Рішення

від 30.04.2024 по справі 910/3181/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.04.2024 Справа №910/3181/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Рикова А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машремтранс», м. Маріуполь, Донецька область,

до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні, м.Київ,

про стягнення суми компенсації за заподіяну шкоду у розмірі 56552917,49грн,

За участю:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Машремтранс», м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні, м. Київ, про стягнення суми компенсації за заподіяну шкоду у розмірі 56552917,49грн (з урахуванням заяви від 08.12.2023 про зменшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані спричиненням шкоди позивачу у вигляді втрати належних йому майнових активів: цілісного майнового комплексу загальною площею 12226,5кв.м, офісного приміщення загальною площею 96,2кв.м та 42 одиниць транспортних засобів, які знаходились у місті Маріуполь, Донецька область, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалась 24.02.2022.

Рух справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/3181/23; розгляд справи суд постановив здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 матеріали справи №910/3181/23 направлено за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 11.09.2023 Господарський суд Донецької області справу №910/3181/23 прийняв до свого провадження, розгляд справи визначив здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Приймаючи справу до свого провадження судом враховано, що предметом даного позову є відшкодування шкоди (збитків), завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди (збитків) є територія суверенної держави Україна; позов обґрунтовано тим, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, а навпаки, порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Вказані висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Судом враховано, що позовні заяви пред`являються за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача, відповідно до ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України. Останнє зареєстроване місцезнаходження посольства Російської Федерації, яке здійснювало представництво її інтересів в Україні, знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27-А. Подача такого позову можлива також за місцезнаходження зруйнованого майна, керуючись правилами виключної підсудності, яка передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Підготовчі засідання проведені 03.10.2023, 31.10.2023, 20.11.2023 та 11.12.2023.

Ухвалою від 31.10.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 (тридцять) днів до 11.12.2023.

Ухвалою суду від 11.12.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.01.2024 з подальшим відкладанням судового засідання за клопотанням позивача на 20.02.2024.

Ухвалою від 20.02.2024 суд з огляду на повідомлення позивача про необхідність подання ним нових доказів повернувся на стадію підготовчого провадження, призначивши підготовче засідання на 14.03.2024,

Ухвалою суду від 14.03.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.04.2024 з подальшим відкладанням на 30.04.2024.

У судове засідання 30.04.2024 позивач представника не направив, подав клопотання про здійснення розгляду справи без участі його представника.

Відповідач представника у судове засідання не направив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Судом враховано, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

Враховуючи Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторін двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинений обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист №71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади Російської Федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Таким чином передача будь-яких документів компетентним органам відповідача, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива.

За наведених обставин суд не має можливості для направлення ухвал суду ані безпосередньо на адресу відповідача, ані шляхом направлення доручення, ані іншими дипломатичними каналами, у зв`язку з чим єдиним можливим та належним повідомленням відповідача про розгляд справи є розміщення оголошень на сайті «Судової влади України» на сторінці Господарського суду Донецької області в провадженні якого знаходиться дана справа.

Отже з огляду на викладене, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, судом були розміщені відповідні оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет (www.reyestr.court.gov.ua), відомості якого є офіційними та знаходяться у вільному доступі. Доступ до реєстру безоплатний та цілодобовий згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк згідно зі ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Машремтранс» (позивач) є юридичною особою, резидентом України, діє на підставі власного установчого документа, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 42019836, дата державної реєстрації 26.03.2018, номер запису 12741020000015088.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Машремтранс» є адреса: 87541, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів Визволителів, будинок1.

Види економічної діяльності юридичної особи: 28.22 Виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування; 28.91 Виробництво машин і устаткування для металургії; 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва; 29.10 Виробництво автотранспортних засобів; 29.20 Виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів; 30.20 Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп`ютерів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, номер витягу 315981532 від 24.11.2022, позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно: офісне приміщення загальною площею 96,2кв.м, яке знаходить за адресою Донецька область, м. Маріуполь, вул. Вузівська, б.3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2154464914123, відповідно до договору купівлі-продажу №3168 від 22.12.2021; цілісний майновий комплекс, до складу якого входять виробничі споруди, гаражі, майстерні тощо, загальною площею 12226,5кв.м, яке знаходиться за адресою Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів-визволителів, будинок 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 289901114123, відповідно до договору №554 від 25.03.2021 купівлі-продажу.

Відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій області від 05.12.2023 №31/5-2810/1вк, витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів станом на 02.12.2022 позивач є власником транспортних засобів у кількості 42 одиниці згідно з переліком, наданим Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Донецькій області, копії технічних паспортів яких наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Національної поліції України з повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4,5 ст.186, ч.1 ст.341, ч.1 ст.433, ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України. За фактом ініційованого кримінального провадження належні позивачу транспортні засоби оголошено в розшук, на підтвердження чого надано роздруківки оголошень про розшук з вебресурсів МВС України.

Позивач зазначає, що його майно втрачено в результаті збройної агресієї з боку Російської Федерації, чим позивачу завдано матеріальної шкоди на загальну суму 56552917,49грн.

