряння заборгованості за формою « 3 - пільга» (додаток 3) за пільговий проїзд окремих категорій громадян та подає їх до управління.

На виконання вимог зазначеного Положення розроблено «Типовий Договір про виплату компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян-мешканців м. Дружківка за рахунок міського бюджету на 2019 рік» (додаток 1), який в пункті 1.1. регламентує взаємовідносини сторін: Дружківської міської ради, управління соціального захисту Дружківської міської ради (надалі - розпорядник коштів на пільгове перевезення окремих категорій громадян мешканців м. Дружківка) щодо відшкодування платником втрат перевізнику за перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України мають право на пільговий проїзд в залізничному транспорті приміського та міжміського сполучення (т.2, а.с.163-164).

Порядок розрахунків між сторонами визначено у розділі 3 договору. Так, відповідно до пункту 3.2 якого перевізник подає щомісячно до 25 числа наступного за завітним місяця розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг установленої форми « 2-пільга» по перевезенню залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян мешканців м. Дружківка та акт звіряння заборгованості згідно додатку 3 до Положення.

У пункті 3.3 договору визначено, що на підставі наданих перевізником розрахунків та актів звіряння заборгованості платник перераховує перевізнику суму відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в межах кошторису.

Форма « 2пільга» «Розрахунок компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян мешканців м. Дружківка за рахунок міського бюджету на 2019 рік» (додаток 2 до Положення) у графі «Дані на пільговиків» містить ідентифікаційний номер кожного пільговика (т.2, а.с. 165).

Після відповідного затвердження змісту договору рішенням виконавчого комітету Дружківської міської ради листом від 21.01.2019 № 01-12/456/06 Управління соціального захисту населення направило на адресу регіональної філії "Донецька залізниця" для підписання примірник договору про виплату компенсаційних виплат на пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян-мешканців м. Дружківка за рахунок міського бюджету на 2019 рік, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дружківської міської ради № 9 від 16.01.2019 (т.2, а.с.167).

Листом №2021/591 від 01.02.2019 структурний підрозділ "Служба приміських пасажирських перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" у відповідь на лист УСЗН Дружківської міської ради від 08.01.2019 №01-12/173/06 зазначив, що умова надання форми « 2 пільга» не може бути виконана, оскільки підприємство законодавчо не має доступу до даних Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, що мають право на пільги. Вказаний Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад. У реєстрах перевезених пільговиків, які надаються для розрахунку витрат, зазначається номер особового рахунку пільговика, за якими УСЗН мають можливість ідентифікувати його приналежність до тієї чи іншої міської ради або райдержадміністрації (т.1, а.с. 60-62).

Також у цьому листі структурний підрозділ "Служба приміських пасажирських перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" підтвердив отримання й примірника договору, що направлений листом від 21.01.2019 № 01-12/456/06, однак відмовив у його підписанні, пославшись на те, що начальник та заступник начальника "Служба приміських пасажирських перевезень" регіональної філії "Донецька структурного підрозділу залізниця" АТ "Укрзалізниця" на підставі довіреності № 5143 від 31.10.2018, уповноважені укладати договори виключно щодо діяльності структурного підрозділу, укладання договорів на виплату компенсаційних витрат за пільговий проїзд міжміського сполучення до їх повноважень не входить.

Крім того, у тексті цього листа позивач просив відповідача розглянути питання щодо внесення змін до Положення в частині порядку розрахунків.

У листі №15/338/01 від 04.02.2019 Виконавчий комітет Дружківської міської ради констатує факт того, що направлений Управлінням листом від 21.01.2019 № 01-12/456/06 договір не був підписаний Залізницею. Вказує, що згідно із вимогами п.2 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" - до Реєстру обов`язково вноситься інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків. Крім цього, відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №114 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", п.10 вищезазначеної Постанови - підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга». Проте, на даний час, до Управління надходить тільки «облікова форма» за перевезення залізничним транспортом приміського сполучення пільгових категорій громадян. В «обліковій формі» відсутня інформація, яка б відповідала вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги". Виходячи з вищезазначеного, в Управління не має законних підстав для підписання договору на надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом. Крім того, кошторисом на 2019 рік передбачено виділення коштів з міського бюджету на компенсаційні виплати за пільговий проїзд залізничним транспортом окремих категорій громадян в сумі 110,00 тис. грн (т.1, а.с. 73-74, т. 2, а.с.122-123).

Подібні доводи викладені у листах №15/2922/01 від 11.07.2019, №15/3849/01 від 19.09.2019, що додані до позовної заяви (т.1, а.с.79-82).

До матеріалів справи в підтвердження обсягу коштів, що виділені з місцевого бюджету з метою компенсації за пільговий проїзд залізничним транспортом окремих категорій громадян надано рішення Дружківської міської ради від 19.12.2018 № 7/52-2 «Про міський бюджет на 2019 рік» з додатком 6 (т.2, а.с. 93-98).

Регіональною філією "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" за даними "Облікової форми про недоотримання коштів на перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів" (Додаток до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359), щомісячна сума недоотриманих коштів за 2019 рік відповідно становить: у січні: оформлено пільгових проїзних документів 1017, недоотримано коштів 19830,18 грн; у лютому: 1164 24449,79 грн; у березні: 1297 25792,00 грн; у квітні: 1388 26533,43 грн; у травні: 1704 34856,01 грн: у червні: 2396 63824,88 грн; у липні: 2196 54663,28 грн; у серпні: 686 10479,63 грн; у жовтні: 74 1512; у листопаді: 37 332,49 грн; у грудні: 700 15337,76 грн (т.1, а.с.7-17).

З січня по грудень 2019 року регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" здійснила перевезення залізничним транспортом приміського сполучення 12659 пасажирів, які мають право пільгового проїзду, зі станцій та зупиночних пунктів, розташованих на території Дружківської міської ради, на загальну суму 277612,26 грн.

Наведені в Обліковій формі дані підтверджуються наявними в матеріалах справи Реєстрами пільгових пасажирів із зазначенням станцій, на яких оформлялися проїзні квитки.

Регіональна філія "Донецька залізниця" неодноразово зверталась до міського голови м. Дружківка, УСЗН Дружківської міської ради щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян мешканців м. Дружківка, направляла дані вказані облікові форми з метою відшкодування витрат. Однак означені документи повертались відповідачем без виконання з посиланням, зокрема, на відсутність укладеного між сторонами договору (листи 01-12/812/06 від 01.02.2019, №01-12/1407/06 від 25.02.2019) (т.1, а.с. 71, 76).

Сторонами у справі підтверджується наявність переписки з приводу укладання договору та порядку фіксації обсягу витрат, які підлягають компенсації, направлення та повернення облікових форм.

Сторони не заперечують, що на 2019 рік відповідний договір не був укладений внаслідок відсутності узгодження сторонами його умов.

Безпосередньо примірників договорів, які направлялись, сторонами не надано. В матеріалах справи наявний тільки Типовий договір про виплату компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян-мешканців м. Дружківка.

Одночасно, як вірно встановлено судом першої інстанції, питання з якого сторони не дійшли згоди під час укладання такого договору наведено у переписці сторін та є очевидним.

22.09.2020 року за № 2021/4381 регіональна філія "Донецька залізниця" звернулась до УСЗН Дружківської міської ради з претензією щодо відшкодування заборгованості за перевезення пільгової категорії громадян в розмірі 265287,33 грн у 2019 році (т.1, а.с. 85-86).

Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради заявлені вимоги не визнало, про що письмово листом № 0.2191/20 від 07.10.2020 повідомило позивача, пославшись, зокрема, на те, що компенсація витрат за перевезення пільгової категорії громадян відповідно можлива на підставі договору, який не був укладений.

24.11.2021 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі РФ "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця", Залізниця) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (далі УСЗН Дружківської міської ради, Управління) про стягнення збитків за перевезення пільгової категорії пасажирів у розмірі 277612,26грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовився компенсувати витрати, понесені Залізницею на перевезення пасажирів на пільгових умовах протягом січня - серпня та жовтня - грудня 2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 277612,26грн.

В обґрунтування своєї правової позиції РФ "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" посилається на те, що підприємством на підставі імперативних норм Закону України "Про залізничний транспорт" та Постанови Кабінету міністрів України № 1359 від 16.12.2009 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним окремих категорій громадян" здійснено у період з січня по грудень 2019 року у приміському сполученні перевезення окремих категорій громадян мешканців м.Дружківка на пільгових умовах. На підставі облікових форм, складених за виданими проїзними документами пільгових категорій громадян, вартість перевезення цих пасажирів за 11 місяців 2019 року становить 277612,26 грн. При цьому, подання облікових форм за вказаний період відповідає п. 10 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені. Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради, яке є розпорядником бюджетних коштів за даною програмою соціального захисту, незважаючи на неодноразові звернення Регіональної філії "Донецька залізниця", не погодилось з пропозицією про укладення відповідного договору на 2019 рік, а у подальшому відмовило у задоволенні претензії щодо компенсації понесених Залізницею збитків, пославшись на відсутність форми « 2 пільга», а також укладеного між сторонами договору. Відповідачем не прийнято до уваги, що зобов`язання відшкодування залізниці понесених витрат у спірних правовідносинах виникли безпосередньо з вимог чинного законодавства. За таких обставин, позивач просить позовні вимоги задовільнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та у відзиві та письмових поясненнях зазначив, що рішенням виконавчого комітету Дружківської міської ради від 16.01.2019 № 9 затверджено Положення про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян мешканців м. Дружківка за рахунок міського бюджету на 2019 рік. Між УСЗН як розпорядником бюджетних коштів по даній програмі та Регіональної філією "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" у 2019 році договір про компенсаційні виплати за перевезення громадян певних пільгових категорій, передбачених законами держави, не укладався внаслідок відмови позивача укласти відповідний договір на умовах надання у якості підтверджуючих витрати за перевезення пільгової категорії пасажирів документів - форми « 2 пільга». Відшкодування виплат тільки на підставі наданих Залізницею облікових форм без наявності форми « 2 пільга» неможливо, оскільки такі дії суперечать чинному законодавству. Збитки залізничного транспорту загального користування повинні відшкодовуватися за рахунок державного бюджету. Внаслідок наведеного відповідач вважає, що законні підстави для задоволення позову відсутні.

29.08.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що у АТ "Українська залізниця" виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави (її відповідного органу) як замовника послуг - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги. Водночас, за висновками суду першої інстанції до спірних правовідносин в контексті визначення особи-боржника підлягають застосуванню положення господарського законодавства Закону України "Про залізничний транспорт", при цьому визначення особи, зобов`язаної здійснити розрахунок у спірних правовідносинах, із застосуванням частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" одночасно відповідає і приписам Бюджетному кодексу України. Аналізуючи спірні правовідносини, суд встановив, що договір про здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян-мешканців м. Дружківка за рахунок міського бюджету на 2019 рік між Регіональною філією "Донецька залізниця" та Управлінням соціального захисту Дружківської міської ради не було укладено.

