Ухвала

від 09.05.2024 по справі 907/423/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"09" травня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/423/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М., розглянувши заяву № б\н від 29.04.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач», м. Ужгород

про видачу судового наказу про стягнення з боржника Комунального підприємства по водопостачанню Іршавської міської ради, м. Іршава Закарпатської області заборгованості в розмірі 302 800,00 грн з оплати спожитої в лютому 2024 року електричної енергії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач» звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника Комунального підприємства по водопостачанню Іршавської міської ради заборгованості в розмірі 302 800,00 грн за спожиту електричну енергію за період: лютий 2024 року.

Дослідивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач» № б/н від 29.04.2024 про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в його видачі з огляду на наступне.

01 січня 2024 року між Комунальним підприємством по водопостачанню Іршавської міської ради, як Споживачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач», як Постачальником укладено Договір № 1/2024 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Так, відповідно до пункту 5.5. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

У заяві про видачу судового наказу заявник вказує, що Боржником порушено зобов`язання по платі вартості використаної (купованої) електричної енергії за лютий 2024 року, у зв`язку з чим у боржника існує заборгованість перед заявником в розмірі 382 039,27 грн, на підтвердження чого до заяви про видачу судового наказу долучено, зокрема акт надання приймання-передачі електричної енергії № 144 від 2024 року на вказану суму.

У зв`язку з наведеним, з огляду на те, що боржником не виконані договірні зобов`язання в розмірі 382 039,27 грн, заявник просить суд видати судовий наказ на частину даної вимоги на суму 302 800,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (ч. 4 ст. 12 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, одним з критеріїв, який дозволяє віднести справу до категорії наказного провадження є незначний розмір грошової вимоги заявника (не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), що законодавцем визначено як підстава можливості застосування інституту наказного провадження в межах якого суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

До заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України, належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження, суд не розглядає обґрунтованість вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставами для відмови у видачі наказу є, зокрема, заявлення вимоги, яка не відповідає ст. 148 ГПК України, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності порушення його права, в т.ч. щодо наявності прострочення виконання зобов`язання боржником, з`ясувати розмір такого зобов`язання. Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).

Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника, в т. ч. у певній частині, чи заявлення вимоги, яка не відповідає ст. 148 ГПК України, мають місце обставини, які унеможливлюють видачу судового наказу.

Згідно п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає ст. 148 ГПК України, про що постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують відсутність спору (безспірність вимог), встановити розмір відповідної вимог заявника до боржника.

При зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач» стверджує, що розмір невиконаного відповідачем зобов`язання з оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії за лютий 2024 року становить 382 039,27 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.5. Договору сторони обумовили, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Таким чином, сторонами Договору встановлено обов`язок Споживача здійснювати оплату за поставлену електричну енергію на підставі рахунку Постачальника протягом календарного місяця, що наступає за розрахунковим (п.5.7. Договору).

В той же час звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Боржника частини даного зобов`язання в розмірі 302 800,00 грн без ідентифікації періоду виникнення даної грошової вимоги (на суму 302 800,00 грн з урахування того, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а не його частина) унеможливлює перевірку судом факту порушення права грошової вимоги Заявника саме на вказану суму вимог, позаяк, як стверджує сам Заявник, заборгованість по оплаті за поставлену електричну енергію Постачальником за лютий 2024 року становить 382 039,27 грн, що й складає суму вимоги до боржника, а доказів оплати різниці між розміром вимоги за лютий 2024 року та заявленою до стягнення сумою або відмови стягувача від стягнення такої різниці суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що заявником не додано належних і допустимих доказів, які дають можливість ідентифікувати період виникнення заборгованості в розмірі 302 800,00 грн з заявою про видачу судового наказу на стягнення якої ТОВ «Закарпатенергопостач» звернулося до господарського суду та ту обставину, що, як стверджує сам Заявник, фактичний розмір його вимоги до Боржника по оплаті за поставлену електричну енергію за Договором лютий 2024 року становить 382 039,27 грн, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити згідно з п.п. 3, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 12, 147, 148, 150, п.п. 3, 8 ч. 1 ст. 152, ст.153, ст. ст. 234, 235 ГПК України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач» (88018, м. Ужгород, вул. Радищева Олександра, буд. 1А, прим. 3, код ЄДРПОУ 44817772) у видачі судового наказу до боржника Комунального підприємства по водопостачанню Іршавської міської ради (90100, м. Іршава Закарпатської області, провулок Шевченка, буд. 3А, код ЄДРПОУ 31432129) про стягнення заборгованості за Договором № 1/2024 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 на суму 302 800,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.М. Лучко