Для визначення розміру збитків, завданих втратою транспортних засобів у кількості 42 одиниці, що належать ТОВ «Машремтранс», на замовлення позивача проведено оцінку, за результатами якої, згідно з висновком ТОВ «Оціночна фірма «Де Візу» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 05.11.2020 №969/20, виданий Фондом державного майна України) ринкова вартість об`єкту (42 одиниці транспортних засобів згідно з переліком) станом на 01.02.2023 з урахуванням всіх припущень та обмежуючих умов складає 18233137,00грн без урахування ПДВ.

Також для проведення оціночних досліджень та розміру реальних збитків завданих позивачу внаслідок збройної агресії Російської Федерації на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ВІ АР», код ЄДРПОУ 44982969, яке є суб`єктом оціночної діяльності та діє на підставі сертифікату № 133/2023, виданого Фондом державного майна України від 14.03.2023, проводились дослідження, за результатами яких сформовані 2 (два) звіти: звіт про оцінку збитків нерухомого майна нежитлова будівля з усіма належними до неї спорудами, загальною площею 12226,5кв.м, розташована за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів-визволителів, будинок 1, згідно з яким: станом на 11.10.2023 ринкова вартість матеріального розміру збитків нанесеного нерухомому майну ТОВ «Машремтранс» з округленням до цілого числа, без податку на додану вартість становить: 36616419,00грн, що за офіційним курсом НБУ на дату оцінки становить 1003030,00 доларів США; звіт про оцінку збитків нерухомого майна нежитлові приміщення 19,34, загальною площею 96,2кв.м, розташовані за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Вузівська, б. 3, згідно з яким: станом на 11.10.2023 ринкова вартість матеріального розміру збитків нанесеного нерухомому майну ТОВ «Машремтранс» з округленням до цілого числа, без податку на додану вартість становить: 1703361,00грн, що за офіційним курсом НБУ на дату оцінки становить 46660,00 доларів США.

Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався.

14.04.2022 Верховною Радою України прийнято постанову про схвалення Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій Верховна Рада України визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу.

22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».

Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

При цьому ведення активних бойових дій на території міста Маріуполь підтверджується численними матеріалами засобів масової інформації та є загальновідомим фактом.

Відповідно до ч.3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Отже протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Позивачу завдано збитків саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації.

За твердженням позивача, внаслідок протиправних дій відповідача та порушення Росією Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму (п. 1, 2), Заключного акту наради по безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.75, договорів, укладених між Україною та Російською Федерацією, в тому числі про українсько-російський державний кордон, майно позивача втрачено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

В підтвердження розміру збитків позивач надав до матеріалів справи: звіт від про оцінку збитків, завданих втратою транспортних засобів у кількості 42 одиниці, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Машремтранс», складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночна фірма «Де Візу» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 05.11.2020 №969/20, виданий Фондом державного майна України), за висновком якого ринкова вартість об`єкту (42 одиниці транспортних засобів згідно переліку) станом на 01.02.2023 з урахуванням всіх припущень та обмежуючих умов складає 18233137,00грн без урахування ПДВ; звіти, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ВІ АР», код ЄДРПОУ 44982969, яке є суб`єктом оціночної діяльності та діє на підставі сертифікату № 133/2023, виданого Фондом державного майна України від 14.03.2023 про оцінку збитків нерухомого майна нежитлова будівля з усіма належними до неї спорудами, загальною площею 12226,5кв.м, розташована за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів-визволителів, будинок 1, згідно з яким: станом на 11.10.2023 ринкова вартість матеріального розміру збитків нанесеного нерухомому майну ТОВ «Машремтранс» з округленням до цілого числа, без податку на додану вартість становить: 36616419,00грн, що за офіційним курсом НБУ на дату оцінки становить 1003030,00 доларів США та про оцінку збитків нерухомого майна нежитлові приміщення 19,34, загальною площею 96,2кв.м, розташовані за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Вузівська, б. 3, згідно з яким: станом на 11.10.2023 ринкова вартість матеріального розміру збитків нанесеного нерухомому майну ТОВ «Машремтранс» з округленням до цілого числа, без податку на додану вартість становить: 1703361,00грн, що за офіційним курсом НБУ на дату оцінки становить 46660,00 доларів США.

Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326 Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за №1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі Методика).

Заперечення відповідача проти результатів оцінки збитків в матеріалах справи відсутні.

З огляду на таке суд приймає подані позивачем звіти про оцінку як належні докази. Отже факт пошкодження майна позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо вини як складового елемента цивільного правопорушення слід вказати, що законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що на національному рівні гарантуються ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

З урахуванням наведеного ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування. Судом встановлено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію міста Маріуполь позивач фактично втратив можливість володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення у розмірі 56552917,00грн, решта вимог задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 848293,76грн.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 848293,76грн.

Доказів понесення інших судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, позивач не надав; підстав для їх стягнення суд не встановив.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643; останнє відоме місцезнаходження на території України: 03035, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машремтранс» (87541, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів Визволителів, будинок 1, код ЄДРПОУ 42019836) суму компенсації за заподіяну шкоду у розмірі 56552917,00грн.

Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643; останнє відоме місцезнаходження на території України: 03035, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27) в дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у сумі 848293,76грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 30.04.2024 суд склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення суд склав та підписав 09.05.2024.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів; зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова