Рішення

від 07.05.2024 по справі 906/180/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/180/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Тищенко Ю.П., ордер серія СА №1076656 від 07.02.2024 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Агро-Трейд" (м.Черкаси Черкаської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІС ПОЛІССЯ" (с.Рижани Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 172 877,00грн,

з перервами в судовому засіданні з 18.03.2024 до 15.04.2024 та з 15.04.2024 до 07.05.2024, згідно з ч.2 ст.216 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп Агро-Трейд" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІС ПОЛІССЯ" заборгованості за договором поставки №127 від 29.07.2022 у розмірі 172 877,00грн, з яких: 93 200,00грн основного боргу, 3 906,00грн 3% річних, 10 531,00грн інфляційних, 18 640,00грн штрафу та 46 600,00грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, які виникли на підставі договору поставки №127 від 29.07.2022 в частині оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.03.2024.

В судовому засіданні 18.03.2024 суд оголосив перерву до 15.04.2024, яку було продовжено до 07.05.2024, згідно із ч.2 ст.216 ГПК України, про що виніс відповідні ухвали.

Представник позивача у судовому засіданні 06.05.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (а.с.44, 47).

За таких обставин суд, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, однак останній не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп Агро-Трейд" (постачальник/продавець) та Приватним підприємством "АГРІС Полісся" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №127 (а.с.11-13), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати погодженими партіями продукцію у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити вартість товару у повному обсязі в порядку та на умовах, визначених у пункті 4 даного договору (п.1.1. договору).

Кількість, асортимент, загальна вартість (ціна) товару, строки та умови поставки кожної партії товару, що поставляється за даним договором зазначається у додаткових угодах, специфікаціях, рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є невід`ємними додатками до цього договору (п.1.2. договору).

Згідно з п.2.1. договору поставка товару постачальником покупцю здійснюється за узгодженими цінами та асортиментом що вказується у видаткових накладних або виставлених рахунках.

Загальна ціна договору являє собою суму вартості всього товару, що поставляється за даним договором згідно видаткової(их) накладних, що є невід`ємним додатком до цього договору (п.2.3. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що всі розрахунки за цим договором та додатками до нього здійснюються у національній грошовій валюті України шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури, наданого постачальником, до 01.09.2022.

Покупець зобов`язується оплатити 100 % вартості товару згідно рахунку (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний банківський рахунок постачальника, зазначений у договорі.

Покупець при оплаті товару в платіжному документі (дорученні тощо) повинен вказати номер та дату виставленого постачальником рахунку, згідно якого здійснюється платіж (п. 4.4 договору).

Даний договір набирає чинності 4.1 чинності з моменту його підписання уповноваженими особами обох сторін та діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.11.1. договору).

Також сторонами підписано додаток Специфікацію, якою погоджено найменування, одиницю виміру, кількість і загальну вартість товару, що предметом договору поставки №127 від 29.07.2022, а саме: органо-мінеральне добриво "Тог+Мікроелементи" в кількості 330 л загальною вартістю - 114 400,056грн (а.с.14).

29.07.2022 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-00002281 (а.с.17).

На виконання умов договору відповідачу поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000221 від 29.07.2022 (а.с.16).

09.08.2022 відповідач перерахував на користь позивача кошти в сумі 114 400,56грн (а.с.18).

10.08.2022 на адресу позивача надійшов лист від ТОВ "АГРІС ПОЛІССЯ" із проханням повернути зайво перераховану суму 93 200,00грн згідно з договором №127 від 29.07.2022 на розрахунковий рахунок відповідача (а.с.20).

Як стверджує позивач, оскільки у договорі сторони узгодили, що розрахунок за товар має бути здійснений до 01.09.2022, ТОВ "Олімп Агро-Трейд" на виконання вищевказаного листа перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму коштів у розмірі 93 200,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №1278 від 10.08.2022 (а.с.19).

Таким чином, відповідач фактично сплатив за поставлений товар грошові кошти частково в сумі 21 200,56грн (114 400,56 - 93 200,00).