Також судом першої інстанції враховано, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №916/3938/21, покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на пільгові перевезення пасажирів на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи. Суд вказав, що належним представником держави є орган, визначений законом про Державний бюджет на поточний рік головним розпорядником бюджетних коштів у спірних відносинах. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника бюджетних коштів, у такому випадку Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до п.6 ст.116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України. З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідні пільги були введені не радою, остання не закладала у своєму бюджеті кошти на компенсацію витрат та не укладала договору з перевізником (щодо заявленої суми стягнення), Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області не є належним відповідачем у справі, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи позивача про те, що відсутність укладеного між сторонами договору щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян та відшкодування залізниці суми збитків не впливає на результат вирішення спору, оскільки, в даному випадку, зобов`язання сторін виникають безпосередньо з вимог чинного законодавства, судом було відхилено з урахуванням аналізу вищенаведених правових норм, які передбачають договірний характер у спірних правовідносинах.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що на час виникнення спірних правовідносин у справі №905/2226/21 положення частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" не узгоджувалися з нормами Бюджетного кодексу України у редакції після 2017 року у частині визначення бюджету з якого мають компенсуватися витрати перевізника, пов`язані з наданням послуг з перевезення пасажирів, що мають пільги, адже останній нормативний акт, визначає джерелом такої компенсації лише місцеві бюджети, тоді як положення першого, встановлюють альтернативну можливість компенсації таких збитків як з місцевого, так і з державного бюджетів.

Зі змісту постанов Верховного Суду, зокрема, посилаючись на положення частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт", вказували, що збитки залізничного транспорту загального користування відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Таким чином, за висновком Суду, пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету, адже їх було прийнято органом державної влади, тоді як здійснення видатків на покриття таких витрат з місцевих бюджетів, може здійснюватися або за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, або на договірній основі розпорядника коштів місцевих бюджетів з перевізником, у разі включення органом місцевого самоврядування таких видатків до місцевого бюджету.

Вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку, оскільки на нашу думку, положення частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" не узгоджуються із нормами Бюджетного кодексу України, а у вирішенні питання пріоритетності застосування між цими нормами, перевага має надаватися саме положенням Бюджетного кодексу України, адже відповідно до його статті 4, якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у Кодексі, застосовуються відповідні норми Кодексу. Крім того, при вирішенні колізії у застосуванні законів перевага має надаватися тому з них, який був прийнятим останнім.

Таким чином вважає, що компенсаційні витрати перевізникам за перевезення окремих категорій громадян після 2017 року мають здійснюватися не за рахунок субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам, а за рахунок коштів місцевих бюджетів, а відповідні спори перевізника з органом місцевого самоврядування та/або з іншим розпорядником коштів місцевого бюджету мають вирішуватися із застосуванням до цих відносин норми частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" лише в частині, що не суперечить положенням Бюджетного кодексу України. Тобто, без застосування тієї частини цієї норми, що визначає компенсацію перевізнику збитків, завданих пільговим перевезенням пасажирів, яким ці пільги встановлені законами України, з державного бюджету, адже незалежно від того, який орган прийняв рішення щодо введення відповідних пільг (орган державної влади чи орган місцевого самоврядування), видатки на їх покриття мають здійснюватися з місцевих бюджетів в силу вимог статті 91 Бюджетного кодексу України.

У цій частині скаржник вказує на те, що подібної правової позиції, щодо необхідності відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.01.2022 у справі №904/138/21, від 01.02.2022 у справі №904/141/20, від 27.07.2022 у справі №904/7875/21 зазначено в ухвалі Верховного суду від 18.01.2023 по справі №916/3938/21, яка передана на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.

Вказує на те, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 03 березня 2020 року у справі № 904/94/19, зазначає, що у відносинах щодо розрахунку із залізницею за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, головні розпорядники державних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних господарських правовідносинах.

Таким чином, на думку скаржника, відсутність у спірному випадку договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання господарського зобов`язання, оскільки зобов`язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

Вважає, що застосування практики Верховного Суду по справі №916/3938/21 є не правильним, оскільки вказана вище практика Верховного Суду була застосована для правовідносин між залізницею та органами соціального захисту населення, щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, які виникли за період 2020 року, де норми законодавства стосовно відшкодування дещо змінилися.

Стверджує про те, що вирішуючи справу, суд першої інстанцій виходив з того, що органи місцевого самоврядування не зобов`язані передбачати своїм рішенням видатки для усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Витрати на компенсацію покладається на державу, при цьому порушуючи норми матеріального та процесуального права стосовно невиконання відповідачем обов`язку щодо відшкодування витрат, понесених позивачем у зв`язку із наданням послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні (ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України та 174 ГК України).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Предметом даного позову є відшкодування вартості послуг, наданих АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, які мають право пільгового проїзду зі станції Дружківка Донецької області за рахунок УСЗН Дружківської міської ради, як розпорядника бюджетних коштів, у розмірі 277612,26грн у період протягом січня - серпня та жовтня - грудня 2019 року.

Тобто, предметом апеляційного перегляду є матеріально-правові вимоги залізниці до управління соціального захисту населення органу місцевого самоврядування щодо стягнення збитків за перевезення пільгової категорії пасажирів.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків за пільгові перевезення громадян.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", предметом діяльності якого є, зокрема надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, зокрема небезпечних вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначені Законом України "Про залізничний транспорт".

Відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про залізничний транспорт").

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" (основи організації перевезень на залізничному транспорті) перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

За частиною шостою статті 9 цього Закону для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як вже зазначалось, Укрзалізниця є суб`єктом господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку від провадження підприємницької діяльності згідно із частиною другою статті 3 ГК України.

Таким чином, в Укрзалізниці виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави (її відповідного органу) як замовника послуг - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.

Саме такий висновок щодо характеру правовідносин, які виникають між державою як замовником послуг на пільгових умовах відповідній категорії споживачів з метою забезпечення державних соціальних гарантій та особою, яка надає такі послуги, викладений у численних постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17, від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18.

Як правильно враховано місцевим господарським судом, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення господарського законодавства (в цьому випадку - Закону України "Про залізничний транспорт"), а не Бюджетного кодексу України, який визначає засади функціонування бюджетної системи України, до якої позивач не належить.

Тому застосування положень цього Кодексу у контексті визначення особи-боржника у цивільних правовідносинах є помилковим. Між тим, визначення особи, зобов`язаної здійснити розрахунок у спірних правовідносинах, із застосуванням частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" відповідає також приписам Бюджетного кодексу України (далі - БК України).

Так, розділ ІV цього Кодексу регулює міжбюджетні відносини, тобто, відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень (стаття 81 БК України).

Статтею 89 Бюджетного кодексу України передбачені видатки, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, які створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 зазначено, що до 2017 року до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включають в себе державні програми соціального захисту, серед яких було передбачено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (абзац 5 підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 БК України).

Одночасно за підпунктом "ґ" пункту 3 частини першої статті 91 БК України (у редакції до 2017 року) до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Тобто законодавець розмежовував компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у межах реалізації державних програм соціального захисту від інших подібних видатків.

Також до 2017 року у Державному бюджеті України передбачались видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначених законодавством.

Вказане було відображено у статті 102 БК України, за частиною першою якої видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (тобто, на державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Норми, викладені в абзаці 5 підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 БК України, як і статті 102 БК України, були виключені на підставі Закону України від 20.12.2016 №1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України", який набрав чинності 01.01.2017.

Однак це не означає автоматичного поширення випадків здійснення видатків за підпунктом "ґ" пункту 3 частини першої статті 91 БК України на видатки, які здійснювалися за вилученою нормою.

За підпунктом "є" пункту 9 частини першої статті 87 БК України в чинній редакції до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Наразі такий перелік не затверджений, що, однак, не змінює фактичного існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.

Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" відповідно до статті 1 якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму

Статтею 17 цього Закону унормовано, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки (стаття 18 Закону).

За статтею 19 цього Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання (частина перша статті 20 цього Закону)

Наведене свідчить, що покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на пільгові перевезення пасажирів на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

Належним представником держави буде орган, визначений Законом про державний бюджет на поточний рік головним розпорядником бюджетних коштів у спірних відносинах. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника бюджетних коштів, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Що ж до підпункту "ґ" пункту 1 частини першої статті 91 БК України, за яким до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування), належать компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, то зміни у його правозастосуванні з огляду на саме лише виключення статті 102 БК України відсутні.

