Постанова

від 09.05.2024 по справі 904/4687/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4687/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024 (повний текст рішення складено 26.01.2024, суддя Ніколенко М.О.) у справі № 904/4687/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", м. Дніпро

про стягнення основного боргу у розмірі 6 174,49 грн., пені у розмірі 1 594,76 грн., інфляційних втрат у розмірі 148,87 грн. та 3% річних у розмірі 104,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного судового рішення у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення основного боргу у розмірі 6 174,49 грн., пені у розмірі 1 594,76 грн., інфляційних втрат у розмірі 148,87 грн. та 3% річних у розмірі 104,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором постачання природного газу № 03-1203/21-БО-Т від 25.11.2021 та не оплатив спожитий природний газ у встановлені строки у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024 у даній справі позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (місцезнаходження: 49027, м. Дніпро, провулок Феодосія Макаревського, 1-А; ідентифікаційний код: 03191673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код: 42399676) суму основного боргу у розмірі 6 174,49 грн., пеню у розмірі 7,44 грн., інфляційну складову у розмірі 148,87 грн. та 3% річних у розмірі 104,75 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 152,97 грн.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 587,32 грн.

2.Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".

Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024 у справі №904/4687/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягнені пені в розмірі 1587,32 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі; стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-позивач не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024 у справі № 904/4687/23 в частині відмови у стягненні пені в розмірі 1 587,32 грн, вважає рішення суду в цій частині незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права;

-спірний Договір, у тому числі і в частині пункту 7.2 Договору, був укладений на підставі примірного договору, що розміщений на офіційному сайті позивача. Сторони, укладаючи договір постачання природного газу, за взаємною згодою визначили його умови на власний розсуд, з урахуванням примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що не суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому, сторонами не заперечується, що позивачем в повному обсязі виконано умови Договору, а відповідачем частково здійснено таке виконання зі свого боку та оплачено не весь обсяг поставленого позивачем газу, а інші оплати були здійснені з пропуском строку, тобто, відповідачем здійснено ряд дій, які свідчать про схвалення спірного Договору, а відповідно і прийняття на себе зобов`язання щодо порядку та умов проведення розрахунків та відповідальність за невиконання або неналежне виконання цих умов Договору;

-відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором;

-відповідно до преамбули Закону України "Про житлово-комунальні послуги" цей закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Згідно з ч. 1 ст. 2 цього закону предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках;

-у даному випадку позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним Договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ не у житлових, садибних, садових, дачних будинках, а самі умови спірного договору не відповідають вимогам, що визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні. У зв`язку з чим, також безпідставне посилання Суду на дію для відповідача положень пункту 4 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ;

-апелянт вважає, що уклавши Договір, сторони досягли усіх істотних умов Договору та відповідно взяли на себе зобов`язання, визначені умовами Договору, який за своєю суттю не є Договором про надання житлово-комунальних послуг;

-рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови в стягненні пені є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах права, які регулюють спірні правовідносини, не відповідає вимогам статті 179, 184 ГК України, Закону України «Про ринок природного газу» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому, підлягає скасуванню.

3.Узагальнений виклад позиції відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалу ЦАГС від 22.02.2024 про відкриття апеляційного провадження, якою відповідачу був установлений строк, 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, для надання до суду відзиву на апеляційну скаргу доставлено до електронного кабінету відповідача 23.02.2024.

Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

З урахуванням належного повідомлення всіх сторін по справі, колегія суддів вважає наявні матеріали справи достатніми для вирішення даного спору.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддямивід 14.02.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/4687/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/4687/23.

21.02.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024 у справі № 904/4687/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (надалі постачальник) та Державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (надалі - споживач) було укладено договір постачання природного газу № 03-1203/21-БО-Т від 25.11.2021 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.

Згідно з п. 4.1 договору, всього ціна газу за 1 000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що загальна вартість цього договору на дату укладання становить 43 454,25 грн.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 13.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Позивач виконав умови договору, за період з 01.12.2021 по 31.12.2022 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 48 312,55 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу (т. 1, а.с. 28 - 41).

