Ухвала

від 09.05.2024 по справі 905/624/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

09.05.2024 Справа № 905/624/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

за заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову від 06.05.2024,

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м.Київ,

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ТІТАН, с. Приазовське, Мангушський район, Донецька область,

до відповідача 2 ОСОБА_1 , с. Мелекіне, Маріупольський район, Донецька область,

до відповідача 3 ОСОБА_2 , с. Мелекіне, Маріупольський район, Донецька область,

до відповідача 4 ОСОБА_3 , м. Маріуполь, Донецька область,

про солідарне стягнення 2468122,49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ТІТАН, до відповідача 2 ОСОБА_1 , до відповідача 3 ОСОБА_2 , до відповідача 4 ОСОБА_3 , про солідарне стягнення 2468122,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем 1 зобов`язань за кредитним договором № MRVKLON125904 від 01.02.2022, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ТІТАН та Акціонерним товариством Комерційний банк ПРИВАТБАНК. Вимоги до відповідачів 2,3,4, обґрунтовані договорами поруки №MRVKLON125904/DP1 від 01.02.2022, №MRVKLON125904/DP2 від 01.02.2022, №MRVKLON125904/DP3 від 01.02.2022 укладеними з Акціонерним товариством Комерційний банк ПРИВАТБАНК на виконання зобов`язань відповідача 1 за кредитним договором № MRVKLON125904 від 01.02.2022.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.04.2024 позов залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом уточнення найменування та реквізитів позивача у справі.

24.04.2024 через систему Електронний суд надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалами від 24.04.2024 господарський суд зобов`язав Державну міграційну службу України, Міністерство соціальної політики України надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

06.04.2024 року до суду надійшла заява про забезпечення позову № б/н від 06.04.2024, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності відповідачу 1, відповідачу 3, а саме:

а) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 819503914239. Тип об`єкта: два житлових будинка з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 275, житлова площа (кв.м): 132.9. Адреса: АДРЕСА_1 . Земельні ділянки місця розташування: Кадастровий номер: 1423984400:01:000:0413, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0.185 га. Номер обєкта в РПВН 10643089. Власник ОСОБА_2 .

б) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 488971114239. Тип об`єкта: Земельна ділянка. Кадастровий номер 1423981100:03:000:0014. Опис об`єкта: Площа (га): 1.14, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 15.10.2010, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Першотравневий РВ ДРФ ДП "ЦДЗК". Цільове призначення для обслуговування виробничої бази. Адреса АДРЕСА_2 . Номер відомостей про речове право 7508641. Власник Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "ТІТАН", код ЄДРПОУ: 30774210, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 87431, Донецька обл., Мангушський р., с. Приазовське, вулиця Садова, будинок 34.

До заяви про забезпечення позову додані: Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 ; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що належить на праві власності Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "ТІТАН".

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, посилань на докази та самих доказів на підтвердження того, що обставини, на які заявник послався в заяві, свідчать про неможливість виконання рішення суду, у випадку його задоволення, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову, виходячи з нижче викладеного.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Аналіз приписів правових норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 згаданої статті передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведених норм, суд зазначає, що заявником не доведено в порядку приписів статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними доказами підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідачів у разі задоволення позовних вимог. Також не доведено ухилення відповідачів від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Фактично доводи заявника зводяться виключно до припущень про наявність підстав вважати, що майно, яке належить на праві власності відповідачам 1, 3 може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зазначене не може свідчити про ухилення відповідачів від сплати коштів у випадку задоволення позову.

Отже, суд вбачає, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності їх вжиття, як того вимагають приписи пункту 3 частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України, зокрема обґрунтування щодо розумності, адекватності такого заходу забезпечення позову, його співмірності заявленим позовним вимогам, доведення позиції щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову безпосередньо до боржника за кредитним договором, тобто Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ТІТАН, забезпечення виконання зобов`язань якого передбачаються договорами поруки.

До заяви про забезпечення позову не надано доказів щодо підтвердження відсутності коштів та майна у Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ТІТАН, натомість, одразу заявлено вимогу стосовно накладення арешту на нерухоме майно боржника та одного з поручителів.

Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 373956506 від 11.04.2024, № 373956899 від 11.04.2024, надані заявником як додаток до заяви не підтверджують доводи позивача в обґрунтування заявленої вимоги про накладення арешту.

При цьому, в заяві АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про вжиття заходів забезпечення позову відсутні будь-які доводи, посилання, обґрунтування на підтвердження того, що на даний час відповідачами здійснюються будь-які дії, спрямовані на реалізацію якогось майна.

Також, майно на яке позивач просить суд накласти арешт, знаходиться на території Мангушського району Донецької області (с. Мелекіне, с. Приазовське), яка згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 є тимчасово окупованою.

При цьому, заявником не надано суду жодних обґрунтувань та доказів того, що накладання арешту на майно на тимчасово окупованій територій призведе до належного виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Разом з цим, накладення арешту на майно боржника/ів відбувається виключно у розмірі суми стягнення, що заявником також не зазначено, як і не обґрунтовано співвідношення "всього майна" з ціною позову.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т. ч. в постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України).

Така стала правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 19.10.2020 у справі № 916/3844/19, від 30.06.2021 у справі № 922/145/21, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21 та від 15.08.2018 у справі № 907/835/17.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.01.2021 у справі № 902/775/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20 та від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20.

У пункті 6.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" зазначено, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Зокрема, не допускається винесення ухвал про накладення арешту на все майно підприємства.

Водночас, заявником не спростовується щодо можливого порушення інтересів осіб, які не є учасниками даного спору з підстав вжиття визначених заявником заходів забезпечення позову.

Частиною п`ятою статті 19 Господарського кодексу України визначено, що незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

З огляду на викладене, суд дослідивши матеріали заяви, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, посилань на докази та самих доказів на підтвердження того, що обставини, на які заявник послався у заяві, свідчать про неможливість виконання рішення суду, у випадку його задоволення, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.19. у справі № 902/48318, від 28.08.19. у справі № 910/4491/19, від 12.05.20. у справі № 910/14149/19, від 21.01.21. у справі № 924/881/16.

За викладених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачам 1, 3.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви б/н від 06.04.2024 Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про забезпечення позову.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви б/н від 06.04.2024 Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання 09.05.2024.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua).

Суддя К.С. Харакоз