Ці правові висновки були підтримані Верховним Судом у постановах від 14.07.2023 у справі № 916/726/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20 тощо.

Близький за змістом висновок щодо характеру правовідносин, які виникають між державою як замовником послуг на пільгових умовах відповідній категорії споживачів з метою забезпечення державних соціальних гарантій та особою, яка надає такі послуги, викладений також у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20 та від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21.

При цьому, передача справи № 916/3938/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду була зумовлена необхідністю відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статей 89 та 91 Бюджетного кодексу України, статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт"), викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема: від 20 січня 2022 року у справі № 904/138/21, від 27 липня 2022 року у справі № 904/7875/21, а також у постанові Верховного Суду та від 01 лютого 2022 року у цій справі № 904/141/20,

Однак, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 червня 2023 року у справі № 916/3938/21 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 20 січня 2022 року у справі № 904/138/21, від 27 липня 2022 року у справі № 904/7875/21, а також у постанові Верховного Суду та від 01 лютого 2022 року у справі № 904/141/20, що розглядається, оскільки саме держава як замовник послуг є боржником у цих правовідносинах.

Отже, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 червня 2023 року у справі № 916/3938/21 сформувала висновок, зокрема і щодо застосування підпункту "ґ" пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України у подібних правовідносинах.

Наведене викладене у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 904/141/20.

Судова колегія зазначає, що враховуючи приписи частини шостою статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" рішення з питання щодо компенсаційних виплат залізничного транспорту за пільговий проїзд окремих категорій громадян може бути прийнятим (1) державою у межах реалізації державних програм соціального захисту та (2) органами місцевого самоврядування. Відповідно, визначення бюджету (державного або місцевого), за рахунок якого відбуватиметься компенсація вказаних витрат, залежить напряму від рівня державного органу, яким прийнято рішення щодо пільг та компенсацій.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №904/138/21, зокрема, зазначено, що: "Відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами частини першої статті 7 Закону України "Про залізничний транспорт", відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України. Разом з тим, частина шоста статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Суди попередніх інстанцій, не врахували внесені зміни до законодавства, не встановили, на підставі якої саме бюджетної програми та за рахунок якого бюджету - державного чи місцевого - позивачу (Залізниці) має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян; суди не встановили, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг, тоді як це має вирішальне значення для вирішення питання, за рахунок державного чи місцевого бюджету відшкодовуються збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання" (пункти 8.16, 8.17, 8.19 цієї постанови).

Отже, визначення бюджету, з якого перевізнику буде компенсовано його збитки, понесені у зв`язку із пільговим перевезенням пасажирів, залежить від встановлення обставин того, яким органом було введено ці пільги. Тобто збитки перевізника на перевезення пасажирів, яким пільги були надані законами України, мають компенсуватися за рахунок державного бюджету, а їх віднесення на видатки місцевих бюджетів може здійснюватися лише в межах субвенції державного бюджету місцевим бюджетам та/або на договірній основі органу місцевого самоврядування з перевізником, та/або у разі прийняття цим органом рішення про здійснення видатків на такі цілі з відповідного бюджету.

У спорі що розглядається, судом встановлено, що позивач просить стягнути збитки за пільгові перевезення громадян за 11 місяців 2019 року.

Рішенням Дружківської міської ради №7/52-2 від 19.12.2018 "Про міський бюджет на 2019 рік" затверджено на 2019 рік бюджетні призначення головним розпорядникам коштів міського бюджету у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами (додаток 3); розподіл витрат місцевого бюджету на реалізацію місцевих програм (додаток 6) (т.2, а.с.93-98).

У додатку 6 рішення Дружківської міської ради №7/52-2 від 19.12.2018 "Розподіл витрат місцевого бюджету на реалізацію місцевих програм у 2019 році" передбачені компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті у розмірі 110000,00 грн згідно Програми соціального та економічного розвитку м. Дружківка.

Водночас, із відкритих джерел, що містяться у загальному доступі колегією суддів встановлено, що рішенням Дружківської міської ради №7/52-1 від 19.12.2018 "Про затвердження Програми економічного і соціального розвитку міста Дружківка на 2019 рік та основні напрями розвитку на 2020 і 2021 роки" затверджено Програму економічного і соціального розвитку міста Дружківка на 2019 рік та основні напрями розвитку на 2020 і 2021 роки (https://druisp.gov.ua/component/documents/7046:7-52-1).

У розділі 3.1.14 цієї Програми «Соціальний захист населення» передбачено забезпечення пільгами окремих категорій громадян міста шляхом відшкодування компенсаційних виплат, а саме: відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом протягом року; витрати на реалізацію, у тому числі за рахунок коштів міського бюджету 110 тис.грн.

Отже, органом місцевого самоврядування на виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Дружківка на 2019 рік були прийняті рішення про здійснення видатків з місцевого бюджету на компенсацію виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян мешканців міста Дружківка шляхом відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом громадян саме мешканців міста Дружківка.

Колегія суддів звертає увагу, що з наданих позивачем документів не вбачається, що всі пільговики, які отримали послуги за проїзд залізничним транспортом (оформили пільгові проїзні документи (квитки) у м. Дружківка) є громадянами - мешканцями м. Дружківка, а заявлена в позові сума є компенсацією за пільгові перевезення осіб, які включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, в м. Дружківка.

При цьому рішень щодо відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення по мешканцям інших міст, тобто усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою, відповідачем та Дружківською міською радою не приймалося.

До того ж, як вже було зазначено вище у цій постанові, рішенням виконавчого комітету Дружківської міської ради № 9 від 16.01.2019 затверджено Положення про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян мешканців м. Дружківка за рахунок міського бюджету на 2019 рік (далі Положення) (т.2, а.с. 161-165) .

Відшкодування підприємству - перевізнику компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян мешканців м. Дружківка, проводить управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (далі Управління) згідно цього Положення, за кошти міського бюджету, на підставі Типового договору про виплату компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян - мешканців м. Дружківка за рахунок міського бюджету на 2019 рік (далі договір), згідно з додатком 1 до цього Положення (пункт 3.1.).

На виконання вимог зазначеного Положення розроблено «Типовий Договір про виплату компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян-мешканців м. Дружківка за рахунок міського бюджету на 2019 рік» (додаток 1), який в пункті 1.1. регламентує взаємовідносини сторін: Дружківської міської ради, управління соціального захисту Дружківської міської ради (надалі - розпорядник коштів на пільгове перевезення окремих категорій громадян мешканців м. Дружківка) щодо відшкодування платником втрат перевізнику за перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України мають право на пільговий проїзд в залізничному транспорті приміського та міжміського сполучення (т.2, а.с.163-164).

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами договір про виплату компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян-мешканців м. Дружківка за 2019 рік не було укладено, а отже між сторонами не визначені зобов`язання.

В апеляційній скарзі позивач зазначав, що, передаючи справу № 916/3938/21 (правовідносини в якій є подібними до даної справи №905/2226/21), Верховний Суд в ухвалі від 18.01.2023 визнав за необхідне відступити від висновку про те, що визначення бюджету, з якого перевізнику буде компенсовано його збитки, понесені у зв`язку із пільговим перевезенням пасажирів, залежить від встановлення обставин того, яким органом було введено ці пільги, тобто збитки перевізника на перевезення пасажирів, яким пільги були надані законами України, мають компенсуватися за рахунок державного бюджету, а їх віднесення на видатки місцевих бюджетів може здійснюватися лише в межах субвенції державного бюджету місцевим бюджетам та/або на договірній основі органу місцевого самоврядування з перевізником, та/або у разі прийняття цим органом рішення про здійснення видатків на такі цілі з відповідного бюджету.

Разом з тим, як вбачається з постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від указаного висновку, оскільки саме держава як замовник послуг є боржником у цих правовідносинах, разом із цим об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з висновком колегії суддів Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.01.2023 про те, що положення частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" не узгоджуються з нормами БК України, а у вирішенні питання пріоритетності застосування цих норм перевага, з урахуванням статті 4 БК України, має надаватися положенням названого Кодексу, оскільки положення БК України до цивільних правовідносин не застосовуються. Верховний Суд вказав, що у справі № 916/3938/21 суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на Раду зобов`язань, боржником яких є держава, а відтак і про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду зазначає, що судом першої інстанції у даній справі №905/2226/21 було правильно визначено, що в даному випадку, у спірних правовідносинах, які виникли у 2019 році тобто після внесення вищевказаних змін до Бюджетного кодексу України відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом здійснювалося за рахунок місцевого бюджету саме на договірній основі, що узгоджується із ч.1 ст.7 Закону "Про залізничний транспорт" (відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України).

Отже, твердження заявника скарги про те, що незалежно від того, який орган прийняв рішення щодо введення відповідних пільг (орган державної влади чи орган місцевого самоврядування), видатки на їх покриття мають здійснюватися з місцевих бюджетів в силу вимог статті 91 Бюджетного кодексу України, не узгоджуються з вищенаведеними нормами чинного законодавства (до яких було внесено відповідні зміни на час виникнення спірних правовідносин) та практикою Верховного Суду щодо їх застосування.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що мали місце субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення відповідних державних програм соціального захисту.

Враховуючи, що Дружківська міська рада відповідно до своїх рішень передбачила можливість відшкодування за рахунок міського бюджету на 2019 рік компенсаційних виплат лише за пільговий проїзд залізничним транспортом окремих категорій громадян мешканців м. Дружківка, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом інших громадян.

При цьому, органи місцевого самоврядування не зобов`язані передбачати своїм рішенням видатки для усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Вони можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.

Водночас, наданими позивачем доказами не доведено, що ним здійснювалися пільгові перевезення громадян мешканців м. Дружківка.

Отже, інші витрати на пільгові перевезення позивачем пасажирів можуть компенсуватися з державного бюджету з огляду на їх введення органом державної влади.

Таким чином, з огляду на приписи чинного законодавства, задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів можливо лише за наявності субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а оскільки судом не встановлено наявність відповідної державної програми та наявність субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення таких державних програм соціального захисту, враховуючи відсутність доказів укладення між сторонами даної справи договору на компенсацію понесених витрат на пільгове перевезення громадян між сторонами у справі, а також відсутність доказів того, що місцевим бюджетом передбачалися кошти на компенсацію витрат на пільгове перевезення усіх громадян (окрім мешканців міста) залізничним транспортом, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 904/94/19, то такі висновки стосувалися застосування норм статей 89, 102 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній в інший спірний період виникнення та існування спірних правовідносин (2016 рік), ніж у цій справі (2019 рік), а тому не є релевантними для цієї справи, що розглядається, оскільки спірні правовідносини у цих справах виникли в різні періоди та регулювалися різними редакціями норм закону.

Таким чином, незважаючи на те, що спірні правовідносини у цій справі та у справі № 904/94/19 є подібними за окремими основними елементами правовідносин і зазначені справи є тотожними за предметом позову, ці справи відрізняються за часом виникнення спірних правовідносин, що, у свою чергу, впливає на застосування нормативного регулювання, чинного у цей період.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо неподібності правовідносин у справі № 904/94/19, які виникли у 2016 році (до внесення змін до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України), правовідносинам, які стосуються стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів за інший період (після внесення змін до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України), викладені у постанові від 06 липня 2023 року у справі № 904/9616/21.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення прийняте без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 904/94/19, не знайшли свого підтвердження, ці висновки Верховного суду не є релевантними для цієї справи, оскільки стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у справі № 905/2226/21.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі № 905/2226/21 - без змін

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі №905/2226/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.05.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.О. Крестьянінов