Рішення

від 09.05.2024 по справі 908/518/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/49/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2024 Справа № 908/518/24

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні,

без виклику представників сторін,

справу № 908/518/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгова дистрибуційна компанія», ідентифікаційний код юридичної особи 44477735 (вул. Польова, 24, м. Київ, 03056)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023», ідентифікаційний код юридичної особи 45052623 (вул. Молочна, 71, м. Запоріжжя, 69060)

про стягнення суми

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгова дистрибуційна компанія» з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» заборгованість у розмірі 50098,39 грн., з яких: 48679,80 грн основного боргу, 1289,63 грн пені, 128,96 грн 3 % річних за договором поставки № 591 від 05.12.2023.

Позов обгрунтовано не виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманого від позивача товару за Договором поставки № 591 від 15.12.2003.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 справу № 908/518/24 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 у справі № 908/518/24 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Як свідчать матеріали справи, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відзиві на позов, поданому 22.03.2024, відповідач просить суд:

1. Закрити провадження у справі № 908/518/24 за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ТОРГОВА ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023», в частині вимог про стягнення суми основного боргу за договором поставки № 591 від 05.12.2023 у розмірі 24 131,20 грн.

2. Прийняти визнання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ТОРГОВА ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ» у справі № 908/518/24, в частині вимог про стягнення пені у розмірі 1289,63 грн та 3% річних у сумі 128,96 грн за договором поставки № 591 від 05.12.2023.

3. Вирішити питання про розподіл судових витрат у справі № 908/518/24 з урахуванням положень ст.ст. 129, 130 ГПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та правомірної поведінки Відповідача.

25.03.2024 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 25 549,79 грн., з яких: 24 131,20 грн основного боргу, 1289,63 грн пені, 128,96 грн 3 % річних за договором поставки № 591 від 05.12.2023.

04.04.2024 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог до 1 418 грн 59 коп. та просив стягнути з відповідача на користь позивача 1289,63 грн пені та 128,96 грн 3 % річних.

У відповіді на відзив позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1289,63 грн пені та 128,96 грн 3 % річних, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Заявою від 12.04.2024 позивач просить стягнути з відповідача 7 500 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

17.04.2024 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Заявою від 22.04.2024 позивач просить залишити заяву відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу без задоволення.

Всі подані сторонами заяви та клопотання прийняті судом до розгляду.

Судом розглядались зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1289,63 грн пені та 3% річних у сумі 128,96 грн за договором поставки № 591 від 05.12.2023.

09.05.2024 судом ухвалено рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

05.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгова дистрибуційна компанія» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки № 591 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність Покупцеві товари (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування товару: алкогольні та безалкогольні напої, лікеро-горілчані вироби в асортименті згідно з узгодженими Сторонами замовлень.

Як вбачається з п. 2.1. Договору ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних (далі за текстом «накладні»), що є невід`ємною частиною цього Договору. Сторони підписуючи цей Договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього Договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість Товару, ціна та загальна сума партії Товару, що постачається.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що здача прийом Товару здійснюється уповноваженими представниками Постачальника та Покупця на складі Покупця. Підтвердженням здачі-прийому Товару є підписи уповноважених представників Сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена Покупцем на підписання накладної. Після здачі-прийому Товару ніякі претензії стосовно кількості товару Постачальником не розглядаються.

Відповідно до п. 3.6. Договору право власності на поставлений Товар переходить від Постачальника до Покупця після отримання Товару, що підтверджується підписами уповноважених осіб у товарних накладних. Ризик випадкової загибелі чи пошкодження Товару несе Покупець з моменту отримання ним Товару від Постачальника.

Згідно з п. 4.1. Договору сторони підписуючи цей Договір дійшли до згоди, що загальна сума (ціна) даного Договору складається з сум вартості Товару, вказаних в накладних, які Сторони підписують у продовж строку дії Договору.

Як вбачається з п. 4.2. Договору ціни на Товар та загальна сума Товару, що відпускається є договірною та встановлюється окремо на кожну партію Товару та вказується у накладних.

Пунктом 5.1. Протоколу узгодження розбіжностей від 18.12.2023 до Договору поставки № 591 від 05.12.2023 р. (далі «Протокол») встановлено, що остаточний термін оплати отриманої Покупцем партії Товару на банківський рахунок Постачальника складає 7 (сім) календарних днів з моменту одержання Товару Покупцем за накладною на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі 12.

Відповідно до п. 5.4. Протоколу розрахунки за цим Договором здійснюються Сторонами виключно у формі безготівкових розрахунків Договору на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі 12.

Згідно з п. 7.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 05.12.2024 р., а у частині розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків.

Як вбачається з п. 9.1. Договору будь-які суперечки або спори за цим Договором сторони врегульовують шляхом переговорів. Сторони дійшли до згоди, що усі суперечки між Сторонами по цьому Договору, у разі неможливості їх вирішення шляхом переговорів, підлягають передачі для вирішення до господарського суду відповідно до вимог законодавства України.

На виконання умов Договору на підставі замовлень Відповідача Позивач 18.01.2024 та 22.01.2024 поставив Відповідачу Товар на загальну суму 49329,60 грн.

24.01.2024 Відповідач повернув Позивачу частину прийнятого Товару на загальну суму 649,80 грн, у зв`язку із боєм, що підтверджується накладною № 62 від 24.01.2024 про повернення постачальнику.

Товар на суму 48679,80 грн Відповідач прийняв, однак оплату за товар своєчасно не здійснив.

Стягнення з відповідач на користь позивача 1289,63 грн пені та 128,96 грн 3 % річних за Договором поставки № 591 від 05.12.2023 було предметом зменшених позовних вимог у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору поставки № 591 від 05.12.2023, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, на підставі замовлень Відповідача, Позивач 18.01.2024 та 22.01.2024 поставив Відповідачу Товар на загальну суму 49329,60 грн, що підтверджується підписаними з боку обох сторін, без зауважень, накладними: № 835 від 18.01.2024 на суму 4 548,60 грн та № 947 від 22.01.2022 на суму 44781,00 грн.

24.01.2024 Відповідач повернув Позивачу частину прийнятого Товару на загальну суму 649,80 грн, у зв`язку із боєм, що підтверджується накладною № 62 від 24.01.2024 про повернення постачальнику.

Товар на суму 48679,80 грн Відповідач прийняв, однак оплату за товар своєчасно не здійснив, 22.03.2024 сплатив 24 548 грн 60 коп. та 02.04.2024 - 24 131 грн 20 коп., тобто вже після подання позову, у зв`язку з чим, позивачем були зменшені позовні вимоги та остаточно заявлено до стягнення 1 289,63 грн пені та 128,96 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1. Договору за порушення строків розрахунків, передбачених Договором Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунків.

За несвоєчасну оплату 48679,80 грн за Товар, позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 1 289 грн 63 коп. пені.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасну оплату 48679,80 грн за Товар, позивач нарахував відповідачеві 3% річних у розмірі 128 грн 96 коп.

Судом перевірено розрахунки пені та 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство». Розрахунки здійснені правильно.

Таким, чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1289,63 грн пені та 128,96 грн 3 % річних є обґрунтованими та заявлені правомірно.

Слід зазначити, що відповідач визнає позовні вимоги щодо стягнення 1289,63 грн пені та 128,96 грн 3 % річних.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.

У відзиві, визнаючи позовні вимоги, відповідач на підставі ст. 130 ГПК України просив суд вирішити питання щодо судових витрат у даній справіі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Беручи до уваги визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, на підставі ст. 130 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп. (2 422 грн 40 коп. *50%).

З урахуванням ст.ст. 129, 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачеві підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, про що судом буде поставлено відповідну ухвалу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як зазначав позивач у позовній заяві, позивач поніс та очікує ще понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи попередній (орієнтовний) розрахунок яких становить 10 000,00 грн., докази таких витрат будуть наданні у строки передбачені ст. 129 ГПК України.

У заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 7 500 грн 00 коп. відповідних витрат.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Факт надання Позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду даної справи в підтверджується наступними доказами:

- копією договору про надання правової допомоги № У-А/31-07 від 31.07.2023;

- копією додаткової угоди від 29.02.2024 до договору про надання правової допомоги № У-А/31-07 від 31.07.2023;

- копією Акту приймання - передачі наданих послуг від 11.04.2024 до договору про

надання правової допомоги № У-А/31-07 від 31.07.2023;

- копією Звіту адвоката про надані послуги у господарській справі № 908/518/24 в

рамках Договору про надання правової допомоги № У-А/31-07 від 31 липня 2023 року;

- ордером серія АА №0038305 від 20.02.2024.

Згідно з Договором про надання правової допомоги № У-А/31-07 від 31.07.2023, укладеного між Адвокатом Голуб Н.О. (Виконавець) та ТОВ "Українська торгова дистрибуційна компанія" (Клієнт), Виконавець зобов`язувався здійснювати захист, представництво інтересів Клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншим актами чинного законодавства, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно з п.п. 3.1. Договору Клієнт зобов`язаний сплачувати Виконавцю гонорар у розмірі і в термін, передбачені розділом 4 цього договору.

Відповідно до розділу 4 Договору за надану правову допомогу та послуги, що надаються Виконавцем, Клієнт сплачує Виконавцю гонорар (винагороду), розмір та строки сплати якого узгоджуються сторонами та визначаються у додатковій угоді до даного договору. Додаткові угоди до цього договору, а також будь-яке листування чи обмін інформацією щодо розміру гонорару виконавця є конфіденційною інформацією. Гонорар сплачується шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок Виконавця або безпосередньо надається Виконавцю готівкою. На запит клієнта виконавець надає звіт про надані послуги та Акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди до Договору сторони домовились, що Клієнт сплачує Виконавцю гонорар (винагороду) за правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за одну годину роботи адвоката (п. 2). Обсяг та вид наданої правової допомоги фіксується в Акті приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами (п.4). Оплата гонорару проводиться протягом 10 (десяти) банківських днів, після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг. За домовленістю Сторін строк оплати може бути змінений (п.5 ).

11.04.2024 між сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору на суму 7500 грн.

Згідно з детальним описом послуг клієнту надано послуги, а саме:

- складання позовної заяви про стягнення основного боргу за договором поставки № 591 від 05.12.2023, стягнення пені та 3% річних за невиконання умов вказаного договору- 2:00 год.;

- складання заперечення на клопотання про повернення позову, у зв`язку із його

підписанням та поданням неуповноваженою особою - 3:00 год. ;

- складання заяви про зменшення позовних вимог у справі - 1:00 год.;

- складання заяви про зменшення позовних вимог у справі - 0:30 хв.;

- складання відповіді на відзив на позовну заяву 1:00 год.

Загальна кількість годин - 7:30 год.

На думку Позивача заявлені витрати на правову допомогу є підтвердженими, співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (з огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), відповідають критерію розумності їх розміру, відтак підлягають стягненню з Відповідача у разі задоволення позову.

Відповідач, в свою чергу, просить вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/518/24 та зменшити їх розмір, з урахуванням складності справи та наданих адвокатом Позивача послуг, часом, витраченим ним на надання послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову.

Щодо розміру вимог заявника про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з наданих доказів, з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує категорію справи, предмет спору, ціну позову, складність справи та здійснені адвокатом позивача дії, складені документи, а також умови Договору і клопотання відповідачапро зменшення відповідних витрат.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, а також умови Договору і клопотання відповідача про зменшення відповідних витрат, суд вважає, що в даному випадку, 5 000 грн 00 коп. відповідних витрат становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023», ідентифікаційний код юридичної особи 45052623 (вул. Молочна, 71, м. Запоріжжя, 69060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгова дистрибуційна компанія», ідентифікаційний код юридичної особи 44477735 (вул. Польова, 24, м. Київ, 03056) 1289 грн 63 коп. (одна тисяча двісті вісімдесят дев`ять гривень 63 копійки) пені, 128 грн 96 коп. (сто двадцять вісім гривень 96 копійок) 3 % річних, 1 211 грн 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору та 5 000 грн 00 коп. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу. Видати наказ.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Постановити ухвалу про повернення позивачеві 50% судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 09.05.2024.

Суддя А.О. Науменко