В подальшому, ТОВ "АГРІС ПОЛІССЯ" не виконало своє зобов`язання за договором №127 від 29.07.2022, зокрема в порушення п.4.1. договору покупцем до 01.09.2022 не здійснено перерахування коштів на банківський рахунок постачальника за поставлений товар.

31.01.2023 позивач скерував відповідачу претензію з вимогою сплатити вартість поставленого товару у розмірі 93 200,00грн на протязі 5 робочих днів (а.с. 21-22).

Відповідач залишив вказану претензію без належного реагування.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №127 від 29.07.2022, з яких: 93 200,00грн основного боргу, 3 906,00грн 3% річних, 10 531,00грн інфляційних, 18 640,00грн штрафу та 46 600,00грн пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Разом з тим, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриманий товар на підставі договору поставки №127 від 29.07.2022 в обумовлені сторонами строки, тобто до 01.09.2022.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору від 29.07.2022 у розмірі 93 200,00грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що товар позивачем в повному обсязі в строки, визначені договором, не оплачений, тому вимоги в частині стягнення 93 200,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п.5.3. та п.5.4. договору від 29.07.2022 пеню у розмірі 46 600,00грн та штраф у сумі 18 640,00грн (а.с.3).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором покупець та постачальник несуть відповідальність згідно з даним договором.

За невиконання або неналежне виконання обов`язку, що передбачений в пункті ст.4 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі, визначеному в п.4.6. даного договору. Нарахування пені припиняється через один рік від дати, коли зобов`язання по оплаті товару повинно бути виконане покупцем (п.5.3. договору).

Пеня сплачується в наступному розмірі:

а) 0,1% від несплаченої ціни товару за рахунком-фактурою, договором (у разі її відсутності, за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день прострочення протягом тридцяти календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплаченим покупцем;

б) 0,5% від несплаченої ціни товару за рахунком-фактурою, договором (у разі її відсутності за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, вказаних в підпункті а) п.4.6 даного договору;

в) 3% від несплаченої ціни товару за рахунком-фактурою, договором (у разі їх відсутності, за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, вказаних в підпункті б) п. 4.6 даного договору (п.4.6. договору).

Крім цього, п.5.4. договору сторони погодили, що в разі прострочення оплати за отриманий товар та невиконання обов`язків, передбачених в ст. 4 (Умови оплати і порядок розрахунків ) покупець також сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% відсотків від вартості несплаченого товару .

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 20% штрафу, суд вважає останній вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Разом з тим, перевіривши розрахунок пені, суд відзначає, що згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1).

Водночас ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на наведене вище, судом обраховано суму пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 02.09.2022 по 02.09.2023, яка становить 46 160,81грн.

Таким чином вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 46 160,81грн, в стягненні 439,19грн пені суд відмовляє.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ГПК України 10 531,00грн інфляційних та 3 906,24грн 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, суд вважає останні вірними, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.93 р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008 р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N902/761/18, від 04.12.2019 у справі N917/2101/17).

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів які б свідчити про належне виконання ним зобов`язання щодо оплати поставленого товару у визначений договором строк.

За таких обставин, з огляду на неспростування відповідачем жодних обставин, які повідмолено позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 172437,24грн, з яких: 93 200,00грн основного боргу; 3 906,24грн 3% річних; 10 531,00грн інфляційних; 18 640,00грн штрафу; 46 160,00грн пені. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 439,19грн пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІС ПОЛІССЯ" (вул.Заводська, 24, с.Рижани, Хорошівський район, Житомирська область, 12122, код ЄДРПОУ 38580846)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Агро-Трейд" (вул.Хрещатик, 195 офіс 901, м.Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 42288070)

- 93 200,00грн основного боргу;

- 3 906,24грн 3% річних;

-10 531,00грн інфляційних;

-18 640,00грн штрафу;

- 46 160,00грн пені;

- 3028,00грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 439,19грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 09.05.24

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2- позивачу через "Електронний суд";

3- -відповідачу (код ЄДРПОУ 38580846) (рек. з повід)