Відповідно до п. 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання - передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання - передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Позивач зазначає, що, з урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором зі сплати вартості поставленого природного газу є таким, що настав.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив спожитий природний газ у встановлені строки у повному обсязі. Всього у період з 04.02.2022 по 15.12.2022 відповідачем було оплачено спожитий за спірним договором природний газ на суму 42 138,06 грн.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зі сплати вартості поставленого газу у розмірі 6174,49 грн.

За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань, позивачем було нараховано до сплати пеню у розмірі 1 594,76 грн., інфляційну складову у розмірі 148,87 грн. та 3% річних у розмірі 104,75 грн.

Колегія суддів зауважує, що оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні пені в розмірі 1 587,32 грн., судом апеляційної інстанції не надається оцінка стягнутих судом першої інстанції сум основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат. Натомість, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги згідно зі ст. 269 ГПК України. Таким чином, оцінці підлягають обставини справи та мотиви, з яких виходив місцевий господарський суд при ухваленні рішення в частині стягнення пені у сумі 7,44 грн. та відмови у стягненні 1 587,32 грн. пені.

6.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини є договірними відносинами постачання природного газу.

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1587,32 грн. за порушення споживачем строків оплати за поставлений постачальником природний газ.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі пункту 7.2 договору, позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за загальний період з 16.03.2022 по 31.07.2023 у розмірі 1 594,76 грн.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нарахування та стягнення пені у спірному випадку не допускається, оскільки постачання природного газу є житлово-комунальною послугою і регулюється нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тому, на правовідносини сторін поширюється положення пп. 4 п.3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Проте, суд першої інстанції не врахував положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Отже, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» дійсно відносить послуги з постачання та розподілу природного газу до комунальних послуг, але, лише у тому разі, якщо постачання природного газу здійснюється споживачами у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

При цьому, в розумінні п. 6, п. 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (індивідуальний споживач) або юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (колективний споживач).

У цьому ж випадку споживачем є Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», що не є побутовим споживачем, відповідно, спірні правовідносини регулюються умовами договору постачання природного газу № 03-1203/21-БО-Т від 25.11.2021, нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу».

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з п. 1.2. договору постачання природного газу № 03-1203/21-БО-Т від 25.11.2021 природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що визначальним у питанні застосування пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» є саме суб`єктний склад спірних правовідносин з визначенням кінцевого споживача послуги.

Так, спірний договір укладався сторонами для забезпечення постачання природного газу для власних потреб саме відповідача, іншого матеріалами справи не доведено, тому, таке постачання природного газу не може вважатися житлово-комунальною послугою в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з огляду на предмет регулювання вказаного закону.

Тому, з причин наведеного вище обґрунтування, пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України №530-ІХ від 17.03.2020 до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо заборони нарахування та стягнення пені з відповідача у спірний період, передбаченої пп. 4 п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, вказаним Законом строки застосування штрафних санкцій (ст. 232 ГК України) було продовжено на строк дії такого карантину.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені відповідно до п.7.2. договору за загальний період з 16.03.2022 по 31.07.2023 в сумі 1594,76 грн., суд апеляційної інстанції вважає, що такий розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично правильним.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення в оскаржуваній частині, знайшли своє підтвердження.

Враховуючи те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" слід задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024 у справі №904/4687/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні пені в розмірі 1587,32 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 594,76 грн. задовольнити.

8.Судові витрати.

У зв`язку з задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2684,00 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 3220,80 грн., на загальну суму 5 904, 80 грн., слід покласти на відповідача у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024 у справі № 904/4687/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024 у справі № 904/4687/23 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 587,32 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" пені в розмірі 1 594,76 грн. задовольнити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (місцезнаходження: 49027, м. Дніпро, провулок Феодосія Макаревського, 1-А; ідентифікаційний код: 03191673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код: 42399676) суму основного боргу у розмірі 6 174,49 грн., пеню у розмірі 1 594,76 грн., інфляційну складову у розмірі 148,87 грн. та 3% річних у розмірі 104,75 грн., витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 5 904,80 грн.", про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін